Координати: 37°13′23.000000101606″ пн. ш. 38°55′21.000000099998″ сх. д. / 37.22306° пн. ш. 38.92250° сх. д. / 37.22306; 38.92250

Гебеклі-Тепе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гебеклі-Тепе
Дата створення / заснування 10 тисячоліття до н. е.
Зображення
Приналежність Museum Directorate of Şanlıurfad
Країна  Туреччина
Адміністративна одиниця Шанлиурфа (іл)
Haliliyed
Висота над рівнем моря 760 м
Історичний період неоліт
Час/дата припинення існування 7 тисячоліття до н. е.
Статус спадщини світова спадщина ЮНЕСКО[1]
Площа 126 га і 461 га
Мапа розташування
Критерій Світової спадщини (2005) (i)d[2], (ii)d[2] і (iv)d[2]
Керівник розкопок Клаус Шмідт
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Гебеклі-Тепе у Вікісховищі

37°13′23.000000101606″ пн. ш. 38°55′21.000000099998″ сх. д. / 37.22306° пн. ш. 38.92250° сх. д. / 37.22306; 38.92250

Місце розташування Гебеклі-Тепе на мапі
Загальний вид розкопок

Гебеклі-Тепе, Ґьобеклі-Тепе (тур. Göbekli Tepe — «Пузатий пагорб», знаний також як «Пупковий пагорб» або «Пупкова гора»[3][4][5]) — один з найдавніших і найвідоміших храмових комплексів Північної Месопотамії.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Розташований за 12 кілометрів на північний схід від міста Урфа, та за 2,5 кілометри від села Оренчик (Örencik) (зараз це південно-східна частина Туреччини)[6]. Комплекс вважають найдавнішою з нині відомих мегалітичною спорудою у світі. Його вік становить не менше 12 000 років, орієнтовно датується щонайменше 9-тим тисячоліттям до нашої ери[7]. Являє собою круглої форми споруди (концентричні кола), кількість яких доходить до 20, згідно з геомагнітними дослідженнями, проведеними у 2003 році.[8]. Поверхня деяких колон покрита рельєфами. Комплекс було навмисно засипано піском у VIII тисячолітті до н. е. Він довгий час (9500 років) був прихований під пагорбом Гебеклі-Тепе висотою близько 15 метрів і діаметром близько 300 метрів. Археологічні знахідки в Гебеклі-Тепе і Невали-Чорі революційним чином[8] змінили уявлення про ранній неоліт на Близькому Сході та у Євразії в цілому.

Відкриття

[ред. | ред. код]

Гебеклі-Тепе був відомий археологам уже на початку 1960-х років, але його справжня значущість довго залишалася незрозумілою. Американський археолог Петер Бенедикт (англ. Peter Benedict) припускав, що під ним знаходиться кладовище візантійської епохи. З 1994 року розкопки і дослідження проводяться стамбульським відділенням Німецького археологічного інституту (нім. Deutsche Archäologische Institut, DAI) у співпраці з музеєм Шанлиурфа (Şanlıurfa) під керівництвом Клауса Шмідта (англ. Klaus Schmidt). Шмідт вже за виглядом каменів, знайдених на поверхні, визнав, що це стоянка кам'яної доби. Задовго до початку розкопок, пагорб використовувався місцевими землеробами, які кам'яні блоки, що їм заважали, складали у купи або засипали шарами землі. Археологи встановили, що відомий пагорб не міг утворитися природним шляхом, і незабаром виявили серед каменів Т-подібні колони зі слідами малюнків, що витесані на них.[9].

Храмовий комплекс

[ред. | ред. код]
Моноліт з барельєфом бика, лисиці, і журавля

На сьогоднішній день храми Гебеклі-Тепе являють собою найдавніші культові споруди. Їх будівництво розпочалося ще у мезоліті та тривало кілька тисяч років.

Археологічний комплекс складається з трьох основних шарів, які відносяться до епохи неоліту.

