Натрієві канали
Натрієві канали — трансмембранні білки, іонні канали, що пропускають крізь мембрану клітини переважно іони натрію. Під цією назвою об'єднано декілька груп неспоріднених між собою білків, найбільшими з яких є потенціалкеровані натрієві канали, епітеліальні натрієві канали та лігандкеровані натрієві канали. Їхнім основним завданням, є вхід іонів натрію в клітину ззовні та підвищення мембранного потенціалу (деполяризація). Механізмом селективності в натрієвих каналах зазвичай є розмір пори, яка пропускає іонни з радіусом не більш іону натрію. Завдяки цьому більші іони, як от калій, кальцій та цезій, нездатні пройти крізь пору, проте менші іони, зокрема літію, можуть створювати струм через ці канали.
Дослідження в 2010-х роках показали, що не всі іонні канали, які еволюційно належать до родини потенціалкерованих натрієвих каналів, насправді вибірково пропускають іони натрію. Деякі з них поряд з натрієм, здатні пропускати йони кальцію[1].
Потенціалкеровані натрієві канали являють собою родину еволюційно споріднених іонних каналів надродини потенціалзалежних каналів, які відчиняють ворота на зміну мембранного потенціалу в позитивний бік та пропускають іони натрію всередину клітини. Пороутворювальна альфа-субодиниця складається з 4 мотивів, що повторюються, в кожному з яких є 6 трансмембранних сегментів[2].
Ці натрієві канали поділяють на тетродоксин-чутливі, тобто ті, що блокуються тетродотоксином, і не чутливі до цієї речовини.
Епітеліальні натрієві канали наявні в клітинах епітелію смакових бруньок. Тут вони відповідають за відчуття смаку солоного.
До селективних до натрію каналів, які відчиняються у відповідь на приєднання малих молекул належать AMPA-чутливі глутаматні рецептори. На відміну від NMDA-рецепторів, які здатні пропускати як іони натрію, так і кальцію, селективна пора AMPA-рецепторів має залишок амінокислоти аргігіну, що не дозволяє іону кальцію проходити каналом. Попри наявність у ДНК триплету, що кодує глутамін, процес редагування РНК призводить до появи в РНК кодону, що кодує аргінін.
- ↑ Liebeskind, Benjamin J. (2016). What makes a sodium channel?. Journal of General Physiology. 148 (2): 89—90. doi:10.1085/jgp.201611652. ISSN 0022-1295.(англ.)
- ↑ Constance Hammond, ред. (2015), 4 - The voltage-gated channels of Na+ action potentials, Cellular and Molecular Neurophysiology (вид. 4-те), Academic Press, с. 55—91, doi:10.1016/B978-0-12-397032-9.00004-2, ISBN 9780123970329(англ.)
- Hernandez CM, Richards JR. Physiology, Sodium Channels. [Updated 2021 Apr 20]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2021 Jan-(англ.)
|
Це незавершена стаття з нейронауки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |