| dbo:abstract
|
- اليوم الدولي للمختفين الموافق لـ 30 أغسطس من كل عام هو ذكرى سنوية استحدثت للفت الانتباه إلى مصير الأفراد الذين سجنوا في أماكن وظروف سيئة، يجهل ذويهم أو ممثليهم القانونيين كل شيء.المبادرة لهذا اليوم جاءت من اتحاد أمريكا اللاتينية لرابطات أقرباء المعتقلين المختفين، (بالإسبانية: Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos) أو (FEDEFAM)، وهي منظمة غير حكومية تأسست في عام 1981 في كوستاريكا كرابطة محلية وإقليمية للجماعات التي تعمل بنشاط ضد السجن السري والاختفاء القسري في عدد من دول أمريكا اللاتينية. العمل على موضوع السجن السري هو جزء هام من الأنشطة لعدد من الهيئات والمنظمات الدولية في مجالات تعزيز حقوق الإنسان والمساعدات الإنسانية، ومنها منظمة العفو الدولية (بالإنجليزية: Amnesty International)، ومكتب مفوض الأمم المتحدة السامي لحقوق الإنسان واللجنة الدولية للصليب الأحمر. اليوم الدولي للمختفين هو فرصة لتسليط الضوء على عمل هذه المؤسسات، وزيادة الوعي العام، والدعوة إلى التبرعات والمتطوعين. في بعض الحالات، لجنة الصليب الأحمر الدولية هي المؤسسة الوحيدة التي يسمح لها بالوصول إلى فئات معينة من السجناء، وبالتالي تمكين الحد الأدنى من الاتصال والتفتيش حول المعاملة التي يلقونها. يشكل السجن في ظل ظروف سرية أو غير معروفة انتهاكا خطيرا لبعض مفاهيم حقوق الإنسان في القانون الدولي الإنساني بما في ذلك حالات النزاع المسلح. الجمعية العامة للأمم المتحدة اعتمدت الإعلان المتعلق بحماية جميع الأشخاص من الاختفاء القسري بموجب القرار 47/133 المؤرخ بـ 18 ديسمبر 1992. وتشير التقديرات بأن السجن السري يمارس في حوالي 30 بلدا. فريق مفوضية حقوق الإنسان العامل على حالات الاختفاء القسري سجل حوالي 46000 حالة اختفاء للأشخاص في ظروف مجهولة. في 30 أغسطس 2008 قام التحالف الدولي لمكافحة حالات الاختفاء القسري، والتي تجمع المنظمات الأعضاء في الأسرة ومنظمات حقوق الإنسان من مختلف أنحاء العالم، وتكاتفت الجهود بمناسبة هذا الحدث العالمي للترويج وللتصديق على الاتفاقية الدولية لحماية جميع الأشخاص من الاختفاء القسري. (ar)
- Der Internationale Tag der Verschwundenen (engl. International Day of the Disappeared) ist ein jährlich am 30. August begangener Gedenktag, der an das Schicksal von Menschen erinnern soll, die gegen ihren Willen an einem Aufenthaltsort und unter Bedingungen interniert sind, die ihren Familienangehörigen oder den juristischen Vertretern nicht bekannt sind. Die Initiative für diesen Gedenktag geht zurück auf die Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos (FEDEFAM), eine 1981 in Costa Rica gegründete und in Lateinamerika tätige nichtstaatliche Organisation und Vereinigung von lokalen und überregionalen Initiativen, die sich aktiv gegen geheime Internierung einsetzen. Insbesondere für international im Bereich der humanitären Hilfe und des Schutzes der Menschenrechte tätige Behörden und Organisationen wie amnesty international, das Büro des UN-Hochkommissars für Menschenrechte (engl. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights, OHCHR) und das Internationale Komitee vom Roten Kreuz (IKRK) ist der Einsatz für Menschen, die von entsprechenden Praktiken betroffen sind, ein Schwerpunkt ihrer Tätigkeit. Für diese Institutionen ist der Internationale Tag der Verschwundenen damit eine Möglichkeit, die Aufmerksamkeit der Öffentlichkeit auf ihre Arbeit zu lenken und um Unterstützung durch die Mitarbeit von Freiwilligen und durch Spenden zu werben. Dem IKRK kommt aufgrund seiner besonderen völkerrechtlichen Stellung und seiner strikt praktizierten Neutralität eine besondere Rolle bei der Hilfe für verschwundene Menschen und ihre Angehörigen zu. In einigen Fällen ist das IKRK die einzige Institution, der von den verantwortlichen Stellen Zugang zu bestimmten Gefangenen gewährt wird. Auf diesem Wege ist damit ein Minimalkontakt zu diesen Gefangenen sowie die Überwachung ihrer Behandlung möglich, was in der Folge zu einer