Потоцькі
| Потоцькі | |
|---|---|
 | |
| Пилява | |
| Опис герба: Під графською короною в синім полі золотий хрест з двома кінцями вліво и трьома вправо. | |
| Титул: | Графи |
| Родоначальник: | Якуб Потоцький |
| Гілки роду: | Залізна, Золота и Срібна Пиляви |
| Місце походження: | Велике князівство Литовське |
| Підданство: | Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Священна Римська імперія, Австро-Угорщина |
| Замки / палаци: | Палац Потоцьких у Львові, Палац Потоцьких у Варшаві (з 1799), Ланьцутський замок (з 1816), Лівадійський палац (1834—1861) та багато інше |
Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна — польські шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Королівства Польського, Речі Посполитої, України. Частина представників роду володіла графськими титулами Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської) та Російської імперій також належне роду селище Потоцькі.
Походять, за даними, із села Потоцьке біля міста Єнджеюва (пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був Жирослав із Потока (* близько 1136), однак ця легенда не знайшла документального підтвердження[1]. Від дітей його сина Олександра (?) походять шляхетські роди Москожевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.
Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (~1481 — 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).
Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:
- «Залізна Пилява» (пол. «Żelazna Pilawa»);
- «Гетьманська лінія» або «Срібна Пилява» (пол. «Linia hetmańska»/«Srebrna Pilawa»);
- «Лінія примасів» або «Золота Пилява» (пол. «Linia Prymasowa»/«Złota Pilawa»).
У домініканському костелі Золотого Потоку існувала пам'ятна таблиця з епітафією Родини Потоцьких:
Gentilico Cineri|POTOCIORUM|QUORUM|Nomen in Patria vetustum,|Gloria semper fuit viridis,|Sinceritas ubique probata.|Quietem Sacram,|A Conditore pacis & quietis,|A Conservatore animarum & lucis,|Ab inspiratione vitalis & perpetui Spiritus,|Precamur, optamus.|Sint regnentque cum Deo,|Vivorum perenne antidotum,|IN CHRISTO.|Mortuorum solacium,|Amen.[2] Шимон Старовольський відвідав Бучач, Потік Золотий Біржай (пол. Birże) на межи 1640–1650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій Потоцьким в костелах цих міст.[3]
«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.
- Суліслав — каштелян сандомирський
- Суліслав — каштелян завихостський
- Влостко — дідич Потоку, віслицький каштелян 1366,
- Якуб — каштелян радомський 1398
- Бернард, згаданий 1435[4]
 | Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2017) |
- Якуб (бл. 1481–1551) — галицький підкоморій, осадник у Галичині
- Миколай (1512–1572) — стражник коронний
- Ян (1555–1611) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
- Якуб († 1612/1613) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
- Анджей — кальвініст
- Миколай (†1613)
- Станіслав Ревера (1579–1667) — гетьман великий коронний
- Анджей (†1692) — полководець, учасник Конотопської битви, розбудовник Станиславова
- Юзеф (†1751) — великий гетьман коронний
- Станіслав (1698–1760) — познанський воєвода
- Юзеф — крайчий коронний
- Ян «Непомуцен» (1761–1815) — драматург, романіст, історик
- Альфред Войцех Потоцький
- Артур Станіслав
- Адам Юзеф
- Анджей Казімеж (1861–1908) — галицький польський політичний діяч (правнук Яна «Непомуцена» Потоцького)
- Адам Юзеф
- Северин (1762–1829) — член Державної ради Російської імперії, сенатор, дійсний статський радник
- Ян «Непомуцен» (1761–1815) — драматург, романіст, історик
- Юзеф — крайчий коронний
- Станіслав (1698–1760) — познанський воєвода
- Юзеф (†1751) — великий гетьман коронний
- Фелікс Казімеж (1630 — 15 травня 1702) — польський шляхтич гербу Пилява, військовий і державний діяч Речі Посполитої.
- Міхал — волинський воєвода
- Станіслав Владислав (помер у 1732 р.) — белзький воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1730—1732 рр.[5]
- Маріанна (Яблоновська, Тарло) (?—1749) — воєводина люблінська і володарка Винники (біля Львова) на початку XVIII ст.; мати — Кристина Любомирська (пом. 1669 р.). Дід — Станіслав Ревера Потоцький[6]
- Юзеф (? —1723) — стражник великий коронний, белзький та ропчицький староста, другий син Фелікса Казимира.
- Франциск Салезій (1700—1772 рр.) — гербу Пилява, київський і волинський воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1732—1750 рр.[5]
- Станіслав Щенсний
- Мечислав — авантюрист
- Станіслав Щенсний
- Єжи — тлумацький староста, 4-й син Фелікса Казимира
- Евстахій
- Станіслав Костка (1755–1821) — польський політик, генерал; дружина — Олександра Потоцька (1760–1836) — донька Станіслава Любомирського
- Анна з Тишкевичів Потоцька (1779–1867) — авторка мемуарів про Наполеона I (невістка Станіслава Костки Потоцького).
- Іґнацій Роман (1750–1809) — один із творців Конституції 3 травня 1791.
