Чорнозем
Чорно́зем[1], чорно́земля[2][3] — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і луково-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[4].
Чорноземи | |
---|---|
Назва ґрунту у системі WRB | |
Реферативна ґрунтова група | Chernozems |
Індивідуальна назва одиниці ґрунту | Chernozems Chernic |
WRB код | CHch |
Узагальнений опис | |
Будова профілю | H—Hk—Hpk—HPk—Phk—Pk |
Умови ґрунтоутворення | Області континентального клімату, рівнини з трав'янистою рослинністю |
Географія | Переважно середні широти степів Євразії і Північної Америки |
Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:
- Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.
- Карбонатно-акумулятивного.
Види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)[5]:
- надпотужні > 120
- потужні 80-120
- середньопотужні 40-80
- малопотужні 25-40
- вкорочені <25
і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «Н»:
- тучні > 9
- середньогумусні 6-9
- малогумусні 4-6
слабкогумусовані < 4
Чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. Родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.
Генеза
ред.У розвитку чорноземів виділяють декілька стадій: до антропогенна, номадна (скотарська) з нерегулярним землеробством, екстенсивного землеробства і агротехнологічна (інтенсивна)[6].
Деградація
ред.Істотно впливає на деградацію чорноземів екстенсивне, нераціональне землеробство, порушення сівозмін, зменшення площ багаторічних трав, недостатнє внесення органічних добрив[6].
Чорноземи України
ред.Чорноземи займають в Україні близько 60 % території (у світі близько 25 %), майже всю лісостепову (за винятком західних частин) і степову зони. В Україні поширені чорноземи п'яти підтипів, залежно від умов клімату, особливостей ґрунтотворних порід, рослинності. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6 — 9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Підтип чорноземів звичайних поширений у північній частині степу України; вони мають середні значення потужності (60 — 75 см) та вмісту гумусу (4 — 6 %). Найменший відсоток гумусу (3 — 4 %) характерний для чорноземів південних.
Чорноземні ґрунти при правильному використанні дають найбільший врожай багатьох сільськогосподарських культур. Врожайність культур висока за достатньої вологості.
Про їхню родючість колись казали: «Земля така добра, що посадиш оглоблю, то виросте тарантас»[7].
Чорноземи під цілиною
ред.В Україні чорноземи збереглися в цілинному стані тільки в заповідниках «Михайлівська цілина» у Сумській області, «Хомутівський степ» у Донецькій, «Стрілецький степ» у Луганській і «Кам'яні могили» у Запорізькій областях[6].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Чорнозем // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Чорноземля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ чорно́земля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Почвоведение. Учеб. для н-тов. В 2 ч. / Под ред. В. А. Ковды, Б. Г. Розанова. Ч. 2. Типы почв, их география и использование / Богатырев Л. Г., Васильевская В. Д., Владыченский А. С. и др. — М.: Высш. шк., 1988. — 368 с.
- ↑ Классификация и диагностика почв СССР — М.: Колос, 1977. —225 с.
- ↑ а б в Позняк С. П. Чорноземи — національне багатство України[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Фізична географія України, 8 клас / § 26. Ґрунти України
Література
ред.- Чорноземи масивів зрошення Одещини : монографія / [наук. ред.: Є.Н. Красєха, Я.М. Біланчин]. – Одеса : ОНУ, 2016. – 194 с. – ISBN 617-689-161-1.
Посилання
ред.Це незавершена стаття з ґрунтознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |