dbo:abstract
|
- Scintilace je jev, při kterém vznikají slabé světelné záblesky (pulsy světla) v některých látkách při dopadu ionizujícího záření (krátce po průchodu ionizované částice). Je způsoben přenosem energie (excitací a ionizací a návratem do základního ) dopadajícího záření na emisi scintilačních fotonů. Scintilace jsou podmíněny existencí luminiscenčních center, která vznikají vniknutím iontů cizího prvku do krystalové mřížky iontového krystalu. Takto vzniká aktivovaný , například ZnS (Ag), ZnS (Cu), NaI (Tl), LiI. Vedle anorganických látek lze využít i scintilačních vlastností dalších druhů látek. Používají se scintilátory organické (naftalen, stilben, antracen), kapalné (roztoky scintilačních látek v organických rozpouštědlech, např. v xylenu, benzenu) a plastické. Procesu scintilace se s výhodou využívá při (cs)
- الوميض في الفيزياء هو حزمة من أشعة الضوء تظهر في بعض المواد الشفافة عند حدوث تأين فيها. ويحدث التأين في المادة عند انتشار جسيم أولي له شحنة كهربائية مثل الإلكترون فيها. فعندما يصطدم الإلكترون الحر بالأغلفة الإلكترونية لجزيئات المادة تنتقل طاقته شيئا فشيئا إلى إلكترونات الجزيئات حتي يتوقف عن الحركة. عندما تكتسب إلكترونات الجزيئات تلك الطاقة ترتفع إلى مدارات طاقة أعلى في الجزيئ، ولكنها لا تستطيع البقاء طويلا في هذه الحالة المثارة، فسرعان ما تقفز إلى مدارها الأصلي ويكون ذلك مصحوبا بإطلاق فارق الطاقتين ( الفرق بين طاقة المدار العلوي وطاقة المدار السفلى) ويظهر ذلك الفارق على هيئة فوتون ذي طاقة تعادل ذلك الفارق . والفوتون ما هو إلا شعاع ضوء ذو تردد معين، أي ذو طول موجة معينة، وبالتالى ذو لون معين. وتبعا لمقدار الطاقة الممتصة من الإلكترون في أغلفة الجزيئات، تنتج أعداد من الفوتونات يختلف لون بعضها عن بعض، مشكلة بذلك طيفا قصيرا قد يكون في نطاق الضوء المرئي أو الأشعة الفوق بنفسجية . وتكون في العادة طاقة الطيف الصادر أثناء تلك العملية أقل من طاقة الطيف المـُمتص من الإلكترونات. والوميض هو خاصية ضوئية من خصائص الجزيئات العضوية . كما أنها تظهر أيضا في بعض السوائل والأملاح . وتستعمل ظاهرة الوميض Scintillation في الفيزياء كعدادات للجسيمات الأولية ذات الشحنة مثل البروتونات والإلكترونات. كما يمكن بها أيضا عد النيوترونات ويكون ذلك بطريقة غير مباشرة حيث أن النيوترون ليست له شحنة كهربائية مما يجعله غير قادر على إحداث التأين في المادة، ذلك التـأين الذي يؤدي إلى ظهور الوميض. وفي حالة النيوترون يحدث أن يتفاعل النيوترون مع نواة أحد الذرات فينطلق منها جسيما مشحونا مثل الإلكترون أو البروتون أو جسيم ألفا التي تعمل على تأين الوسط، وتسير عملية الوميض طبقا للوصف السابق . (ar)
- La scintillation est un phénomène semblable à la phosphorescence et à la fluorescence : les molécules du matériau qui reçoivent un rayonnement incident (particules) sont « excitées », c'est-à-dire qu'un électron passe à un niveau énergétique supérieur. La désexcitation, c'est-à-dire la redescente de l'électron à un niveau moins énergétique, s'accompagne de l'émission d'un photon, qui en l'occurrence est un photon visible. Pour expliquer la scintillation des cristaux inorganiques, on utilise la théorie des bandes des solides cristallins proposée par Bloch en 1928. Les électrons d'un atome libre se retrouvent sur des niveaux d'énergie discrets définis par l'équation de Schrödinger. Dans les cristaux, les niveaux supérieurs sont perturbés par les interactions mutuelles entre les atomes et les ions qui forment le cristal. Par conséquent, les niveaux d'énergie s'élargissent en une série de bandes d'énergies permises séparées les unes des autres par des bandes interdites dans lesquelles on ne retrouve aucun électron. Les bandes d'énergies s'étendent à tout le cristal et les électrons sont libres de s'y mouvoir sans apport externe d'énergie (les électrons ne sont plus liés à un atome en particulier). Ainsi, lorsqu'un électron lié à un atome du réseau cristallin reçoit de l'énergie, il a accès à plusieurs niveaux d'énergie situés dans une bande permise. De façon générale, les bandes d'énergies situées le plus près des noyaux du cristal, bandes dites de valence, sont remplies, tandis que les bandes les plus éloignées, les bandes de conduction, sont vides ou partiellement occupées. Lorsqu'une particule (telle qu'un électron, un alpha, un ion ou un photon X ou gamma) pénètre dans un matériau scintillant, de la lumière est émise le long de la trajectoire. La quantité de lumière produite peut être reliée à la quantité d'énergie apportée par la particule ayant interagi dans le matériau. La mesure de cette quantité de lumière permet ainsi de mesurer l'énergie ou le nombre des particules ayant interagi. Les matériaux scintillateurs sont ainsi d'efficaces composants de détecteurs de particules.
