Палаццо Пікколоміні
| Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія) Palazzo Piccolomini | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 54°55′37″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 54.92694° пн. ш. 33.52139° сх. д. | ||||
| Країна | Італія, Тоскана | |||
| Місто | П'єнца | |||
| Тип | міський палацd[1] музей[2] palazzo museumd[3][4][5] historical park museumd[3][6] музей релігіїd[7] архів[8] і private museumd[5] | |||
| Тип будівлі | палац | |||
| Площа | 700 квадратний метр[9] і 1360 квадратний метр[4] | |||
| Стиль | середньовіччя + відродження | |||
| Автор проєкту | ідея Леон-Баттіста Альберті, архітектор Бернардо Росселліно | |||
| Архітектор | Бернардо Роселліно | |||
| Засновник | папа римський Пій ІІ Пікколоміні | |||
| Перша згадка | 1459 р. | |||
| Дата заснування | 1963[2] | |||
| Початок будівництва | 1459 р. | |||
| Побудовано | 1462 р. | |||
|
Будівлі: палац родини Пікколоміні і сад, кам'яний паркан, старовинний цвинтар | ||||
| Статус | Культурне надбання Італії | |||
| Стан | задовільний | |||
  Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія) Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія) (Італія) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Палаццо Пікколоміні(італ. Palazzo Piccolomini) — зразок світської архітектури у місті П'єнця (Тоскана) доби кватроченто. Вибудований коштом папи римського Пія ІІ, що був родом з П'єнци.
Еней Сільвіо з роду Пікколоміні вів богемний спосіб життя і навіть створював еротичні вірші. Мінливість і деяка непослідовність були притаманні йому і на престолі папи римського, котрий він посідав близько шести років. Навчався Еней Сільвіо Пікколоміні в Сієнському університеті.
Молодий гуманіст зачитувався творами Цицерона, Лівія і, а наслідуючи римським поетам, писав еротичні вірші. З 1430 виконував функції секретаря трьох єпископів і трьох кардиналів, проявивши при цьому великі дипломатичні здібності, які використовував, зокрема, при дворі німецького імператора Фрідріха III. У 26 років Енеа Сільвіо Пікколоміні брав участь в Базельському соборі, потім став особистим секретарем імператора Фрідріха III, з рук якого прийняв корону Першого поета. З його допомогою імператор став на бік папи Миколи V в боротьбі з Базельським собором; за цю послугу Пікколоміні було надано єпископську кафедру в Трієсті. Серед його досягнень є рішення Віденського конкордату оголосити постанови Базельського собору недійсними і відібрати у німецької церкви досягнуті свободи. У 40 років прийняв священницький сан і вступив на службу до папи Євгена IV, який призначив його єпископом Сієни, а потім — кардиналом.
Недовге перебування у Римі використав для перебудови провінційного міста Корсіньяно на регулярне ідеальне місто (здійснена лише перебудова історичного центра) та на створення палацу для родини і нового катедрального собору. Місто було також перейменоване на честь папи у П'єнца.
Палац входить як важлива складова частина до ансамблю історичної частини міста П'єнца, але зберігає і власну самодостатність. За типом належить до флорентійських палаців із внутрішнім двориком. Палац симетричний, кам'яний, має повздовжну вісь, що проходить крізь увесь палац, внутрішній дворик і садок за ним. Але як складова частина ансамблю — він вибудований під кутом до площі і повторює напрямок вулиці, від котрої відокремлений кам'яним парканом.
Наріжні фасади палацу повторюють декор, що має палац Ручеллаі у Флоренції, проект котрого створив Леон-Баттіста Альберті — привітний і ясний. В палаці Пкколоміні проектне рішення Альберті огрублене, а всі фасади справляють враження фортечної міці і важкості. Привітним і затишним залишився лише внутрішній дворик. Враження необжитості має і садовий фасад з аркадою першого поверху і лоджіями на другому та третьому поверхах. Бо всі вони майже позбавлені ренессансного декору, привітного і притаманного споруді палаццо Дукале у місті Урбіно роботи Лучано да Лаурана.
-
Палац на розі вулиць -
Галерея і лоджії -
На лоджії палацу -
Затишний внутрішній дворик -
Садові лоджії і кам'яний паркан -
Фасад палацу та садок доби відродження -
Садок доби відродження (відновлення) -
Краєвид долини від палацового садка
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б Sistema Cultura
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ↑ SIUSA
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- «Всеобщая история искусств». т 3, М., «Искусство», 1962
- Heinz Schomann: Kunstdenkmäler in der Toskana, Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1990
- Klaus Zimmermanns: Toscana — Das Hügelland und die historischen Stadtzentren, 9. Auflage, Du Mont Buchverlag, Köln 1986 ISBN 3-7701-1050-1
- Max Semrau: Die Kunst der Renaissance in Italien und im Norden, 3. Aufl., Bd. III aus Wilhelm Lübke, Grundriss der Kunstgeschichte, 14. Aufl., Paul Neff Verlag, Esslingen 1912
- Conrad Streit: Florenz — Toskana — Umbrien, Land der Etrusker, Walter-Verlag, Olten und Freiburg im Breisgau 1972 (Sonderausgabe für die Wissenschaftliche Buchgesellschaft Darmstadt)
- Werner Goez: Von Pavia nach Rom, 4. Aufl., DuMont Buchverlag, Köln 1980 ISBN 3-7701-0542-7
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палаццо Пікколоміні