Beendigung der Ungewissheit über deren Verbleib führen kann. Mitteilungen des IKRK sind für betroffene Familien oft der erste Hinweis auf das Schicksal ihrer Angehörigen. Eine Internierung unter geheimen oder ungewissen Umständen für die Angehörigen ist ein Verstoß sowohl gegen die Menschenrechte als auch, im Fall eines bewaffneten Konflikts, gegen das humanitäre Völkerrecht. Die Generalversammlung der Vereinten Nationen hat am 18. Dezember 1992 im Rahmen der Resolution 47/133 die „Deklaration über den Schutz aller Personen vor erzwungenem Verschwinden“ (engl. Declaration on the Protection of all Persons from Enforced Disappearance) beschlossen. Es wird geschätzt, dass in etwa 30 Ländern weltweit entsprechende Praktiken verbreitet sind. Die Working Group on Enforced or Involuntary Disappearances der Vereinten Nationen hat rund 46.000 Fälle von verschwundenen Personen registriert. (de)
- La Asamblea General de las Naciones Unidas decide declarar el 30 de agosto Día Internacional de las Víctimas de Desapariciones Forzadas. (es)
- The International Day of the Disappeared, on August 30 of each year, is a day created to draw attention to the fate of individuals imprisoned at places and under poor conditions unknown to their relatives and/or legal representatives. The impulse for the day came from the (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, or FEDEFAM), a non-governmental organization founded in 1981 in Costa Rica as an association of local and regional groups actively working against secret imprisonment, forced disappearances and abduction in a number of Latin-American countries. Work on secret imprisonment is an important part of the activities for a number of international bodies and organizations in the fields of human rights activism and humanitarian aid, including for example Amnesty International (AI), the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights (OHCHR) and the International Committee of the Red Cross (ICRC). The International Day of the Disappeared is an opportunity to highlight these institutions' work, increase public awareness, and to call for donations and volunteers. Of those agencies, the ICRC has additional privileges due to its special status as a non-governmental sovereign entity and its strict policy of neutrality. In some cases, the ICRC is the only institution granted access to specific groups of prisoners, thereby enabling a minimum level of contact and inspection of their treatment. For affected families, messages transmitted by the ICRC are often the only hint about the fate of these prisoners. Visiting those detained in relation to conflicts and enabling them to restore and maintain contact with their families, is a very important part of the ICRC's mandate. But the definition of the Missing or the Disappeared goes far beyond the victims of enforced disappearance. It includes all those whose families have lost contact as the result of conflicts, natural disasters or other tragedies. These missing may be detained, stranded in foreign countries, hospitalized or dead. Through its tracing services and working with the 189 national Red Cross and Red Crescent Societies around the world, the ICRC seeks to obtain information about their fate on behalf of their families. It reminds governments and other groups of their obligations to respect the families' right to know the fate of their loved ones. It also works with families of the missing to help them address their particular psychological, social legal and financial needs. Imprisonment under secret or uncertain circumstances is a grave violation of some conceptions of human rights as well as, in the case of an armed