Дігул
| Дігул | |
|---|---|
 | |
 | |
| 7°07′00″ пд. ш. 138°42′00″ сх. д. / 7.1166666666667° пд. ш. 138.7° сх. д. | |
| Витік | гори Маоке, хребет Джаявіджая, г. Пунчак-Мандала |
| • координати | 4°40′55.8″ пд. ш. 140°20′3.14″ сх. д. / 4.682167° пд. ш. 140.3342056° сх. д. |
| • висота, м | ~3000 м |
| Гирло | Арафурське море |
| • координати | 7°7′10″ пд. ш. 138°39′11″ сх. д. / 7.11944° пд. ш. 138.65306° сх. д. |
| • висота, м | 0 м |
| Похил, м/км | 9,2 м/км |
| Басейн | Арафурське море |
| Країни: |  Індонезія |
| Регіон | Папуа Mappid |
| Довжина | 525 км |
| Площа басейну: | 23 000 км² |
| Середньорічний стік | 1 600 м³/с |
| Притоки: | права: Саув[1] |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дігул (нід. Digoel, індонез. Sungai Digul) — річка довжиною 525 км, на острові Нова Гвінея, протікає в південній частині території провінції Папуа в Індонезії. Впадає в Арафурське море.
Витік річки починається на південних схилах гір Маоке, в районі хребта Джаявіджая, північні схили гори Пунчак-Мандала (4760 м). Тече спершу на схід, при витоку з гір, повертає на південь, а потім в нижній течії повертає на захід і впадає в Арафурське море. Протягом більшої частини своєї довжини, в середні і нижній течії, річка протікає головним чином широкою, здебільшого заболоченою низовиною в дуже звивистому руслі, а в гирлі утворює велику дельту, через яку і впадає у море поблизу острова Йос-Сударсо (нід. Yos Sudarso, Dolok). Повноводна протягом усього року, сильно розливається після дощів в горах. Середня витрата води — близько 1 600 м³/с. Річка судноплавна на ділянці близько 350 км, від міста Танахмерах до самого гирла.
У верхів'ї протягом 100 км (гори Маоке), річка характеризується бурхливою течією, великими ухилом (до 26 м/км), тече у глибокій вузькій долині з характерними процесами розмивання русла. В середній і нижній течії, після виходу на рівнину, долина її розширюються, течія сповільнюється, ухил суттєво зменшується і становить на цій ділянці в середньому 0,9 м/км.[2][3]
У верхів'ях річки, поблизу Тана Міра з 1928 по 1942 роки був розташований голландський табір Бовен-Дігул[en] в якому були інтерновані індонезійські націоналісти і комуністи. В даний час регентство Бовен-Дігул назване на честь річки.
На річці розташовані головні міста та річкові порти: Танахмерах, Баде, Мапі.
В річці Дігул станом на 1982 рік було знайдено понад 30 видів риб.[4] За інших представників тваринного світу цієї області, значною мірою недоторканої, практично нічого не відомо.
У широких заболочених заплавах річки багато очеретяних боліт, оточених лісами з сагових і мангрових пальм нипа. У гирлі і вздовж низинних берегів ростуть мангрові ліси.[5]
- ↑ «Upper Digul Survey», с. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2012. Процитовано 24 квітня 2012.
- ↑ Нова Гвінея. Внутрішні води. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Океанія. Внутрішні води. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ G.R. Allen, M. Boeseman: A collection of freshwater fishes from western New Guinea with descriptions of two new species (Gobiidae and Eleotridae). In: Records of the Western Australian Museum. 10, Nr. 2, 1982, S. 67–103.
- ↑ Меланезія [Архівовано 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. Російське географічне товариство [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Earth Snapshot. Digul River [Архівовано 1 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.).
- Jock Hughes. «Upper Digul Survey» [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.).