Очікує на перевірку

Sheer Heart Attack

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sheer Heart Attack
Студійний альбом
ВиконавецьQueen
Дата випуску8 листопада 1974
(Велика Британія)
12 листопада 1974
(США)
Записанийлипень-вересень 1974
Жанрхард-рок[1][2]
глем-рок[3][4]
Тривалість39:09
Моваанглійська
Студія звукозапису«AIR Studios[en]»
(Вестмінстер),
«Rockfield[en]»
(Монмутшир),
«Trident[en]»
(Лондон),
«Wessex Sound[en]»
(Хайгбері-нью-парк)
ЛейблEMI
Elektra
ПродюсерРой Томас Бейкер[en]
Queen
Хронологія Queen
Попередній
←
 Queen II
(1974)
A Night at the Opera
(1975)
Наступний
→
Сингли з Sheer Heart Attack
  1. «Killer Queen» / «Flick of the Wrist»
    Випущений: 11 жовтня 1974
  2. «Now I'm Here»
    Випущений: 17 січня 1975
  3. «Lily of the Valley»
    Випущений: квітень 1975 (Японія)
«Ніхто не знав, що нам скажуть, що у нас є два тижні, щоб записати „Sheer Heart Attack“. Але ми мусили — це було єдине, що ми могли зробити. Браян був у лікарні»

— Фредді Мерк'юрі[5]

Sheer Heart Attack (укр. «Гострий серцевий напад») — третій студійний альбом британського рок-гурту «Queen», випущений 8 листопада 1974 року «EMI Records» у Великій Британії і «Elektra Records» в Сполучених Штатах. У музиці «Sheer Heart Attack» «Queen» відійшли від прогресивної тематики перших двох альбомів. Альбом включав більш поп-центричні і традиційні рок-композиції та став кроком до «класичного» звучання «Queen»[6]. Спродюсований «Queen» та Роєм Томасом Бейкером[en] альбом запустив мейнстрим популярності «Queen» серед широкого загалу не лише у Великій Британії, але і в усьому світі.

Перший сингл альбому «Killer Queen» посів 2 місце у британському чарті та став першим хітом гурту в США, де посів 12 місце у чарті синглів «Billboard». «Sheer Heart Attack» став першим альбомом «Queen», який увійшов до двадцятки найкращих у США, посівши 12-е місце 1975 року. Альбом визнали таким, що містить «низку видатних гітарних композицій у стилі хард-рок»[2]. У ретроспективі багато видань назвали однією з найкращих робіт гурту та визнали найважливішим альбомом глем-року[4].

Передумови і запис

[ред. | ред. код]

Після завершення роботи над другим студійним альбомом «Queen» вирушили в «Queen II Tour», впродовж якого вони виступали на розігріві у гурту «Mott the Hoople». Після тривалих гастролей всією Великою Британією, обидва гурти вирішили поїхати разом до США, що стало першим туром «Queen» у цій країні. Надалі гурти залишалися у дружніх стосунках протягом всієї своєї кар'єри. Вокаліст «Mott the Hoople», Аєн Хантер[en], виконав пісню «All the Young Dudes[en]» на концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі 1992 року[7]. Свій перший концерт у США «Queen» відіграли 16 квітня 1974 року у Денвері, штат Колорадо[8]. Перебування на розігріві у «Mott the Hoople», за чутками, не подобалося Фредді Мерк'юрі, який казав: «Бути на розігріві — це одна з найбільш травмуючих подій у моєму житті»[5]. У кульмінаційний момент туру у Бостоні у Брана Мея виявили гепатит, ймовірно, через використання зараженої голки під час вакцинації, яку гурт отримав перед поїздкою до Австралії[8]. Згодом решту туру було скасовано, і «Queen» полетіли додому, де Мея ушпиталили[9].

У червні «Queen» зібралися в «Trident Studios[en]», щоб почати репетирувати матеріал для нового альбому. Як у випадку з попередніми двома альбомами гурту, продюсером знову було запрошено Роя Томаса Бейкера[en]. Під час репетиції 13 червня Мерк'юрі, Тейлор та Дікон дали інтерв'ю Коху Хасебе[10]. Мей приєднався до репетицій на початку липня, коли гурт тільки готувалася до запису. 7 липня «Queen» витратили три з половиною години на дорогу, щоб дістатися до студії «Rockfield Studios[en]» в Уельсі[11], де їм потрібно було записати десять мінусівок, роботу над якими завершили 28 числа того ж місяця[12]. На початку серпня роботу над альбомом перемістили до «Wessex Sound Studios[en]», проте там вона тривала недовго, оскільки 2 серпня Мей, який знову почав нездужати, звернувся до спеціалізованої медичної клініки. У клініці він знепритомнів через виразку дванадцятипалої кишки[13], наступного дня його прооперували, а незабаром виписали одужувати вдома[13]. Поки гурт займався процесом овердабінгом записів (техніка, коли музичний уривок записується і накладається на основний запис два або більше разів) у «Wessex», Мей замовив студійний час в «AIR Studios[en]», де записав пісні «Dear Friends» та «She Makes Me»[14]. Тим часом Тейлор та Дікон 11 серпня взяли участь в автопробігу, організованому компаніями «EMI» та «Radio Luxembourg» у Брендс-Гетч[15]. Наприкінці серпня Мей знову почав працювати з гуртом, де решта музикантів додали свої партії до записаних ним пісень. Після чого залишалася ще одна пісня, яку гурту треба було записати впродовж вересня — «Now I'm Here». Мінусівку до пісні було створено у «Wessex», а решту роботи над нею гурт відклав до сесій мікшування[en][16].