Найдавнішим є шар III, що належить до культури докерамічного неоліту[10]. У цьому шарі знайдені монолітні колони до 3 м у висоту (маса окремих валунів — до 16 тонн), сполучені мурами з необробленого каменю в округлу або овальну споруду. Аналогічні колони встановлювали у центрі споруди. Підлоги зроблено з обпаленого вапняку з низькими кам'яними лавами уздовж стін. Крім того, у храмі встановлювали скульптури кабанів і лисиць. Всього розкрито чотири таких споруди діаметром від 10 до 30 м. За даними геофізичних досліджень, в надрах горба приховано ще 16 таких споруд. Камінь добували поблизу, виламуючи його за допомогою кам'яних клинів. У каменоломнях знайдено кілька незакінчених колон, довжина яких досягала 9 м. Також є кілька кам'яних ванн, найбільша з яких об'ємом 150 літрів. У ваннах знайдені залишки оксалату, що утворюється шляхом синтезу ячменю та води, внаслідок чого відбувається процес бродіння пива.

Шар II відповідає періоду PPNB (7500 — 6000 років до н. е.). У цю епоху над засипаними найдавнішими спорудами були побудовані чотирикутні зали з підлогою з полірованого вапняку. Верхні шари пошкоджені вивітрюванням і пізнішим землеробством.

Колони храмів прикрашені різьбленням по каменю у вигляді тварин і абстрактних піктограм. Вони не можуть бути писемністю, але відображають загальновживані сакральні символи своєї культури, відомі і для інших неолітичних культур. Серед відомих зображень — леви, бики, кабани, лисиці, газелі, змії й інші рептилії, комахи, павукоподібні, птахи, найчастіше грифи і водоплавні. Зображення грифів пов'язують з особливістю місцевого культу; передбачається, що мертвих не ховали, а залишали на поживу грифам (пізніше це було прийнято у зороастрійців), а їхні голови відокремлювали від тулуба і зберігали як предмет культу предків (як у попередній натуфійської культурі). Зображень людини небагато, серед них — зображення обезголовленого тіла, оточеного грифами. На Т-подібних колонах є також зображення рук, можливо, що позначають людей[11].

У храмах знайдено безліч крем'яних артефактів (переважно наконечники стріл і скребла), а також кістки тварин. Передбачається, що храмовий комплекс був об'єктом паломництва для людей, що мешкали за сотні кілометрів від нього. Тут відбувалися ритуальні фієсти і, можливо, жертвопринесення. Однак, при храмі постійно жило кілька служителів культу[12].

Хоча комплекс формально належить до культури PPNA, у ньому не знайдено слідів одомашнених тварин або рослин. У той же час, за даними генетичних досліджень, одомашнена пшениця походить від дикого підвиду, що росте на горі Караджадаа (Karacadağ) за 30 км від Гебеклі-Тепе[13]. Вважається, що культ Гебеклі-Тепе грав ключову роль у виникненні землеробства.

Хронологічний контекст

[ред. | ред. код]
Моноліт з барельєфом пантери.

Всі висновки щодо храмового комплексу Гебеклі-Тепе поки носять попередній характер, оскільки розкопки ведуться лише на 5 % його території. Археологи вважають, що дослідження триватимуть ще близько 50 років. Датування дослідженої частини відносить кінець шару III до IX тисячоліття до н. е., а його початок — до XI тисячоліття до н. е. або раніше. Шар II належить до VIII—IX тисячоліття до н. е.

Оскільки комплекс з'явився ще до неолітичної революції, походження у даному регіоні землеробства та скотарства слід, мабуть, віднести до епохи після 9 тис. років до н. е. У той же час побудова такої грандіозної споруди вимагала зусиль великої кількості людей і певної соціальної організації. Для мезоліта це нехарактерно. За приблизними оцінками, для виготовлення та доставки колон масою від 10 — 20 тонн від каменоломні до будівлі, між якими до 500 м, за відсутності тяглових тварин були потрібні зусилля до 500 чоловік. До того ж деякі колони важать до 50 тонн, тому людей потрібно було ще більше[14]. Припускають навіть, що на таких роботах використовували рабську працю[15], що нехарактерно для спільнот мисливців і збирачів. Такі роботи вимагали планомірних зусиль і наявності соціальної ієрархії, у якій багато людей були підпорядковані одному релігійному чи військовому лідеру, і релігійний лідер повинен був потім контролювати проведення ритуалів. У такому разі, саме існування храмового комплексу в таку далеку історичну епоху свідчить про соціальне розшарування на дуже ранньому етапі розвитку неолітичної культури.

