Мозаїка «Сфінкс»
Моза́їка «сфінкс» — замощення площини за допомогою «сфінксів» — п'ятикутних гексиамантів, утворених з'єднанням шести правильних трикутників. Отриману фігуру названо за її схожістю з Великим сфінксом у Гізі.
«Сфінкса» можна розрізати на довільну квадратну кількість копій себе[1] (деякі з яких можуть бути віддзеркаленими), і повторення цього процесу веде до неперіодичного замощення площини. Таким чином, «сфінкс» є самовідтворюваною мозаїкою[2][3]. Ця мозаїка є однією з небагатьох відомих п'ятикутних самовідтворюваних мозаїк і єдиною відомою п'ятикутною мозаїкою, підкопії якої мають однаковий розмір[4].
 |
 |
- ↑ Niţică, 2003, с. 205–217.
- ↑ В англійській мові вживається назва rep-tile (від self-replicating tile), яка є грою слів — «reptile» перекладається як «рептилія», «земноводне»
- ↑ Godrèche, 1989, с. L1163–L1166.
- ↑ Martin, 2003, с. 371–378.
- C. Godrèche. The sphinx: a limit-periodic tiling of the plane // Journal of Physics A: Mathematical and General. — 1989. — Т. 22, вип. 24. — DOI:.
- Andy Martin. The Changing Shape of Geometry / Chris Pritchard. — Cambridge University Press, 2003. — (MAA Spectrum) — ISBN 9780521531627.
- Viorel Niţică. MASS selecta. — Providence, RI : American Mathematical Society, 2003.
- Mathematics Centre Sphinx Album
- Weisstein, Eric W. Sphinx(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.