Костянтин Мокієвський
| Костянтин Мокієвський | ||
 | ||
| Ясенчик зм.[1] | ||
| ||
|---|---|---|
| 1691 — 1708 | ||
| Попередник: | Сергій Солонина | |
| Наступник: | Федір Коровка-Вольський | |
| Смерть: | 1709 | |
| Рід: | Мокієвські | |
Мокіє́вський Костянти́н Миха́йлович (? — 1709) — козацький політичний діяч. Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник київський (1691—1708), полковник чигиринський (1708—1709), хоробрий полководець («руський Гектор», як його називає в своєму панегірику «Алкід Руський» 1695 р. П. Орлик) і щедрий меценат української церкви. Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 рр. і Північної війни 1700—1721 рр. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[2]
Костянтин Мокієвський походив з родини білоцерківської шляхти. З цього ж роду походила матір гетьмана Івана Мазепи — Марина[3].
У 1691 році Мокієвський був призначений Мазепою київським полковником. Разом з полком брав активну участь майже в усіх тогочасних воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[4] А в 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли в полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[5]
1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належатиме родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[3]
У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили.[6]
У 1708 році І. Мазепа призначив свого родича Чигиринським полковником. У 1708—1709 рр. Мокієвський у ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму.
Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку історика О. Оглоблина, у Криму.[2]
Мокієвський був одружений з Анастасією Зеленською, яка померла навесні 1695 року. Мав двох дочок Анастасію та Ганну, але тільки остання дожила до повноліття та була заміжня за Василем Івановичем Мировичем.[7] Після його заслання до Сибіру Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 1763—1764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався[3].
- В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 24. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Величко С. В. Літопис.— К.: Дніпро, 1991.— Т.1 — 2
- Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения Славян в сей стране до уничтожения Гетманства.— К.: 1903, 653с. [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайте «Руниверс» (рос.)
- Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
- Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
- Василий Новгородцев[8] Географическое описание города Киева (1784 г.-1807 г.)-рукопись http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Novgorodcev/text.phtml [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
- В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Мокієвський Кость // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1028. — 1000 екз.
- ↑ Старшинські печатки мазепинської доби
- ↑ а б Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
- ↑ а б в Баклан М.М. Історія села Макіївки… С. 52
- ↑ Величко С. Літопис… С. 396
- ↑ Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136
- ↑ Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136-137
- ↑ Кривошея Ір.І. Генеалогічні матеріали Козелецької актової книги (1664 – 1765): Коровки-Вольські та Мокієвські [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ В. И. Новгородцев — поручик киевского гарнизона (Текст воспроизведен по изданию: Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874. сетевая версия — Thietmar. 2005, OCR — Abakanovich. 2005, дизайн — Войтехович А. 2001).