Мордехай Мохіах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мордехай Мохіах
מרדכי מוכיח
Ім'я при народженніМордехай бен Хаїм
(івр. מרדכי בן חיים)
Народився1650-ті
Ельзас
Помер18 травня 1729(1729-05-18)
Пресбург, Габсбурзька монархія
Діяльністьпроповідник


Мордехай бен Хаїм з Айзенштадта (івр. מרדכי בן חיים מאייזנשטאדט; 1650(1650), Ельзас — 18 травня 1729, Пресбург), відомий як Мордехай Мохіах (івр. מרדכי מוכיח «Мордехай мораліст»)[1] — рабин, саббатіанський проповідник проголосивший себе месією.

Житєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Ельзасі близько 1650 року.

Хоча саббатіанство втратило багатьох послідовників з прийняттям Шабтаєм Цві ісламу в 1666 році Мордехай Мохіах залишився вірним переконанню що Шабтай Цві є месією, а причини його переходу в іслам скриті в Кабалі[2]. Після смерті Шабтая Цві у 1676-му році він підтримував виказану Натаном з Гази[en] думку, що він не помер, а знісся до неба і повернеться через три роки аби завершити свою земну місію. Пізніше вважав Шабтая Цві Месією з дому Йосефа[en], передвісником що має загинути у боротьбі[1] та проголосив себе Месією з дому Давида[en], який має остаточно визволити людство[3].

Через свої лідерські якості набув широкої популярності й в 1680 році на запрошення юдеїв Італії прибув до Риму де був прийнятий з почестями. Зрозумівши що подальше перебування в Італії вимагатиме від нього переходу у християнство та побоюючись переслідувань з боку інквізиції покинув Італію[2]. Проповідуючи подорожував Австрією, Німеччиною та Польщею і, зрештою, повернувся до Угорщини, де жив до смерті в 1729 році.

Його син, Юда Льов Мохіах (пом. 7 грудня 1742, Пресбург), видатний талмудист, батько рабинів Давида Берліна та Ісаї Берліна[en].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Саббатай Цви // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  2. а б (ח) משיחי שקר [Лже-Месії] (івр.). דעת: אנציקלופדיה יהודית.
  3. Nathanael Riemer. Perlheftner Beer // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon. — Nordhausen : Bautz, 2007. — Vol. XXVIII. — P. 1125. — ISBN 978-3-88309-413-7. (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]