Лулу

Опера «Лулу»
нім. Lulu
Композитор	Альбан Берг
Автор лібрето	Альбан Берг
Мова лібрето	німецька
Джерело сюжету	Pandora's Boxd і Earth Spiritd
Жанр	Експресіонізм у музиці
Кількість дій	3 ± 1 дія
Рік створення	1929
Перша постановка	2 червня 1937
Місце першої постановки	Цюрихський оперний театр
Інформація у Вікіданих
Лулу у Вікісховищі

«Лулу» (нім. Lulu) — друга (після «Воццека») опера австрійського композитора Альбана Берга.

Опера тривалий час залишилася незакінченою — композитор не дописав 3-й акт. Фрагмент з неї був вперше виконаний 2 червня 1937 в Цюрихському оперному театрі. Опера була закінчена сучасним австрійським композитором Ф.Чергою, прем'єра її повної версії відбулася в Паризькій національній опері 24 лютого 1979 року під орудою П'єра Булеза (з Терезою Стратас у головній ролі).

Літературною основою опери стала трагедія німецького письменника Франка Ведекінда «Земний дух» і «Ящик Пандори». Альбан Берг зберіг оригінальний текст реплік героїв Ведекінда. Опера зображує соціальне піднесення молодої жінки у суспільстві, що закінчується вбивством коханої нею людини — і наступне падіння, коли вона, змушена займатись проституцією, гине від руки свого останнього клієнта. Розподіл рольових дій в опері симетричний. Трьом коханцям і чоловікам Лулу — Лікарю, Художнику і доктору Шену (нім. Dr. Schön — красивий, прекрасний) відповідають три її «клієнти» під час заключної частини опери — Професор, Негр і Джек-Різник. В оточенні прекрасної Лулу чоловіки страждають і вмирають; та ж доля спіткала і її лесбійську подругу, графиню Гешвіц, що потрапила завдяки Лулу в лікарню і, врешті, теж стала жертвою Джека-Різника.

Зміст

Пролог

Приборкувач звірів представляє публіці свій «зоопарк». Останньою він дістає отруйну змію і представляє її таким чином: «Це Лулу, древній образ жінки, створеної, щоб поширювати нещастя, приманювати, розбещувати, отруювати і вбивати — перш, ніж жертва що-небудь відчує».

Перший акт

Перша сцена

Лулу одружена з лікарем Голлом, і в той же час перебуває в любовному зв'язку з шеф-редактором, доктором Шеном. Жінка запрошує Художника, щоб він написав її портрет, і той, вражений красою Лулу, домагається її. У цей момент додому повертається чоловік Лулу і, побачивши розгорнулася перед ним картину, вмирає від інфаркту.

Друга сцена

Лулу одружена з Художником, який завдяки протекції доктора Шена здобуває успіх і значних заробітків. До Лулу приходить старець Шігольх, дивним чином пов'язаний з її минулим. Потім до неї заходить доктор Шен, і повідомляє, що одружується зі знатною особою й тому муситиме незабаром припинити їх любовні стосунки. Художник дізнається, що його дружина — коханка їх «благодійника», і вчиняє самогубство.

Третя сцена

Лулу, за протекцією доктора Шена, працює танцівницею в Кабаре. Коли вона перед своїм виходом бачить серед публіки доктора Шена з його нареченою, Лулу відмовляється танцювати перед ними. Лише після того, як їй за лаштунки приносять лист від Шена, в якому він повідомляє, що розриває свої заручини, Лулу виходить для виступу.

Другий акт

Перша сцена

Лулу одружена з доктором Шеном. Після того, як він, одного разу повернувшись додому, застає її оточеною купою шанувальників, у нестямі від ревнощів дістає револьвер і вимагає, щоб Лулу застрелилася. Взявши зброю, Лулу стріляє не в себе, а в Шена, і вбиває його. Лулу заарештовують.

Друга сцена

Через кілька місяців друзям Лулу вдається організувати її втечу з в'язниці, при цьому кожен з них бажає її. Зрештою Лулу біжить за кордон з Альва, сином доктора Шена.

Третій акт

Перша сцена

Лулу і Альва приймають гостей у своєму паризькому будинку. Гості неспокійні через чутки про те, що Лулу розшукується за звинуваченням у вбивстві. Лулу шантажують. Лише раптова паніка, викликана біржовим крахом, допомагає Лулу і Альва без перешкод знову перетнути кордон.

Друга сцена

Лулу живе з Альвою і Шігольхом в Лондоні в злиднях. Для того, щоб заробити якісь гроші, вона займається проституцією. Один з її клієнтів — Негр, вбиває Альву. Інший клієнт — це Джек-Різник — вбиває спочатку Лулу, а потім і її лесбійську приятельку, графиню Гешвіц.

Дійові особи

• Лулу (Сопрано)
• Графиня Гешвіц (Мецо-сопрано)
• Гардеробник / Гімназист / Грум (Альт)
• Лікар (читає текст)
• Банкір (Бас)
• Професор (німа роль)
• Художник / Негр (Тенор)
• Доктор Шен / Джек-Різник (Баритон)
• Альва (Тенор)
• Шігольх (Бас)
• Приборкувач звірів / Атлет (Бас)
• Принц / Камердинер / Маркіз (Тенор)
• Директор театру (Бас)
• Клоун (німа роль)
• Працівник сцени (німа роль)
• Комісар поліції (читає текст)
• П'ятнадцятирічна (Сопрано)
• Її Мати (Альт)
• Ремісниця (мецо-сопрано)
• Журналіст (Баритон)
• Слуга (Баритон)

Література

• Ingo Müller: Lulu. Literaturbearbeitung und Operndramaturgie: Eine vergleichende Analyse von Frank Wedekinds Lulu-Dramen und Alban Bergs Oper Lulu im Lichte gattungstheoretischer Reflexionen (= Rombach Wissenschaften: Reihe Litterae, Bd. 177), Freiburg i. Br. 2010.
• Cordula Knaus: Gezähmte Lulu: Alban Bergs Wedekind-Vertonung im Spannungsfeld von literarischer Ambition, Opernkonvention und «absoluter Musik» (= Rombach Wissenschaften: Reihe Cultura, Bd. 38), Freiburg i. Br. 2004.
• Ingo Müller: Einflüsse der Kinematographie auf die Dramaturgie von Alban Bergs Lulu, in: Aspekte des modernen Musiktheaters in der Weimarer Republik, hrsg. von Nils Grosch, Münster 2004, S. 335—369.
• Albrecht von Massow: Halbwelt, Kultur und Natur in Alban Bergs «Lulu» (= Beihefte zum Archiv für Musikwissenschaft, Bd. 33), Stuttgart 1992.
• Attila Csampai: Alban Berg, Lulu: Texte, Materialien, Kommentare. Rowohlt, Reinbek 1985, ISBN 3-499-17340-9.
• Werner König: Lulu und der Todeston ihrer Opfer. Reinhold Hammerstein zum 85. Geburtstag. In: Archiv für Musikwissenschaft, 58. Jg. 2001, Heft 1.
• Werner König: Studien zu Alban Bergs Oper «Lulu». Schneider, Tutzing 2008, ISBN 978-3-7952-1251-3.