15-тисячні Дунаївці (відомі з 1403 року) мало хто розглядає як туристичну дестинацію. Автомобілі минають їх по об’їзній, автобуси трасують наскрізь без зупинки, петляючи на серпантинах над річкою. Хто сказав «Дунай»? Та ні, Тернавою. І обминаючи центр міста. А воно ж відоме принаймні з 1403 року. Невже нічого цікавого тут немає?
У ЗМІ та соцмережах усе більшого розголосу набуває тема деколонізації нашої архітектури – тема, в котрій «Подолянин» був піо- нером. Адже писав про це ще з 2019 р. Це добрий знак: нарешті має настати кінець засиллю імперських форм у наших храмів. А, отже, настане і час озирнутися в пошуках нового базису, основи. І на Поділлі таким базисом є подільська архітектурна школа.
Яке найдавніше зображення нашого міста? Чи хоча б фортеці? Хтозна. Але одними з найдавніших є малюнки Йогана Генріха МЮНЦА. 13 листопада деяким із них виповниться вже 243 роки.
У межах I Всеукраїнської конференції пам’яті архітекторки-реставраторки Ольги Пламеницької в Городоцькому краєзнавчому музеї «G-MUSEUM» нещодавно відбулася презентація книги її авторства «Civitas Camenecensis. Цивільна архітектура Кам’янця-Подільського в урбаністичному контексті. Теорія і практика дослідження та збереження».
Хоча наше місто відоме на всю країну і далеко за її межами 143-м об’єднаним навчально-тренувальним центром «Поділля», що на високому рівні готує саперів для оборони та розмінування нашої Батьківщини, а також 48-ю Кам’янець-Подільською інженерною бригадою, в минулому з Кам’янцем було пов’язано життя та діяльність багатьох відомих військовослужбовців різних національностей, відзначених найвищими армійськими нагородами.
Триває «жовтень Свідзінського»: 8 жовтня поет народився, 18 жовтня загинув. Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ (1885-1941), улюблений поет Василя Стуса, Івана Дзюби, інших шістдесятників, був би окрасою будь-якої літератури.
Така вже доля провінції: народжувати і плекати таланти, котрі потім мігрують у метрополії. Кам’янець і за Польщі, і пізніше за російської імперії залишався містом прикордонним, містом-фортецею на маргінесах культурного життя. Його сини і дочки…
Маків (стара назва Ступинці) та Шатава от так разом колись і в подільську приказку-примовку ввійшли: «Маків і Шатава – як Краків і Варшава». Хоча в околицях виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тис. до н.е.) та уламки скляних браслетів часів Київської Русі, та вперше Ступинці згадуються в документах 1482 р. Певно, тоді сучасні Маків і Шатава були одним поселенням, розділеним Шатавкою-річечкою….
Наша постійна авторка Ірина Пустиннікова готує для київського видавництва «Портал» книгу «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України». Акцент у книзі буде зроблено не стільки на відомих палацових ансамблях, скільки на резиденціях, котрих убивають байдужість і недофінансування.
У «Подолянині» від 15 та 22 серпня 2024 р. ми надрукували один із розділів книги про маєток у селі Верхівня. Сьогодні увазі читачів представимо інший розділ.
Наша постійна авторка Ірина Пустиннікова готує для київського видавництва «Портал» книгу «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України». Акцент у книзі буде зроблено не стільки на відомих палацових ансамблях, скільки на резиденціях, котрих убивають байдужість і недофінансування. Продовжуємо друкувати один із розділів книги про маєток у селі Верхівня. Початок в «Подолянині» від 15 серпня 2024 р.
Наша постійна авторка Ірина Пустиннікова готує для київського видавництва «Портал» книгу «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України». Акцент у книзі буде зроблено не стільки на відомих палацових ансамблях, скільки на резиденціях, котрих убивають байдужість і недофінансування. Пропонуємо один із розділів книги про маєток у селі Верхівня.
Аномальна спека завжди важко переноситься і завжди викликає зацікавлення газетярів.
Як писала про неї українська періодика на початку ХХ століття – у нашій підбірці…
18 квітня – День пам’яток історії та культури Писати щось актуальне до Дня пам’яток історії та культури в Кам’янці-2024 не випадає. Все про ставлення містян до них скаже будівельний паркан навколо знищеного тюремного замку на Нігинському шосе і трагікомічні спроби той замок урятувати. В ті самі березневі хвилини, в котрі бульдозери рівняли стару споруду із […]
Камянець – місто з минулою славою, минулим життям – нині в значній мірі живе надіями на краще майбутнє. З моменту захоплення румунами Басарабії з під Камянця вирвано значну частину його економичної бази, а вже як перенесли губерніальні установи до Винниці…
Пам’ятаєте Маліївці? Музей, створений буквально за декілька тижнів до війни, і його енергійну директорку Анастасію Донець? Малієвецький обласний історико-культурний музей активно працює весь цей непростий час і навіть розвивається. Якщо спочатку весь актив закладу складали голі стіни палацу Орловських, то нині у старих анфіладах з’являються експонати. Небувала річ: адже минуло понад сто років із часу, коли Поділля потрапило під більшовицьку п’яту.
