dbo:abstract
|
- كانت الدعارة في روما القديمة قانونية ومرخصة. كان الرجال الرومان الذين يتمتعون بأعلى مكانة اجتماعية أحرارًا في التعامل مع البغايا من أي من الجنسين دون التعرض لرفض أخلاقي ومجتمعي، طالما أظهروا ضبط النفس والاعتدال في تكرار ممارسة الجنس والتمتع بها.اعتُبرت بيوت الدعارة مكانًا شهيرًا للترفيه لدى الرجال الرومان، وكانت بلا شك جزءًا من ثقافة روما القديمة. في الوقت نفسه، تم اعتبار البغايا مهنة مخزية: كان معظمهن إما عبيدًا أو عبيدًا سابقين ، أو إذا كانوا أحرارًا بالولادة، فإنهم يفتقرون تمامًا إلى المكانة الاجتماعية ومحرومون من معظم الحماية الممنوحة للمواطنين بموجب القانون الروماني، وهو وضع شاركوه مع الممثلين والمصارعين. (ar)
- La prostitució a l'antiga Roma era legal i autoritzada. En l'antiga Roma, els homes romans de major estatus social eren lliures de participar en trobades amb persones que practiquen la prostitució, tant homes com dones, sense cap perill d'incórrer en la desaprovació moral. Tot i això, sempre havien de mostrar contenció i moderació en la recerca del plaer sexual. En canvi, les mateixes prostitutes (meretrix) estaven socialment mal vistes. La majoria d'elles eren esclaves o ex-esclaves (lliberti). Si naixien lliures com a ciutadanes romanes, quedaven relegades a la condició de la infàmia, és a dir, persones totalment mancades de qualsevol posició social i privades de la major part de la protecció dret romà que atorgava a aquells que posseïen la ciutadania. Alguns dels prostíbuls més grans del segle iv, quan l'Imperi Romà es va convertir oficialment al cristianisme, semblen haver estat visitats com un atraccions turístiques i posteriorment van ser confiscats per l'Estat. La literatura llatina sovint fa referències més o menys explícites a l'exercici de la prostitució. Alguns historiadors, com Titus Livi i Tàcit esmenten algunes prostitutes que havien aconseguit adquirir amb el temps un cert grau de respectabilitat a través d'actes patriòtics o la pràctica de l'evergetisme. La prostitutes de classe més alta era un personatge tipus en la comèdia de Plaute, que, en gran manera, era al seu torn influenciades pels models grecs. La poesia de Càtul, Horaci, Ovidi, Marcial i Juvenal, i el Satiricó de Petroni, ofereixen indicis de sàtira de la realitat quotidiana en què es van veure obligades a viure les prostitutes; a més de ser documentada per la llei romana, que regulava la prostitució, i la varietat de les inscripcions trobades, especialment els grafits de l'antiga Pompeia. L'art eròtic de Pompeia i Herculà, sobretot les descobertes en les excavacions arqueològiques de Pompeia, també inclou la vida al bordell (lupanar) i amb això també ha contribuït a l'evolució dels punts de vista científics sobre la prostitució. (ca)
- La prostitución en la antigua Roma era legal y con licencia. En la antigua Roma, incluso los hombres romanos del más alto nivel social eran libres de contratar prostitutas de cualquier sexo sin incurrir en desaprobación moral, siempre y cuando demostraran autocontrol y moderación en la frecuencia y el disfrute del sexo. Al mismo tiempo, las propias prostitutas eran consideradas vergonzosas: la mayoría eran o bien esclavas o ex esclavas, o bien, si eran libres por nacimiento, relegadas a la infamia, personas totalmente carentes de posición social y privadas de la mayor parte de las protecciones otorgadas a los ciudadanos por el derecho romano, un estatus que compartían con actores y gladiadores, todos los cuales, sin embargo, ejercían un atractivo sexual. Algunos grandes burdeles del siglo IV, cuando Roma se estaba cristianizando oficialmente, parecen haber sido contabilizados como atracciones turísticas y posiblemente eran propiedad del Estado. La mayoría de las prostitutas eran esclavas o mujeres libres, y es difícil determinar el equilibrio entre la prostitución voluntaria y la forzada. Debido a que las esclavas eran consideradas propiedad bajo la ley romana, era legal que un dueño las empleara como prostitutas. El historiador del siglo I Valerio Máximo presenta una historia de complicada psicología sexual en la que un liberto había sido forzado por su dueño a prostituirse durante su tiempo como esclavo; el liberto mata a su propia hija joven cuando pierde su virginidad con su tutor. Aunque la violación era un delito en la antigua Roma, la ley solo castigaba la violación de un esclavo si «dañaba los bienes», ya que un esclavo no tenía capacidad jurídica como persona. La pena tenía por objeto indemnizar al propietario por el «daño» de sus bienes. A veces el vendedor de una esclava adjuntaba una cláusula de ne serva a los documentos de propiedad para evitar que se prostituyera. La