Координати: 40°10′00″ пн. ш. 44°31′00″ сх. д. / 40.16667° пн. ш. 44.51667° сх. д. / 40.16667; 44.51667

Єреван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єреван
вірм. Երևան
Герб Прапор
Герб Єревана Прапор Єревана
Єреван. Колаж
Єреван. Колаж
Єреван. Колаж
Основні дані
40°10′00″ пн. ш. 44°31′00″ сх. д. / 40.16667° пн. ш. 44.51667° сх. д. / 40.16667; 44.51667
Країна Вірменія Вірменія
Столиця для Вірменія, Еріванська губернія, Демократична Республіка Вірменія, Вірменська область, Ериванське ханствоd, Ериванський повітd і Шаруро-Даралагезький повітd
Поділ
  • Ачапняк, Арабкір, Аван, Давташен, Еребуні, Кентрон, Малатія-Себастія, Нор-Норк, Норк-Мараш, Нубарашен, Канакер-Зейтун, Шенгавіт
    • Засновано 782 до н. е.
    Перша згадка 782 до н. е.
    Площа 223,28 км²
    Населення 1,060,138 люд. (2011)
    · густота 4,754 осіб/км²
    · ІЛР 0,797
    Висота НРМ 900—1200  м
    Водойма Раздан[4], Єреван
    Офіційна мова вірменська
    Назва мешканців фр. erevanais, фр. erevanaise, есп. Erevanano, ісп. erevanés, ісп. erevanesa, фр. Érévanais[5], фр. Érévanaise[5], словен. Erevančan і словен. Erevančanka
    Міста-побратими Каррара (1965), Антананаріву (1981), Кембридж (1987), Марсель (1992), Ісфаган (1995), Одеса (29 листопада 1995)[6], Тбілісі (4 червня 1996)[7][8], Бейрут (1997), Дамаск (1997), Монреаль (1998), Буенос-Айрес (2000), Братислава (28 квітня 2000)[9][10], Сан-Паулу (8 травня 2002)[11][12], Кишинів (2005), Ростов-на-Дону, Лос-Анджелес (2007), Венеція (2011), Москва (1995), Санкт-Петербург (19 червня 1997)[13], Волгоград (9 жовтня 2015)[7][14], Ліон (1993), Київ (14 вересня 1995)[15][16], Афіни (1993), Мінськ (червень 2002)[17], Подгориця (1974), Софія (2008), Делі (2008), Ріо-де-Жанейро (лютий 2007), Калінінград (листопад 2009)[18], Амман (2014), Шанхай (2009), Ніцца (2007), Рига (2013), Новосибірськ (2014), Таллінн (2015), Ханти-Мансійськ (2014), Ставрополь (2013)[19], Флоренція, Нью-Делі, V район Будапештаd, Краснодар (10 жовтня 2014)[20], Тегеран (2023), Астана (15 квітня 2024)
    День міста 10 жовтня[1][2][3]
    Телефонний код 374 (10)
    Часовий пояс UTC+4
    GeoNames 616051
    OSM r364087  ·R
    Поштові індекси 0001—0099
    Міська влада
    Мер міста Грачья Саргсян
    Вебсайт www.yerevan.am
    Мапа
    Мапа
    Єреван. Карта розташування: Вірменія
    Єреван
    Єреван
    Єреван (Вірменія)
    CMNS: Єреван у Вікісховищі
    Вигляд Єревану. Можна побачити Арарат.

    Єрева́н (вірм. Երևան) — столиця Вірменії, одне з найдавніших міст, що збереглися (засноване у 782 р. до н. е.).

    Розташований на лівобережній (по річці Аракс) частині Араратської долини.

    • Населення: 1,356 млн (2005).
    • Висота над рівнем моря: від 900 до 1300 м, частина міста розташована на вулканічному плато на північ від Араратської долини.

    Етимологія топоніма «Єреван» — ймовірно урартська; згідно з написом клинописом на знайденій в 1964 на території Єревана кам'яній плиті, місто засноване урартським царем Аргішті I в VII столітті до н. е.

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Історія Єревана

    Антична доба

    [ред. | ред. код]

    Вірменські легенди зводять заснування Єревану до Ноя[21], виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина Малого Арарату. Це вважається прикладом т. з. народної етимології.[22].

