Tinkoff

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Tinkoff
Інформація про команду
Код UCITNK
РозташуванняДанія (1998–2013)
Росія (2014–2016)
Заснування1998
Розпад2016
Дисципліни Велоспорт
СтатусUCI WorldTeam
ВелосипедиSpecialized
СкладовіShimano
Вебсайтtinkoffsaxo.com
Ключові особи
Генеральний менеджерStefano Feltrin
Менеджер(и) командиСтівен де Йонг (головний спортивний директор)
Бруно Ченгіалта[1]
Трістан Гофман[2]
Ларс Міхаельсен[3]
Нікі Соренсен[4]
Піно Тоні[5]
Патсі Віла[6]
Шон Єйтс[6]
Історія назви команди
1998—1999
2000
2001–2002
2003–2008
2008
2009–2010
2011
2012 (Jan–Jun)
2012 (Jun–Dec)
2013
2014–2015
2016
home–Jack & Jones
Memory Card–Jack & Jones
CSC–Tiscali
Team CSC
CSC–Saxo Bank
Team Saxo Bank
Saxo Bank–SunGard
Team Saxo Bank
Saxo Bank–Tinkoff Bank
Saxo–Tinkoff
Tinkoff–Saxo
Tinkoff

Tinkoff Тинькофф (UCIUCI: TNK)[7] — колишня данська професійна команда велогонщиків, спортсмени якої брали участь у Світовому турі UCI. Команда належала росіянину Олегу Тінькову, а з 1999 по березень 2015 року нею керував колишній переможець Тур де Франс Б'ярне Рііс. Спонсором команди виступив російський «Тинькофф Банк».

Заснована в 1998 році як home-Jack & Jones, команда починала у другому дивізіоні велоспорту. У 2000 році команда перейшла у вищий дивізіон, тепер відомий як UCI World Tour. З 2000 року під різними іменами спонсорів (Memory Card–Jack & Jones і CSC–Tiscali) команда брала участь у Тур де Франс. Спортсмени вигравали загальну класифікацію в усіх трьох Гранд-турах. У Тур де Франс 2008 року Карлос Састре виграв загальну класифікацію, Енді Шлек виграв класифікацію молодих гонщиків, команда виграла загальну командну класифікацію, а Іван Бассо виграв Джиро д'Італія 2006, а також фінішував третім і другим у Тур де Франс 2004 і 2005 років. Крім того, команда виграла багато великих турнірів, включаючи 6 Monuments.

Команда вигравала командну класифікацію UCI ProTour щороку з 2005 по 2007 рік, а також командну класифікацію у світовому рейтингу UCI 2010 року.

У березні 2015 року підтверджено, що з Ріісом розірвали контракт через розбіжності між Ріісом і власником Тиньковим. ЗМІ спочатку повідомляли, що Рііса відсторонено, оскільки він не з'явився на матчі Мілан — Сан-Ремо 2015, як планувалося, і що це сталося через невтішний початок сезону для команди.[8] Про його відхід з команди офіційно оголосили 29 березня.[9]

Філософія

[ред. | ред. код]

Коли Б'ярне Рііс прийшов на посаду взимку 2000 року, він найняв колишнього військовослужбовця Корпусу рейнджерів Данії Б. С. Крістіансена радником. Саме вони й заклали CSC чітку філософію та методи навчання.[10] Команда працює поєднуючи чотири цінності: спілкування, лояльність, відданість і повага, з метою покращення спільної командної роботи. Гравці команди їздять за гонщиком у найкращій формі в цей день, ррозділяючи функції капітана команди (гонщик, який приймає рішення) і лідер команди (гонщик, який намагається перемогти), щоб уникнути тиску на одного гонщика.[11]

Персонал команди щороку тренується під час навчальних поїздок на свіжому повітрі зі збільшеними фізичними випробуваннями. За словами Б. С. Крістіансена, у таких таборах вчать людей, «що вони можуть досягати своїх цілей за співпраці. Їм доводиться робити все можливе за найгірших можливих обставин, коли кожна дія має наслідки».[12] Боббі Джуліч, один із гонщиків, сказав, що «ті дні під час тренувань ще більше об'єднали нас і дали нам [sic] стратегії працювати як команда в будь-якій гоночній ситуації».[13]

