Еміліо Сальгарі
Еміліо Сальгарі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri | ||||
Ім'я при народженні | Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі | |||
Псевдонім | Guido Altieri[1], Guido Landucci[1], Enrico Bertolini, A. Permini, S. Romero, Ammiragliador[1] і Emilius[1] | |||
Народився | 21 серпня 1862 Верона | |||
Помер | 25 квітня 1911 (48 років) Турин ·колота рана | |||
Поховання | Monumental Cemetery of Veronad | |||
Країна | Ломбардо-Венеційське королівство Королівство Італія | |||
Діяльність | Письменник | |||
Сфера роботи | пригодницький роман[2] | |||
Alma mater | Q107986776?[1] | |||
Мова творів | італійська | |||
Роки активності | 1883[1] — 1911[1] | |||
Жанр | роман | |||
Magnum opus | серія «Сандокан» | |||
| ||||
Еміліо Сальгарі у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (вересень 2021) |
Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі (італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri; 21 серпня 1862, Верона, Австрійська імперія — 25 квітня 1911, Турин, Королівство Італія) — італійський письменник, автор історичних і пригодницьких романів.
У молодості Сальгарі зачитувався Майн Рідом, Купером і Емаром. Саме тоді він вирішив, що буде письменником. Надто сильно його вабили пригоди, про які він так багато читав. Тож, невдовзі Сальгарі вступає до морської школи у Вероні, сподіваючись одного прекрасного дня стати капітаном. Зовсім скоро від бажаної мрії довелось відмовитись — навчання в академії виявилася Сальгарі не по зубах.
Дебют письменника в літературі почався 1883 року з міланського журналу "La Valigia", у якому вийшов його перший твір. Незабаром після цього письменник-початківець став редактором веронського тижневика "La Nuova Arena". Саме на його сторінках була опублікована розповідь "Папуаси", яка і принесла славу письменникові. Після вдалої спроби щорічно публікувалось не менше п'яти творів письменника, які складали цілі пригодницькі серії. Книги письменника стали широко відомі на батьківщині, його порівнюють із Жюлем Верном, Еженом Сю, Олександром Дюма. Сальгарі був настільки популярний, що його твори були відомі членам королівської родини. 1897 року Еміліо Сальгарі король Умберто посвятив у лицарі за працю, заслуги і талант.
З ім'ям Сальгарі пов'язують багато легенд. Не останню роль у цьому зіграв він сам, не докладаючи ніяких зусиль, щоб покласти їм кінець, скоріше, навпаки. Так, свого часу ходили чутки, що у своїх книгах Сальгарі описує власні пригоди і подорожі на Цейлон, у Судан, Африку, Індію, в Небраску і на обидва полюси Землі.
Однак, незважаючи на те, що Сальгарі належать багато надуспішних творів, серед яких — "Чорний корсар", "Таємниці чорних джунглів", "Владика морів", "В нетрях Борнео", "Капітан Темпеста", "Смертельні вороги", "Королева Карибів" і багато інших, — письменник постійно відчував грошові труднощі. Він ніколи не був міцний у фінансових питаннях, і його видавці всіляко цим користувалися. У результаті доведений до відчаю непроглядними злиднями і сімейними негараздами Еміліо Сальгарі в квітні 1911 покінчив із собою, за прикладом японських самураїв бритвою розпоровши собі живіт і горло.