cláusula ne serva significaba que si el nuevo dueño o cualquier dueño usaba a la esclava como prostituta, ella sería libre. Una ley de Augusto permitía que las mujeres culpables de adulterio pudieran ser condenadas a la prostitución forzada en burdeles. La ley fue abolida en 389. La literatura latina hace referencia frecuentemente a las prostitutas. Historiadores como Tito Livio y Tácito mencionan prostitutas que habían adquirido cierto grado de respetabilidad a través de un comportamiento patriótico, legalista o agresivo. La prostituta de clase alta (meretrix) es un personaje corriente en las comedias de Plauto, que fueron influenciadas por modelos griegos. Los poemas de Catulo, Horacio, Ovidio, Marcial y Juvenal, así como el Satiricón de Petronio, ofrecen visiones ficticias o satíricas de prostitutas. Las prácticas del mundo real están documentadas por disposiciones del derecho romano que regulan la prostitución, y por inscripciones, especialmente grafitis de Pompeya. El arte erótico en Pompeya y Herculano, con sitios que se presume eran burdeles, también ha contribuido a los puntos de vista académicos sobre la prostitución. (es)
- Prostitution in ancient Rome was legal and licensed. In ancient Rome, even Roman men of the highest social status were free to engage prostitutes of either sex without incurring moral disapproval, as long as they demonstrated self-control and moderation in the frequency and enjoyment of sex. Brothels were considered a popular place of entertainment for Roman men, and it was undoubtedly a part of the culture of ancient Rome. At the same time, the prostitutes themselves were considered shameful: most were either slaves or former slaves, or if free by birth relegated to the infames, people utterly lacking in social standing and deprived of most protections accorded to citizens under Roman law, a status they shared with actors and gladiators, all of whom, however, exerted sexual allure. Some large brothels in the 4th century, when Rome was becoming officially Christianized, seem to have been counted as tourist attractions and were possibly state-owned. There were two types of sexual slavery: patronage and prostitution. Prostitutes had to pay a tax, where patronages did not, though it was deemed more acceptable to be the latter. Most prostitutes were slaves or freedwomen, and it is difficult to determine the balance of voluntary to forced prostitution. Because slaves were considered property under Roman law, it was legal for an owner to employ them as prostitutes. The 1st-century historian Valerius Maximus presents a story of complicated sexual psychology in which a freedman had been forced by his owner to prostitute himself during his time as a slave; the freedman kills his own young daughter when she loses her virginity to her tutor. Sometimes the seller of a female slave attached a ne serva clause to the ownership papers to prevent her from being prostituted. The ne serva clause meant that if the new owner or any owner afterwards used the slave as a prostitute she would be free. A law of Augustus allowed that women guilty of adultery could be sentenced to forced prostitution in brothels. The law was abolished in 389. Latin literature makes frequent reference to prostitutes. Historians such as Livy and Tacitus mention prostitutes who had acquired some degree of respectability through patriotic, law-abiding, or euergetic behavior. The high-class "call girl" (meretrix) is a stock character in Plautus's comedies, which were influenced by Greek models. The poems of Catullus, Horace, Ovid, Martial, and Juvenal, as well the Satyricon of Petronius, offer fictional or satiric glimpses of prostitutes. Real-world practices are documented by provisions of Roman law that regulate prostitution, and by inscriptions, especially graffiti from Pompeii. Erotic art in Pompeii and Herculaneum from sites presumed to be brothels has also contributed to scholarly views on prostitution. (en)
- La prostituzione nell'antica Roma era legale e autorizzata; anche gli uomini romani di più alto status sociale erano liberi d'impegnarsi in incontri con persone che esercitavano la prostituzione, sia femmine sia maschi, senza alcun pericolo d'incorrere nella disapprovazione morale. Tutto questo purché avessero dimostrato autocontrollo e moderazione nella ricerca del piacere sessuale. Allo stesso però le prostitute cadevano nella vergogna sociale; la maggior parte di loro erano schiave o ex schiave (liberti) o, se di nascita libera come cittadini romani erano stati relegati alla condizione di infamia, persone cioè totalmente mancanti di qualsivoglia posizione sociale e deprivate della maggior parte delle protezioni concesse a chi possedeva i requisiti di cittadinanza dal diritto romano; status questo condiviso dai gladiatori e da chi lavorava nel teatro latino, ossia gli attori i quali però a loro volta esercitavano un certo fascino sensuale. Alcuni tra i più grandi bordelli nel IV secolo, quando l'impero romano si convertì ufficialmente al cristianesimo, sembrano esser stati visitati in qualità di attrazioni turistiche dopo essere stati incamerati tra le proprietà dello stato. La Letteratura latina fa spesso riferimento più o meno esplicito all'esercizio della prostituzione. Alcuni storici, come ad esempio Tito Livio e Tacito menzionano certe prostitute che erano riuscite ad acquisire col tempo un certo grado di rispettabilità attraverso atti patriottici o la pratica dell'evergetismo. La classe più alta di meretrici, la cortigiana accompagnatrice, è un personaggio tipo presente già nella commedia di Tito Maccio Plauto, che è stata a sua volta ampiamente influenzata dai modelli greci. Le poesie di Catullo, Orazio, Ovidio, Marziale e Giovenale, nonché il Satyricon di Petronio Arbitro, offrono scorci di satira sulla realtà quotidiana in cui erano costrette a vivere le prostitute; oltre ad esser documentate dalle disposizioni di diritto romano che regolavano la prostituzione e dalla varietà di iscrizioni ritrovate, in particolare i graffiti di Pompei antica. L'arte erotica a Pompei e Ercolano, proveniente soprattutto dagli scavi archeologici di Pompei, comprende anche la vita nel bordello ed ha con ciò anche contribuito all'evoluzione delle opinioni scientifiche in materia di prostituzione. (it)
- Prostitutie was over het algemeen aanvaard in het oude Rome. We zijn vooral voor wat betreft de periode van het principaat (vroege keizertijd) goed geïnformeerd over dit onderwerp. (nl)
- В Риме проституция процветала в храмах, театрах, цирках, термах, на улицах и даже на кладбищах. Большинство проституток происходило из рабынь и рабов, работавших таким образом по принуждению хозяина, или вольноотпущенниками, которые зарабатывали себе на жизнь (лат. mulier, quae palam corpore quaestum facit, официальное название). Куртизанки назывались bonae meretrices, что указывало на их совершенство в ремесле, они также были танцовщицами, пели, умели играть на флейте, кифаре, являлись уважаемыми персонами. Клиентов они находили не сами, а через посредниц, называемых lenae (чаще всего постаревших бывших проституток). Куртизанки имели привилегированных (постоянных) любовников, amici, а также оказывали влияние на моду, искусство, литературу. Публичные дома могли располагаться как на городской окраине или даже за пределами города, так и в центральной части, вблизи мест торговли, отдыха, развлечений. В сочинении Овидия «Наука любви» перечисляются и описываются места, связанные с проституцией. Одним из старейших кварталов проституции была Этрусская улица, на что указывало её название, поскольку этруски пользовались дурной славой за чрезмерное сладострастие. Главным центром бордельной проституции в Риме был квартал Субура, связывающий форум с восточной частью города. Местами сборных пунктов для уличной проституции и частью для устройства борделей являлись портики — галерея Помпея, портик Октавии, портик Марцелла, располагавшиеся на Марсовом поле, портик Ливия на Эскливине, колоннады при храме на Палатине. Часто посещался проститутками и сводницами храм Исиды на Марсовом поле, Юлианский форум и находившийся там храм Venus Genitrix. Частыми местами встреч клиентов с проститутками были театры, а также цирк, где, в отличие от театров, женщины могли сидеть среди мужчин. Внутри римский публичный дом «лупанарий» (lupanar) был разделён на тесные каморки. К примеру, лупанарий, открытый при раскопках в Помпеях в 1862 году и расположенный в центре города, состоял из партера и первого этажа, в партере находились пять узких комнат, окружавших вестибюль, каждая площадью в 2 кв. м., с вделанной в стену кроватью, с рисунками и надписями эротического содержания. Против входа находилось отхожее место, а в вестибюле — перегородка для привратницы. Комнаты не имели окон, только дверь в коридор, поэтому даже днём приходилось зажигать огонь. Убранство комнат было примитивным и состояло из покрывала на полу или кровати с одеялом, сплетённым из тростника. Вероятно, в борделях проститутки не жили постоянно, а лишь приходили на определённое время, установленное законом. Каждая проститутка получала на ночь отдельную комнату с обозначенным на двери её прозвищем, внесённым в проституционные списки, или «титулом». Другая надпись указывала, занята ли комната. Время посещения борделей начиналось в 3 часа пополудни и продолжалось до утра. Временные ограничения устанавливались законом, чтобы молодёжь не начинала посещать эти заведения уже с утра, пренебрегая гимнастикой. Цена услуг проституток была различной; так, в Помпеях цена за один раз варьировала от 2 до 23 ассов. У женщин данной профессии был свой праздник — Виналии, который отмечался 23 апреля у Коллинских ворот и был посвящён богине Венере. (ru)