Історія

[ред. | ред. код]

Компанію, що фінансує команду, яка спочатку називалася Professional Cycling Denmark, створили восени 1996 року колишній чемпіон світу з велоспорту серед аматорів Алекс Педерсен, Фінн Поульсен (представляє Bestseller), Торбен Кьолбек і Йоганнес Поульсен (з Herning CK), а також Б'ярне Рііс (на той час Райдер команди Telekom).[14] Команда була створена на основі командної ліцензії данської аматорської команди Herning CK зі штаб-квартирою в Гернінгу, Данія, для участі в Тур де Франс 2000 року.

home a/s — Jack & Jones: 1998—1999

[ред. | ред. код]

Команда була зібрана на 1998 рік зі спортивними директорами Алексом Педерсеном і Торбеном Колбеком. Команда стартувала з 11 гонщиків. Крім професіоналів-початківців до неї увійшли данські ветерани Браян Голм та Джеспер Скіббі, які кілька разів брали участь у Тур де Франс, а Скіббі виграв 5-й етап у 1993 році. Основними спонсорами були данське агентство нерухомості (home a/s) та виробник одягу (Jack & Jones, бренд, що належить Bestseller), а бюджет на 1998 рік становив близько 1 000 000 євро, включаючи субвенції від додаткових спонсорів.[15] Команда провела свій перший сезон у гонках 2-го дивізіону, і протягом першого місяця і Крістіан Андерсен, і Джеспер Скіббі мали незначні перемоги. Голм покинув команду в квітні 1998 року.

Допінговий скандал у Тур де Франс 1998 року не торкнувся команди безпосередньо, але Рііса, який був учасником пелотону Тур де Франс, на початку 1999 року в данських ЗМІ назвали допінг-шахраєм. Він продав свої акції в Professional Cycling Denmark.

Команда фінішувала на 32-му місці в 1998 році, і зі збільшеним бюджетом у 2 400 000 євро[16] кількість гонщиків зросла до 14, причому були залечені гонщики вищого рівня. З точки зору виграних гонок, 1999 рік був найуспішнішим сезоном до 2005 року: з 26 перемогами UCI команда перейшла до 1-го дивізіону. У вересні 1999 року бельгійський гонщик Марк Штріл в результаті зданого тесту одержав підтвердження про вживання допінгу, адже рівень гематокриту (53,4) перевищив допустимий рівень 50 % вживання еритропотеину (EPO). Через порушення його звільнили[17]. Гоум припинив спонсорувати команду наппикінці сезону, посилаючись на вживання спортсменами допінгу.[16]

Memory Card A/S — Jack & Jones: 2000

[ред. | ред. код]

У 2000 році компанія Memory Card A/S, данський виробник карток пам'яті, виступила співспонсором, а капітаном став данський велосипедист Бо Гамбургер. У сезоні 2000 року не було так багато перемог, як у 1999 році, але команда взяла участь у Тур де Франс 2000 року.

У квітні 2000 року Ніколай Бо Ларсен в результаті зданого тесту одержав рівень гематокриту 51 %. Утім його не був звільнений, оскільки напередодні зданий тест мав рівнем 47 %. Наступного ранку після результату 51 він знову одержав показник з 47 %.[11] Однак очевидні подвійні стандарти зашкодили іміджу команди в Данії, і Jack & Jones не продовжив спонсорство, незважаючи на те, що Бо Ларсен пізніше був виправданий у вживанні допінгу згідно з медичним висновком.[18]

Восени 2000 року Рііс перейшов менеджером до професійного велоспорту Данії та очолив цю команду. Після 2000 року контракт з Jack & Jones закінчився, і Рііс не продовжив співпрацю з Memory Card через їхні фінансові труднощі.

CSC–Tiscali: 2001—2002

[ред. | ред. код]

CSC (Computer Sciences Corporation) і європейський Інтернет-провайдер World Online у 2001 році взяли на себе роль спонсорів у сумі 4 500 000 євро.[19] World Online був куплений італійським телекомунікаційним гігантом Tiscali, а 1 липня 2001 року команда змінила назву на CSC-Tiscali.

