Пульсоксиметр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пульсоксиметр — медично-діагностичний прилад для вимірювання рівня сатурації кисню в капілярній крові (оксигенації).

Існує чимало патологій, що супроводжуються гіпоксією (нестачею кисню в організмі, наприклад у крові — гіпоксемією). У таких випадках моніторинг сатурації необхідний постійно.

Пульсоксиметр на пальці, що показує насиченість киснем та частоту серцевих скорочень (модель 2014 року)
Наручний пульсоксиметр (модель 2011 р.)

Історія

[ред. | ред. код]

У 1847 році Верорд виявив ефект зміни інтенсивності потоку червоного світла, що проходить крізь кисть, якщо накладати артеріальний джгут.

Проте лише у 1935 році Карл Метес (Karl Matthes, 1905—1962) у Ляйпцігу створив перший прототип медичного приладу, вимірювач насиченості вуха з двома хвилями: червоними та зеленими фільтрами (пізніше червоними та інфрачервоними фільтрами)[1]. У 1940 році — вдала модель «оксиметра» для пілотів створена Гленом Міллікеном (Glenn Allan Millikan, 1906—1947) у Кембріджі[2].

У 1949 р. Вуд (Wood) додав капсулу тиску для вичавлювання крові з вуха, щоб отримати абсолютне значення насичення при повторному надходженні крові. Концепція подібна до сучасної пульсоксиметрії, проте її було важко реалізувати через нестабільні фотоелементи та джерела світла; сьогодні цей метод не застосовується клінічно. У 1964 році Шев (Shaw) зібрав перший вушний оксиметр з абсолютними показниками, який використовував вісім довжин хвиль світла.

Перші оксиметри були неймовірно громіздкими і могли викликати опік шкіри. Не було мікроелектроніки та мініатюрних джерел відповідного світла. Через наявність світлових фільтрів необхідно було калібрувати пристрій при кожному використанні.

Науковці і медики прекрасно усвідомлювали важливість даного приладу, особливо у медицині:

Звичайно, можливо, що коли-небудь створять монітор для виявлення артеріальної десатурації, але в зв'язку із серйозними практичними проблемами розробка такого пристрою в наш час здається справою неймовірною[3]

Імпульсна оксиметрія була розроблена в 1972 році біоінженерами Такуо Аоягі (Takuo Aoyagi) та Мічіо Кіші (Michio Kishi) в Nihon Kohden, використовуючи співвідношення поглинання червоного та інфрачервоного світла пульсуючих компонентів у місці вимірювання. Хірург Сусуму Накадзіма (Susumu Nakajima) та його співробітники вперше випробували пристрій у пацієнтів, повідомивши про це в 1975 році, було випущено NIHON KOHDEN пульсоксиметр OLV-5100[4]. В той же час, в Японії Minolta випустила пульсоксиметр Oximet MET-1471. Проте, прилади все ще працювали на світлофільтрах.

Скотт Віллбер (американець) опираючись на розробки Такуо Аоягі, застосував замість світлофільтрів і ламп відповідні світлодіоди та мікропроцесор для аналізу даних, запатентував власний алгоритм оцінки результатів дослідження. Компанія Biox комерціалізувала проект у 1980 році, та почала виготовляти прототип сучасного пульсоксиметра[5][4][6]. Після цієї події, невдовзі, Biox була поглинута корпорацією Ohmeda (США), яку в свою чергу поглинула Datex (Фінляндія) — утворивши Datex-Ohmeda. Datex, як підрозділ великої корпорації, мав і має інтереси у сфері медичного приладобудування. Так, ще у 1975 році у Datex випустили перший відносно компактний газоаналізатор викиду для анестезіологічного забезпечення[7].

У 1995 році компанія Masimo представила технологію вилучення сигналів (англ. Signal Extraction Technology,SET), яка дозволяє точно вимірювати дані під час руху пацієнта та низьку перфузію, відокремлюючи артеріальний сигнал від венозного та інших сигналів, розроблено було також алгоритм уникнення помилки сигналу тривоги[8].

Види

[ред. | ред. код]

За розташуванням датчиків відносно крові пацієнта:

  • інвазивний
  • неінвазивний

За можливістю пересувати прилад:

  • стаціонарний
  • переносний (мобільний)

За віком пацієнтів:

  • дорослий
  • дитячий

За місцем розташування джерела світла та датчика:

Також існують побутові (у тому числі смарт-годинники з функцією пульсоксиметрії) та професійні пульсоксиметри.