- A prostituição na Roma antiga era legal e licenciada. Na Roma antiga, mesmo homens romanos do mais alto status social eram livres para se envolver com prostitutas, sem incorrer em reprovação moral, enquanto eles demonstrassem auto-controle e moderação na freqüência no prazer do sexo. Ao mesmo tempo, a prostituição em si era considerada vergonhosa: a maioria das ´prostitutas eram escravas ou ex-escravas, ou livres por nascimento que foram relegados ao status de infame, pessoas absolutamente sem posição social e privadas de mais proteções concedidas aos cidadãos de ambos os sexos sob a lei Romana, um status, compartilhada com atores, os quais no entanto, exerceriam fascínio sexual. A Literatura latina faz referência freqüente as prostitutas. Os poemas de Catulo, Horácio, Ovídio, Marcial, Juvenal, bem como o Satíricon de Petronio, fornecem algumas visões fictícias ou satírica de prostitutas. No mundo real as práticas estavam documentadas, através de disposições da lei Romana que regulamentavam a prostituição, e por inscrições, especialmente graffitis de Pompéia. Arte erótica em Pompeia e Herculano. (pt)
- У Стародавньому Римі проституція процвітала в храмах, на вулицях, у театрах, цирках, термах і навіть на цвинтарях. Для римлян це було повсякденним явищем, частиною життя, проте здебільшого засуджувалось з моральної точки зору, адже ідея проституції розходилась з давньоримськими цінностями. У 40 р. проституція була легалізована Калігулою, який встановив податки на даний вид діяльності. Проте, незважаючи на певну дуалістичність сприйняття цієї професії давньоримським суспільством, професія мала місце протягом усього періоду існування Римської держави. Життя простих римлян багато в чому залежало від того, що вони могли і вміли робити. Сильні і здорові молоді люди, як раби, так і вільнонароджені, працювали на будівництві, земляних роботах і в сільському господарстві. Літня людина, що володіла професією шевця, коваля або виноградаря, працювала на себе або на господаря. Доросла жінка, чи була вона вільною або рабинею, займалася домашнім господарством, виховувала дітей, допомагала чоловікові в крамниці і працювала на дому. Дівчат, як правило, чекало заміжжя, а часом — незавидна доля повії. Бо як фізична сила молодого чоловіка застосовувалася для виконання важких робіт, так і тіло жінки могло бути використано для задоволення сексуальних потреб чоловіків. Життя людини складалося по-різному — вона могла опинитися в рабстві, скотитися до убогості, але в будь-якому випадку молода і здорова жінка повинна була приносити якусь користь сім'ї. Сам факт можливості її сексуального використання відповідав чуттєвим запитам чоловіків в суспільстві, які ревниво оберігали цнотливість і благочестя заміжніх жінок. Ця ситуація породила прибутковий бізнес, яким не могли знехтувати рабовласники, а також вільні жінки і їх сім'ї.Слід зауважити, що безліч античних джерел свідчать про наявність продажних чоловіків, що обслуговували і чоловіків і жінок; так, відомий давньоримський юрист Юлій Павло зазначає, що чоловік, який застав свою дружину в статевих зносинах з чоловіком-повією, мав право вбити останнього. Однак до нас не дійшло ніяких вказівок, норм чи законів, які стосувалися б лише продажних чоловіків або відзрізняли б їх від таких же жінок. Тому тут не розглядаються чоловіки-повії як окрема категорія, але слід визнати, що такі були і займалися своїм ремеслом точно так, як і жінки. (uk)
|
rdfs:comment
|
- كانت الدعارة في روما القديمة قانونية ومرخصة. كان الرجال الرومان الذين يتمتعون بأعلى مكانة اجتماعية أحرارًا في التعامل مع البغايا من أي من الجنسين دون التعرض لرفض أخلاقي ومجتمعي، طالما أظهروا ضبط النفس والاعتدال في تكرار ممارسة الجنس والتمتع بها.اعتُبرت بيوت الدعارة مكانًا شهيرًا للترفيه لدى الرجال الرومان، وكانت بلا شك جزءًا من ثقافة روما القديمة. في الوقت نفسه، تم اعتبار البغايا مهنة مخزية: كان معظمهن إما عبيدًا أو عبيدًا سابقين ، أو إذا كانوا أحرارًا بالولادة، فإنهم يفتقرون تمامًا إلى المكانة الاجتماعية ومحرومون من معظم الحماية الممنوحة للمواطنين بموجب القانون الروماني، وهو وضع شاركوه مع الممثلين والمصارعين. (ar)