У квітні 2001 року Бо Гамбургер під час тестування одержав позитивний результат вживання допінгу за допомогою нещодавно розробленого методу[20], який відрізняв природний EPO від синтетичного EPO, що використовується для допінгу, шляхом визначення процентного вмісту основ EPO. Перший тест показав рівень 82,3, що було вище максимуму 80, встановленого UCI, але оскільки його вторинні тести показали як 82,4, так і 78,6, він був звинувачений у вживання допінгу Спортивним арбітражним судом (CAS) у 2002 році[20]. З Бо Гамбургером розірвали контракт з CSC-Tiscali у вересні 2001 року.

Команда здлобула міжнародну популярність після підписання контракту з Лораном Жалабером до 2001 року, після його багаторічних виступів у іспанській команді ONCE Маноло Саіса. Жалабер сказав, що «я хотів завершити кар'єру у французькій команді, але ніхто не дав мені гарної пропозиції, тому я пішов до CSC». У той час CSC спонсорував французький виробник велосипедів Look, який пов'язаний з Jalabert. Команда також підписала контракт з американцем Тайлером Гамільтоном, колишнім працівником US Postal. Сезон 2001 року став проривом з перемогою Джалабера на змаганнях «Король гір» та етапом у День взяття Бастилії на Тур де Франс. Сезон завершився перемогою Халаберта на Класіці Сан-Себастьяна 2001 року.

У 2002 році Гемілтон посів друге місце на Джиро д'Італія, незважаючи на зламану лопатку. Гравці команда також ледь не виграла командну гонку на час на Тур де Франс у 2002 році, яку зірвало спущене колесо. Галаберт знову виграв на велогонці Королі гір і повторив свою перемогу на Класіці Сан-Себастьяна. Після закінчення сезону він завершив кар'єру.

Команда CSC: 2003—2008

[ред. | ред. код]
Команда CSC на Тур де Франс 2004 року

У 2003 році Рііс змінив Professional Cycling Denmark на Riis Cycling. Tiscali припинив спонсорство, і Riis Cycling не змогла знайти нового співспонсора, тому команда змінила свою назву із CSC-Tiscali на Team CSC і продовжила виступи у 2003 році зі скороченим бюджетом. Штаб-квартира переїхала з Гернінга до штаб-квартири одного із спонсорів, данської страхової компанії Alm. Brand у Люнгбі, передмісті Копенгагена.

Гемілтон став лідером команди в 2003 році, щоб виграти Тур де Франс. Він виграв велогонку Льєж–Бастонь–Льєж, хоч і зламав ключицю під час удару на першому етапі Туру та втратив багато часу. Утім вдалося компенсувати відставання, виграшом етапу та фінішуваня четвертим, тоді як його товариші по команді Карлос Састре та Якоб Пійл також виграли етапи.

У 2004 році Гемілтон перейшов до швейцарської команди Phonak, посилаючись на відсутність підтримки з боку Рііса.  Команда залучила Івана Бассо з Фасса Бортоло, щоб приєднатися до Карлоса Састре в боротьбі за перемоги у Гранд-турі. Бассо був колишнім переможцем Майо Блан у 2002 році. У 2004 році команда CSC провела успішний виступ на Тур де Франс, коли Бассо виграв гірський етап і піднявся на подіум у Парижі, посівши третє місце. Зусилля Б'ярне Рііса та команди CSC у Турі 2004 року були втілені у фільм про велоспорт «Подолання».

Крістіан Мюллер (ліворуч), Лінус Гердеманн (посередині) та Єнс Фойгт на чемпіонаті Німеччини з гонок на час у 2005 році

Після міжсезоння, затьмареного фінансовими труднощами, що призвело до скорочення зарплати ряду гонщиків,[11] весняний сезон 2005 року став найсильнішим для CSC, з перемогами Юліха та Єнса Фойгта. ПЗавдяки премозі у професійній багатоденній шосейній велогонці Париж-Ніцца Юліх став першим велогонщиком, який одягнув майку лідера в новому UCI ProTour. За цим послідували три перемоги на командному етапі Джиро д'Італія, одну здобув Девід Забріскі, а дві — Бассо.