    Роком заснування Єревана вважають рік заснування урартського міста Еребуні — 782 до н. е., розташованого на південній околиці сучасного Єревана. Відповідно до наскельної клинописної хроніки у Вані, Урартський цар Аргішті I на п'ятому році свого царювання збудував місто Еребуні. Напис на кам'яній плиті, знайденій в 1950 році на пагорбі Арін-Берду, дозволив ототожнити це городище з Еребуні. Напис каже:

    «Величчю бога Халді Аргишті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив її ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустинною, могутні справи я тут вчинив…»

    Через сторіччя адміністративний і політичний центр області перемістився до фортеці Тейшебаіні, яка була заснована царем Русимом II на південно-західній околиці сучасного Єревана, а проте Тейшебаіні була розгромлена, мабуть скіфами, у роки падіння Урарту (590-ті до н. е.). Еребуні ж продовжив своє існування і в перську епоху, там, наприклад, знайдено мілетські монети, викарбувані близько 478 рік до н. е. Мабуть, тоді ж у вірменській мові його назву почали вимовляти як Еревуні, з переходом [b]> [v]. Існують гіпотези, втім нічим не підкріплені, що Еревуні був центром перської сатрапії Східна Вірменія. У V ст. була побудована найдавніша з єреванських церков — церква апостолів Петра і Павла (Петрос-Погосов; знесена в 1931).[22] Поселення знаходилося в Гаварі (повіті) Котайк Айраратской провінції Великої Вірменії, за 20 кілометрів від її політичної та духовної столиці Вагаршапата (колишній Ечміадзін).[23] Слід зауважити, що частина сучасного Єревану знаходиться також на території стародавнього гавара Арагацотн, оскільки кордоном між гаварами слугувала річка Раздан[24].

    Руїни фортеці Еребуні.

    Середні віки

    [ред. | ред. код]

    Найперша згадка про місто у вірменському джерелі — «Книзі листів» належить до 607 року, коли якийсь Данило з Єревана згадується в числі вірменських церковників, що зберегли вірність рішенням Халкідонського собору. Далі Єреван згадується у зв'язку з арабським завоюванням: у серпні 650 р. його було обложено арабами, але безуспішно. Місто потрапило під владу арабів у 658 році. У 660 році там відбулося антиарабське повстання. З падінням арабської влади і відновленням вірменської державності, місто входило до складу Анійського царства Багратидів; в XI столітті воно було завойоване сельджуками. У XIV столітті населення міста за попередніми даними становило 15-20 тисяч осіб, проте розгром Тамерланом у 1387 р. завдав йому сильного удару. За часів правління Кара-Коюнлу і Ак-Коюнлу Єреван був важливим культурним центром[22], при тому що до 1441 р. керування залишалося в руках вірмен.[21]

    Єреван в османсько-перську епоху

    [ред. | ред. код]

    У XVI–XVII століттях Єреван (перс. ايروان), як і весь регіон, служив ареною спустошливих ірано-турецьких воєн, що серйозно вплинуло і на демографію регіону. В той час, як вірменське населення винищувалося, депортувалося і велося в полон, у регіон не лише стихійно, але і навмисно заселялися туркменські кочові племена, яких місцеві правителі розглядали як свою опору.[25] Так, за словами Аббаскулі-ага Бакіханова, «шах Ізмаїл (Сефеві) вигнав з Іраку плем'я Баят частиною в Еріван, а частиною в Дербенд і Шабран, щоб посилити місцевих правителів»[26].

    Панорама Єревана у 1672 році (гравюра з книги: Ж.Шардена)

    У ході боротьби між Османською імперією та Персією, Єреван 14 разів переходив з рук в руки. На початку XVI століття місто захопив шах Ісмаїл Сефеві. У 1554 році двохсоттисячна турецька армія захопила і розорила Єреван, при цьому вирізавши велику кількість населення. У 1580 році місто було взяте військом турецького візира Лала Мустафа-паші, яке зруйнувало Єреван і взяло у полон 60 000 християн і мусульман.[27] Наступник на посаді командувача, паша Фархат у 1582 році побудував у місті нову фортецю. Фортеця мала майже квадратну в плані форму — довжина 850 м, ширина 790 м, з трьох сторін обнесена подвійною стіною, і лише із західного боку — на стрімкому березі річки Раздан стіна була одинарна. Фортеця була забезпечена трьома воротами: Тебризькі на південь, Майданні (від площі, що знаходилася перед ними; також ворота Яйли) на північ і Мостові — у бік річки. Перед Майданними воротами знаходилося велике передмістя — так зване «старе місто».[28] Червоний міст через річку, до якого виводили Мостові ворота, був побудований у 1679 р.; він прикривався побудованим на підвищенні укріпленням Кечігала. У 1604 р. фортеця була взята шахом Аббасом I.[29] Португальський сучасник тієї епохи Антоніо де Гувеа писав:

    Шах наказав взяти Еривань, яка повністю населена вірменами, земля оброблювана і плодоносна…

    Однак перед лицем турецького контрнаступу, якому він не вважав себе в силах протистояти, Аббас уже наприкінці того ж 1604 року, за висловом вірменського історика XVII століття Аракела Давріжеці, «наказав виселити всіх жителів Вірменії — і християн, і євреїв, і мусульман — до Персії, щоб османи, прийшовши, знайшли б країну збезлюділою». Виведення населення Єревану було доручено Аміргуна-хану. «Перські війська, послані виселяти народ, піднявши, виганяли його з сіл і міст, піддавали вогню і безжально спалювали всі поселення, будинки та житло».[30] Персам, однак, вдалося закріпити за собою Східну Вірменію, і, за словами Гувеа:

    …Протягом нетривалого часу місто було відновлено і знову заселено, але цього разу магометанами, а не християнами вірменами, яких цар виселив углиб Персії…[31]

    Церква Зоравар, XVII століття

    У 1635 р. Єреван (осм. روان) знову був захоплений турками, але через кілька місяців після тривалої облоги відбитий персами. За турецько-перською мирною угодою в 1639 р. остаточно увійшов до складу Персії. З крахом Сефевідської імперії, Єреван був знову захоплений турками (1723). Французький автор тих років Д. Сагредо пише:

    …Інша група турецької армії, яка увійшла до Персії з боку Ерівану, штурмом захопила це місце, знищила тридцять тисяч вірмен…[32]

    Через 10 років місто було повернуто Надір-шахом.

    Єреван у 1796 році

    У Персії Єреван був центром беглербегства, правитель якого носив титул Сардар, з 1747 року — хана. Єреванське беглярбекство часто називалося не тільки за назвою міста, а й Чухур Са'д (перс. چخور سعد, вірм. Չուխուր Սադ) — «місцевість Са'д», за ім'ям курдського племені са'адлу, багато представників якого правили і займали адміністративні пости в беглербекстві. У Ериванському ханстві і його столиці мусульмани (перси, тюрки (в основному азербайджанці) і курди) становили 80 % населення, вірмени — 20 % і жили в основному в Єревані і селах. Вірмени панували в ремеслі і торгівлі області і мали велике значення для перської адміністрації[22]. Безпосередніми керівниками вірмен Єревану був рід Меліків Агамалянів. Меліки мали повну адміністративну і судову владу над місцевими вірменами, за винятком права засуджувати до смертної кари (яким володів тільки Сардар). Місто поділялося на три квартали (махала): два мусульманських та один вірменський. Вірменський квартал називався Конд; він був розташований у північно-західній частині міста, у ньому було розташовано 4 найстаріші вірменські церкви міста (всього їх було 10). Там же знаходився розкішний, оточений садом палац Меліків Агамалянів[22]. Евлія Челебі нарахував у місті 2060 «критих глиною будинків»[33]; до моменту ж російського завоювання (1827) місто мало 1 700 будівель, 850 крамниць, 7 церков, 10 лазень, 7 великих караван-сараїв, 5 площ (майданів), 2 базари, та 2 школи[22].

    У результаті війн, до 1804 населення Єревана скоротилося до 6 тис. жителів, але вже у 1827 населення міста становило вже понад 20 тисяч.[22]

    Єреван під російською владою

    [ред. | ред. код]
    Герб Ериванської губернії.

    Під час першої російсько-перської війни, Єреванська фортеця двічі безуспішно була атакована росіянами (в 1804 р. Ціціановим і в 1808 р. Гудовичем). 5 жовтня 1827 Єреван був узятий військами Паскевича (який отримав за цей титул графа Ериванського). В наступному році за умовами Туркманчайського миру Ериванське ханство увійшло до складу Російської імперії. Еривань стала столицею Вірменської області (з 1849 р. — Ериванська губернія). П'ятнадцята стаття Туркманчайського мирного договору дозволяла протягом року вірменам — підданим Персії — перейти за Аракс, який став новим кордоном Російської імперії з Персією.

    Православний собор

    До початку XX століття населення міста зросло до 29 033, з них мусульман (тюрки, курди, перси) — 49 %, вірмени — 48 %, росіяни — 2 %. У місті було 8 церков (6 вірменських і 2 православні) і 7 шиїтських мечетей. Найдавніша з церков, Петра і Павла, була побудована в V столітті. Виділялася також дзвіниця церкви Катогік XII ст.; Церква Зоравар (1691–1705) була знаменита тим, що там, за переказами був похований апостол Ананія.[34]

    З єриванських мечетей збереглася Гусейналі хана (Блакитна мечеть), нещодавно відреставрована іранськими майстрами.

    Незважаючи на статус столиці губернії, Еривань зберігала вигляд бідного провінційно-східного міста, з одно-двоповерховими глинобитними будинками, вузькими кривими вуличками. Палац сердарів і фортеця лежали в руїнах; з виробництва були тільки коньячний і цегельний заводи та кілька дрібних фабрик. У 1902 році через Еривань пройшла перша залізнична лінія, що з'єднала її з Александрополем (Гюмрі) і Тифлісом, в 1908 році друга лінія з'єднала його з Джульфою і Персією,[35] що сприяло її економічному розвитку. В 1912 оборот промисловості становив 847,7 тис. руб., з них 600,9 тис. руб. припадало на виноробство.[36] У місті були гімназія, жіноча прогімназія і вчительська семінарія.

    Руїни фортеці, в 1853 році зруйнованої землетрусом, в 1865 р. були куплені купцем Нерсесом Таїрянцом, який у 1877 відкрив на них винний, а потім і коньячний завод, у 1898 перейшов до Миколи Шустова (нині Єреванський коньячний завод).[37]

    Вже після початку Першої світової війни була запущена перша трамвайна лінія[22].