- Prostitutie was over het algemeen aanvaard in het oude Rome. We zijn vooral voor wat betreft de periode van het principaat (vroege keizertijd) goed geïnformeerd over dit onderwerp. (nl)
- La prostitució a l'antiga Roma era legal i autoritzada. En l'antiga Roma, els homes romans de major estatus social eren lliures de participar en trobades amb persones que practiquen la prostitució, tant homes com dones, sense cap perill d'incórrer en la desaprovació moral. Tot i això, sempre havien de mostrar contenció i moderació en la recerca del plaer sexual. Alguns dels prostíbuls més grans del segle iv, quan l'Imperi Romà es va convertir oficialment al cristianisme, semblen haver estat visitats com un atraccions turístiques i posteriorment van ser confiscats per l'Estat. (ca)
- La prostitución en la antigua Roma era legal y con licencia. En la antigua Roma, incluso los hombres romanos del más alto nivel social eran libres de contratar prostitutas de cualquier sexo sin incurrir en desaprobación moral, siempre y cuando demostraran autocontrol y moderación en la frecuencia y el disfrute del sexo. Al mismo tiempo, las propias prostitutas eran consideradas vergonzosas: la mayoría eran o bien esclavas o ex esclavas, o bien, si eran libres por nacimiento, relegadas a la infamia, personas totalmente carentes de posición social y privadas de la mayor parte de las protecciones otorgadas a los ciudadanos por el derecho romano, un estatus que compartían con actores y gladiadores, todos los cuales, sin embargo, ejercían un atractivo sexual. Algunos grandes burdeles del sigl (es)
- Prostitution in ancient Rome was legal and licensed. In ancient Rome, even Roman men of the highest social status were free to engage prostitutes of either sex without incurring moral disapproval, as long as they demonstrated self-control and moderation in the frequency and enjoyment of sex. Brothels were considered a popular place of entertainment for Roman men, and it was undoubtedly a part of the culture of ancient Rome. At the same time, the prostitutes themselves were considered shameful: most were either slaves or former slaves, or if free by birth relegated to the infames, people utterly lacking in social standing and deprived of most protections accorded to citizens under Roman law, a status they shared with actors and gladiators, all of whom, however, exerted sexual allure. Some l (en)
- La prostituzione nell'antica Roma era legale e autorizzata; anche gli uomini romani di più alto status sociale erano liberi d'impegnarsi in incontri con persone che esercitavano la prostituzione, sia femmine sia maschi, senza alcun pericolo d'incorrere nella disapprovazione morale. Tutto questo purché avessero dimostrato autocontrollo e moderazione nella ricerca del piacere sessuale. (it)
- В Риме проституция процветала в храмах, театрах, цирках, термах, на улицах и даже на кладбищах. Большинство проституток происходило из рабынь и рабов, работавших таким образом по принуждению хозяина, или вольноотпущенниками, которые зарабатывали себе на жизнь (лат. mulier, quae palam corpore quaestum facit, официальное название). Время посещения борделей начиналось в 3 часа пополудни и продолжалось до утра. Временные ограничения устанавливались законом, чтобы молодёжь не начинала посещать эти заведения уже с утра, пренебрегая гимнастикой. (ru)
- A prostituição na Roma antiga era legal e licenciada. Na Roma antiga, mesmo homens romanos do mais alto status social eram livres para se envolver com prostitutas, sem incorrer em reprovação moral, enquanto eles demonstrassem auto-controle e moderação na freqüência no prazer do sexo. Ao mesmo tempo, a prostituição em si era considerada vergonhosa: a maioria das ´prostitutas eram escravas ou ex-escravas, ou livres por nascimento que foram relegados ao status de infame, pessoas absolutamente sem posição social e privadas de mais proteções concedidas aos cidadãos de ambos os sexos sob a lei Romana, um status, compartilhada com atores, os quais no entanto, exerceriam fascínio sexual. (pt)
- У Стародавньому Римі проституція процвітала в храмах, на вулицях, у театрах, цирках, термах і навіть на цвинтарях. Для римлян це було повсякденним явищем, частиною життя, проте здебільшого засуджувалось з моральної точки зору, адже ідея проституції розходилась з давньоримськими цінностями. У 40 р. проституція була легалізована Калігулою, який встановив податки на даний вид діяльності. Проте, незважаючи на певну дуалістичність сприйняття цієї професії давньоримським суспільством, професія мала місце протягом усього періоду існування Римської держави. (uk)
|