У середині Тур де Франс 2005 року CSC продовжив спонсорство команди до 2008 року зі збільшеним фінасуванням, що дозволило Ріісу продовжити контракт з Бассо ще на три роки. Бассо посів друге місце в турі, а Забріскі переміг у пролозі. Юліч виграв Eneco Tour, а Карлос Састре став другим. Нікі Соренсен виграв етап Вуельти Іспанії. Команда CSC виграла ProTour 2005, а Юліх посів 8-е місце в рейтингу індивідуального гонщика року, найвищого гонщика в команді.

До 2009 року команда використовувала велосипеди Cervélo та компоненти Shimano. Домовленість із невеликим канадським виробником добре спрацювала на користь CSC, оскільки сильна сторона Cervélo — це швидкість, для яких CSC має відповідних фахівців

Сезон 2006 року

[ред. | ред. код]

У 2006 році, за спонсорської підтримки протягом кількох років, основна увага була зосереджена на тому, щоб виграти всі три Гранд-тури, причому Іван Бассо їздив на Giro d'Italia та Tour de France, а Карлос Састре — на Vuelta a España. У 2005 році вони посіли друге місце в Турі та Вуельті, відповідно. У команді було кілька швидкісних гонщиків, у тому числі Забріскі, який виграв гонки на Джиро та Турі, Юліч, а також Фаб'ян Канчеллара. Серед інших були Йенс Фойгт і Стюарт О'Грейді з Австралії, єдиний спринтер в команді.[21]

Першу перемогу сезону UCI ProTour 2006 року досяг Юліх у пролозі Париж–Ніцца. Весною частими стали травми у третини велогонщиків команди, особливо О'Грейді.[22] Канчеллара виграв гонку на час Тіррено–Адріатіко, а потім Париж–Рубе. Через тиждень Франк Шлек виграв Амстел Голд Рейс.

Команда CSC здивувала, оголосивши, що Састре їздитиме на Джиро як помічник Бассо, що виступатиме на всіх трьох Гранд Турах. Переможець 2005 року Паоло Саволделлі був найсильнішим на перших етапах, а Ян Ульріх здобув несподівану перемогу в гонці на час, випередивши Бассо, але Бассо домінував, здобувши три перемоги на гірських фінішах і в командній гонці на час. Бассо переміг на 9 футів 18 дюймів.

30 червня 2006 року Тур де Франс оголосив, що Бассо не буде брати участі в Турі 2006 через очевидну участь у допінговому скандалі Operación Puerto. Састре став капітаном і був найсильнішим у фаворитній групі на останніх гірських етапах, але погана остання гонка на час перемістила його на четверте місце у загальному заліку. Команда здобула дві перемоги на етапі, найбільш вражаючою була перемога Франка Шлека на Альп д'Юез. Фойгт також виграв рівнинний етап після довгої перерви.

Восени результативною стала участь Бассо в Operación Puerto. Його контракт скасовано за взаємною згодою[23], а справу проти Бассо врешті-решт припинила Італійська федерація через відсутність доказів[24], але він не опротестував результати тесту ДНК, який міг би його остаточно виправдати. Бассо спочатку категорично заперечував свою причетність, а 7 травня 2007 року він визнав участь в Operación Puerto.[25] Відтоді команда CSC розпочала амбітну антидопінгову програму[26] разом із данським антидопінговим експертом Расмусом Дамсгаардом. Тим часом на змаганнях Фойгт домінував у Deutschland Tour, вигравши загальний залік і три етапи, включаючи гірський фініш і гонку на час. Састре посів четверте місце на Вуельті після старту серед лідерів, коли CSC виграла першу командну гонку на час. Це був п'ятий гранд-тур Састре поспіль.

Сезон 2007 року

[ред. | ред. код]

Новий гонщик Хуан Хосе Хаедо дав команді хороший старт, вигравши ранні незначні гонки. Класичний сезон був успішним, оскільки О'Грейді виграв Париж–Рубе. Фойгту вдалося захистити перемогу на Турі Німеччини. CSC виграв командні змагання UCI ProTour третій рік поспіль.