conflict, of International Humanitarian Law. The General Assembly of the United Nations adopted a as resolution 47/133 on December 18, 1992. It is estimated that secret imprisonment is practiced in about 30 countries. The OHCHR Working Group on Enforced or Involuntary Disappearances has registered about 46,000 cases of people who disappeared under unknown circumstances. On August 30, 2007, hundreds of Philippine relatives and supporters of desaparecidos, mostly activists, missing after being abducted or killed by Philippine security forces protested against the government to mark International Day of the Disappeared. Edita Burgos remembered her missing son, Jonas, a member of the Peasants' Movement of the Philippines. On August 30, 2008, the International Coalition against Enforced Disappearances, which gathers family member organizations and human rights organizations from around the world, joined hands for a global campaign event to promote the ratification of the International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance. (en)
- La Journée internationale des victimes de disparition forcée, appelée aussi Journée internationale des personnes disparues, est un événement international célébré chaque année le 30 août pour attirer l'attention sur le sort des personnes emprisonnées contre leur gré dans de mauvaises conditions et dans des lieux inconnus de leurs familles et/ou de leurs représentants légaux. (fr)
- La giornata internazionale delle vittime delle sparizioni forzate è una giornata internazionale che si celebra annualmente il 30 agosto per attirare l'attenzione sul destino delle persone imprigionate in luoghi sconosciuti ai loro famigliari e/o legali per motivi politici o sociali.L'impulso per l'introduzione della giornata è venuto dalla Federazione latinoamericana delle associazioni dei parenti dei detenuti-desaparecidos (Federación Latinoamericana de Asociacios de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, o FEDEFAM)ed è stata istituita ufficialmente il 21 dicembre 2010 dalla Assemblea generale delle Nazioni Unite con la risoluzione 65/209. L'obiettivo della giornata è quello di sensibilizzare l'opinione pubblica sul tema dei desaparecidos. Il problema, che oramai si verifica in più regioni del pianeta, è diventato quindi d'interesse mondiale. I principali motivi di preoccupazione sono:
* l'attacco diretto a chi difende diritti umani. Parenti, amici, avvocati, e tutte le persone che si occupano di fare luce sulla scomparsa delle vittime in circostanze non chiare
* l'utilizzo dei paesi impegnati nella lotta contro il terrorismo, come scusante per non adempiere agli obblighi socio politici che ogni governo ha verso il suo proprio popolo
* l'impunibilità ancora fortemente presente di chi pratica questo metodo repressivo. È da prestare molta attenzione anche al fenomeno correlato della scomparsa dei bambini e delle persone disabili. (it)
- 国際行方不明者デー（こくさいゆくえふめいしゃデー、英語: International Day of the Disappeared）または強制失踪の被害者のための国際デー（英語: International Day of the Victims of Enforced Disappearances）は、毎年8月30日に設定されている国際デーの一つ。1981年にコスタリカで創立した非営利団体「ラテンアメリカ収監者・失踪者親族連帯財団」が推進して設定された。この団体は、ラテンアメリカ諸国における拉致やに反対する運動を行なっている。 強制失踪に対しては、アムネスティ・インターナショナルや国連人権高等弁務官事務所、赤十字国際委員会（ICRC）などの人権活動団体が重要な役割を果たしている。国際失踪者デーは、これらの団体の活動の啓発にも役立っている。 これらの団体のうち、ICRCはその中立性と独立性によって大きな役割を果たしている。ある特定の収監者に対して面会できる唯一の団体として、最低限の接触、調査、治療を行うことができている。また、収監者の家族にとってはICRCを通じて受け渡される情報が、しばしば収監者の近況を知る唯一の手段となっている。 収監者と家族の連絡を助ける活動は、ICRCの活動の非常に重要な部分である。しかし、失踪者/行方不明者については収監者以上に遠くで拘束されていることが多い。これには、紛争下、自然災害などによって離散した家族も含まれる。 これらの失踪者/行方不明者については、他の国で抑留、監禁されている可能性があり、その生死も不明である。189カ国で活動する各国の赤十字社とICRCは、このための追跡サービスを運営している。そして、各国政府に対して離散家族の近況を知らせるように要求している。 (ja)
