Луна-4B
| Луна-4B | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| Повна назва | Луна-4B (Луна Є-3 №2) |
| COSPAR ID | 1960-F06 |
| NORAD ID | F00095 |
| Виготівник | ОКБ-1 |
| Тип апарата | фотографування зворотного боку Місяця |
| Штучний супутник | Землі |
| Обертів | 0 |
| Дата запуску | 16 квітня 1960, 16:07 UTC |
| Ракета-носій | 8К72Л |
| Номер запуску | Л1-9А |
| Космодром | Байконур СК1 |
| Тривалість польоту | 10 секунд |
| Схід з орбіти | 16 квітня 1960 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 278,5 |
| Розміри | довжина 1,3 м, найбільший діаметр 1,2 м |
| Платформа | Є-3 |
«Луна-4B» (укр. Місяць), інші назви «Луна-1960B», «Луна Є-3 № 2» — радянський космічний апарат, що мав здійснити знімки Місяця з високою роздільною здатністю з ближчої відстані
Космічний апарат мав циліндричну форму з двома напівсферами, прикріпленими до кожної основи циліндра, біля верхньої напівсфери було прикріплено широкий фланець. Основна циліндрична частина мала діаметр приблизно 95 см. Апарат мав довжину 130 см і найбільший діаметр 120 см в місці розташування фланця. Апарат був загерметизований і мав внутрішній тиск 0,23 атм. Вздовж зовнішньої поверхні циліндра було змонтовано панелі сонячних батарей, що забезпечували живлення хімічних батарей, розташованих всередині, і жалюзі системи терморегулювання, що відкривались для охолодження радіаторів і підтримання внутрішньої температури не вище 25 °C. У верхній півсфері розташовувались фотокамери. Згори апарата стирчали чотири антени і дві знизу. На зовнішній поверхні розташовувались детектори мікрометеоритів і космічних променів. Для стабілізації апарата використовувались газові двигуни, розташовані ззовні у нижній півсфері. Для точної орієнтації відносно Сонця і Місяця мали використовуватись фотоелектричні елементи. Апарат не мав ракетних двигунів для корекції траєкторії. Апарат в польоті мав керуватсь радіокомандами з Землі.
Всередині розташовувались: камера високої роздільної здатності і апаратура для проявки плівки, радіоапаратура, рушійна установка, батареї, гіроскоп для стабілізації апарата, вентилятори для регулювання температури.
16 квітня 1960-го року о 16:07 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм «Восток-Л» було запущено космічний апарат «Луна-4B» типу Луна-3Є. Прискорювач «блок Б» після запуску працював з тягою 75 % від номінальної і через 10 секунд після зльоту відпав від центрального блоку. Центральний блок з трьома бічними прискорювачами продовжили політ за своєю траєкторією до висоти 170 м, де відокремились інші три прискорювача, оскільки конструктивно жоден не був механічно прикріплений до ракети. Прискорювачі і центральний блок летіли летіли за випадковими траєкторіями і вибухнули при падінні на землю. Центральний блок зі станцією типу Луна-3Є впав за 1 км від стартового майданчика. Вибухова хвиля вибила вікна в багатьох навколишніх спорудах.
Розслідування встановило, що причиною аварії стало закривання клапана в «блоці Б» після 0,4 секунд після запуску.
- Припущення про призначення радянських космічних апаратів [Архівовано 17 травня 2020 у Wayback Machine.] НАСА(англ.)
- Луна-4B [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Космічна енциклопедія(англ.)
- Луна-4B [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] Енциклопедія космічних апаратів(англ.)
- Луна Є-3 [Архівовано 29 листопада 2010 у Wayback Machine.] Енциклопедія астронавтики(англ.)