* Portail de la physique
* Portail de l’optique (fr)
- Scintillation is the physical process where a material, called scintillator, emits UV or visible light under excitation from high energy photons (X-rays or γ-rays) or energetic particles,(such as electrons, alpha particles, neutrons or ions). See scintillator and scintillation counter for practical applications. (en)
- Scintillatie is in de elementaire natuurkunde de kenmerkende lichtflits die voorkomt als fluorescente stoffen gebombardeerd worden met een of andere straling. Wanneer fluorescente stoffen bestraald worden met een of andere straling, nemen deze stoffen de stralingsdeeltjes op. De energie waarin de straling zo wordt omgezet, wordt na verloop van tijd weer uitgestraald als licht — ditmaal met de golflengte die kenmerkend is voor de fluorescente stof (een langere golflengte dan die van de straling, die afhangt van de van de fluorescente stof). Het resultaat (zeker bij straling van een hogere intensiteit, waarbij de kans op botsing van straling en stof op een gegeven moment dus zeer hoog wordt) is een "lichtflits". Dit effect wordt gebruikt bij een vorm van stralingsmeter die een scintillatiemeter genoemd wordt. (nl)
- Scyntylacja (termin zwykle używany w liczbie mnogiej: scyntylacje) – zjawisko powstawania błysku świetlnego w wyniku przechodzenia promieniowania jonizującego przez niektóre substancje. Jest powodowane absorpcją części energii promieniowania i jej emisją na skutek luminescencji (fluorescencji lub fosforescencji). Zjawisko to można obserwować gołym okiem.Substancje, w których mogą zachodzić scyntylacje, nazywają się scyntylatorami. Praktyczne znaczenie mają scyntylatory charakteryzujące się krótkim czasem rozbłysku (w przypadku fluorescencji) rzędu 10-5 ÷10-9 s. Znalazły one zastosowanie w licznikach scyntylacyjnych. (pl)
- Сцинтилля́ция (от лат. scintillatio, «мерцание») — люминесценция малой продолжительности (длительностью от наносекунд до микросекунд) возникающая в результате взаимодействия сплошной среды-сцинтиллятора с ионизирующим излучением (альфа-частицами, гамма-квантами, быстрыми электронами, протонами и другими заряженными частицами). Явление сцинтилляции применяется для обнаружения частиц и излучения, например, сцинтилляционные детекторы регистрируют отдельные частицы. (ru)
- Scintillation är ett fysikaliskt fenomen där små blixtar av synligt ljus avges i särskilda material, så kallade scintillatorer, när dessa absorberar joniserande strålning. För att detektera scintillationer används en scintillationsräknare eller scintillometer. (sv)
- Сцинтиляція — короткочасний спалах світла (~10–4-10–9 с), що виникає під час проходження окремої зарядженої частинки крізь деякі речовини, що їх називають сцинтиляторами, або фосфорами. Сцинтиляцію уперше візуально спостерігав В. Крукс (1903) при опроміненні альфа-частинками екрана з сульфіду цинку (ZnS). Атоми або молекули сцинтилятора за рахунок енергії заряджених частинок переходять у збуджений стан; наступний перехід зі збудженого в нормальний стан супроводжується випромінюванням світла — сцинтиляцією. Механізм сцинтиляції, її спектр випромінювання й тривалість висвічування залежать від природи люмінесціюючої речовини. Яскравість сцинтиляції залежить від природи заряджених частинок і від енергії частинки, переданої при її пробігу в речовині. Кожна сцинтиляція – результат дії однієї частинки; цю обставину використовують у сцинтиляційних лічильниках для реєстрації елементарних частинок та електромагнітних квантів високої енергії. (uk)
|
rdfs:comment
|
- Scintillation is the physical process where a material, called scintillator, emits UV or visible light under excitation from high energy photons (X-rays or γ-rays) or energetic particles,(such as electrons, alpha particles, neutrons or ions). See scintillator and scintillation counter for practical applications. (en)