Процес мікшування записаного матеріалу розпочався у середині вересня. У цей час гурт все ще займався овердабінгом, через що їм довелося найняти людину, яка доставляла касети зі студії звукозапису до студії для мікшування на мотоциклі. На мікшування більшості пісень було витрачено один-два дні, основна його частина проходила в «Trident Studios». Тоді як мікшування «Brighton Rock» зайняло чотири дні, за цей час було створено шість годин різних міксів. Кожна пісня мікшувалася невеликими відредагованими треками завдовжки близько п'ятнадцять-двадцять секунд[17]. На той момент «Trident» щойно встановили у своїй студії 24-доріжковий магнітофон, який з'явився ще 1972 року, але не використовувався ними до 1974-го[18]. Фактично «Sheer Heart Attack» став першим проєктом «Trident», створеним з використанням 24-доріжкового магнітофона. Попри те, що «Trident» розширив свої можливості у плані запису, використовуючи магнітофон де на 8 доріжок більше ніж раніше, гурту цього все одно було недостатньо для мікшування кожного треку окремо. Зокрема, пісня «Bring Back That Leroy Brown» містила 70 вокальних треків, тому, працюючи з 24-доріжковим мікшером, їх доводилося змікшовувати між собою[17].

20 вересня гурт оголосив, що хоче випустити альбом 1 листопада, але, зважаючи на все, навряд чи встигне закінчити роботу до цього часу[19]. Мікшування «Now I'm Here», яке вважалося останнім, відбулося 22 жовтня. Наступного дня Мей дав інтерв'ю (яке опублікували 26 жовтня), у якому розповів про те, як проходила робота над альбомом[20]. Загалом, при створенні «Sheer Heart Attack» гурт використовував чотири студії: більшість мінусівок було записано в «Rockfield»; дві мінусівки й деякі гітарні овердаби — у «AIR Studios»; більшість овердабів та одна мінусівка — у «Wessex»; мікшування відбувалося у «Trident»[21].

Пісні

[ред. | ред. код]

Огляд

[ред. | ред. код]

У музичному плані, «Sheer Heart Attack» примітний відходом «Queen» від тем прогресивного року, який переважав у їхніх попередніх альбомах, і належить до категорії хард-року[2][22][23] та глем-року[4][3]. Газета «Daily Vault» назвала його «важливим перехідним альбомом», оскільки у ньому було продемонстровано «те, чим гурт незабаром стане, при цьому не забуваючи своє хард-рокове минуле»[23], а Стівен Томас Ерлвайн з «AllMusic» зазначив, що, хоча у «Sheer Heart Attack», як і раніше, присутні відсилання на фентезійні теми ранніх робіт «Queen», особливо у піснях «In the Lap of the Gods» і «Lily of the Valley», але «фентезі не перевантажує його, як це було на перших двох платівках»[6].

Пісню «Killer Queen» було складено за одну ніч — що було дуже швидко, у порівнянні з такими композиціями гурту, як «The March of the Black Queen», на написання якої, за словами Мерк'юрі, пішли «віки». «Brighton Rock» було написано ще під час запису альбому «Queen II»; ідея «Stone Cold Crazy» з'явилася в попередньому гурті Мерк'юрі, «Wreckage», який існував до появи «Queen»; а «Flick of the Wrist» Мерк'юрі написав під час відсутності Мея, викликаної хворобою[24]. Оскільки до альбому увійшла перша пісня Джона Дікона, записана ним для «Queen» («Misfire»), на додачу до треків, складених рештою учасників гурту — «Sheer Heart Attack» став першим альбомом гурту, який містив принаймні одну пісню, написану кожним учасником; а «Stone Cold Crazy» стала першою піснею гурту, до написання якої долучилися всі четверо учасників гурту[25].

Сторона А

[ред. | ред. код]

Brighton Rock

Пісню «Brighton Rock» написав Браян Мей ще під час сесій створення альбому «Queen II», але на той час її не записали, оскільки гурт вважав, що вона не вписується в решту композицій альбому[26]. Лірично, пісня розповідає історію двох молодих закоханих, Дженні і Джиммі, представників модів[en], які зустрілися у Брайтоні у святковий день[27]. Оповідання про модів, які збиралися у Брайтоні святковими днями, були популярними на той час, зокрема, в альбомі гурту «The Who», «Quadrophenia»[28].

Пісня включає трихвилинну безакомпанементну гітарну соло-інтерлюдію, у якій широко використано аудіо-ефект затримки[en] для створення гітарної гармонії і контрапунктних мелодійних ліній[27]. Ідея «Brighton Rock» виникла в результаті експериментів Мея з приладом «Echoplex[en]», коли він намагався відтворити свої гітарні оркестрування для живого виконання пісні «Son and Daughter». Він модифікував оригінальний прилад, щоб мати можливість змінювати час затримки, і пропустив кожне гітарне відлуння через окремий підсилювач, щоб уникнути поміх[29].