- Станіслав Костка (1755–1821) — польський політик, генерал; дружина — Олександра Потоцька (1760–1836) — донька Станіслава Любомирського
- Марʼян
- Пелагея, дружина Юзефа Потоцького (каштеляна)
- Катажина, дружина Станіслава Коссаковського, дідичка міста Станіславова
- Евстахій
- Франциск Салезій (1700—1772 рр.) — гербу Пилява, київський і волинський воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1732—1750 рр.[5]
- Анджей (†1692) — полководець, учасник Конотопської битви, розбудовник Станиславова
- Анджей (1572/1575) — ротмістр
- Станіслав
- Миколай (1512–1572) — стражник коронний
- Стефан (1568–1631) — генерал Подільської землі, засновник Золотого Потоку, син стражника коронного Миколая Потоцького
- Павел (? — 1674) — син Стефана Потоцького. Кам'янецький каштелян, засновник примасівської гілки
- Юзеф Станіслав — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої.
- Ян Кантій — польський шляхтич.
- Теодор Потоцький — Смотрицький староста, останній белзький воєвода (1791–1795).
- Адам Потоцький
- Теодор Потоцький — Смотрицький староста, останній белзький воєвода (1791–1795).
- Міхал Францішек
- Зофія
- Ян Кантій — польський шляхтич.
- Олександр Ян
- Юзеф
- Іґнацій — староста канівський, канонік краківський,
- Юзеф Макарій — староста галицький, чорштинський,
- Домінік — староста сокольницький, дружина — Анна Домініка, донька вінницького та уланівського старости Юзефа Чосновського,
- Францішек Пйотр — староста щирецький, шеф реґіменту Потоцьких,
- Павел (близнюк Каєтана) — канонік краківський, схоластик катедральний луцький, дідич Бучача,
- Каєтан — канонік ґнєзненський, краківський, дідич Бучача, Порохової, фундатор костелу в містечку Бариші,
- Ян — староста канівський з 1782 р., дідич Бучача,
- Пелаґія Маріанна — дружина литовського крайчого Зиґмунта Ґрабовського.
- Юзеф
- Петро-Ян (1679–1726) — син Павла Потоцького, чернігівський воєвода
- Стефан — львівський староста
- Юзеф Станіслав — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої.
- Ян — брацлавський воєвода
- Стефан Александер
- Микола Василь (1706/1712—1782) — белзький воєвода, меценат (пам'ятки архітектури в Бучачі, Львові, Почаєві та ін.)
- Стефан Александер
- Павел (? — 1674) — син Стефана Потоцького. Кам'янецький каштелян, засновник примасівської гілки
- Мечислав — граф, мистецтвознавець, організатор служби з консервації пам'яток Східної Галичини.[7]
- Северин — доброчинець Бердичівського кармелітського монастиря[8]
- Анджей — вінницький староста, син Северина
- Йоанна гербу Любич — донька овруцького старости, дружина новогрудського та уланівського старости Єжи Пясечинського, Никодима Казимира Воронича[9]
- Єнджей — діяч у Великопольщі
- Казімєж — монах-домініканець
- Ян — згаданий в Опочинських гродських книгах
Були представлені в Люблінському воєводстві.
- Якуб — дідич Потоку в Люблінському воєводстві
-
-
Руїни Бучацького замку -
-
-
-
Палац Потоцьких у Шептицькому -
Палац Потоцьких у Варшаві -
-
Палац Потоцьких у Кшешовіце -
Палац Потоцьких у Мєндзижец-Подляскі -
Палац Потоцьких у Смотричі
.jpg)
- ↑ Оксана ЛОБКО Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду https://krystynopol.info/pototski-gerbu-pylyava [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — T. 18. — 509 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 226—233. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]… — T. 3. — S. 683.
- ↑ а б Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725 [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Байцар А. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723 [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kasabuła, Tadeusz (2004). Dwór, plebania, rodzina chłopska. Szkice z dziejów wsi polskiej XVII i XVIII wieku, red. Magdalena Ślusarska, DiG, Warszawa 1998, ss. 185. Rocznik Teologii Katolickiej. Т. 3. с. 177—181. doi:10.15290/rtk.2004.03.17. ISSN 1644-8855. Процитовано 27 березня 2019.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska…[недоступне посилання] — T. 4. — S. 596.
- Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — ISBN 978-966-2154-14-6.
- Щербак В. О. Потоцькі [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 457. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 729 (746 інт). (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 680—709. (пол.)
- Лобко Оксана. Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] — 2009
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потоцькі
- Вінюкова Валентина. Потоцькі на Поділлі: Сторінки історії[недоступне посилання з квітня 2019] // Подолянин. — 2006. — 4 серпня. — С. 6.
- Графи Потоцькі в польській еміграції XVIII—XIX століть.
- Червоноград: колиска магнатів Потоцьких // Львівська газета.
- Валентина Вінюкова. Потоцькі на Поділлі
- Що малювали Потоцькі?. Facebook. ЦДІАК України. 7 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
- Osoby o nazwisku «Potocki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |