Шабран
| Шабран Şabran | |
|---|---|
Руїни фортечних мурів міста Шабран | |
| 41°17′44″ пн. ш. 48°52′53″ сх. д. / 41.29555556° пн. ш. 48.88138889° сх. д. | |
| Країна |  Азербайджан |
| Тип | населений пункт |
| Перша згадка | 2 століття |
  Шабран Шабран (Азербайджан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Шабран (Шабаран, Шаваран, Сабаран) (азерб. Şabran) — історична область і однойменне середньовічне місто, що існували у V—XVIII ст. у північно-східній частині сучасного Азербайджану, були розташовані в межах Великого Кавказького проходу.
В історичній географії область Шабран можна розглядати самостійно або як південна частина області Маскут (до початку VI ст.).
У своєму коментарі до «Історії Ширвана та ал-Баба» В. Ф. Мінорський пише: «На північно-східному схилі південно-східного відрога Кавказького хребта і вздовж узбережжя моря лежать дуже родючі області, зрошувані річками району сучасної Куби та великою річкою Самур (Саммур). Спочатку вони належали лезгінським (лакз) князівствам, але поступово були анексовані Ширваншахами і стали яблуком розбрату між ними, емірами ал-Баба і навіть правителями Аррану. Після тюркської навали й у період своєї боротьби з дербендським Муфарріджем Фарібурз б. Саллар явно прагнув перенести головний центр своїх володінь до цієї місцевості, де згадуються дві території — Шабаран і Маскат. Перший вважався частиною Ширвану, а останній [Мюнеджжим-баші] описує особливо як частину ал-Баба. Переважно, однак, слід розглядати їх спільно, і не тільки тому, що вони відносяться до однієї і тієї ж географічної зони, але і тому, що дуже часто Маскат був захоплений Ширваном»[1]. Як пише В. Ф. Мінорський, «загалом можна сказати, що Шабаран і Маскат відповідають південній та північній частині Кубинського району[2], де у XVIII ст. виникла династія кубинських ханів, вплив якої відчувався не тільки в Дагестані, але навіть на південному узбережжі Каспію та в Ардебілі».
З кінця IV століття прикаспійські області від гирла Кури на півдні до Дербенту на півночі були під керівництвом намісника Сасанідської держави[3]. Після 488 р. область маскутів відійшла до Кавказької Албанії[4], а прибл. 510 р. Албанське царство остаточно ліквідовано. Після скасування царської влади в Албанії на території між річками Шабаранчай та Гільгільчай з'явилося невелике політичне утворення — держава Ширваншахів[5].
Є кілька версій походження назви цього міста та області Шабран. За однією з них місто було нібито засноване сасанідським шахом Шапуром I, а назва міста походить від його імені в пехлевійській формі Шапуран. Ця версія приймається далеко ще не всіма, оскільки заснування міста належить до V—VII ст. н. е. , у той час, як сам Шапур I жив трьома століттями раніше. «Енциклопедичний словник топоніміки Азербайджану» пов'язує назву міста з племенем савірів (сабірів), яких джерело вважає тюрками[6].
Шабран виник у V—VII ст. як місто-фортеця, а до IX—X ст. перетворився на великий політико-адміністративний, торгово-ремісничий та культурний центр держави Ширваншахів. У середині XI ст. сімейна усипальниця Ширваншахів була саме в Шабрані. Назва міста згодом була перенесена на навколишню область.
У середині XIII століття місто зазнало нашестя монголів і було частково зруйноване. Пожвавлення життя в місті відбулося до кінця XIII — початку XIV століття і тривало остаточно до кінця XV століття.
Однак у результаті сефевідо-османських воєн першої чверті XVIII ст. місто зазнало значних руйнувань і втратило своє значення[7][8]. Остаточний занепад міста пов'язаний із землетрусом, що повністю стер його з лиця землі. Населення міста поступово переселилося в одне з далеких передмість, караван-сараїв, що належали Шабрану, навколо якого згодом виникло місто Дивічі, яке у 2010 році було перейменоване на Шабран.
