Іванова Людмила Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванова Людмила Іванівна
Иванова Людмила Ивановна
Ім'я при народженніангл. Lyudmila Ivanovna Ivanov
Народилася22 червня 1933(1933-06-22)
Москва, СРСР
Померла7 жовтня 2016(2016-10-07) (83 роки)
Москва, Росія
ПохованняП'ятницький цвинтар[d]
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Діяльністьактриса театру і кіно
Alma materШкола-студія МХАТ
Роки діяльності19512016
IMDbnm0412124
Нагороди та премії
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Премія Уряду Російської Федерації у сфері культури

CMNS: Іванова Людмила Іванівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іванова Людмила Іванівна (рос. Иванова Людмила Ивановна; 22 червня 1933(1933червня22), Москва, СРСР — 7 жовтня 2016, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976). Народна артистка РРФСР (1989).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у Москві, в родині радянського полярника, професора-географа Івана Маркеловича Іванова. Закінчила школу з золотою медаллю і паралельно музичну[1].

Закінчила Школу-студію МХАТу (1955). З 1957 року  акторка театру «Современник». Зіграла багато різнопланових ролей. Яскрава характерна і комедійна акторка.

З 1990 року  художня керівниця Московського дитячого музичного театру «Експромт» при ГІТІСі[2]. Керувала Дитячою студією естетичного виховання при театрі.

Авторка відомих пісень («Может быть, я не современная», «Я с утра к тебе шла», «Папа-начальник», «Ты живешь в другом городе» та ін.)[3], які виконували Анна Герман, Гелена Великанова, Майя Кристалінська. Разом з чоловіком, відомим бардом Валерієм Міляєвим писала лібрето до музичних спектаклів.

Авторка книг-спогадів «Я люблю вас», «Я пам'ятаю», «Мій „Современник“», а також кількох збірок дитячих віршів і пісень.

Професор Міжнародного Слов'янського інституту, викладачка акторської майстерності.[4]

Кавалер Ордена Пошани (2001) і Ордена Дружби (2009). Лауреатка Премії мера м. Москви «За внесок у розвиток літератури і мистецтва» (2006).

У кіно дебютувала на початку 1950-х, зіграла близько 100 ролей (переважно  другого плану) у фільмах і телеспектаклях, зокрема: «Будується міст» (1965), «Денискін оповідання» (1970), «Стоянка поїзда — дві хвилини» (1972), «Учитель співу» (1972), «Пам'ятай ім'я своє» (1974), «Із записок Лопатіна» (1975, фільм-спектакль), «Вічно живі» (1976, фільм-спектакль), «Легенда про Тіля» (1976), «Службовий роман» (1977, Шурочка «з бухгалтерії»), «Суєта суєт» (1978), «Сонячний вітер» (1982), «Шанс» (1984), «Найчарівніша і найпривабливіша» (1985), «Плюмбум, або Небезпечна гра» (1986), «Небеса обітовані» (1991), «Майстер і Маргарита» (1994), «Заздрість богів» (2000, свекруха) та ін., а також в українських стрічках:

Серце народної артистки РРФСР Людмили Іванівни Іванової зупинилося у п'ятницю[5], 7 жовтня 2016 року, в реанімації 13-ї московської міської клінічної лікарні, на 84-му році життя[6]. Похована у вівторок 11 жовтня на П'ятницькому цвинтарі в Москві.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Газета «Прогноз розвитку» (29.04.2011): Галина Сєдих. «Експромт Людмили Іванової»(рос.)
  2. Московський дитячий музичний театр «Експромт»: Про театр (teatr-expromt.ru) (рос.). Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  3. Московський дитячий музичний театр «Експромт»: Пісні Людмили Іванової (teatr-expromt.ru) (рос.). Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 17 березня 2013.
  4. Московський дитячий музичний театр «Експромт»: Людмила Іванова (teatr-expromt.ru) (рос.). Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  5. Померла зірка «Службового роману». Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.
  6. Зірка стрічки «Службовий роман» Людмила Іванова померла на 84 році життя. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Иванова Л. Я люблю вас… Нижний Новгород, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]