    Єреван — столиця Вірменії

    [ред. | ред. код]
    Собор св. Григорія Просветителя

    У травні 1918 р. Еривань стає столицею Республіки Вірменія. На початку грудня 1920 Еривань була зайнята Червоною Армією. 18 лютого 1921 р. в результаті загальнонаціонального повстання Радянська влада була скинута, проте 2 квітня РСЧА знову вступила в Єреван, у якому на 70 років встановилася Радянська влада.

    За Радянської влади починається масштабна реконструкція Єревану, що проводиться з 1924 р. за проєктом Олександра Таманяна, який розробив особливий національний стиль з використанням елементів традиційної церковної архітектури і туфу як будівельного матеріалу. В ході цієї реконструкції, місто повністю змінило свій вигляд, майже всі раніше побудовані будівлі були знищені (у їхньому числі — фортеця, чий камінь пішов на облицювання набережної, палац Сердара, майже всі церкви і мечеті). Були прокладені нові вулиці, Єреван було електрифіковано, проведено водопровід і каналізацію. Лісопосадки на навколишніх пагорбах поклали край пиловим бурям, що були бичем старої Єривані[22].

    Архітектурним центром ансамблю нового Єревана стала площа Леніна (нині — Республіки). На площі, розташовані два Будинку уряду (1926-41, А. І. та Г. А. Таманяни і 1955, С. А. Сафарян, В. А. Аревшатян, Р. С. Ісраелян), історичний музей Вірменії, готель «Вірменія», будівля міністерства зв'язку та Ради профспілок (всі три М. В. Григорян, Е. А. Сарапян, 1956—1958). Серед великих громадських будівель, що визначають вигляд Єревана: Театр опери та балету ім. О. О. Спендіарова (1926-39, арх. А. І. Таманян; завершено в 1953), центральний критий ринок (1952, арх. Г. Г. Агабабян, інженер А. А. Аракслян), комплекс коньячного заводу (1952 , арх. О. С. Маркарян), сховище стародавніх рукописів Матенадаран (1959, арх. М. В. Григорян), Театр ім. Г. Сундукяна (1965, архітектори Р. Б. Алавердян, Р. А. Бадалян), Єреванський державний ляльковий театр імені Ованеса Туманяна, Музей історії м. Єревана (1968, архітектори Ш. Р. Азатян, Б. А. Арзуманян, скульптор А. А. Арутюнян), пам'ятники Давиду Сасунському (1959, скульптор Е. С. Кочар) і жертвам Геноциду вірмен 1915 (1967, архітектори А. А. Тарханян, С. Г. Калашян)[38]. У 1968 р. був відкритий Музей «Еребуні», присвячений історії Еребуні і Тейшебаіні. 1941 року було відкрито зоопарк.

    З початку 1988 року в Єревані на площі біля Оперного театру починаються масові мітинги карабаського руху, які переросли в рух за незалежність Вірменії. У 2001 р. був освячений новий Кафедральний собор Святого Григорія Просвітителя.

    Визначні пам'ятки

    [ред. | ред. код]

    Клімат

    [ред. | ред. код]

    Клімат помірно континентальний, посушливий. Літо жарке і сухе, зима м'яка і малосніжна. Осінь довга і тепла, аж до середини листопада стоїть тепла погода. Весна починається з березня.


    Клімат Єревана
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 19,5 19,6 26,0 35,0 34,2 38,6 41,6 41,8 40,0 34,1 28,5 18,1 41,8
    Середній максимум, °C 0,5 3,3 10,8 18,6 24,2 28,8 33,0 32,6 28,4 20,7 12,5 4,1 18,1
    Середня температура, °C −3,5 −1 5,7 12,7 17,5 21,9 25,9 25,1 20,6 13,1 6,4 0,1 12,0
    Середній мінімум, °C −8,1 −6,1 −0,3 6,2 10,8 14,3 17,9 17,8 12,9 7,2 1,9 −3,9 5,6
    Абсолютний мінімум, °C −27,6 −26 −19,1 −6,8 −0,6 3,7 7,5 7,9 0,1 −6,5 −14,4 −27,1 −27,6
    Норма опадів, мм 21 24 32 37 43 21 10 7 10 27 22 23 277
    Джерело: Погода и климат

    Адміністративний поділ

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Адміністративно-територіальний устрій Єревана
    Адміністративний поділ Єревана.