Побутова група пристроїв має похибки у показниках та непридатна для клінічного використання чи спостереження[10][11], особливо при раптових змінах.

На 2020 рік в Україні не існувало чіткого розмежування приладів на професійні та побутові щодо технічно-законодавчого рівня.

Пульсоксиметрія

[ред. | ред. код]

Процес визначення сатурації кисню крові та частоти пульсу за допомогою пульсоксиметра називають пульсоксиметрією.[12]

Види пульсоксиметрії: неінвазивна (непряма) та інвазивна (пряма).

Неінвазивна набула широкого розповсюдження в медицині за рахунок простоти, швидкості, зручності.

При виконанні пульсоксиметрії потрібно суворо дотримуватись, як технічних вимог, так і медичних. Зокрема, дотримуватись правил асептики та антисептики (датчики один, а пацієнти чи постраждалі різні).

Принцип дії

[ред. | ред. код]
Внутрішня сторона пульсоксиметра

За принципом дії пульсоксиметри є:

  • фотометричні ("пропускаючі", "трансмісивні")
  • відбивальні ("відбиваючі")

Непряма відбивальна пульсоксиметрія не набула широкого розповсюдження, так як є технічно складнішою, а отже і вартіснішою. Також цей метод має обмеження (наприклад, при венозному застої реєструватиметься як артеріальна так і венозна пульсація, що приведе до зміни показників сатурації артеріальної крові)[13].

При інвазивній пульсоксиметрії (інвазивний моніторинг пацієнта) аналізується безпосередній газовий склад крові у місці введення датчика у судинне русло, також реєструються інші показники (наприклад АТ, системний судинний опір, серцевий викид, серцевий індекс, ударний об'єм)[14]

При непрямій фотометричній пульсоксиметрії аналізується не безпосередній газовий склад крові, а її фізичні властивості щодо здатності пропускати певну кількість світла в залежності від насичення гемоглобіну еритроцитів киснем[15], на основі яких пристрій видає ймовірні дані.

Прилад має периферійний датчик, у якому знаходиться джерело світла. Світло, що проходить крізь капіляри тканин до фотодетектора, частково поглинається тканинами та кров'ю. Ступінь поглинання залежить від насиченості гемоглобіну киснем. Фотодетектор реєструє зміну кольору крові у залежності від цього показника.

Сам датчик фіксується на пальці (найчастіше вказівному) з двох сторін (обтискає) або на зовнішнє вухо (потрібен інший датчик) теж з двох сторін.

Якщо пристрій портативний, датчик і пристрій знаходяться в одному корпусі, на його невеличкому екрані будуть відображатись показники (доки дозволить режим автономної роботи).

У стаціонарному пристрої датчик, після фіксації на пацієнтові, необхідно під'єднати з допомогою спеціального дротового з'єднання, та налаштувати режим роботи.

Мобільні, та особливо побутові мобільні, пульсоксиметри мають діапазон похибок[10]залежно насамперед від ЧСС та рівня заряду елементів, що живлять пристрій.

Вушний датчик швидше виявляє зміни у порівнянні із датчиком на пальці.

Застосування

[ред. | ред. код]

З 2007 року моніторинг насичення киснем крові рекомендований ВООЗ усім пацієнтам під час оперативних втручань[18]. У 2011 році експертна робоча група рекомендувала скринінг новонароджених за допомогою пульсоксиметрії для збільшення виявлення критичних природжених вад серця (англ. CCHD)[19]