- Międzynarodowy Dzień Pamięci Osób Zaginionych, ang. International Day of the Disappeared - święto obchodzone corocznie 30 sierpnia z inicjatywy organizacji pozarządowej FEDEFAM, założonej w 1981 w Kostaryce, w celu zwrócenia uwagi społeczeństwa na los osób potajemnie uwięzionych i zaginionych w wielu krajach Ameryki Łacińskiej i na ich złe traktowanie. Rezolucją 47/133 18 grudnia 1992 Zgromadzenie Ogólne ONZ przyjęło Międzynarodową konwencję o ochronie wszystkich osób przed wymuszonym zaginięciem w celu zwalczania przestępstwa wymuszonych zaginięć, wspierania i umacniania nieustających wysiłków na rzecz zapobiegania torturom oraz złemu traktowaniu osób we wszystkich częściach świata. Z kolei 21 grudnia 2010 Zgromadzenie ustanowiło (rezolucja A/RES/65/209) obchodzony przez system ONZ również 30 sierpnia. (pl)
- 8月30日是國際失蹤者日（英語：International Day of the Disappeared），亦稱國際強迫失蹤日，是紀念世界各地因為各種因素（最常見的是政治因素）而陷入「強迫失蹤」狀態的人。這個節日是1981年，由國際人權團體拉丁美洲失蹤及被拘禁者家庭協會聯盟(Latin American Federation of Associations for Relatives of Detained-Disappeared/Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos，FEDEFAM)發起的。1981年，这一非政府组织在哥斯达黎加创建，这是一个地方和地区团体的协会，在多个拉丁美洲国家积极开展工作，反对秘密监禁、强迫失踪和绑架。最初目的是促進關懷大量在拉丁美洲因為戰亂、獨裁統治、人口販賣而下落不明的一般公民。 聯合國大會在2006年12月20日已通過採納《》，至2015年止有88個國家簽署，當中包括歐洲、非洲、中南美洲、太平洋群島國家，而亞洲國家則有日本、印度、印尼、寮國及蒙古。2010年12月21日，聯合國大會通過第65/209號決議，對世界各國和地區強迫失蹤或者非自願失蹤，表示關注，特別是構成強迫失蹤中被逮捕、拘留和 綁架事件增多，以及對有關對失蹤事件證人或失蹤者親屬進行騷擾、虐待和恐嚇的報告不斷增多。 秘密监禁方面的工作是许多在人权活动和人道援助领域工作的国际组织和机构的重要活动之一，例如大赦国际、联合国人权高专办以及红十字国际委员会。国际失踪者日提供了一个机会来展示这些机构的工作，提高公众认识并吸引捐款和志愿者。 在这些机构中，红十字国际委员会具有独特的优势，因为该组织严格遵守中立原则。在一些情况下，红十字国际委员会是唯一获准探视某类被拘留者的组织，因此可以接触这些人群，查看他们的待遇。对于被拘留者的家人而言，红十字国际委员会传递的消息往往是这些被拘留者命运的唯一线索。 探视因冲突而被拘禁的人并使他们能够与家人恢复并保持联系，这是红十字国际委员会的重要职责之一。但“失踪者”的定义要远远超出强迫失踪受害者的范畴，还包括那些因冲突、自然灾害或其他悲剧而与家人失去联系的人。 失踪者可能遭到拘禁、被困外国、住院或死亡。通过其寻人服务部门，并与世界各地189个红十字会和红新月会合作，红十字国际委员会致力于帮助这些家庭获得有关亲人命运的信息。该组织提醒政府和其他团体他们有义务尊重家人对其亲人命运的知情权。该组织还与失踪者家人一起努力，帮助他们应对心理、社会、法律和经济需求。 秘密或不确定的监禁严重违反了一些人权理念，在武装冲突的情况下，则严重违反了国际人道法。1992年12月18日，联合国大会通过了第47/133号决议《保护所有人不遭受强迫失踪宣言》。据估计，在大约30个国家中都有秘密监禁的事情发生。人权高专办被强迫或非自愿失踪问题工作组登记了约46000个在未知情形下失踪之人的案例。 2007年8月30日，成百上千名菲律宾失踪者的家属和支持者，进行了反政府游行以纪念国际失踪者日。这些失踪者大多是活动家，在被菲律宾安全部队绑架后失踪或遇害。 2008年8月30日，反对强迫失踪国际联盟聚集了来自世界各地的失踪者家人组织和人权组织，开展了一项全球活动，旨在推动《保护所有人免遭强迫失踪国际公约》获得批准。 (zh)
- Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, 30 серпня щороку, — це день, створений для того, щоб привернути увагу до долі осіб, ув'язнених у місцях та з поганими умовами, невідомих їхнім родичам та/або законним представникам. Ідея цього дня надійшла від (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, або FEDEFAM), неурядової організації, заснованої в 1981 році в Коста-Ріці як асоціація місцевих та регіональних груп, які активно працюють проти , вимушених зникнень та викрадень у ряді країн Латинської Америки. Робота над таємним ув'язненням є важливою частиною діяльності ряду міжнародних органів та організацій у галузі правозахисної діяльності та гуманітарної допомоги, включаючи, наприклад, Amnesty International (AI), Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) та Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Міжнародний день жертв насильницьких зникнень — це можливість висвітлити роботу цих установ, та закликати до пожертвувань та волонтерів. Із цих установ МКЧХ має додаткові привілеї через особливий статус неурядового суверенного утворення та сувору політику нейтралітету. У деяких випадках МКЧХ є єдиним закладом, якому надано доступ до певних груп ув'язнених, що дозволяє забезпечити мінімальний рівень контактів та перевірки їхнього стану. Для постраждалих сімей повідомлення, які передає МКЧХ, часто є єдиним способом дізнатися про долю ув'язнених. Відвідування затриманих у зв'язку з конфліктами