    Місто поділяється на 12 округів, які в свою чергу поділяються на квартали:

    Округ Площа Населення,
    осіб (2010[39])     		Квартали
    Аван 8,37 50900 Аван (Варужан, Дурян, Чаренц, Ісаакян, Ованнісян, Саят Нова, Брюсов, Туманян), Аван Аріндж, Агні Анк
    Арабкір 12,35 131000 Новий Арабкір (Комітас), Айгедзор, інститут імені Мергеляна, Райком
    Ачапняк 25,00 108000 Ачапняк, Норашен, Назарбекян, Сілікян, Лукашін, Ваагні, Анастасаван, Черьомушки
    Давташен 6,71 41000 Давташен, Північний Давташен
    Еребуні 48,41 121500 Еребуні, Нор Ареш, Сарітах, Вардашен, Мушаван, Верін Джрашен, залізничний вокзал, Бутанія
    Канакер-Зейтун 8,10 79100 Канакер, Новий Зейтун, Монумент
    Кентрон 14,20 130400 Малий Кентрон, Норагюх, Нова Килікія, Айгестан, Конд
    Малатія-Себастія 25,80 141500 Нова Малатія, Бангладеш, Шаумян, Араратян, Ахтанак
    Норк-Мараш 4,60 11300 Норк, Норк-Мараш
    Нор-Норк 14,47 146400 Нор Норк, Джрвеж, Багреванд
    Нубарашен 18,11 9600 Нубарашен
    Шенгавіт 4,05 145900 Нижній Шенгавіт, Верхній Шенгавіт, Нижній Чарбах, Верхній Чарбах, Норагавіт, Аерація

    Населення

    [ред. | ред. код]

    Чисельність населення

    [ред. | ред. код]
    1833[40] 1840[41] 1856[42] 1867[43] 1870[44] 1885[45] 1897[46] 1923[47] 1926[48] 1937 1939[48] 1959[49] 1970[50] 1979[51] 1989[52]
    11280 12310 13179 14342 15040 14555 29006 48163 67121 171507 200396 509340 766705 1019213 1201539
    2001[53] 2006[54] 2007[54] 2008[54] 2009[54] 2010[54] 2011[55] 2012[56] 2013[57] 2013
    1 091.235 1 104.9 1 107.8 1 111.3 1 116.6 1 104.9 1 060.1 1 129.3 1 067.0 1 068.3

    Економіка

    [ред. | ред. код]

    Туризм

    [ред. | ред. код]
    Єреванський аквапарк

    В останні роки у Вірменії створені сприятливі умови для туристів. Побудовано безліч об'єктів туристичної інфраструктури, створено багато цікавих туристичних маршрутів та діють як місцеві туристичні компанії, так і світові гіганти цієї галузі. Вірменія має величезний потенціал у сфері туризму, а точніше в сферах екотуризму, гірськолижного туризму, альпінізму, тощо.

    Готелі Єревана

    [ред. | ред. код]

    У столиці Республіки Вірменії на 2013 рік розташовано близько 80 готелів, які відповідають всім світовим стандартам. У Єревані представлено безліч відомих готельних мереж, такі як Marriott, Golden Tulip, Ramada, Golden Palace, Best Western, Metropol і так далі. Так само в Єревані будується готель Hilton Hyatt і Kempinski.

    Промисловість

    [ред. | ред. код]
    • Єреванський коньячний завод (ЄКЗ) — провідне підприємство Вірменії з виробництва алкогольних напоїв;
    • Хімічний завод з виробництва синтетичного каучуку «Наїріт»;
    • Завод з виробництва алюмінію «Армена»;
    • Єреванська ТЕЦ (550 тис. кВт) ;
    • Канакерська та Єреванська станції Севано-Разданського каскаду ГЕС;
    • Єреванська ГЕС-2.

    Роздрібна торгівля

    [ред. | ред. код]

    У Єревані діють мережі супермаркетів «Сас», «Єреван-Сіті», «Вас», «Бест» та інші. Побутова техніка продається в магазинах Samsung, iStore, AG, Aray, ZigZag і подібних, діє місцеве відділення компанії Microsoft.

    Фінанси

    [ред. | ред. код]

    NASDAQ OMX Armenia (до 27 січня 2009 року називалася Вірменська фондова біржа) є єдиною фондовою біржею, що діє у Вірменії. Була заснована в лютому 2001 року.

    Транспорт

    [ред. | ред. код]
    Схема головних автодоріг Єревана

    Аеропорти

    [ред. | ред. код]

    Звартноц

    [ред. | ред. код]

    Міжнародний аеропорт «Звартноц» розташований за 12 км на захід від Єревана, має транзитну зону. Працює цілодобово. Здатний приймати будь-які типи повітряних суден. За останні 7 років на території аеропорту зведені нові сучасні термінали. На цей момент «Звартноц» може обслуговувати до 3,5 млн пасажирів на рік.

    • Новий термінал аеропорту Звартноц
      Новий термінал аеропорту Звартноц
    • Зал вильоту пасажирів міжнародних авіаліній
      Зал вильоту пасажирів міжнародних авіаліній

    Еребуні

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Еребуні (аеропорт)

    Аеропорт «Еребуні» — змішаний цивільний та військовий аеропорт. Він розташований в 7,3 км на південь від центру Єревану. Останнім часом аеропорт переважно використовується російськими військовими. Водночас, аеропорт використовується також приватними підприємствами, що виконують чартерні вертолітні польоти як усередині країни, так і в країни СНД, а також у Степанакертський аеропорт.