На початку VIII тисячоліття до н. е. храмовий комплекс Гебеклі-Тепе втратив колишнє значення. Але він не був просто покинутий і забутий, щоб поступово руйнуватися у результаті природного вивітрювання. Він був навмисно засипаний під 300—500 кубометрами землі. Ким і чому це було зроблено, невідомо.

З точки зору Гамкрелідзе-Іванова, Вірменське нагір'я було батьківщиною всіх ранніх індоєвропейських народів, проте це оскаржували ряд вчених, зокрема Меллорі[16]. До цієї точки зору близька Анатолійська гіпотеза, яка центр іррадіації індоєвропейських мов відсуває на захід Анатолії.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У 2010 році з місця розкопок невідомі вкрали стелу з рельєфами людської голови у верхній частині і тварини в нижній. Після цієї події вхід сторонніх на місце розкопок став обмежений. На даний час передбачається відкрити пам'ятник для відвідування туристами[17].
  • У 2017 р. повідомлено, що за аналізом фресок храму вчені прийшли до висновку про катастрофу близько 10950 р. — падіння комети на Землю[18]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://whc.unesco.org/en/list/1572/
  2. ↑ а б в http://whc.unesco.org/pg.cfm?cid=31&id_site=1572
  3. ↑ Справжній Пуп Землі у Туреччині (російською) . Блик Online. 12.03.2007. Архів оригіналу за 18.05.2009. Процитовано 3 січня 2012.

    Археологи знайшли так званий Пуп Землі. Храмовий комплекс на Пупковій горі було побудовано у період докерамічного неоліту, майже 12 тисяч років тому. Ця святиня древніша за Стоунхендж і перші єгипетські піраміди.
  4. ↑ Brian Haughton (04 травня 2011). Göbekli Tepe - the World's First Temple? (англійською) . Ancient History Encyclopedia. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 3 січня 2012.

    Göbekli Tepe (Turkish for the ‘hill of the navel’) is a 1000 foot diameter mound located at the highest point of a mountain ridge, around 9 miles northeast of the town of Şanlıurfa (Urfa) in southeastern Turkey.
  5. ↑ Sandra Scham (2008). The World's First Temple. Volume 61 Number 6 (англійською) . ARCHAEOLOGY. Архів оригіналу за 2 січня 2012. Процитовано 3 січня 2012.

    Schmidt has another theory about how Göbekli Tepe became a sacred place. Though he has yet to find them, he believes that the first stone circles on the hill of the navel marked graves of important people.
  6. ↑ Sharon R. Steadman, Gregory McMahon. The Oxford handbook of ancient Anatolia (10,000-323 BCE). Oxford University Press, 2011 стр. 917. Архів оригіналу за 23 березня 2013. Процитовано 13 червня 2012.
  7. ↑ [1] [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.] Professor Klaus Schmidt's views on Gobekli Tepe

    «Finds at Göbekli Tepe and natural scientific age determination place the site in the 10th millennium BCE» he says, highlighting, «It appears that building activity at Göbekli Tepe ended at the end of the 9th millennium BCE.»
  8. ↑ а б [2] [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.] Mann, Charles C., "The Birth of Religion: The World's First Temple, " National Geographic Vol. 219 No. 6 (June 2011), p. 39
  9. ↑ Curry, Andrew (November 2008). Gobekli Tepe: The World’s First Temple?. Smithsonian.com. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 17 березня 2009. Процитовано 9 жовтня 2011.
  10. ↑ E. B. Banning. So Fair a House: Göbekli Tepe and the Identification of Temples in the Pre-Pottery Neolithic of the Near East // Current Anthropology. — 2011. — Т. Vol. 52, No. 5. — С. 619-660. — DOI:10.1086/661207.