Разом із Састре виступали спортсмени підготовлені йому для Вуельти, тоді як команда для Туру складалася із слабших гонщиків та спортсменами, які могли досягти кращих індивідуальних результатів. Це залишило Джиро без чіткого гонщика для генеральної класифікації. Замість цього була обрана молодіжна команда з надією, що Енді Шлек може виграти молодіжний конкурс. Він переміг у змаганнях серед молоді та став другим у загальному заліку.

Для Туру Канчеллара продовжив сильні виступи на Турі Швейцарії, вигравши два етапи та перебуваючи сім днів у жовтій майці. Але проблеми з допінговим скандалом збіглися зі змаганнями в гірській місцевості. Здані тести Олександром Винокуровим показали позитивний результат, а лідер Майкл Расмуссен був відкликаний його командою за «порушення внутрішнього кодексу». Састре фінішував четвертим.

На Вуельті Састре знову втратив час у гонках на час, особливо в першій, але піднявся на друге місце.

Через зв'язок команди з вживанням допінгових препаратів (Рііс визнав вживання допінгу, а Бассо був відсторонений до 2008 року), MAN Trucks відмовилася від спільного спонсорства в середині 2007 року[27].

CSC–Saxo Bank: 2008

[ред. | ред. код]

CSC оголосила[28], що вони не будуть продовжувати контракт навесні 2008 року, тобто Riis Cycling A/S потребуватиме нового головного спонсора з 2009 року. У середині червня компанія Riis Cycling A/S оголосила[29], що Saxo Bank уклав трирічний контракт як іменний спонсор, який набуває чинності негайно, тому команда взяла участь у Тур де Франс 2008 під назвою Team CSC Saxo Bank. Карлос Састре, отримавши перевагу приблизно на дві хвилини на останньому сходженні Альп Д'Юез,[30] виграв Тур, і команда перемогла в командному заліку.

Команда Saxo Bank: 2009—2010

[ред. | ред. код]
Виступ Енді Шлека в команді Saxo Bank під час Тур де Франс 2010 року.

28 вересня 2008 року оголосили, що в 2009 році IT Factory стане співспонсором.[31] Однак приблизно через два місяці у компанії ввели тимчасову адміністрацію.[32] Команда також почала використовувати велосипеди Specialized у сезоні 2009 року.[33]

Saxo Bank–SunGard: 2011

[ред. | ред. код]

Хоча Saxo Bank раніше оголосив, що 2010 рік стане останнім роком, коли вони спонсоруватимуть команду разом із SunGard як другм спонсором.[34] Назва команди 2011 року була оголошена в серпні 2010 року як Team Saxo Bank–SunGard, а також було відомо про підписання дворічного контракту з дворазовим чемпіоном Тур де Франс Альберто Контадором.[35] 29 липня 2010 року Енді Шлек і його брат Франк оголосили про свій відхід з команди на початку сезону 2011 року.[36]

16 листопада 2011 року оголошено, що SunGard більше не буде титульним спонсором після 2011 року.

Saxo–Tinkoff & Tinkoff–Saxo: 2012

[ред. | ред. код]

2012 рік

[ред. | ред. код]

25 червня 2012 року оголосили, що російський Тинькофф Банк приєднається до команди як співспонсор у сезоні 2012 року та до кінця 2013 року. Saxo Bank також продовжив спонсорство до 2013 року, і команда одержала назву Team Saxo Bank-Тінькофф Банк.[37][38]

Альберто Контадор повернувся після допінг-дискваліфікації та виграв загальну класифікацію Вуельта Іспанії 2012 року. Це стало першою загальною перемогою в Гранд-турі після перемоги Енді Шлека на Тур де Франс 2010 року.

2013 рік

[ред. | ред. код]

Після сезону 2013 року Олег Тиньков придбав команду у менеджера Б'ярне Рііса, а команда була перейменована на Тинькофф-Саксо.[39]

2014 рік

[ред. | ред. код]

У березні команда оголосила про підписання 2-річного контракту з колумбійським гонщиком Едвардом Бельтраном. Спортсмен перейшов з дочірньої аматорської команди Tinkoff-Saxo, Nankang–Fondriest,[40]

2015 рік

[ред. | ред. код]
Альберто Контадор виграв Джиро д'Італія 2015 у складі команди.