    Залізниця

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Єреван (станція) та Канакер (станція)

    Єреван (вірм. Երեւան) — залізнична станція в столиці Вірменії Єревані на площі Давида Сасунського. Поруч розташована станція Єреванського метрополітену Сасунци Давид.

    Дальнє пасажирське сполучення представлено двома міжнародними поїздами: зимовим Єреван — Тбілісі та літнім Єреван — Батумі.

    • Швидкий поїзд «Вірменія» № 372/371 Єреван — Тбілісі курсує взимку: відправлення з Єревану по непарних днях, з Тбілісі по парних;
    • Швидкий поїзд № 202/201 Єреван — Батумі курсує в літній час (з червень по вересня за графіком поїзда № 372/371).

    Приміське залізничне сполучення пов'язує Єреван з Армавіром, Араксом, Гюмрі, Араратом, Ерасх, Раздані (всього 8 пар, з яких 3 приміські, 2 місцеві та 3 швидкі).

    Метрополітен

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Єреванський метрополітен
    Схема Єреванського метро
    Вагони метро

    Єреванський метрополітен був відкритий 7 березня 1981 та складається з однієї лінії з десятьма станціями, а також додаткової одноколійної гілки. Першим відрізком метрополітену став відрізок «Дружба» (вірм. «Барекамутюн») — «Давид Сасунський» (вірм. «Сасунци Давид»). Довжина метрополітену становить 13,4 км. За рік пасажиропотік становить 21 млн пасажирів. У зв'язку з низьким пасажиропотоком на лінії використовуються двовагонні потяги з вагонів типів 81-717 та 81-71M. Решта вагонів простоюють у депо «Шенгавіт». Вартість проїзду становить 100 драм. Метрополітен з'єднує північно-західну частину міста через центр з південною частиною міста. Метро в Єревані працює з 6:30 до 23:30.

    Планується будівництво перпендикулярної другої лінії Єреванського метрополітену.

    Тролейбус

    [ред. | ред. код]

    1949 року в Єревані був відкритий перший тролейбусний маршрут. Перший тролейбусний парк для нього був відкритий у 1957 році. Тролейбус швидко розвивався в Єревані. З будівництвом нових житлових масивів туди одразу ж прокладали тролейбусну лінію. До кінця 2006 року в Єревані залишилося трохи більше 50 тролейбусних машин. Якщо в радянські часи максимальна кількість тролейбусних ліній досягала 27, то сьогодні залишилося лише 7, випуск на які може сягати від одного до 16 тролейбусів. Є два тролейбусні депо. У центрі міста та вздовж базарів контактна мережа перевішені на 2-й, 3-й ряди, оскільки на жвавих магістралях вздовж узбіч скупчуються різний автотранспорт та маршрутні таксі, які не поступаються місцем тролейбусу. В 2005—2006 рр. в центрі Єревану були встановлені зупинкові покажчики, виготовлені за європейським зразком. Проїзд оплачується при виході, а вартість проїзду становить 50 драм. У 2005 і в травні 2006 р. в Єреван надійшла партія з тролейбусів Renault, подарованих владою французького міста Ліона. А у вересні 2007 було куплено 18 нових тролейбусів марки «ЛіАЗ» 2007 випуску, привезених з Волгограду.[58][59][60]

    Трамвай

    [ред. | ред. код]

    Єдиним містом Вірменії, де коли-небудь існував трамвай, був Єреван. 29 вересня 1906 була відкрита Еріванська міська кінно-рейкова дорога підприємця Мірзояна. Цей вид вузькоколійного кінного трамваю існував до серпня 1918 року, коли внаслідок війни трамвай був зруйнований.[61]

    З 1932 року був проведений запуск трамвая по широкій колії електротягою. Число трамвайних вагонів у середньому кожні п'ять років збільшувалася на 25 %, і якщо в 1933 воно становило 16, то в 1945 вже 77 вагонів, а в 1965 — 222 одиниці рухомого складу. Використовувалося два види трамваїв — 71-605 та РВЗ-6М2. У зв'язку з тим, що витрати на трамвай були вищими в 2,4 рази порівняно з автобусами, а також у зв'язку з дорогою електроенергією та проблемами, які створював трамвай під час проходження Київського мосту в Єревані, 21 січня 2004 рух трамваїв у Єревані було офіційно закрито. Велика частина шляхів розібрана, трамваї розрізані на металобрухт, трамвайне депо використовується різними приватними підприємствами, а підстанція обслуговує тролейбуси.[62][63]

    Канатна дорога

    [ред. | ред. код]

    Канатна дорога з'єднує Норкське плато з центром міста. Вона дозволяє скоротити більш ніж у 5 разів, порівняно з автомобілем, час шляху до плато. На канатній дорозі влаштовані дві станції, одна на стику вулиць Налбандяна та Чаренца, інша — на Норкському плато. Відстань між станціями 540 метрів при різниці висот — 109 метрів. Вагонетка проходить цю відстань за 2,5 хвилини.[64] На канатній дорозі в Єревані 2 березня 2004 з великої висоти впав вагон, у якому перебували 8 людей. Внаслідок трагедії 3 особи загинули, 5 — поранені. За словами фахівців, що працюють на місці аварії, версія перевантаження вагона, розрахованого на 12 пасажирів, виключається.[65] У зв'язку з інцидентом канатна дорога закрита.