У 2019 році територія «Чираггала» та місто Шабран були оголошені Державним історико-культурним заповідником[9].
Назва міста у формі «Шаберан» трапляється в рукописі XVI століття, що зберігається в Дрездені, огузького героїчного епосу «Китабі Деде Коркут»[10].
Турецький мандрівник Евлія Челебі, побувавши в 1647 році в Шабрані, писав: «…він вважається в Персії другим містом після Тебриза. У ньому сімдесят кварталів, соборні мечеті Узун-Хасана. Стіни мечеті прикрашені найтоншим орнаментом, що переливається, як шкіра хамелеона, а різьблення по мармуру дивувало знавців архітектурного мистецтва».[11] Населення Шабрана складалося з мусульманської, юдейської та християнської громад, переважала серед них мусульманська.
А. А. Бакіханов першим висловив думку про те, що руїни поблизу села Шахназарлі Дивічинського району належать середньовічному місту Шабран (до нього їх вважали руїнами міста Гюлістані-Ірем).
В результаті археологічних розкопок на території міста у 1979—1989 рр. було відкрито площу понад 4500 м². Товщина напластування залишків матеріальної культури сягала 5 метрів. Була розкопана фортеця, що відноситься до Х ст. Вчені встановили, що вона була побудована в оборонних цілях. Стіни фортеці укріплені напівкруглими вежами. Під час будівництва використовували вапняк, камінь і обпалену цеглу. Фортеця існувала до середини XIII ст. У XIV ст. на захід від зруйнованої фортеці був споруджений невеликий замок-вежа. Він мав чотирикутну форму і нагадував абшеронські фортеці. Зодчі в їхньому будівництві застосовували змішану кладку. Розкопки свідчать про квартальне планування міста. Будинки тут зводилися з обпаленої цегли на бруківці. У місті існувала водопровідна мережа. Економіка міста базувалася на ремісничому виробництві. В результаті археологічних розкопок було знайдено керамічний набір із десяти предметів. Під руїнами міста виявили керамічну майстерню. Тут також були ковальське, ливарне, мідне, ювелірне, зброярське виробництво, гутництво.
- ↑ В. Минорский. «История Ширвана и Дербенда X—XI веков». М. Издательство восточной литературы. 1963
- ↑ Encyclopaedia of Islam, Second Edition // art. Ḳubba
- ↑ Hewsen, 1992, с. 143.
- ↑ Ф. Мамедова. Политическая история и историческая география Кавказской Албании. Баку, 1986, стр. 89
- ↑ Ашурбейли, 1983, с. 16.
- ↑ Энциклопедический словарь топонимики Азербайджана = Azərbaycan toponimlərinin ensiklopedik lüğəti : у 2 т. / под ред. Р. Алиевой. — Баку : Шарк-Гарб, 2007. — С. 203.
- ↑ NaVoprosOtveta.Net
- ↑ Средневековый город ШАБРАН. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 21 вересня 2008. [Архівовано 2019-11-07 у Wayback Machine.]
- ↑ В Азербайджане создаются историко-культурные заповедники (рос.). Trend.Az. 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ пер. В. В. Бартольда. ПЕСНЬ О ТОМ, КАК БЫЛ РАЗГРАБЛЕН ДОМ САЛОР-КАЗАНА // КНИГА ДЕДА КОРКУТА = КИТАБ-И ДЕДЕМ КОРКУТ. — М-Л. АН СССР, 1962.
- ↑ IRS — Международный журнал
- Шабран // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Ашурбейли С. Б. Государство Ширваншахов. — Б. : Азернешр, 1983. — 294 с.
- Robert H. Hewsen. The geography of Ananias of Sirak = (Ашхарацуйц). — Wiesbaden : Reichert Verlag, 1992. — ISBN 978-3-88226-485-2.