На сезон 2015 року команда оголосила про підписання трирічного контракту з Пітером Саганом, а також[41] Павлом Бруттом,[42] Іваном Бассо[43] та Робертом Кішерловськи.[44]

У березні 2015 року команда підтвердила, що з Ріісом розірвали контракт через розбіжності між ним та власником команди Тиньковим. Спочатку ЗМІ повідомляли, що Рііса було відсторонено, оскільки він не з'явився на матчі Мілан–Сан-Ремо 2015, як планувалося, і що це сталося через невтішний початок сезону для команди.[8] Пізніше того ж місяця було оголошено, що контракт Рііса було розірвано за згодою обох сторін.[45] Згодом команда оприлюднила свою нову структуру управління, коли колишні обов'язки Рііса виконували новий генеральний менеджер Стефано Фелтрін та Стівен де Йонг, якого підвищили до ролі головного спортивного директора.[46]

В інтерв'ю в грудні 2015 року Тиньков оголосив, що продасть команду наприкінці сезону 2016 року, пославшись, з одного боку, на бізнес-рішення перенаправити маркетинговий бюджет Тинькофф Банку зі спортивного спонсорства на телевізійну рекламу з 2017 року, а з іншого — відсутність підтримки з боку інших команд щодо запропонованих ним реформ бізнес-моделі спорту.[47]

2016 рік

[ред. | ред. код]

У лютому 2016 року Тиньков заявив, що, хоча він «радий поговорити з будь-яким покупцем», він очікує, що найбільш імовірним результатом для команди буде її розпуск наприкінці року.[48] Однак у липні 2016 року він заявив, що планує повернутися до спорту після «кількох сезонів перерви», коли Кріс Фрум завершить змагання, намагаючись виграти Тур де Франс.[49]

Остаточний склад (2016)

[ред. | ред. код]
станом на 26 березня 2016 року
Велогонщик Дата народження
 Давіде Баллеріні[N 1] (ITA) (1994-09-21)21 вересня 1994 (у віці 21)
 Ерік Башка (SVK) (1994-01-12)12 січня 1994 (у віці 22)
 Даніеле Беннаті (ITA) (1980-09-24)24 вересня 1980 (у віці 35)
 Адам Блайт (GBR) (1989-10-01)1 жовтня 1989 (у віці 26)
 Мануеле Боаро (ITA) (1987-03-12)12 березня 1987 (у віці 29)
 Мацей Боднар (POL) (1985-03-07)7 березня 1985 (у віці 31)
 Павло Брутт (RUS) (1982-01-29)29 січня 1982 (у віці 34)
 Альберто Контадор (ESP) (1982-12-06)6 грудня 1982 (у віці 33)
 Лоренцо Фортунато[N 2] (ITA) (1996-05-09)9 травня 1996 (у віці 19)
 Оскар Гатто (ITA) (1985-01-01)1 січня 1985 (у віці 31)
 Міхаель Гогль (AUT) (1993-11-04)4 листопада 1993 (у віці 22)
 Єспер Гансен (DEN) (1990-10-23)23 жовтня 1990 (у віці 25)
 Єзус Ернандес (ESP) (1981-09-28)28 вересня 1981 (у віці 34)
 Роберт Кишерловськи (CRO) (1986-08-09)9 серпня 1986 (у віці 29)
 Мішель Коларж (SVK) (1992-12-21)21 грудня 1992 (у віці 23)
Велогонщик Дата народження
 Роман Кройцигер (CZE) (1986-05-06)6 травня 1986 (у віці 29)
 Рафал Майка (POL) (1989-09-12)12 вересня 1989 (у віці 26)
 Джей Маккарті (AUS) (1992-09-08)8 вересня 1992 (у віці 23)
 Андреа Монтаньолі[N 3] (ITA) (1995-07-27)27 липня 1995 (у віці 20)
 Серджо Пауліньо (POR) (1980-03-26)26 березня 1980 (у віці 36)
 Євгеній Петров (RUS) (1978-05-25)25 травня 1978 (у віці 37)
 Павел Полянський (POL) (1990-05-06)6 травня 1990 (у віці 25)
 Майкл Роджерс[N 4] (AUS) (1979-12-20)20 грудня 1979 (у віці 36)
 Іван Ровний (RUS) (1987-09-30)30 вересня 1987 (у віці 28)
 Юрай Саган (SVK) (1988-12-23)23 грудня 1988 (у віці 27)
 Пітер Саган (SVK) (1990-01-26)26 січня 1990 (у віці 26)
 Маттео Тосатто (ITA) (1974-05-14)14 травня 1974 (у віці 41)
 Юрій Трофимов (RUS) (1984-01-26)26 січня 1984 (у віці 32)
 Микола Трусов (RUS) (1985-07-02)2 July 1985 (у віці 30)
 Міхаель Вальгрен (DEN) (1992-02-07)7 лютого 1992 (у віці 24)
  1. ↑ Баллеріні приєднався до команди 1 серпня як «стажер» із Hopplà Petroli Firenze.
  2. ↑ Фортунато приєднався до команди 1 серпня як «стажер» з Hopplà Petroli Firenze.
  3. ↑ Montagnoli joined the team on 1 серпня as a stagiaire, from Hopplà Petroli Firenze.
  4. ↑ Rogers retired from cycling on April 25.