Обмеження

[ред. | ред. код]
  • Інерційність (відставання при змінах — пристрій швидше виявляє зміни, а ніж появляться клінічні ознаки, проте не відразу може виявити зміни які наростають чи уже відбулись в організмі. Наприклад, при отруєннях чадним газом. Гемоглобін має більш високу спорідненість до окису вуглецю, ніж до кисню, і можуть бути високі показники, незважаючи на те, що пацієнт насправді у стані гіпоксемії. Ця неточність може затримати розпізнавання гіпоксії (низький рівень клітинного кисню))
  • При порушеннях мікроциркуляції, дані можуть критично відрізнятись від реальних (наприклад, холодні руки, системні ангіопатії)
  • При захворюваннях нігтів, що ведуть до порушення прозорості та зміни кольору нігтів, показники можуть бути недостовірними
  • Не можливо застосувати у пацієнтів чи постраждалих з травмованими пальцями кінцівок, вух (опіки, травматичні ампутації, синдром тривалого стиснення)
  • Лак на нігтях, гелеві нігті (деякі види лаку для нігтів здатні критично змінювати дані пульсоксиметрії)
  • Метгемоглобінемія характерно спотворює показники пульсоксиметрії
  • Отруєння ціанідами дає високі показники, оскільки зменшує вилучення кисню з артеріальної крові. У цьому випадку визначення не є хибними, оскільки при ранніх отруєннях ціанідами насичення кисню у артеріальній крові справді високе.
  • ХОЗЛ (особливо хронічний бронхіт) може спричинити помилкові показники[20]
  • Інтенсивне яскраве світло, тремтіння інші інтенсивні рухи[21]
  • Колір шкіри пацієнта[22]

Додаткові можливості

[ред. | ред. код]
Пальцевий пульсоксиметр відображає додатково динамічну криву плетизмограми («сині хвильки»)

Є пульсоксиметри які додатково реєструють дані для відображення на моніторі: фотоплетизмограми, температури шкіри (в місці накладання датчика), індекс наповнення (обчисляється математично), індекс перфузії.

Налаштування сигналів тривоги для вибраних меж: та частоти пульсу.

Також у більшості пристроїв реалізований додатковий «механізм» економії електроенергії — в проміжку 5-10 сек при відсутності реєстрації даних, пристрій автоматично вимикається.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Matthes K (1935). Untersuchungen über die Sauerstoffsättigung des menschlichen Arterienblutes [Studies on the Oxygen Saturation of Arterial Human Blood]. Naunyn-Schmiedeberg's Archives of Pharmacology (German) . 179 (6): 698—711. doi:10.1007/BF01862691.
  2. ↑ Millikan GA (1942). The oximeter: an instrument for measuring continuously oxygen saturation of arterial blood in man. Review of Scientific Instruments. 13 (10): 434—444. Bibcode:1942RScI...13..434M. doi:10.1063/1.1769941.
  3. ↑ J.F. Nunn Applied Respiratory Physiology with Special Reference to Anaesthesia London, Butterworth, 1969, p.151
  4. ↑ а б Severinghaus JW, Honda Y (April 1987). History of blood gas analysis. VII. Pulse oximetry. Journal of Clinical Monitoring. 3 (2): 135—8. doi:10.1007/bf00858362. PMID 3295125.
  5. ↑ 510(k): Premarket Notification. United States Food and Drug Administration. Процитовано 23 лютого 2017.
  6. ↑ Fact vs. Fiction. Masimo Corporation. Архів оригіналу за 13 April 2009. Процитовано 1 May 2018.
  7. ↑ History of anaesthesia: Datex. A Finnish success story in anaesthesia monitoring. Pekka Tuomo Meriläinen doi: 10.1097/EJA.0000000000000060 2014
  8. ↑ Jopling MW, Mannheimer PD, Bebout DE (January 2002). Issues in the laboratory evaluation of pulse oximeter performance. Anesthesia and Analgesia. 94 (1 Suppl): S62—8. PMID 11900041.
  9. ↑ Near-Infrared, Non-Invasive Quantitative Tissue Oximeter Instruction | Description
  10. ↑ а б Parker-Pope, Tara (24 квітня 2020). What's a Pulse Oximeter, and Do I Really Need One at Home?. The New York Times. ISSN 0362-4331.
  11. ↑ Charara, Sophie (6 травня 2020). Why can't your fitness tracker tell you if you have coronavirus?. WIRED UK.
  12. ↑ Маніпуляції в педіатрії (показання та техніка виконання): навчальний посібник / Ю. В. Марушко, Т. В. Гищак, Ю. І. Тодика. — К. : ВСВ «Медицина», 2019. — 144 с. ISBN 978-617-505-655-4 (С.131-136)
  13. ↑ Jørgensen JS, Schmid ER, König V, Faisst K, Huch A, Huch R (July 1995). Limitations of forehead pulse oximetry. Journal of Clinical Monitoring. 11 (4): 253—6. doi:10.1007/bf01617520. PMID 7561999.
  14. ↑ 42873:Класифікатор медичних виробів / НК 024:2019 Офіційне видання (С.960)
  15. ↑ Магістерська атестаційна робота «Автоматизований лазерний аналізатор кровотоку в судинах» Лоєнко А. А., 2019 [Архівовано 2020-10-19 у Wayback Machine.] - С.65
  16. ↑ УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ЕКСТРЕНОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1 ТИПУ У МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ ТА ДОРОСЛИХ / 2014. - С.18,40.
  17. ↑ МОЗ У, НАКАЗ 17.09.2020 № 2122 Про внесення змін до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)»
  18. ↑ World Health Organization. Safe Surgery Saves Lives: Surgical Safety Checklist (accessed July 2012)
  19. ↑ Kemper AR, Mahle WT, Martin GR, Cooley WC, Kumar P, Morrow WR, Kelm K, Pearson GD, Glidewell J, Grosse SD, Howell RR (November 2011). Strategies for implementing screening for critical congenital heart disease. Pediatrics. 128 (5): e1259—67. doi:10.1542/peds.2011-1317. PMID 21987707. | doi-access:free
  20. ↑ Amalakanti S, Pentakota MR (April 2016). Pulse Oximetry Overestimates Oxygen Saturation in COPD. Respiratory Care. 61 (4): 423—7. doi:10.4187/respcare.04435. PMID 26715772.
  21. ↑ (рос.)Рукводство ВОЗ по пульсоксиметрии 2009 (С.13)
  22. ↑ Racial Bias in Pulse Oximetry Measurement // N Engl J Med 2020; 383:2477-2478 DOI: 10.1056/NEJMc2029240 Metrics December 17, 2020