Студійна версія соло є коротшою за тривалістю, на відміну від концертної, і складається лише з однієї «основної» гітари та одного гітарного «відлуння», тоді як під час концертів Мей зазвичай поділяв свій гітарний сигнал на один «основний» і два «відлуння», пропускаючий кожен через окремий блок підсилювачів. На концертах соло з «Brighton Rock» виконували як у попурі з іншою піснею, так і як самостійний твір. Зокрема, Мей виконав частину цієї композиції на церемонії закриття Літніх Олімпійських ігор 2012 року у Лондоні[30]. Вважаючи одним із найкращих соло Мея[27], журнал «Guitar World» заніс його до списку «100 найвизначніших гітарних соло всіх часів під номером 41»[29].

Killer Queen

Пісня «Killer Queen», написана Фредді Мерк'юрі, стала першим міжнародним синглом-хітом гурту[31][32]. Під час запису Мерк'юрі грав на джангл-піаніно[en], а також на роялі. Після того, як пісня потрапила до чарту, гурт виконав її на музичному телешоу «Top of the Pops[en]»[33].


Tenement Funster, Flick of the Wrist, Lily of the Valley medley

Пісню «Tenement Funster», написав Роджер Тейлор, вона оповідала про молодість та молодіжне бунтарство, він же виконав у ній головний вокал, а Джон Дікон, самостійно, без участі Мея, зіграв партії акустичної гітари, які надалі стали вважатися видатними. «Tenement Funster» переходить у пісню Мерк'юрі «Flick of the Wrist» (яка вийшла разом з «Killer Queen» на синглі з подвійною A-стороною), яка, у свою чергу, переходить у більш «м'ягку» за звучанням фортепіанну пісню Мерк'юрі «Lily of the Valley», перетворюючи ці три композиції у попурі[34].


Now I'm Here

Пісню «Now I'm Here» Мей написав під час перебування в лікарні, вона нагадує про ранні гастролі «Queen» на підтримку гурту «Mott the Hoople». Її записали в останній тиждень роботи над альбомом, на фортепіано у ній грав Мей[35].

Сторона Б

[ред. | ред. код]

In the Lap of the Gods

«In the Lap of the Gods» — пісня Мерк'юрі, яка містить, серед іншого, кілька вокальних накладень від нього самого і Роджера Тейлора. Тейлор виконав у ній одну із найвищих вокальних нот у альбомі[36].

Stone Cold Crazy

Пісня «Stone Cold Crazy» була однією із найбільш ранніх композицій, які «Queen» виконували наживо, і мала кілька різних аранжувань, перш ніж її записали для альбому «Sheer Heart Attack». На момент виходу альбому жоден із учасників «Queen» не зміг згадати, хто саме написав текст «Stone Cold Crazy», тому її авторство зарахували до спільної творчості, що стало першим таким випадком серед пісень гурту. Текст пісні присвячений гангстерам і містить згадку про Аль Капоне. Вона відрізняється швидким темпом і сильними пересмикуваннями мелодії, ставши провісником спід-метал[37]. Музичний журнал «Q» назвав «Stone Cold Crazy» «треш-метал до того, як цей термін будо винайдено»[38]. «Stone Cold Crazy» виконувалася практично на кожному концерті «Queen» у період між 1974—1978 роками[39][40][41][42].

Гурт «Metallica» записав кавер-версію пісні, яка увійшла до альбому-збірки «Rubáiyát: Elektra's 40th Anniversary[en]» 1990 року, присвяченого 40-річчю лейблу «Elektra Records». Ця версія отримала премію «Греммі» 1991 року, вона також увійшла до збірки гурту «Garage Inc.»[43].

Dear Friends

«Dear Friends» — балада, яку написав Мей і заспівав Мерк'юрі[44].

Misfire

«Misfire» стала першою індивідуальною композицією Джона Дікона для гурту, у якій він виконав більшість гітарних партій[45].

Bring Back That Leroy Brown

Назва пісні «Bring Back That Leroy Brown» є відсиланням до тодішнього хіта «Bad, Bad Leroy Brown[en]» американського автора-виконавця Джима Кроче, який загинув минулого року в авіакатастрофі. Пісню написав Мерк'юрі, він грав у ній на роялі та джангл-піаніно[en], а також зробив низку вокальних накладань. Мей виконав коротку партію на укулеле-банджо, а Дікон — на контрабасі. Журнал «DRUM!» високо оцінив барабанну роботу Тейлора у пісні, словами: «Це виставляє напоказ універсальність Тейлора. Він відшпилює десятки трюків протягом усієї цієї швидкої і непростої пісні та доводить, що він міг би стати барабанщиком біг-бенду або чудово вписатися у будь-який театральний піт-бенд, якби „Queen“ не влаштовував його настільки. Хонкі-тонк-піаніно[en], контрабас, укулеле-банджо та запальний барабанщик — все це разом створює нестримний драйв»[46].