та надання їм можливості є дуже важливою частиною мандату МКЧХ. Але визначення «missing або disappeared» виходить далеко за межі жертв насильницьких зникнень. Сюди входять усі ті, чиї сім'ї втратили контакт унаслідок конфліктів, стихійних лих чи інших трагедій. Ці зниклі можуть бути затримані, потрапити в чужі країни, потрапити в лікарню або померти. Завдяки своїм службам розшуку та співпраці зі 189 національними товариствами Червоного Хреста та Червоного Півмісяця по всьому світу, МКЧХ прагне отримати інформацію про їхню долю від імені своїх сімей. Він нагадує урядам та іншим групам про їхні зобов'язання поважати право сімей знати про долю своїх близьких. Він також працює з сім'ями зниклих безвісти, щоб допомогти їм вирішити їхні особливі психологічні, соціальні правові та фінансові потреби. Ув'язнення за таємних або невизначених обставин є грубим порушенням деяких концепцій прав людини, а також, у разі збройного конфлікту, міжнародного гуманітарного права. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла як резолюцію 47/133 18 грудня 1992 року. За оцінками, таємне ув'язнення практикується приблизно у 30 країнах. Робоча група УВКПЛ із питань вимушених або мимовільних зникнень зареєструвала близько 46 000 випадків зниклих безвісти людей. 30 серпня 2007 року сотні філіппінських родичів та прихильників десапарецидо, переважно активістів, зниклих безвісти після викрадення чи вбивства силами безпеки Філіппін, протестували проти уряду з нагоди Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень. Едіта Бургос пригадала свого зниклого сина, Джонаса, учасника селянського руху Філіппін. 30 серпня 2008 р. , яка об'єднує організації членів сім'ї та правозахисні організації з усього світу, об'єднала команди для проведення глобальної кампанії з метою сприяння ратифікації Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. (uk)
- Международный день жертв насильственных исчезновений, который также называют День пропавших без вести, отмечается 30 августа каждого года. Он провозглашён с целью привлечь внимание общественности к судьбе лиц, попавших в заключение, чьё местонахождение неизвестно для их родственников и/или законных представителей. Инициатива провозглашения этой даты исходила в 1983 году от Латиноамериканской федерации ассоциаций родственников задержанных-исчезнувших (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, FEDEFAM), неправительственной организацией, основанной в 1981 году в Коста-Рике и объединившей местные и региональные группы, активно боровшиеся против тайного тюремного заключения, насильственных исчезновений и похищения в ряде латиноамериканских стран. Борьба с тайным заключением в тюрьмы является важной частью деятельности целого ряда международных организаций и неправительственных организаций в области правозащитной деятельности и гуманитарной помощи, включая такие как Управление Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по правам человека (УВКПЧ) и Международный комитет Красного Креста (МККК), а также «Amnesty International» и «Репортёры без границ». Международный день жертв насильственных исчезновений — это возможность ещё раз осветить работу этих организаций, повысить осведомленность общественности, призвать к пожертвованиям и к работе волонтёров и добровольцев. Среди этих организаций особо выделяется МККК. Он имеет особые привилегии из-за его статуса негосударственного суверенного образования и его строжайшей политики нейтралитета. В некоторых случаях МККК является единственной организацией, получающей доступ к определенным группам заключенных, что позволяет обеспечить минимальный уровень контакта с ними и контроля за оказанием им медицинской помощи. Часто сообщения, переданные