Джерела

[ред. | ред. код]
  • 17667, 36554:Класифікатор медичних виробів / НК 024:2019 Офіційне видання (С.151)
  • Основи внутрішньої медицини. Том 3.: Підручник для ВМНЗ IV р.а./Передерій В. Г. та інш..- Вінниця: Нова книга, 2010.-1006 с. ISBN 978-966-382-281-0 (С.267-270)
  • Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник/Л. П. Чепкий та інш..- К.:Вищ.шк., 2003.- 399 с. ISBN 966-642-152-6 (C.151, 239)
  • Стандарти ведення пацієнтів із захворюваннями органів дихання у загальнолікарській практиці. – Полтава : Дивосвіт, 2018. – 252 с. Ел.джерело ISBN 9786176332329 (С.41,78-79,109,155,158)
  • (рос.) Мониторинг дыхания: пульсоксиметрия, капнография, оксиметрия.— СПб.: «Невский Диалект»; М.: «Издательство БИНОМ», 2000.- 301 с.: ил. ISBN 5-7940-0043-0

Література

[ред. | ред. код]
  • Примусова вентиляція та забезпечення прохідності дихальних шляхів в практиці невідкладних станів: навч. посіб. для студ. та лікарів-інтернів ВНЗ III—IV р.а. спец. «Анестезіологія та інтенсивна терапія», «Медицина невідкладних станів» / [В. М. Коновчук, В. І. Ротар, С. О. Акентьєв та ін.] ; М-во охорони здоров'я України, ВДНЗ України БДМУ, Каф. анестезіології та реніматології. -Чернівці: БДМУ, 2019. -158 с. : кольор. іл. -Загол. палітурки: Примусова вентиляція та забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів в практиці невідкладних станів.
  • Респіраторна гіпоксія впрактиці анестезіолога: монографія / В. М. Коновчук, В. І. Ротар, С. О. Акентьєв, [та ін.] ; М-во охорони здоров'я України, ВДНЗ України БДМУ. — Чернівці: БДМУ, 2018. -270 с. : іл., табл.
  • Кучин, Ю. Л., Бєлка, К. Ю., Іноземцев, О. М., Юровіч, А., Дімов, Б., & Мельник, І. (2017). Пульсоксиметрія та безпека пацієнта під час хірургічних втручань. PAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE, (1(78), 77–80. Ел.джерело, https://doi.org/10.25284/2519-2078.1(78).2017.103605

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пульсоксиметр&oldid=39602552