    Наука

    [ред. | ред. код]

    Суспільство

    [ред. | ред. код]

    Освіта

    [ред. | ред. код]
    Головна будівля Єреванського державного медичного університету

    Релігія

    [ред. | ред. код]

    Культура і мистецтво

    [ред. | ред. код]

    Театри

    [ред. | ред. код]

    Спорт

    [ред. | ред. код]

    ЗМІ

    [ред. | ред. код]

    Поріднені міста

    [ред. | ред. код]

    Наразі, Єреван поріднився з 27 містами:[66][67]

    Місто Країна Рік
    Каррара Італія З 1965
    Подгориця Чорногорія З 1974
    Антананаріву Мадагаскар З 1981
    Кембридж США З 1987[68][69]
    Марсель Франція З 1992
    Афіни Греція З 1993
    Ліон Франція З 1993
    Ставрополь Росія З 1994
    Ісфахан Іран З 1995
    Київ Україна З 1995
    Москва Росія З 1995
    Одеса Україна З 1995
    Флоренція Італія З 1996
    Тбілісі Грузія З 1996
    Бейрут Ліван З 1997
    Дамаск Сирія З 1997
    Санкт-Петербург Росія З 1997
    Монреаль Канада З 1998
    Париж Франція З 1998
    Волгоград Росія З 1998
    Братислава Словаччина З 2001[70]
    Мінськ Білорусь З 2002
    Сан Паоло Бразилія З 2002
    Ахалцихе Грузія З 2005
    Кишинів Молдова З 2005
    Ростов-на-Дону Росія З 2005
    Лос Анджелес США З 2007
    Рига Латвія З 2013[71]

    Відомі люди

    [ред. | ред. код]

    Народилися

    [ред. | ред. код]