А капельна версія треку увійшла до бонусного EP перевидання альбому «Sheer Heart Attack» 2011 року[47].

She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)

«She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)» написав й заспівав Мей, у ній він з Діконом грали на акустичних гітарах[48].

In the Lap of the Gods… Revisited

«In the Lap of the Gods… Revisited» стала першою спробою Мерк'юрі створити композицію, до виконання якої могли б залучатися глядачі, подібно до успішнішої пісні «We Are the Champions». Вона стала однією із завершальних пісень під час концертів «Queen» між 1974—1977 роками. Під час «The Magic Tour» 1986 року пісню знову виконували як частину попурі, з переходом у «Seven Seas of Rhye»[49].

Рецепції

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4.5/5 зірок[6]
Backseat Mafia 8.5/10[50]
Classic Rock 4.5/5 зірок[51]
The Daily Vault B+[23]
Encyclopedia of Popular Music 4/5 зірок[52]
Pitchfork Media 9/10[53]
PopMatters 8/10[54]
Q 4/5 зірок[55]
Record Collector 4/5 зірок[55]
Uncut 4/5 зірок[55]

На момент релізу журнал «NME» писав про альбом: «Розкішний бенкет, ніякої „води“, а чотири пісні взагалі можна слухати нескінченно: „Killer Queen“, „Flick Of The Wrist“, „Now I'm Here“ і „In The Lap Of The Gods… Revisited“»[56]. Газета «Winnipeg Free Press[en]» теж хвалила альбом: «Мультитрекова гітара Браяна Мея, разюча вокальна техніка Фредді Мерк'юрі й динамічна продюсерська робота Роя Томаса Бейкера», та додала «жодного забитого трюму, повномасштабна атака на органи чуття»[57]. Журнал «Circus[en]» назвав альбом «мабуть, найважчим та найкрутішим нападом на ці береги, якими ми насолоджувалися якийсь час»[58]. «Rolling Stone» дав альбому позитивну оцінку у 3 зірки і написав: «Якщо його важко полюбити, то важко ним не захоплюватися: цей гурт зрештою майстерний і має відвагу»[59]. Тоді як Джон Мендельсон[en] залишився байдужим: «Я із лупою шукав на обох сторонах цього останнього альбому що-небудь, будь-що, що хоча б віддалено нагадувало такі чудові твори як „Keep Yourself Alive“ або „Father to Son“, але у підсумку залишився з порожніми вухами та слізми»[60]. До кінця 1974 року «Sheer Heart Attack» був визнаний журналом «Disc[en]» третім найкращим альбомом року і посів 24-е місце у списку «NME», складеному за підсумками року[61][62].

У рецензії для «Chicago Tribune» Грег Кот оцінив альбом загалом позитивно — 2-ма з половиною зірками, відзначаючи при цьому, що саме у цьому альбомі «…пісні стали лаконічнішими»[63].

Пізніше «AllMusic» говорив про виконання гурту і альбом: «театральність тепер стала щоденною, що за іронією змушує їх звучати більшими за життя. І це відчуття масштабу разом із важкими гітарами, попсовими штучками й театральним стилем, знаменує те, що „Queen“ показали своє справжнє обличчя, тож „Sheer Heart Attack“ знаменує ту мить, коли вони стали собою»[6]. «Q» назвав запис «незамінним» і «однією з визначних поп/рок-домішок 70-х років»[55] «Pitchfork» писав, що у альбомі гурту «„Sheer Heart Attack“ не лише покращено всі аспекти їхнього звучання, представлені у перших двох платівках, але й представлено одну з найкращих музичних композицій за всю їхню кар'єру… це гурт у розквиті своїх сил»[53]. Джон Браян з «Backseat Mafia» назвав «Sheer Heart Attack» «першим альбомом, де „Queen“ зробили все безумовно правильно», зазначивши, що «така очевидна зарозумілість їм пасувала»[50].

Бенджамін Рей із «Daily Vault» вважав, що «„Queen“ якимось чином примудряються звучати тут як усі рок-гурти 70-х років, як-от „Rush“, „Zeppelin“ і навіть „Uriah Heep“». Однак він зазначив, що різниця у тому, що «„Queen“ дійсно намагаються бути претензійними та пихатими, і часто вони настільки перегинають палицю, що це не може не розважати», і зрештою зробив висновок, що це «їхній найвеселіший альбом, який демонструє, що вони все зробили правильно»[23]. «BBC» писали: «вони до самого краю використали сучасні методи продукування: багатошарові вокали та гітари, і нарешті проявилася водевільна жилка Фредді… саме у цьому альбомі „Queen“ нарешті знайшли свій справжній голос»[64]. Рок-історик Пол Фаулз написав у «Короткій історії рок-музики», що «Sheer Heart Attack» «показав, що гурт дедалі більше фокусується на культовій постаті Мерк'юрі, що зароджується» і його «унікальному бренді рок-театру», особливо в синглі «Killer Queen»[65].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Публікація Країна Відзнака Рік Позиція
1001 альбом, який варто прослухати, перш ніж ви помрете США 1001 альбом, який варто прослухати, перш ніж ви помрете[66] 2005 *
Classic Rock Велика Британія 100 найкращих британських альбомів всіх часів[67] 2006 28
200 найкращих альбомів 70-х (20 найкращих альбомів 1974 року)[68] 2006 *
Kerrang! Велика Британія Опитування: 100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[69] 2005 8
100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[70] 2007 45
Mojo Велика Британія 100 найкращих гітарних альбомів[71] 2002 72
70 найкращих альбомів 70-х[72] 2006 *
100 записів, які змінили світ[73] 2007 88
NME Велика Британія Опитування: Найкращі 100 альбомів всіх часів[74] 2006 63
Radio Caroline[en] Велика Британія Опитування: Топ-100 альбомів[75] 1977 50
Trouser Press[en] США Найкращі альбоми 1970-х[76] 1980 *
Virgin Велика Британія Опитування: Топ-1000 альбомів всіх часів[77] 2000 492
Rock Hard Німеччина 500 найкращих рок- і метал-альбомів всіх часів[78] 2005 308
* позначає нерейтинговий список

