Очікує на перевірку

Син людський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
"...і посеред світильників - подібного до сина чоловічого, вдягненого в шату і підперезаного попід груди поясом золотим. Голова ж його і волосся білі, як вовна біла, як сніг; і очі його - як пломінь огню; і ноги його подібні до бронзи, ніби в горнилі розпалені; і голос його - як голос вод багатьох; і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його - як сонце, що сіяє в силі своїй[1]. (Бамберґзький апокаліпсис, 11 ст)

Син людський, Син Чоловічий (івр. בן–אדם, ben-'adam) — термін, що бере свій початок з Танаха — єврейської Біблії. Він позначав спочатку приналежність до роду людського в сенсі «хтось» або «один з». У Новому Завіті Ісус Христос говорить про Сина Людського так, що Він ним є.

Пророки

[ред. | ред. код]

У Книзі пророка Єзекіїля Бог звертається до пророка - Сину Людський (ben adam) 87 разів. Єзекіїл наповнений Божим Духом бачить гріхи Ізраїля, звіщає у притчах йому Божий суд[2]. Книга пророка Даниїла описує Сина людського як майбутнього рятівника людства, якому Ягве після страшного суду дасть владу над світом:.

Бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Чоловічий; дійшов він до Ветхого деньми, і приведено його поперед нього. І дано йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики йому служили. Влада його — влада вічна, що не минеться, і царство його не занепаде ніколи[3].

Новий Завіт

[ред. | ред. код]

За життя Ісуса Христа під виразом «син людський» вже розумілося саме розуміння пророка Даниїла — месіанське. Воно стало синонімом виразу «Син Божий». Олександр Мень у своїй книзі «Син Людський» так трактує однойменний вислів: «Він не вимовив слова „Месія“, але вислів „Син Людський“ був їм зрозумілий; він означав, що новий Учитель — це Той, Кого давно з нетерпінням чекають»[4].

Грецький вираз «ὁ υἱὸς τοὺ ἀνθρώπου» (ho hyios tou anthropou) — «Син людський» зустрічається у Новому завіті 82 рази. Ісус Христос у Новому Завіті називає себе Сином Людським завжди у третій особі, позначаючи тим проте власні дії і ніколи не кажучи прямо — «Я є Син людський»:

Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, — мовить до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому [5]

.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Одкр 1:13-16. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 16 липня 2015. [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Єз 17:2. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 16 липня 2015. [Архівовано 2016-10-17 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Дан 7:13-14. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 16 липня 2015. [Архівовано 2012-08-30 у Wayback Machine.]
  4. ↑ О. Мень. Син Людський Львів, Свічадо. 2006. ISBN 966-561-380-4, с. 52
  5. ↑ Мр 2:10-11. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 16 липня 2015. [Архівовано 2014-06-05 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Син_людський&oldid=43837395