Статистика перемог

[ред. | ред. код]

Команді належать 6 перемог на Гранд Тур, 13 перемог у Класичні велогонки і 13 перемог на шосейних велобагатоденках.

Персонал

[ред. | ред. код]

Спортивні директори

[ред. | ред. код]
Ім'я Рік народження Національність Попередня посада Рік початку роботи
Фабріціо Гвіді 1972 рік Італія Італія Шосейні велогонки 2011 рік
Трістан Гоффман 1970 рік Нідерланди Нідерланди Райдер команди CSC Saxo Bank 2011 рік

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bruno Cenghialta. Tinkoff-Saxo. Процитовано 10 серпня 2023.
  2. ↑ Tristan Hoffman. LinkedIn. Процитовано 10 травня 2023.
  3. ↑ Lars Michaelsen. Tinkoff-Saxo. Процитовано 10 травня 2023.
  4. ↑ Tinkoff-Saxo presents Nicki Sørensen as new sport director and coach. Tinkoff-Saxo. 24 жовтня 2014. Процитовано 10 травня 2023.
  5. ↑ Giuseppe "Pino" Toni. Tinkoff-Saxo. Процитовано 10 травня 2023.
  6. ↑ а б Tinkoff-Saxo confirms Julich, Healey, Yates and Vila. cyclingnews.com. 13 лютого 2015. Процитовано 10 травня 2023.
  7. ↑ Road – Teams. Процитовано 5 липня 2015.
  8. ↑ а б Tinkoff-Saxo confirm Riis suspension. cyclingnews.com. 24 березня 2015. Процитовано 10 травня 2023.
  9. ↑ Hood, Andrew (29 березня 2015). Tinkoff-Saxo, Bjarne Riis part ways. Velonews. Архів оригіналу за 1 April 2015. Процитовано 30 березня 2015.
  10. ↑ Andrew Rogers, PEZ Interviews: Bjarne Riis, PezCycling, 22 February 2006
  11. ↑ а б в Werge, (2005)
  12. ↑ Bjarne's boot camp, CyclingNews, 12 December 2004
  13. ↑ Andrew Rogers, Bobby Julich: Another PEZ-Zing, PezCycling, 9 March 2006
  14. ↑ Werge, (2005), с. 15—17
  15. ↑ Werge, (2005), с. 25; figure translated from Danish kroner
  16. ↑ а б Half a million dollars needed in Denmark, CyclingNews, 23 September 1999
  17. ↑ Werge, (2005), с. 87
  18. ↑ Danish Cycling Federation, Nicolaj Bo Larsen, CyclingWorld, 22 December 2003
  19. ↑ Werge, (2005); (figure translated from Danish kroner)
  20. ↑ а б (дан.) Avis: Hamburger testet positiv i 1999, Danmarks Radio, 11 September 2005
  21. ↑ de Wielersite. CSC 2006. cyclingwebsite.net. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 10 травня 2023.
  22. ↑ Alhan Keser, O'Grady goes broke, Eurosport, 10 March 2006
  23. ↑ Ivan Basso To Leave Team CSC. Team CSC. 18 жовтня 2006. Архів оригіналу за 13 June 2011. Процитовано 18 жовтня 2006. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Brown, Gregor; Maloney, Tim (27 жовтня 2006). Basso officially cleared in Operación Puerto. CyclingNews. Процитовано 25 листопада 2006.
  25. ↑ Basso admits role in doping scandal. Архів оригіналу за 9 May 2007. Процитовано 28 листопада 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  26. ↑ Team CSC Launches Anti Doping Program. Team CSC. 13 листопада 2006. Архів оригіналу за 13 June 2011. Процитовано 25 листопада 2006. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Yahoo! Sports – Sports News, Scores, Fantasy Games. Yahoo! Sports.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  28. ↑ Riis Cycling to have new title sponsor in 2009. Архів оригіналу за 5 June 2012. [Архівовано 2012-06-05 у Archive.is]