Мерк'юрі про альбом

[ред. | ред. код]
Альбом вийшов дуже різноманітним, ми довели це до краю, гадаю, але нас дуже цікавила студійна техніка, й ми хотіли використати все, що могли. Ми багато чого довідалися про техніку, коли працювали над першими двома альбомами. Звісно, не бракувало критики, і конструктивна критика була для нас дуже корисною. Але, щиро кажучи, британська музична критика не викликає у мене ентузіазму, і вони були до нас дуже несправедливими. Думаю, що журналіст, що преться вгору, ставить себе вище від артистів. Вони, без сумніву, мали про нас неправильне враження. Ми — по суті рок-гурт
— Фредді Мерк'юрі[79]

Реліз

[ред. | ред. код]

Альбом

[ред. | ред. код]

«Sheer Heart Attack» випустили «EMI Records» у Великій Британії та «Elektra Records» у Сполучених Штатах 8 листопада 1974 року. Його продажі склали понад 4 мільйони копій[80]. У чарті США «Billboard 200» він посів 12 місце, а у британському чарті — 2 місце[81].

Перевидання 2011 року

[ред. | ред. код]

8 листопада 2010 року компанія звукозапису «Universal Music» оголосила про випуск ремастованого і доповненого перевидання альбому у травні 2011 року. Це було частиною нової угоди між «Queen» та «Universal Music», яка ознаменувала собою завершення майже 40-річної співпраці гурту з лейблом «EMI Records». Загалом 2011 року «Universal Music» планували ремастувати та перевидати всі студійні альбоми «Queen», проте остаточно ця робота була завершена 2012 року[82].

Тур

[ред. | ред. код]
Докладніше: Sheer Heart Attack Tour

З 30 жовтня 1974 року по 1 травня 1975 року на підтримку альбом був проведений «Sheer Heart Attack Tour». Тур складався з трьох етапів, загалом зіграли 77 концертів. Це був перший світовий тур «Queen»[83].

Список пісень

[ред. | ред. код]

Всі вокали виконав Фредді Мерк'юрі, якщо не вказано інше.

Сторона «А»
#НазваАвторВокалТривалість
1.«Brighton Rock»Браян МейФредді Мерк'юрі5:08
2.«Killer Queen»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:01
3.«Tenement Funster»Роджер ТейлорРоджер Тейлор2:48
4.«Flick of the Wrist»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:19
5.«Lily of the Valley»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі1:43
6.«Now I'm Here»Браян МейФредді Мерк'юрі4:10
Сторона «Б»
#НазваАвторВокалТривалість
7.«In the Lap of the Gods»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:20
8.«Stone Cold Crazy»Фредді Мерк'юрі, Браян Мей, Роджер Тейлор, Джон ДіконФредді Мерк'юрі2:12
9.«Dear Friends»Браян МейФредді Мерк'юрі1:07
10.«Misfire»Джон ДіконФредді Мерк'юрі1:50
11.«Bring Back That Leroy Brown»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі2:13
12.«She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)»Браян МейБраян Мей4:08
13.«In the Lap of the Gods... Revisited»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:42

Сингли

[ред. | ред. код]
  1. «Killer Queen» — вийшов 11 жовтня 1974 року, досяг 2 місця у Великій Британії та 12 місця в США[31][84]. Б-сторона містила пісню «Flick of the Wrist»[85].
  2. «Now I'm Here» — вийшов 17 січня 1975 року, досяг 11 місця у Великій Британії. Б-сторона містила пісню «Lily of the Valley»[86] Пісня була «живим фаворитом», її виконували практично на кожному концерті з кінця 1974-го по 1986 рік[87].

Кліпи до альбому

[ред. | ред. код]
  1. «Killer Queen» — відео записане на студії BBC. Це один з перших кліпів гурту, де представлено яскраво виражений глем-рок. Через багато років Мерк'юрі казав, що він не розуміє, як йому могло прийти в голову так одягатися, відростити довге волосся, фарбувати нігті і носити стільки прикрас.
  2. «Now I'm Here» — запис виступу у Театрі «Rainbow» 20 листопада 1974 року зі студійним звуком. Сам кліп був зроблений 1992 року й потрапив до збірки «Greatest Video Hits 1».

