Очікує на перевірку

Подільський говір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта українських наріч і говорів (2005).
   Подільський говір (8)

Подільський говір — говір української мови. Належить до групи волинсько-подільських говорів південно-західного наріччя. Подільський говір неоднорідний, сформований під сильним впливом говорів південно-західного наріччя (наддністрянським, покутсько-буковинським, волинським) і меншим впливом південно-східного наріччя (середньонаддніпрянським і степовим).

Поширення

[ред. | ред. код]

Подільський говір поширений на території історичного Поділля. А саме:

Межі з наддністрянським говором

[ред. | ред. код]

На заході річкою Збруч подільський говір межує з наддністрянським.[1][2][3]

Наддністрянський говір від подільського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси подільського говору, другими — наддністрянського):

  • голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: відро — видро;[4]
  • наявність і відсутність приставного голосного звука в дієслові іржати: іржати — ржати і іржати;[5]
  • голосні звуки о і е після шиплячих приголосних: шостий, вчора — шестий, вчера;[6]
  • голосні звуки на місці давнього носового ę в числівнику десять: десять і десіть — десіть;[7]
  • голосні звуки на місці давнього носового ę в кінцевому складі: ягня — ягнє;
  • перехід голосного а після м'яких приголосних в е та і: фасоля — фасоле і фасолі;
  • звукова будова іменника цвях: цьвях — цьвих і цьвех;
  • звукова будова іменника коцюба: коцюба і коцюба — кацюба;
  • звукова будова іменника зозуля: зузуля і зазуля — зазулє і зазулі;[8]
  • звукова будова іменника золото: золото — злото і золото;
  • звукова будова іменника війт: ві'йт — віт;
  • звукова будова дієслова мандрувати: вандрувати — мандрувати;
  • звукова будова іменника граната: граната — ґранта;
  • звукова будова іменника гадюка: гадюка — гадюґа і гадюка;
  • словотвірна будова іменників — назв листя картоплі, буряків: картоплиня, бараболиня, бурачиня — бараболянка, бурачанка;[9]
  • форма орудного відмінка множнини іменника гість: гістьми і гостями та гостями — гостема і гостіма;
  • форма називного відмінка складених числівників: два з половиною, три з половиною — півтретя, півчверта;
  • форма називного відмінка числівника дев'яносто: дев'яносто і девиносто — дев'ядесет, дев'їдесет, деведесєт;
  • форма називного відмінка числівника двісті: двісті і двіста — деїста;
  • форми 1-ї і 2-ї особи однини теперішнього часу від дієслова лити: ляю, ляєш — лею, леєш;
  • особові форми дієслів II дієвідміни теперішнього часу з основою на губний приголосний: люблять, ловлять — люб'ять, лов'ять;
  • сполучник що: шо — же і шо;
  • сполучник щоб: шоб — жеби і жиби;
  • поширення словосполучень: взяв ножа, перекинув воза і взяв ніж, перекинув віз — взєв ніж, перекинув віз;
  • поширення конструкцій: у хлопця нема грошей — хлопец не має грошей і у хлопцє нема грошей;
  • уживання слів:
    • на позначення будівлі для свійських тварин: хлів і обора — стайне;
    • кварти пити воду: кварта — горне і банячок;
    • скатерті: скатерка і обрус — обрус;
    • воза для зерна, картоплі: бестарка — ґара;
    • райдуги: радуга — дуга;[10]
    • господині: хазяйка і господиня — ґосподине і ґаздинє;[11]
    • вагітної жінки: бережена, груба і вагітна — груба і вагітна;[12]
    • короткозорої людини: близорукий і короткозорий — короткозорий;[13]
    • почекати: почекати і підождати — зачекати;[14]
    • захворіти: занедужати і заслабнути — заслабнути;
    • кумкають (про жаб): квакають — рахкают;[15]
    • вигуки, якими кличуть коней: ксьов-ксьов і цонь-цонь — цісь-цьов.[16]

Особливості

[ред. | ред. код]

Говірки

[ред. | ред. код]
  • Західноподільська говірка (спільні риси з наддністрянськими говірками)
  • Східноподільська говірка (спільні риси з середньонаддніпрянськими та степовими говірками)
  • Північноподільська говірка (спільні риси з волинськими говірками)
  • Південноподільська говірка (спільні риси з покутсько-буковинськими говірками)