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Yerevan marks 2792 anniversary. Архів оригіналу за 11 жовтня 2010. Процитовано 9 жовтня 2010.
    2. ↑ Эребуни — Ереван — 2792. Архів оригіналу за 10 жовтня 2010. Процитовано 9 жовтня 2010.
    3. ↑ Yerevan preparing for 2792nd birthday. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2010.
    4. ↑ Эривань // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
    5. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    6. ↑ https://omr.gov.ua/ua/international/goroda-pobratimi/erevan-armeniya/
    7. ↑ а б https://www.yerevan.am/en/partner/sister-cities/
    8. ↑ http://economicforum.ge/img/original/2024/5/29/%E1%83%97%E1%83%91%E1%83%98%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%A1%E1%83%98_%E1%83%AA%E1%83%98%E1%83%A4%E1%83%A0%E1%83%94%E1%83%91%E1%83%A8%E1%83%98-Print-21.09.23.pdf
    9. ↑ https://www.yerevan.am/en/partner/sister-cities/#
    10. ↑ https://zastupitelstvo.bratislava.sk/data/att/11916.pdf
    11. ↑ http://legislacao.prefeitura.sp.gov.br/leis/lei-16230-de-29-de-junho-de-2015
    12. ↑ http://legislacao.prefeitura.sp.gov.br/leis/lei-14471-de-10-de-julho-de-2007
    13. ↑ https://kvs.gov.spb.ru/en/agreements/
    14. ↑ http://www.volgadmin.ru/d/about/TwinCities
    15. ↑ https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
    16. ↑ https://kyivcity.gov.ua/kyiv_ta_miska_vlada/pro_kyiv/mista-pobratimi_z_yakimi_kiyevom_pidpisani_dokumenti_pro_poridnennya_druzhbu_spivrobitnitstvo_partnerstvo/
    17. ↑ https://www.yerevan.am/en/partner/partner-cities/#
    18. ↑ https://www.klgd.ru/city/pasport_07052021.pdf
    19. ↑ http://ставрополь.рф/english/intermunicipal_cooperation/Information_about_Erevan.php
    20. ↑ https://krd.ru/administratsiya/administratsii-krasnodara/upravlenie-kontrolya-i-protokola/mezhdunarodnye-svyazi/goroda-pobratimy/erevan/
    21. ↑ а б Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона. «Ерівань». Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 26 серпня 2009.
    22. ↑ а б в г д е ж и к Encyclopaedia Iranica. George A. Bournoutian and Robert H. Hewsen. Erevan. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 26 серпня 2009.
    23. ↑ Ананія Ширакаци. Вірменська географія. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 26 серпня 2009.
    24. ↑ Велика Вірменська Енциклопедія, Єреван, 1990, ст. «Айрарат», мапа (вірм. мова).
    25. ↑ Всемирная История, т. IV, М., 1958, стр. 567 (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2008. Процитовано 27 серпня 2009.
    26. ↑ АББАС-КУЛИ-АГА БАКИХАНОВ. ГЮЛИСТАН-И ИРАМ. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 27 серпня 2009.
    27. ↑ Закарий Канакерци, Хроника, том I, Глава IX (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2009. Процитовано 27 серпня 2009.
    28. ↑ Эвлия Челеби, Книга путешествий — Сейахатнаме, Глава VII — Земли Закавказья и сопредельных областей Малой Азии и Ирана (рос.). Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 27 серпня 2009.
    29. ↑ И. П. Петрушевский, Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX вв., Издательство Ленинградского Государственного Ордена Ленина Университета имени А. А. Жданова, Ленинград, 1949 год, Глава 7 (рос.)
    30. ↑ Аракел Давріжеци. Книга історій. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 30 серпня 2009.
    31. ↑ Gouvea, pp. 312
    32. ↑ D.Sagredo. Histoire de L'empire ottoman, t. VII, Paris, 1732, pp. 315—346
    33. ↑ Евлія Челебі, Книга подорожей — Сейахатнаме, Глава VII — Землі Закавказзя та суміжних областей Малої Азії та Ірану. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 27 серпня 2009.
    34. ↑ [Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. «Эривань»(рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2009. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. «Эривань»(рос.)]
    35. ↑ Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. Б. А. Введенский, 2-е изд. Т. 16. Железо — Земли. 1952. 672 стр., илл.; 51 л. илл. и карт.(рос.)
    36. ↑ БСЭ, Ереван[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
    37. ↑ Informational portal about Armenia. Архів оригіналу за 2 червня 2009. Процитовано 5 вересня 2009.
    38. ↑ [1][недоступне посилання з червня 2019] БСЭ, "Ереван](рос.)
    39. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 листопада 2010. Процитовано 18 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    40. ↑ Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году/Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
    41. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
    42. ↑ Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
    43. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 191.
    44. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 108.
    45. ↑ Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 25.
    46. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 р. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 7 червня 2014.
    47. ↑ Города Союза ССР/НКВД РСФСР, Стат. отдел — М., 1927, с. 82 — 83.
    48. ↑ а б Население Армении. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 7 червня 2014.
    49. ↑ Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    50. ↑ Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    51. ↑ Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    52. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 р. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    53. ↑ Результаты переписи и учета жилищных условий населения РА 2001 года (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2013. Процитовано 7 червня 2014.
    54. ↑ а б в г д Number of population by marzes and Yerevan city, types of settlement and sex and age composition (as of the end of year) (PDF). Национальная статистическая служба Республики Армения. Архів (PDF) оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    55. ↑ Предварительные данные переписи населения Республики Армения 2011 года [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.] (на армянском). Численность постоянного населения города Ереван — 1 060 138 человек.
    56. ↑ Численность постоянного населения РА на 1-е июля 2012 г. (арм. яз.) (PDF). Национальная статистическая служба Республики Армения. 2012. Архів (PDF) оригіналу за 16.08.2012. Процитовано 07.06.2014.
    57. ↑ Численность постоянного населения РА на 1-е апреля 2013 г. (PDF) (вірм.). Национальная статистическая служба Республики Армения. 2013. Архів (PDF) оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 7 червня 2014.
    58. ↑ Ереван: общественный транспорт в упадке.[недоступне посилання з лютого 2019]
    59. ↑ Городской электротранспорт бывшего СССР. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    60. ↑ Новые троллейбусы. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 16 січня 2012.
    61. ↑ Городской электротранспорт бывшего СССР. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    62. ↑ Городской электротранспорт бывшего СССР. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 7 червня 2014.
    63. ↑ Ответ мэрии — Трамвай не может приносить дохода. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 7 червня 2014.
    64. ↑ Ереван — столица Армении. Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
    65. ↑ В Ереване сорвался вагон канатной дороги: 3 погибли, 5 ранены[недоступне посилання]
    66. ↑ Yerevan Municipality — Sister Cities. © 2005-2009 www.yerevan.am. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 22 червня 2009.
    67. ↑ Sister Cities of Los Angeles. Архів оригіналу за 4 січня 2007. Процитовано 6 вересня 2009.
    68. ↑ "A Message from the Peace Commission: Information on Cambridge's Sister Cities, " [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] 15 February 2008. Retrieved 2008-10-12.(англ.)
    69. ↑ Richard Thompson. «Looking to strengthen family ties with 'sister cities',» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Boston Globe, 12 October 2008. Retrieved 2008-10-12.(англ.)
    70. ↑ Bratislava City — Twin Towns. © 2003-2008 Bratislava-City.sk. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 26 жовтня 2008.(англ.)
    71. ↑ Єреван та Рига стали містами-побратими. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 5 липня 2013.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Yerewan
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єреван&oldid=43842695