Учасники запису

[ред. | ред. код]
  • Фредді Мерк'юрі — вокал (1, 2, 4-11, 13), бек-вокал (1, 2, 4-11, 13), піаніно (2-5, 7, 11, 13), орган (6), вертикальне піаніно (2, 11)
  • Браян Мей — електрогітара (всі, крім 9), бек-вокал (1, 2, 4, 6, 12, 13), піаніно (9), вокал (12), акустична гітара (12), банджолеле (11)
  • Роджер Тейлор — ударні (всі, крім 9), бек-вокал (1-4, 6, 13), перкусія (2, 4), вокал (3), литаври (7), бубон (4), музична підвіска (2), трикутник (2)
  • Джон Дікон — бас-гітара (всі, крім 9), акустична гітара (3, 7, 10, 12), електрична гітара (10), контрабас (11)

Чарт

[ред. | ред. код]

Сертифікації

[ред. | ред. код]
Регіон Сертифікація Продажі
Канада (Music Canada)[103] Платиновий 100 000^
Японія (RIAJ)[104] Золотий 100 000^
Польща (ZPAV)[105]
2008 Agora SA album reissue 		Платиновий 20 000*
Нідерланди (NVPI)[106] Золотий 30,000[106]
Швеція (IFPI Sweden)[107] Золотий 50 000^
Велика Британія (BPI)[108] Платиновий 300 000^
США (RIAA)[109] Золотий 500 000^