Фонетика

[ред. | ред. код]
  • Повне або часткове нерозрізнення ненаголошених голосних и та о
сеилó, силó, шерóкий, тоуб’í, туб’í, доуп’íк, дуп’íк
  • Відсутність переходу в е, і після м'яких приголосних (лише в західноподільських говірках спостерігається перезвук а → е)
з'ат’, вз'аў, йагн’á
  • Твердість p перед голосними
бурáк, радóк, расни́й, зорá, говóру
  • Твердість у південноподільських говірках кінцевого ц
хлóпеиц, м’íс'ац
  • Твердість передньоязикових приголосних т, д, н, с, з, л перед і, що походить з давнього о
ніс, сік, стіл, лій
  • Наявність вставних л’, н’ після губних приголосних
рипл’áх, здорóўл'а, жáбл'ачий, корóўл'ачий, мн’áсо, мн’áта
  • Перехід в у м у сполуці вн
р’íмний, дамнó
  • Наявність протетичних приголосних в та г перед голосними
гóс'ін’, вóс'ін’, горáти, ворáти, вор’íх, вóстрий, гóстрий
  • Стягнення подвоєних приголосних
нас’íн'а, кор’íн'а, жит’á
  • Твердість приголосного т у дієсловах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу і 2-ї особи множини наказового способу
рóбит, нóсит, рóбл'ат, нóс'ат, роб’íт, нос’íт
  • Відсутність переходу зубних приголосних у шиплячі в дієслівних формах
хóд'у, нóс'у, крýт'у, вóд'у
  • Перехід е у а (я) в дієприкметниках минулого часу
зроблений — зробляний; спечений — спечаний

Лексика

[ред. | ред. код]

Має багато спільного з сусідніми говорами.

най ‘хай, нехай’, когýт ‘півень’, т'ічки́ (т'ічóк) ‘пасіка’, р’íшча ‘хмиз’, клáн'а ‘півкола’, комар’í ‘мурашки’, а-сá ‘вигук, яким відганяють свиней’, а-рйá ‘вигук, яким відганяють овець’, та ін.;
  • а також у зворотному напрямі з південного сходу на південний захід
завóд'ат ‘виють (про вовків)’, чорногýз ‘лелека’, шматóк ‘кусок’.

У південноподільських говірках є деякі запозичення зі східнороманських мов

папшóйа ‘кукурудза’, бурдéй ‘землянка’ та ін.

Морфологія

[ред. | ред. код]
  • Відмінювання іменників м'якої та мішаної груп за зразком твердої групи
кон’óв'і, товáришов'і, кон’óм, товáришом, зеимл’óйу, долóн'ойу, грýшойу, пóл'ом;
  • у західноподільських говірках іменники жіночого роду в орудному відмінку однини мають закінчення -еў або -оў, -ом
землéў, душéў, зеимл’óў, душóў, зеимл’óм, душóм;
  • наявність у південноподільських говірках флексій у формі род. в. одн. іменників III відміни (сóли, смéрти) та -ох у формі місц. в. іменників сіни, груди (у с’íн'ох, у грýд'ох);
  • усічення закінчень прикметників та присвійних займенників ж. р. в дав. і місц. в. одн.
зеилéн'і трав’í, на зеилéн'і трав’í, нáш'і бригáд'і, у нáш'і бригáд'і;
си́ний, дáвний;
  • творення форм вищого ступеня прикметників за допомогою суффіксу -ішч
добр’íшчий, син’íшчий, чеивон’íшчий;
  • творення майбутнього часу дієслів недоконаного виду аналітичними і синтетичними способами
роби́тиму, бýду роби́ти і бýду роби́ў;
  • поширення у західноподільських говірках дієслівної складеної форми минулого часу
роби́ли-смо, роби́ли-сте;
  • препозитивне вживання у західноподільських говірках частки ся
де с'а ти д’íла.

Синтаксис

[ред. | ред. код]

Поширення словосполучень типу п'ішóу за водóйу, п'ішóў води́ (у західноподільській та південноподільській говірках), п'ісл'а (пóсл'а), об’íду та ін.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Атлас української мови. В 3-х т. — Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. — К., 1988. — 520 с.
  2. Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. — Львів: Вид-во Львів, пед. інституту, 1957. — 254 с.
  3. Dejna K. Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny. — Wroclaw, 1957. — 189 s.
  4. АУМ, т. 2, карта № 14
  5. АУМ, т. 2, карта № 23
  6. АУМ, т. 2, карта № 14
  7. АУМ, т. 2, карта № 42
  8. АУМ, т. 2, карта № 12
  9. АУМ, т. 2, карти № 324-326
  10. АУМ, т. 2, карта № 355
  11. АУМ, т. 2, карта № 361
  12. АУМ, т. 2, карта № 364
  13. АУМ, т. 2, карта № 372
  14. АУМ, т. 2, карта № 380
  15. АУМ, т. 2, карта № 344
  16. АУМ, т. 2, карта № 345, карта № 346

Література

[ред. | ред. код]
  1. Мельничук О. С. «Південноподільська говірка села Писарівки (Кодимський район Одес. обл.)», (3 видання). ДБ, 1951.
  2. Жилко Ф. Т. «Нариси з діалектології української мови» К., 1966.
  3. Бевзенко С. П. «Українська діалектологія». К., 1980.
  4. Атлас української мови, томи 1-2. К., 1984-88.
  5. Матвіяс І. Г. «Українська мова і її говори». К., 1990.
  6. Гриценко П. Ю. Основні риси подільського говору. В кн.: «Поділля. Історико-етнографічні дослідження». К., 1994.
  7. Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
  8. Синявський О. З українськ. діалектології. В кн.: «Укр. діалектол. збірник», кн. 2. К., 1929.
  9. «Вопросы теории лингвистической географии». М., 1962. (рос.)