Шварц В'ячеслав Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шварц В'ячеслав Григорович
рос. Шварц Вячеслав Григорьевич
Народження22 вересня (4 жовтня) 1838
Курськ, Російська імперія[1]
Смерть29 березня (10 квітня) 1869[2] (30 років)
 Курськ, Російська імперія[1]
ПохованняКолпнянський район
Країна Російська імперія
Жанрісторичний живопис і побутовий жанр
НавчанняОлександрівський ліцейd і Петербурзька академія мистецтв (1863)
Діяльністьхудожник
ВчительБруні Федір Антонович, Віллевальде Богдан Павлович, Вільгельм фон Каульбах і Жан-Луї-Ернест Мейссоньє
БатькоШварц Григорій Юхимовичd
Роботи в колекціїТретьяковська галерея, Російський музей, Державний історичний музей і Курська державна картинна галерея імені Олександра Дейнеки
Нагороди

CMNS: Шварц В'ячеслав Григорович у Вікісховищі

В'ячеслав Григорович Шварц (рос. Вячеслав Григорьевич Шварц; 4 жовтня 1838, Курськ — 10 квітня 1869, Курськ) — російський художник, основоположник історико-побутового жанру в російському живописі; академік Петербурзької академії мистецтв з 1865 року, член Імператорської археологічної комісії[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 вересня [4 жовтня] 1838(18381004) року в місті Курську (нині Росія) в сім'ї генерала Григорія Шварца. Сім'я мешкала в будинку на вулиці Ртищевській (нині Радянська; на його місці нині середня школа № 18)[4]. З трирічного віку мешкав із батьками на Кавказі за місцем проходження служби батька; з 1846 року — у родовому маєтку «Верховий Білий колодязь» Щигрівського повіту Курської губернії (нині село Білий Колодязь Колпнянського району Орловської області). У 1847 році зарахований у пажі до Високого Двору[3].

Протягом 1853—1859 років навчався в Олександрівському ліцеї, який закінчив із золотою медаллю. У 1859—1863 роках продовжив навчання у батальному класі Петербурзької академії мистецтв, де був учнем Федора Бруні, Богдана Віллевальде. Водночас протягом трьох років був вільним слухачем історико-філологічного факультету Петербурзького університету, де слухав лекції професора історії Миколи Костомарова, які справили вирішальний вплив формування його, як історичного живописця[3]. У 1861 році удосконалювався в живописі в Німеччині, де брав уроки у Вільгельма Каульбаха[5]; у 1863—1864 роках — у Франції, де навчався у Жана-Луї Мейссоньє[5][6]. 1867 року вдруге побував у Франції як урядовий комісар російського художнього відділу на Всесвітній виставці Парижі. За організаторську діяльність на цій посаді Французький уряд нагородив його орденом Почесного легіону[3].

В останні роки життя проживав поперемінно в Санкт-Петербурзі, Курську, в маєтку «Верховому Білому колодязі». У лютому 1868 року вийшов у відставку в чині колезького радника, і був обраний предводителем дворянства Щигрівського повіту та речником Курських земських зборів. Помер у Курську 29 березня [10 квітня] 1869 року. Похований у родинній садибі в Білому Колодязі[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису та станкової графіки. Створював полотна на історичні та побутові теми. Серед робіт:

«Посол князя Курбського
Василь Шибанов перед Іваном Грозним»
«Вербне воскресіння у Москві
за царя Олексія Михайловича»
«Іван Грозний біля тіла
вбитого ним сина»
«Сцена з домашнього життя
російських царів»
«Патріарх Никон
у Новому Єрусалимі»
«Весіння поїздка цариці на богомілля
за царя Олексія Михайловича»

Автор ілюстрацій до:

У Курській картинній галереї зберігається близько 30 робіт художника, в основному це етюди до картин, дитячі та ліцейські малюнки, барбізонські етюди, а також кілька картин, з часів навчання в Олександрівському ліцеї: «Макет акули», «Французькі солдати, що відстрілюються» (1857), тощо[3].

Вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]