*продажі, що базуються лише на сертифікаціях
^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Queen – The First Five Albums. Uncut. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015. [Архівовано 2015-01-28 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в Pete Prown; HP Newquist (1997). Legends of Rock Guitar: The Essential Reference of Rock's Greatest Guitarists. Hal Leonard Corporation. с. 106. ISBN 978-0-7935-4042-6.
  3. ↑ а б Joe Bennett (Березень 2005). Complete Guitar Player. William S. Konecky Associates, Incorporated. с. 81. ISBN 978-1-56852-513-6.
  4. ↑ а б в 10 Essential Glam Rock Albums. Treblezine. 6 червня 2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 19 грудня 2015.
  5. ↑ а б Freddie Mercury: Queen Bee (англ.). Melody Maker. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  6. ↑ а б в г AllMusic review allmusic.com Процитовано 23 листопада 2023
  7. ↑ 1992 The Freddie Mercury Tribute Concert Ultimate Queen. Retrieved 25 August 2018
  8. ↑ а б Queen: The Making of Sheer Heart Attack Loudersound. Everley, Dave. 8 November 2016. Retrieved 25 August 2018
  9. ↑ Sheer Heart Attack & Killer Queen — Days Of Our Lives Documentary Retrieved 25 August 2018. -via YouTube
  10. ↑ Dawn of Aquarius. Dawn of Aquarius. August 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  11. ↑ Queen Diary - search. diary.queensongs.info. Процитовано 18 січня 2021.
  12. ↑ Sheer Heart Attack :: Queen Songs. Queensongs.info. Процитовано 18 січня 2021.
  13. ↑ а б Brian May's 1974 Health Problems (Now Updated!). one vision. Процитовано 18 січня 2021.
  14. ↑ Purvis, Georg (30 жовтня 2018). Queen: Complete Works (revised and updated) (англ.). Titan Books (US, CA). ISBN 978-1-78909-049-9.
  15. ↑ 20 Year Reign. brianmay.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 18 січня 2021. [Архівовано 2020-11-09 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Purvis, Georg (28 серпня 2012). Queen: The Complete Works (англ.). Titan Books (US, CA). ISBN 978-1-78116-287-3.
  17. ↑ а б Did anyone here track or assist tracking Freddie Mercury vocals? - Gearslutz. Gearslutz.com (англ.). Процитовано 18 січня 2021.
  18. ↑ Inc, Nielsen Business Media (12 серпня 1972). Billboard (англ.).
  19. ↑ Photographic image (JPG). Queenconcerts.com. Процитовано 27 березня 2022.
  20. ↑ Queen Article Archive. Queen Article Archive. Процитовано 18 січня 2021.
  21. ↑ «Sheer Heart Attack» queenvault.com Процитовано 24 листопада 2023
  22. ↑ Queen – The First Five Albums. Uncut. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015. [Архівовано 2015-01-28 у Wayback Machine.]
  23. ↑ а б в г Benjamin Ray (13 жовтня 2004). Sheer Heart Attack. Daily Vault. Процитовано 19 листопада 2018. Sheer Heart Attack showcases what the band would soon become while giving a nod to their hard-rock past...
  24. ↑ The story behind Stone Cold Crazy by Queen loudersound.com Процитовано 18 жовтня 2023
  25. ↑ «Sheer Heart Attack» progarchives.com Процитовано 18 жовтня 2023
  26. ↑ The Black, White and Grey of Queen II. QueenOnline.com. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
  27. ↑ а б в Brighton Rock Allmusic. 1 вересня 2011
  28. ↑ Brighton Rock. The Mod Generation. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  29. ↑ а б 100 Greatest Guitar Solos: No. 41 "Brighton Rock" (Brian May). Guitar World. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
  30. ↑ «Olympics closing ceremony — playlist». The Telegraph. Retrieved 6 September 2012
  31. ↑ а б Whitburn, Joel (2006). The Billboard Book of Top 40 Hits. Billboard Books
  32. ↑ Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited
  33. ↑ «Killer Queen» genius.com Процитовано 23 листопада 2023
  34. ↑ Black Clouds & Silver Linings (Special Edition) Allmusic. Retrieved 1 September 2011
  35. ↑ Now I'm Here Allmusic. Retrieved 1 September 2011
  36. ↑ «In the Lap of the Gods» genius.com Процитовано 18 жовтня 2023
  37. ↑ Jones, Chris (7 червня 2007). Queen: Sheer Heart Attack Review. BBC. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 2 липня 2011.
  38. ↑ Queen News: February 2011 [Архівовано 11 грудня 2018 у Wayback Machine.] BrianMay.com. 2 липня 2011
  39. ↑ Queen live on tour: Sheer Heart Attack: Setlist [Архівовано 2013-01-26 у Wayback Machine.] Queen Concerts. 2 липня 2011
  40. ↑ Queen live on tour: A Night At The Opera: Setlist [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.] Queen Concerts. 2 липня 2011
  41. ↑ Queen live on tour: Day At The Races (world): Setlist [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.] Queen Concerts. 2 липня 2011
  42. ↑ Queen live on tour: News Of The World: Setlist [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.] Queen Concerts. 2 липня 2011
  43. ↑ «Stone Cold Crazy» last.fm Процитовано 18 жовтня 2023
  44. ↑ «Dear Friends» genius.com Процитовано 18 жовтня 2023
  45. ↑ «Misfire» genius.com Процитовано 18 жовтня 2023
  46. ↑ Hot Licks: Roger Taylor's Regal Queen Licks - DRUM! Magazine - Play Better Faster. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.
  47. ↑ «Bring Back That Leroy Brown» genius.com Процитовано 18 жовтня 2023
  48. ↑ «She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)» queenpedia.com Процитовано 18 жовтня 2023
  49. ↑ «In the Lap of the Gods… Revisited» genius.com Процитовано 18 жовтня 2023
  50. ↑ а б Jon Bryan (10 червня 2016). Classic Album: Queen - Sheer Heart Attack. Backseat Mafia. Процитовано 25 травня 2019.
  51. ↑ Queen: Sheer Heart Attack - Album of the Week Club Review. Classic Rock. 12 листопада 2018.
  52. ↑ Larkin, Colin (2011). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. с. 2248. ISBN 978-0-85712-595-8.
  53. ↑ а б Leone, Dominique. Queen reviews. Pitchfork. 24 March 2011. Retrieved 14 December 2011.
  54. ↑ Ramirez, AJ (8 червня 2011). In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums. PopMatters. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 19 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
  55. ↑ а б в г Queen – Sheer Heart Attack CD Album. CD Universe. Процитовано 19 квітня 2016.
  56. ↑ Quoted in Jacky Gunn, Jim Jenkins. Queen. As It Began. London: Sidgwick & Jackson, 1992, p. 84. ISBN 0-283-06052-2
  57. ↑ Winnipeg Free Press, 5 липня 1975 (Queen Archives). Архів оригіналу за 4 жовтня 2007. Процитовано 18 червня 2018.
