Лейтмотив

Лейтмоти́в (нім. Leitmotiv) — музична тема, пов'язана з певним образом, ідеєю, явищем, яка неодноразово повторюється в опері, балеті, симфонії, характеризуючи певну дійову особу, явище, стан тощо. Лейтмотиви широко використовували Г. Берліоз, Дж. Верді, Р. Вагнер, М. Римський-Корсаков, П. Чайковський, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович, Г. Свиридов, Б. Лятошинський, I. Майборода, В. Губаренко та інші.

Цей термін був уведений у теорію музики Ріхардом Вагнером і застосовується іноді в літературознавстві. З одного боку, термін «лейтмотив» вживається, по-перше, для позначення домінанти, твору або навіть творчості письменника в цілому. А з іншої, цей термін вживається для позначення групи тематичних елементів або виразних засобів, постійних, «канонічних» для певного жанру й стилю. І нарешті терміном «лейтмотив» позначається той комплекс тематичних і виразних засобів, що постійно повторюється протягом даного художнього цілого — літературного твору; у цьому вживанні термін «лейтмотив» наближається до свого первісного музичного значення.

Джерела

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Електронна бібліотека [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

• Лейтмотив // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 68-69.
• Лейтмотив // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 548-549.
• Лейтмотив // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 287. — 634 с.