Цумкорит
Цумкорит — це рідкісний гідратований мінерал, арсенат свинцю, який був відкритий у 1971 році та про який повідомили Гейєр, Каутц і Мюллер[6]. Він був названий на честь копальні TSUMeb CORporation в Цумебі (Намібія), на знак визнання підтримки корпорацією мінералогічних досліджень рудного тіла в Лабораторії дослідження мінералів.[7]
| Цумкорит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2][3] |
| IMA-номер | IMA1969-047 |
| Абревіатура | Tmc[4] |
| Хімічна формула | PbZn₂(AsO₄)₂·2H₂O[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CG.15 |
| Dana 8 | 40.2.9.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | жовтий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Tsumeb Mine[5] |
| Типова місцевість | Tsumeb Mine[5] |
 Цумкорит у Вікісховищі | |
Елементарна комірка
ред.Цумкорит має моноклінну сингонію, кристалічний клас 2/m, що означає, що він має подвійну вісь симетрії вздовж осі b і дзеркальну площину, перпендикулярну до неї, в площині, що містить осі a і c. Осі а і с нахилені одна до одної під кутом β = 115,3°. Параметри елементарної комірки: від a = 9,124 Å до 9,131 Å, b = від 6,326 Å до 6,329 Å і c = від 7,577 Å до 7,583 Å.[8][9][10][6] Є дві формульні одиниці на елементарну комірку (Z = 2), а просторова група дорівнює C2/m, що означає, що комірка є ґраткою з центром на C-грані, з точками ґратки в центрі грані C, а також на кутах комірки.[11] Структура пов'язана зі структурою групи бракебушиту.[8]
Мінеральний ряд
ред.Цумкорит належить до групи гельмутвінклериту[8], членами якої є:
- цумкорит PbZnFe2+(AsO4)2.H2O
- гельмутвінклерит PbZn2(AsO4)2.2H2O
- томецекіт PbCu2+2(AsO4)2.2H2O
- мобіїт PbFe3+2(AsO4)2(OH)2
Цумкорит утворює ряд з гельмутвінклеритом, оскільки Zn замінює Fe2+, з томецекітом, оскільки Cu замінює Zn і Fe2+[8][10], а також з мавбіїтом.[12]
Габітус та властивості
ред.Кристали бувають призматичними, витягнутими вздовж осі b або клиноподібними. Вони проявляються у формі радіальних снопів та сферолітів, а також у вигляді волокнистих корок або землистого і порошкоподібного матеріалу[7]. Спайність добра, перпендикулярно до осі c[7]; двійникування є звичайним.[7]
Цумкорит буває жовто-коричневого, червоно-коричневого або помаранчевого кольору, і це один з небагатьох мінералів, які мають жовту смугу (аурипімент і крокоїт — ще два). Він напівпрозорий, зі склоподібним блиском і має дихроїзм від жовтого до жовто-зеленого кольору[8][6]. Оптичний клас двовісний і показник заломлення приблизно дорівнює 1,90.[8][10][6]
Мінерал середньої твердості — 4,5 за Моосом, між флюоритом і апатитом[8][9][10][7], досить важкий, через вміст свинцю, з питомою вагою 5,2, що більше, ніж у бариту, але менше, ніж у церуситу. Розчиняється в соляній кислоті[8][6] і не є радіоактивним[10].
Прояви та асоціації
ред.Цумкорит є рідкісним вторинним мінералом в окисленій зоні деяких арсеновмісних гідротермальних свинцево-цинкових родовищ.[8][7][6]
Типовою місцевістю є шахта Цумеб, Цумеб, регіон Отчікото, Намібія, де він асоціюється з віллемітом, смітсонітом, міметезитом, скородитом, англезитом, арсеніосидеритом, біверитом, бедантитом, кармінітом, лудлокітом, оданієлітом, цинкрозелітом, странскіітом і лейтеїтом.[7] У копальні Путтапа в Австралії він зустрічається з адаміном, міметезитом, смітсонітом, ґетитом і кварцом.[7] На відкритому розрізі Кінторе (родовище Брокен-Гілл, Австралія), зустрічається з сегнітитом, бедантитом, кармінітом і мобіїтом.[12]
Примітки
ред.- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Walenta K. Der Mineralbestand des Michaelganges im Weiler bei Lahr (Schwarzwald) // Jahreshefte Geologisches Landesamt Baden-Württemberg — 1961. — Т. 4. — С. 7–37.
- ↑ H G. B., Kautz K, Müller G Tsumcorit(e) [Pb Zn Fe(AsO4)2] · H2O, ein neues mineral aus den oxidationszonen der Tsumeb-Mine, Südwestafrika // Neues Jahrbuch für Mineralogie, Monatshefte — E. Schweizerbart, 1971. — Т. 1971. — С. 305–309. — ISSN 0028-3649
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б в г д е Fleischer M (1972) New mineral names, American Mineralogist 57, 1558, being a summary of Geier, Kautz and Muller (1971) Neues Jahrbuch fur Mineralogie (Monatshefte) 1971: 304—309
- ↑ а б в г д е ж и Home. Handbook of Mineralogy (амер.). Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к Gaines et al (1997) Dana's New Mineralogy Eighth Edition. Wiley
- ↑ а б Tsuncorite. Mindat.org.
- ↑ а б в г д Tsumcorite Mineral Data. www.webmineral.com. Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Crystallography (1993) Walter Borchardt-Ott, Springer Verlag
- ↑ а б Australian Journal of Mineralogy (1997) 3-1:62