- Scyntylacja (termin zwykle używany w liczbie mnogiej: scyntylacje) – zjawisko powstawania błysku świetlnego w wyniku przechodzenia promieniowania jonizującego przez niektóre substancje. Jest powodowane absorpcją części energii promieniowania i jej emisją na skutek luminescencji (fluorescencji lub fosforescencji). Zjawisko to można obserwować gołym okiem.Substancje, w których mogą zachodzić scyntylacje, nazywają się scyntylatorami. Praktyczne znaczenie mają scyntylatory charakteryzujące się krótkim czasem rozbłysku (w przypadku fluorescencji) rzędu 10-5 ÷10-9 s. Znalazły one zastosowanie w licznikach scyntylacyjnych. (pl)
- Сцинтилля́ция (от лат. scintillatio, «мерцание») — люминесценция малой продолжительности (длительностью от наносекунд до микросекунд) возникающая в результате взаимодействия сплошной среды-сцинтиллятора с ионизирующим излучением (альфа-частицами, гамма-квантами, быстрыми электронами, протонами и другими заряженными частицами). Явление сцинтилляции применяется для обнаружения частиц и излучения, например, сцинтилляционные детекторы регистрируют отдельные частицы. (ru)
- Scintillation är ett fysikaliskt fenomen där små blixtar av synligt ljus avges i särskilda material, så kallade scintillatorer, när dessa absorberar joniserande strålning. För att detektera scintillationer används en scintillationsräknare eller scintillometer. (sv)
- الوميض في الفيزياء هو حزمة من أشعة الضوء تظهر في بعض المواد الشفافة عند حدوث تأين فيها. ويحدث التأين في المادة عند انتشار جسيم أولي له شحنة كهربائية مثل الإلكترون فيها. فعندما يصطدم الإلكترون الحر بالأغلفة الإلكترونية لجزيئات المادة تنتقل طاقته شيئا فشيئا إلى إلكترونات الجزيئات حتي يتوقف عن الحركة. عندما تكتسب إلكترونات الجزيئات تلك الطاقة ترتفع إلى مدارات طاقة أعلى في الجزيئ، ولكنها لا تستطيع البقاء طويلا في هذه الحالة المثارة، فسرعان ما تقفز إلى مدارها الأصلي ويكون ذلك مصحوبا بإطلاق فارق الطاقتين ( الفرق بين طاقة المدار العلوي وطاقة المدار السفلى) ويظهر ذلك الفارق على هيئة فوتون ذي طاقة تعادل ذلك الفارق . والفوتون ما هو إلا شعاع ضوء ذو تردد معين، أي ذو طول موجة معينة، وبالتالى ذو لون معين. وتبعا لمقدار الطاقة الممتصة من الإلكترون في أغلفة الجزيئات، تنتج أعداد من الفوتونات يختلف لون بعضها (ar)
- Scintilace je jev, při kterém vznikají slabé světelné záblesky (pulsy světla) v některých látkách při dopadu ionizujícího záření (krátce po průchodu ionizované částice). Je způsoben přenosem energie (excitací a ionizací a návratem do základního ) dopadajícího záření na emisi scintilačních fotonů. Procesu scintilace se s výhodou využívá při (cs)
- La scintillation est un phénomène semblable à la phosphorescence et à la fluorescence : les molécules du matériau qui reçoivent un rayonnement incident (particules) sont « excitées », c'est-à-dire qu'un électron passe à un niveau énergétique supérieur. La désexcitation, c'est-à-dire la redescente de l'électron à un niveau moins énergétique, s'accompagne de l'émission d'un photon, qui en l'occurrence est un photon visible.
* Portail de la physique
* Portail de l’optique (fr)
- Scintillatie is in de elementaire natuurkunde de kenmerkende lichtflits die voorkomt als fluorescente stoffen gebombardeerd worden met een of andere straling. Wanneer fluorescente stoffen bestraald worden met een of andere straling, nemen deze stoffen de stralingsdeeltjes op. De energie waarin de straling zo wordt omgezet, wordt na verloop van tijd weer uitgestraald als licht — ditmaal met de golflengte die kenmerkend is voor de fluorescente stof (een langere golflengte dan die van de straling, die afhangt van de van de fluorescente stof). Het resultaat (zeker bij straling van een hogere intensiteit, waarbij de kans op botsing van straling en stof op een gegeven moment dus zeer hoog wordt) is een "lichtflits". (nl)
- Сцинтиляція — короткочасний спалах світла (~10–4-10–9 с), що виникає під час проходження окремої зарядженої частинки крізь деякі речовини, що їх називають сцинтиляторами, або фосфорами. Сцинтиляцію уперше візуально спостерігав В. Крукс (1903) при опроміненні альфа-частинками екрана з сульфіду цинку (ZnS). Атоми або молекули сцинтилятора за рахунок енергії заряджених частинок переходять у збуджений стан; наступний перехід зі збудженого в нормальний стан супроводжується випромінюванням світла — сцинтиляцією. (uk)
|