Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
| Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера ісп. Peñón de Vélez de la Gomera | |
|---|---|
 | |
| 35°10′21″ пн. ш. 4°18′2″ зх. д. / 35.17250° пн. ш. 4.30056° зх. д. | |
| Довколишні води | Середземне море |
| Площа | 0,019 км² |
| Найвища точка | 87 м |
| Країна | Іспанія |
| Регіон | Суверенні території |
.png) | |
  Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера | |
 | |
 Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера у Вікісховищі | |
Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп. Peñón de Vélez de la Gomera) — скелястий півострів у південно-західній частині Середземного моря, сполучений із материковою територією Марокко вузьким піщаним перешийком. До 1934 року був островом. Він також пов'язаний скелястим перешийком із меншим острівцем на сході — Ла-Іслета.
Велес-де-ла-Гомера, разом із Ла-Іслета, належить до Суверенних територій Іспанії (ісп. Plazas de soberanía) — історичних заморських володінь, що перебувають у веденні іспанського центрального уряду[1]. Населення цієї суверенної території складається лише з невеликого числа іспанських військовослужбовців.
Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера розташований у 119 км (73,94 милі) на південний схід від Сеути. До 1934 року він був природним островом в Альборанському морі, але тогоріч потужний шторм намив велику кількість піску у вузьку протоку між островом і африканським континентом, перетворивши його на півострів[2]. Нині цей півострів з'єднаний з узбережжям Марокко піщаним перешийком шириною 85 метрів, найкоротшим у світі прикладом суходільних кордонів. Острів має довжину 400 м (з північного заходу на південний схід), та ширину до 100 м з площею близько 1,9 га (19 000 м2).
.jpg)
У 1508 році іспанський загін на чолі з Педро Наварро провів успішну операцію із захоплення Пеньйону-де-Велес поблизу Бадіса, що до того утримувався піратами, які постійно атакували та грабували узбережжя південної Іспанії.
У 1522 році Іспанія втратила Пеньон у результаті нападу марокканських берберів, який призвів до загибелі всього іспанського гарнізону.
У 1554 році Алі Абу Хассун, ваттасидський правитель Марокко, передав Пеньон і Бадіс османам, які допомогли йому відновитись на троні[3]. Османська імперія використовували Бадіс і Пеньйон як базу для берберських корсарів, що діяли в районі Гібралтарської протоки. Ця діяльність непокоїла нового саадитського султана Марокко Абдаллах аль-Галіба, який почав побоюватися, що османи можуть використовувати Пеньйон і сусіднє місто Бадіс як базу, з якої можна здійснити завоювання всього Марокко, як це раніше вже відбулось із сусідніми Алжиром, Іфрикією та Триполітанією.
У 1564 році форт на острові при підтримці португальців захопив іспанський флот на чолі з Франсішку Баррету і Гарсіа де Толедо, після чого Абдаллах аль-Галіб евакуював марокканське населення з Бадіса та Пеньона та офіційно передав їх іспанцям. Після цього знелюднене місто Бадіс поступово занепало і зруйнувалось, а Пеньйон дотепер перебуває в складі іспанських суверенних територій.
У 2012 році територію окупувала група марокканських самопроголошених активістів, що входили до Комітету визволення Сеути та Мелілли, керівником якого був Яхья Яхья[4].
Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера управляється безпосередньо з Мадрида[5].
На територію добираються переважно вертольотами. Вертолітний майданчик, розташований на північному узбережжі острова біля наземного входу в Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера.
- ↑ González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (17 вересня 2012). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (англ.). Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ http://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla
- ↑ Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4
- ↑ Sánchez, Paqui (29 August 2012). «Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera». El Mundo (іспанською).
- ↑ Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (англ.). 16 липня 2017. Процитовано 1 червня 2021.