МККК, являются единственной информацией о судьбе заключённых для родственников и близких. Посещение лиц, содержащихся под стражей в связи с вооружёнными конфликтами и позволяющих восстановить и поддерживать контакты с их семьями, является очень важной частью мандата МККК. Однако понятие пропавших или пропавших без вести выходит далеко за пределы жертв насильственного исчезновения. Он включает всех тех, чьи семьи потеряли контакт в результате конфликтов, стихийных бедствий или других трагедий. Тюремное заключение в тайных или неопределенных обстоятельствах является грубым нарушением прав человека, а в случае вооружённого конфликта — также и международного гуманитарного права. Генеральная Ассамблея ООН приняла Декларацию о защите всех лиц от насильственных исчезновений качестве резолюции 47/133 от 18 декабря 1992 года. Число исчезновения людей в неизвестных обстоятельствах исчисляется десятками тысяч и практикуется во многих странах странах. В частности, рабочая группа УВКПЧ по насильственным или недобровольным исчезновениям исчисляет число таких стран сорока шестью. 30 августа 2008 года Международная коалиция против насильственных исчезновений, которая объединяет организации членов семьи и правозащитные организации со всего мира, объединила свои усилия для проведения глобального мероприятия в целях содействия более широкой ратификации принятой в 2006 году Международной конвенции для защиты всех лиц от насильственного исчезновения. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- La Asamblea General de las Naciones Unidas decide declarar el 30 de agosto Día Internacional de las Víctimas de Desapariciones Forzadas. (es)
- La Journée internationale des victimes de disparition forcée, appelée aussi Journée internationale des personnes disparues, est un événement international célébré chaque année le 30 août pour attirer l'attention sur le sort des personnes emprisonnées contre leur gré dans de mauvaises conditions et dans des lieux inconnus de leurs familles et/ou de leurs représentants légaux. (fr)
- اليوم الدولي للمختفين الموافق لـ 30 أغسطس من كل عام هو ذكرى سنوية استحدثت للفت الانتباه إلى مصير الأفراد الذين سجنوا في أماكن وظروف سيئة، يجهل ذويهم أو ممثليهم القانونيين كل شيء.المبادرة لهذا اليوم جاءت من اتحاد أمريكا اللاتينية لرابطات أقرباء المعتقلين المختفين، (بالإسبانية: Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos) أو (FEDEFAM)، وهي منظمة غير حكومية تأسست في عام 1981 في كوستاريكا كرابطة محلية وإقليمية للجماعات التي تعمل بنشاط ضد السجن السري والاختفاء القسري في عدد من دول أمريكا اللاتينية. (ar)
- Der Internationale Tag der Verschwundenen (engl. International Day of the Disappeared) ist ein jährlich am 30. August begangener Gedenktag, der an das Schicksal von Menschen erinnern soll, die gegen ihren Willen an einem Aufenthaltsort und unter Bedingungen interniert sind, die ihren Familienangehörigen oder den juristischen Vertretern nicht bekannt sind. Die Initiative für diesen Gedenktag geht zurück auf die Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos (FEDEFAM), eine 1981 in Costa Rica gegründete und in Lateinamerika tätige nichtstaatliche Organisation und Vereinigung von lokalen und überregionalen Initiativen, die sich aktiv gegen geheime Internierung einsetzen. (de)
- The International Day of the Disappeared, on August 30 of each year, is a day created to draw attention to the fate of individuals imprisoned at places and under poor conditions unknown to their relatives and/or legal representatives. The impulse for the day came from the (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, or FEDEFAM), a non-governmental organization founded in 1981 in Costa Rica as an association of local and regional groups actively working against secret imprisonment, forced disappearances and abduction in a number of Latin-American countries. (en)