  29. ↑ Riis Cycling signs Sponsorship Agreement with Saxo Bank. Архів оригіналу за 13 June 2011. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Sastre wins the 2008 L'Alpe d'Huez stage – VeloNews. Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 10 травня 2023. [Архівовано 2009-06-03 у Wayback Machine.]
  31. ↑ cyclingnews. Team Saxo Bank- IT Factory sponsor declares bankruptcy. Bicikel.com. Процитовано 8 грудня 2009.
  32. ↑ Main Team CSC-Saxo Bank sponsor goes bust. Politiken. December 2008.
  33. ↑ Specialized Bicycle Components. specialized.com. Архів оригіналу за 6 травня 2009. [Архівовано 2009-05-06 у Archive.is]
  34. ↑ Team Saxo Bank. Архів оригіналу за 16 August 2010. Процитовано 4 серпня 2010. [Архівовано 2010-08-16 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Stephen Farrand & Tomas Nilsson (3 серпня 2010). Contador to ride with Riis in 2011. Cyclingnews.com.
  36. ↑ Devaney, Jason.
  37. ↑ Susan Westemeyer (25 червня 2012). Tinkoff Bank announced as co-sponsor to Saxo Bank. Cyclingnews.com.
  38. ↑ Tinkoff returns to cycling as Team Saxo Bank co-sponsor through 2013. velonation.com.
  39. ↑ Stephen Farrand (2 грудня 2013). Tinkov buys Saxo-Tinkoff team from Riis. Cyclingnews.com.
  40. ↑ Beltran signs for Tinkoff-Saxo. Cyclingnews.com. 10 березня 2014.
  41. ↑ Sagan signs with Tinkoff-Saxo. Cyclingnews.com. 8 серпня 2014.
  42. ↑ Professional cycling 2014–2015 Transfer Index. Cycling Weekly. 7 серпня 2014.
  43. ↑ Report: Basso signs two-year deal with Tinkoff-Saxo. Cyclingnews.com. 19 серпня 2014.
  44. ↑ Kiserlovski signs for Tinkoff-Saxo. Cyclingnews.com. 30 серпня 2014.
  45. ↑ Team Tinkoff-Saxo terminate contract of manager Bjarne Riis. The Guardian. 29 березня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
  46. ↑ Ryan, Barry (3 квітня 2015). De Jongh and Feltrin to share Riis' former duties at Tinkoff-Saxo. cyclingnews.com. Процитовано 3 квітня 2015.
  47. ↑ Farrand, Stephen (12 грудня 2015). Exclusive: Tinkov to leave cycling after 2016 season. cyclingnews.com. Процитовано 24 липня 2016.
  48. ↑ Farrand, Stephen (25 лютого 2016). Tinkov plays down the chances of selling his team structure to the Bahrain Cycling Team. cyclingnews.com. Процитовано 24 липня 2016.
  49. ↑ Tinkov: I'll come back and win the Tour de France when Froome has gone. cyclingnews.com. 24 липня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  50. ↑ «CAS дисквалифицировал велогонщика Альберто Контадора на два года». РИА Новости. 6 лютого 2012. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Werge, Lars (2005). Drømmeholdet – historien om CSC. Ekstra Bladets forlag. ISBN 87-7731-206-6.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Tinkoff
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Tinkoff&oldid=44034863