  58. ↑ Queen Interviews – Queen – 03-XX-1975 – Sheer Heart Attack – Circus – Queen Archives: Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Interviews, Articles, Reviews. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  59. ↑ Bud Scoppa (8 травня 1975). Queen Sheer Heart Attack Album Review. Rolling Stone.
  60. ↑ Queen Interviews – Queen – 03-XX-1975 – Sheer Heart Attack – Phonograph Record – Queen Archives: Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Interviews, Articles, Reviews. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 18 червня 2018.
  61. ↑ Disc, end-of-year list, грудень 1974
  62. ↑ Rocklist.net...NME End Of Year Lists 1974. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  63. ↑ AN 18-RECORD, 80 MILLION-COPY ODYSSEY. Chicago Tribune. 19 квітня 1992. Процитовано 10 травня 2023.
  64. ↑ BBC – Music – Review of Queen – Sheer Heart Attack. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  65. ↑ Fowles, Paul (2009). A Concise History of Rock Music. Mel Bay Publications, Inc. с. 244. ISBN 978-0-7866-6643-0.
  66. ↑ Rocklist.net...Steve Parker...1001 Albums.. rocklistmusic.co.uk Процитовано 18 червня 2018. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 18 червня 2018.
  67. ↑ Rocklist.net...Steve Parker...More Classic Rock Lists.. rocklistmusic.co.uk Процитовано 18 червня 2018. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 18 червня 2018.
  68. ↑ Classic Rock/Metal Hammer, «The 200 Greatest Albums of the 70s», березень 2006
  69. ↑ The 100 Best British Rock Albums Ever! [Архівовано 26 травня 2012 у Archive.is]. Kerrang!. 19 лютого 2005. Archived at rocklistmusic.co.uk
  70. ↑ «The 100 Greatest Rock Albums Ever», Kerrang, 8 лютого 2006
  71. ↑ «100 Greatest Guitar Albums» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.]. Mojo, 2002. Archived at muzieklijstjes.nl
  72. ↑ Mojo, MOJO Classic: The Who & The Story Of 70's Rock, липень 2006
  73. ↑ Mojo, «The 100 Records That Changed the World», червень 2007
  74. ↑ «Oasis album voted greatest of all time» [Архівовано 8 квітня 2007 у Wayback Machine.]. The Times. 1 червня 2006
  75. ↑ Top 100 Albums [Архівовано 21 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Radio Caroline. 1977. Archived at timepieces.nl
  76. ↑ «Best Albums of the 1970s» [Архівовано 11 липня 2018 у Wayback Machine.], Trouser Press, січень 1980 (archived at stat.ualberta.ca)
  77. ↑ All-Time Album Top 1000 Albums [Архівовано 2012-05-16 у Wayback Machine.]. Virgin. 2000. Archived at rocklistmusic.co.uk
  78. ↑ [...], Rock Hard (Hrsg.). [Red.: Michael Rensen. Mitarb.: Götz Kühnemund] (2005). Best of Rock & Metal die 500 stärksten Scheiben aller Zeiten. Königswinter: Heel. с. 89. ISBN 3-89880-517-4.
  79. ↑ Queen Interviews – Freddie Mercury – 11-09-1974 – Melody Maker – Queen Archives: Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Interviews, Articles, Reviews. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  80. ↑ Queen Popularity Analysis. 26 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  81. ↑ «Sheer Heart Attack» officialcharts.com Процитовано 1 листопада 2023
  82. ↑ Queen catalog complete on SHM-SACD. PS3SACD.com. 31 липня 2012. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  83. ↑ Queen on tour: Sheer Heart Attack 1974—1975 queenconcerts.com Процитовано 22 жовтня 2023
  84. ↑ Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited
  85. ↑ Top Singles — Volume 23, No. 14, 31 May 1975 [Архівовано 25 грудня 2014 у Wayback Machine.] Library and Archives Canada
  86. ↑ Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited
  87. ↑ Queen on tour [Архівовано 24 квітня 2011 у Wayback Machine.] Queen Concerts. 10 липня 2011
  88. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. ISBN 0-646-11917-6.
  89. ↑ "Top RPM Albums: Issue 3974a". RPM. Бібліотека та архів Канади. Retrieved 2022-04-22.
  90. ↑ «Queen — Sheer Heart Attack» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien. Процитовано 2022-04-22.
  91. ↑ Pennanen, Timo (2006). Sisältää hitin – levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla vuodesta 1972 (фін.) (вид. 1st). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. с. 166. ISBN 978-951-1-21053-5.
  92. ↑ Le Détail des Albums de chaque Artiste – Q. Infodisc.fr (фр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2012. Select Queen from the menu, then press OK.
  93. ↑ Oricon Album Chart Book: Complete Edition 1970–2005 (яп.). Roppongi, Tokyo: Oricon Entertainment. 2006. ISBN 4-87131-077-9.
  94. ↑ «Queen — Sheer Heart Attack» (англійською). Norwegiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 2022-04-22.
  95. ↑ «Queen | Artist | Official Charts» (англійською). UK Albums Chart. The Official Charts Company. Процитовано 2022-04-22.
  96. ↑ "Queen Chart History (Billboard 200)". Billboard. Процитовано 2022-04-22.
  97. ↑ Official Scottish Albums Chart Top 100. Official Charts Company. Процитовано 19 листопада 2021.
  98. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992. St Ives, NSW: Australian Chart Book. ISBN 0-646-11917-6.
  99. ↑ RPM Top 100 Albums of 1975. RPM. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 3 жовтня 2011.
  100. ↑ Japanese Year-End Albums Chart 1975 (яп.). Oricon. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 3 жовтня 2011. [Архівовано 2014-11-04 у Wayback Machine.]
  101. ↑ Complete UK Year-End Album Charts. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
  102. ↑ Top Pop Albums of 1975. Billboard. Процитовано 11 лютого 2012.
  103. ↑ Queen - Freddie Mercury's commemorative Canadian in-house sales award - 'Queen Rules Canada', 1992. 18 серпня 2023.
  104. ↑ Queen is presented with gold discs for "Queen II" and "Sheer Heart Attack" at the Tokyo Prince Hotel in Tokyo, Japan, on April 18, 1975. Insider.com.
  105. ↑ Wyróżnienia – Platynowe płyty CD - Archiwum - Przyznane w 2009 roku (Польска) . Polish Society of the Phonographic Industry (ZPAV). 8 липня 2009.
  106. ↑ а б Queen – Freddie Mercury's Dutch sales awards. 20 лютого 2023.
  107. ↑ Queen – in-house Swedish Sales Award For Sheer Heart Attack. 18 серпня 2023.
  108. ↑ British album certifications – Queen – Sheer Heart Attack (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI).
  109. ↑ American album certifications – Queen – Sheer Heart Attack (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Sheer_Heart_Attack&oldid=44026973