- Таємниці Чорних Джунглів[en] — 1895
- Тигри Момпрачена[en] (Перлина Лабуан) — 1900
- Пірати Малайзії[en] — 1896
- Два Тигра[en] — 1904
- Владика морів[en] — 1906
- Завоювання Трону — 1907
- Повернення Сандокан (У нетрях Борнео) — 1907
- Повернення в Момпрачем — 1908
- Брамін з Ассама — 1911
- Крах Імперії — 1911 (опублікована посмертно)
- Помста Янеса — 1913 (опублікована посмертно)
- Чорний корсар[en] — 1889
- Королева Карибів[en] — 1901
- Іоланда, дочка Чорного Корсара[en] — 1905
- Син червоного корсара[en] — 1908
- Останні флібустьєри[en] — 1908
- Корсари Бермуд — 1909
- Круїз «гримлячими» — 1910
- Незвичайні пригоди Кам'яної Голови — 1915 (опублікована посмертно)
- На Далекому Заході[it] — 1908
- Мисливиця за скальпами — 1909
- Смертельні вороги — 1910
- Скарби президента Парагваю — 1894
- Країна чудес — 1894
- Різанина на Філіппінах — 1897
- Перлові квіти — 1901
- Сини повітря — 1904
- Король повітря — 1907
- Капітан Буря — 1905
- Лев Дамаска — 1910
- Орегон — 1896
- Капітан Джимни — 1897
- Роза Донг-Жанг — 1897
- Морський перли — 1903
- Місто прокаженого короля — 1904
- Перлина Червоної річки — 1904
- Кривава перлина — 1905
- Трагедії рабства — 1896
- Берег Слонової Кістки — 1898
- Алмазні печери — 1899
- Пригоди моряка в Африці — 1899
- Золота гора — 1901
- Білий жираф — 1902
- Цар гори — 1895
- Пірати Сахари — 1903
- Грабіжники рифів — 1911
- У пошуках великої пустелі — 1911
- Дві тисячі льє під Америкою — 1888
- Священний меч Будди (шабля Будди) — 1892
- Місто Золота — 1898
- Гора світла — 1902
- Скарб блакитних гір — 1907
- Жахи Сибіру — 1900
- Героїня Порт-Артура — 1904
- Степовий орел — 1907
- Король прерії — 1896
- Син мисливця на ведмедів — 1899
- Пригоди серед червоношкірих — 1900
- Повелитель золотого поля — 1905
- В країні льоду — 1896
- На Південний полюс на велосипеді — 1895
- На Північному полюсі — 1898
- Полярна зірка і його авантюрне подорож — 1901
- Зірка Арауканія — 1906
- Загадка полюса — 1909
- Пантери Алжиру — 1903
- Сини фараона (Трон Фараона) — 1905
- Карфаген у вогні (Загибель Карфагена) — 1908
- Ловці китів — 1894
- Італійський Робінсон — 1896
- Через Атлантику на повітряній кулі — 1896
- Шахтарі Аляски — 1900
- Людина Вогню — 1904
- Драма в Тихому океані — 1895
- Потерпілі крах — 1895
- Ловці трепанга — 1896
- Набіги з моря — 1900
- Велика риба південних морів — 1904
- Атлас — 1907
- Фаворит Махді — 1887
- Капітанка Юкатана — 1899
- Масові вбивства в Китаї — 1901
- Моряки Мелорі — 1902
- Чудеса тисячоліття — 1907
- Італійська Богема — 1909
- Морські історії боцмана Катрама — 1894
- Великі персики південних морів — 1904
- Один в океані — 1904
- Історії Червоношкірих — 1910
- Еміліо Сальгарі. На Далекому Заході / пер. з рос. Володимира Верховеня. — Х. : КСД, 2019. — 240 с. — ISBN 978-617-12-6279-9.
- «Чорний корсар» / Corsaro Nero — режисер Лоренцо Палли (Італія, Іспанія, 1971).
- «Сандокан — Тигр семи морів» / Sandokan — режисер Серджіо Солліма (Італія, 1976).
- «Таємниці темних джунглів» / Mysteries of the dark jungle — режисер Кевін Кінно р (Італія, Індія, 1991).
- ↑ а б в г д е ж Gallo C., Bonomi G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2017. — Vol. 89.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://www.bdfi.net/auteurs/s/salgari_emilio.php [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.]
- http://www.sf-encyclopedia.com/entry/italy [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]