    The site has three main stratigraphic levels that belong to the Neolithic. Level III, the oldest, apparently dates to the Pre-Pottery Neolithic A (PPNA) or Early PPNB (Pustovoytov 2002) and exhibits buildings that are usually oval and about 15 m −10 m in size with at least two concentric walls built around and often incorporating a bilaterally symmetrical arrangement of T-shaped monoliths in the perimeter and two larger ones near the center (fig. 2)

  11. ↑ Schmidt 2006, pp. 232-8, 261-4
  12. ↑ The Guardian report 23 April 2008
  13. ↑ Heun et al., Site of Einkorn Wheat Domestication Identified by DNA Fingerprinting, Science, 278 (1997) 1312—1314.
  14. ↑ The World's First Temple. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
  15. ↑ Which came first, monumental building projects or farming? Archaeo News 14 December 2008
  16. ↑ Mallory J.P. In search of the Indo-Europeans: language, archaeology, and myth — Thames and Hudson. — London, 1989. — С. 7. — 288 с. — ISBN 0-500-27616-1.
  17. ↑ [3] [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.] Professor Klaus Schmidt's views on Gobekli Tepe

    Göbekli Tepe hit the news late last year because a 40-centimeter-high, T-shaped stela with a human head above and animal figure below was stolen from the site. The site was briefly closed to the public but security has been improved: there's now a gate to the site and also a camera system in place. As a result of increasing interest in Göbekli Tepe, there are plans for a visitor's center and a presentation of the site for the general public.
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Badisches Landesmuseum Karlsruhe (ed.): Vor 12.000 Jahren in Anatolien. Die ältesten Monumente der Menschheit. Begleitbuch zur Ausstellung im Badischen Landesmuseum vom 20. Januar bis zum 17. Juni 2007. Theiss, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8062-2072-8
    • DVD-ROM: MediaCultura (Hrsg.): Vor 12.000 Jahren in Anatolien. Die ältesten Monumente der Menschheit. Theiss, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8062-2090-2
  • David Lewis-Williams and David Pearce, «An Accidental revolution? Early Neolithic religion and economic change», Minerva, 17 #4 (July/August, 2006), pp. 29–31.
  • Klaus-Dieter Linsmeier and Klaus Schmidt: Ein anatolisches Stonehenge. In: Moderne Archäologie. Spektrum-der-Wissenschaft-Verlag, Heidelberg 2003, S. 10-15, ISBN 3-936278-35-0
  • K. Schmidt, Göbekli Tepe and the rock art of the Near East, TÜBA-AR 3 (2000) 1-14.
  • Klaus Schmidt: Sie bauten die ersten Tempel. Das rätselhafte Heiligtum der Steinzeitjäger. München 2006, ISBN 3-406-53500-3
  • Klaus Schmidt: Göbekli Tepe, Southeastern Turkey. A preliminary Report on the 1995—1999 Excavations. In: Palèorient CNRS Ed., Paris 26.2001,1, 45-54, ISSN 0513-9345
  • Klaus Schmidt: Frühneolithische Tempel. Ein Forschungsbericht zum präkeramischen Neolithikum Obermesopotamiens. In: Mitteilungen der deutschen Orient-Gesellschaft 130, Berlin 1998, 17-49, ISSN 0342-118X
  • K. Pustovoytov: Weathering rinds at exposed surfaces of limestone at Göbekli Tepe. In: Neo-lithics. Ex Oriente, Berlin 2000, 24-26 (14C-Dates)
  • J. E. Walkowitz: Quantensprünge der Archäologie. In: Varia neolithica IV. Beier und Beran, Langenweissbach 2006, ISBN 3-937517-43-X

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гебеклі-Тепе&oldid=43720901