- 国際行方不明者デー（こくさいゆくえふめいしゃデー、英語: International Day of the Disappeared）または強制失踪の被害者のための国際デー（英語: International Day of the Victims of Enforced Disappearances）は、毎年8月30日に設定されている国際デーの一つ。1981年にコスタリカで創立した非営利団体「ラテンアメリカ収監者・失踪者親族連帯財団」が推進して設定された。この団体は、ラテンアメリカ諸国における拉致やに反対する運動を行なっている。 強制失踪に対しては、アムネスティ・インターナショナルや国連人権高等弁務官事務所、赤十字国際委員会（ICRC）などの人権活動団体が重要な役割を果たしている。国際失踪者デーは、これらの団体の活動の啓発にも役立っている。 これらの団体のうち、ICRCはその中立性と独立性によって大きな役割を果たしている。ある特定の収監者に対して面会できる唯一の団体として、最低限の接触、調査、治療を行うことができている。また、収監者の家族にとってはICRCを通じて受け渡される情報が、しばしば収監者の近況を知る唯一の手段となっている。 (ja)
- La giornata internazionale delle vittime delle sparizioni forzate è una giornata internazionale che si celebra annualmente il 30 agosto per attirare l'attenzione sul destino delle persone imprigionate in luoghi sconosciuti ai loro famigliari e/o legali per motivi politici o sociali.L'impulso per l'introduzione della giornata è venuto dalla Federazione latinoamericana delle associazioni dei parenti dei detenuti-desaparecidos (Federación Latinoamericana de Asociacios de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, o FEDEFAM)ed è stata istituita ufficialmente il 21 dicembre 2010 dalla Assemblea generale delle Nazioni Unite con la risoluzione 65/209. (it)
- Międzynarodowy Dzień Pamięci Osób Zaginionych, ang. International Day of the Disappeared - święto obchodzone corocznie 30 sierpnia z inicjatywy organizacji pozarządowej FEDEFAM, założonej w 1981 w Kostaryce, w celu zwrócenia uwagi społeczeństwa na los osób potajemnie uwięzionych i zaginionych w wielu krajach Ameryki Łacińskiej i na ich złe traktowanie. Z kolei 21 grudnia 2010 Zgromadzenie ustanowiło (rezolucja A/RES/65/209) obchodzony przez system ONZ również 30 sierpnia. (pl)
- Международный день жертв насильственных исчезновений, который также называют День пропавших без вести, отмечается 30 августа каждого года. Он провозглашён с целью привлечь внимание общественности к судьбе лиц, попавших в заключение, чьё местонахождение неизвестно для их родственников и/или законных представителей. Инициатива провозглашения этой даты исходила в 1983 году от Латиноамериканской федерации ассоциаций родственников задержанных-исчезнувших (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, FEDEFAM), неправительственной организацией, основанной в 1981 году в Коста-Рике и объединившей местные и региональные группы, активно боровшиеся против тайного тюремного заключения, насильственных исчезновений и похищения в ряде латиноамериканских стран. (ru)
- Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, 30 серпня щороку, — це день, створений для того, щоб привернути увагу до долі осіб, ув'язнених у місцях та з поганими умовами, невідомих їхнім родичам та/або законним представникам. Ідея цього дня надійшла від (Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos, або FEDEFAM), неурядової організації, заснованої в 1981 році в Коста-Ріці як асоціація місцевих та регіональних груп, які активно працюють проти , вимушених зникнень та викрадень у ряді країн Латинської Америки. (uk)
- 8月30日是國際失蹤者日（英語：International Day of the Disappeared），亦稱國際強迫失蹤日，是紀念世界各地因為各種因素（最常見的是政治因素）而陷入「強迫失蹤」狀態的人。這個節日是1981年，由國際人權團體拉丁美洲失蹤及被拘禁者家庭協會聯盟(Latin American Federation of Associations for Relatives of Detained-Disappeared/Federación Latinoamericana de Asociaciones de Familiares de Detenidos-Desaparecidos，FEDEFAM)發起的。1981年，这一非政府组织在哥斯达黎加创建，这是一个地方和地区团体的协会，在多个拉丁美洲国家积极开展工作，反对秘密监禁、强迫失踪和绑架。最初目的是促進關懷大量在拉丁美洲因為戰亂、獨裁統治、人口販賣而下落不明的一般公民。 秘密监禁方面的工作是许多在人权活动和人道援助领域工作的国际组织和机构的重要活动之一，例如大赦国际、联合国人权高专办以及红十字国际委员会。国际失踪者日提供了一个机会来展示这些机构的工作，提高公众认识并吸引捐款和志愿者。 (zh)
|
