| dbo:abstract
|
- The Gibson Girl was the personification of the feminine ideal of physical attractiveness as portrayed by the pen-and-ink illustrations of artist Charles Dana Gibson during a 20-year period that spanned the late 19th and early 20th centuries in the United States. The artist saw his creation as representing the composite of "thousands of American girls". (en)
- La Gibson Girl (« Jeune fille à la Gibson ») fut la personnification de l'idéal féminin américain, inventée par la plume satirique de l'illustrateur Charles Dana Gibson, et qu'il fit vivre pendant une période d'une vingtaine d'années couvrant la fin du XIXe siècle et le début du XXe siècle, aux États-Unis. Elle est considérée, avec la Christy Girl d'Howard Chandler Christy, comme l'un des ancêtres de la pin-up américaine. (fr)
- La Gibson Girl es considerada como el primer ideal de belleza femenina estadounidense. Creada por el dibujante Charles Dana Gibson (1867-1944) en los años 1890, este tipo de chica apareció en innumerables revistas e ilustraciones de la Belle Epoque, convirtiéndose en uno de los iconos de las dos primeras décadas del siglo XX. Hasta la Primera Guerra Mundial, el cuerpo y los rasgos aristocráticos de la chica se consideraban como un modelo que muchas jóvenes estadounidenses querían imitar, y un retrato romántico de los rasgos femeninos. También fue una de las primeras pin-ups. Era alta y delgada, pero con formas, acentuadas por el corsé. Tenía la nariz y la boca pequeñas y bien dibujadas, pero sus ojos eran grandes. Elegante y bien vestida, con la melena recogida en los voluminosos peinados a la moda, correspondía con la imagen de una señorita bien educada. La Gibson Girl representaba en su época la imagen completa de la moda, la belleza y el éxito social. Mostraba el cambio social que empezaba a permitir a las mujeres una mayor independencia y oportunidades educativas y laborales, en un entorno urbano e industrial. Ella buscaba una cierta independencia y una realización personal. No abandonaba sus estudios y quería ser ella la que escogiera al hombre que le gustara. Sana, incluso deportista (aparecía paseando en bicicleta, jugando al tenis, en la playa), segura de sí misma, pero sin ostentación, sonreía con frecuencia, pero no solía reír, manteniendo siempre una cierta distancia. Con el auge de las sufragistas, la moda cambió considerablemente. Atrás quedaron los corsés, a favor de los vestidos cortos y sin formas. Y en los años veinte la Chica Gibson ya resultaba pasada de moda comparada con las descaradas flappers. Partiendo de los ideales de belleza femenina tradicionales, Gibson creó una imagen muy peculiar de la mujer perfecta. Daría origen a otro arquetipo posterior estadounidense, el de "la chica de al lado". (es)
- Con il termine Gibson Girl (ragazza Gibson) si intendeva un'idea di bellezza femminile creata dall'illustratore Charles Dana Gibson in circa venti anni di disegni, alla fine del XIX secolo e all'inizio del XX secolo. (it)
- ギブソン・ガール（英語：Gibson girl）は、イラストレータである (en:Charles Dana Gibson)がペンとインクを使って制作した絵入り物語に描かれているアメリカ合衆国の理想の女性の具現像である。ハイネックのたっぷりした袖のシャツブラウスにロングスカートを着た、肩幅が広くウェストの細いシルエットが特徴である。ギブソンはこのような絵を、19世紀末から20世紀初頭にかけ、15年余に渡って描き続けた。 (ja)
- De Gibson Girl was het vrouwelijke ideaalbeeld in de Verenigde Staten, tijdens het laatste decennium van de 19e eeuw en het eerste decennium van de 20e eeuw. Ze werd genoemd naar de Amerikaanse tekenaar , die het ideaalbeeld mee vorm gaf. Aan het einde van de 19e eeuw kwam in de Verenigde Staten de New Woman op. Zij was een feministe, een moderne, stedelijke vrouw die een loopbaan ambieerde en voor inspraak en kiesrecht voor vrouwen was. Het ander type van de moderne, stedelijke vrouw was de Gibson Girl. Ze was zelfbewust, maar niet politiek zoals de New Woman. Ze was goed opgeleid en gekleed volgens de laatste mode. Ze had lang, krullend haar dat meestal was opgestoken. Ze was sportief en had duidelijke vrouwelijke vormen. De Gibson Girl werd vormgegeven door Charles Dana Gibson op de voorpagina's van . Gibson modelleerde zijn ideaalbeeld naar verschillende bestaande vrouwen, waaronder zijn echtgenote Irene Langhorne. Bekende Gibson Girls waren actrices en modellen Camille Clifford en Evelyn Nesbit. Hun portretten verschenen in tijdschriften als Harper's, Scribner's, en The Century. De Gibson Girl geraakte uit de mode aan het begin van de Eerste Wereldoorlog. In de jaren 1920 kwam de kort gekapte en kortgerokte Flapper in haar plaats. (nl)
- A Gibson Girl é considerada o primeiro padrão estético feminino nos Estados Unidos, um modelo de beleza, um dos ícones do século XX, criado pelo artista (1867–1944), representando na época a imagem completa da moda, da beleza e do êxito social. a Primeira Guerra Mundial, o corpo e as características aristocráticas da garota, eram consideradas como um modelo que muitas jovens norte-americanas queriam copiar, e um retrato romântico dos traços femininos. Também foi uma das primeiras pin-ups. Além de alta e magra, mas com formas, ela usava espartilho. Tinha o nariz e a boca pequena que foram bem desenhados, mas seus olhos eram grandes. Elegante e bem vestida, correspondia com a imagem de uma senhora bem-educada. Buscava também uma certa independência e realização pessoal. Não queria abandonar os estudos e tinha o anseio de escolher o homem com que se relacionaria. Desportista, auto-confiante, sorria com frequência, mas não costumava rir, sempre mantendo uma certa distância. Com o aumento das sufragistas, a moda mudou consideravelmente. Logo se ficaram para trás os corsets, a favor dos vestidos curtos e sem formas. Na década de 1920 a Garota Gibson foi ultrapassada em comparação com a moda de melindrosas. Com base nos ideais tradicionais de beleza feminina, Gibson criou uma imagem muito peculiar da mulher perfeita. (pt)
- «Гибсоновская девушка» (англ. Gibson Girl) — идеал женской красоты, созданный американским иллюстратором Чарльзом Дана Гибсоном на рубеже XIX и XX столетий. Существует утверждение, что «девушки Гибсона» были первым американским стандартом женской красоты. Они были крайне популярны в течение двадцати лет, предшествовавших Первой мировой войне. В магазинах продавались «блюдца, пепельницы, скатерти, наволочки, накидушки, сувенирные ложки, ширмы, веера и стойки для зонтиков», — все с изображениями красавиц в стиле Гибсона. Девушка Гибсона была высокой, худой, с узкой талией, большой грудью и широкими бёдрами. Силуэт, подобный песочным часам, достигался за счёт корсета. Её образ отражал моду на величественную, юную и эфемерную красоту, доминировавшую на Западе. Девушка Гибсона имела длинную шею и большие глаза; её волосы были высоко зачёсаны и уложены в причёску , или шиньон «водопад локонов». Гибсон изображал своих героинь как модно одетых, открытых и разносторонне развитых женщин, равных по статусу мужчинам. В дополнение к изысканной красоте девушка Гибсона была спокойна, уверенна и искала личной самореализации (например, она могла быть изображена учащейся в колледже, но она никогда не участвовала в движении за избирательное право для женщин). Она также доминировала над мужчинами, например, могла быть изображённой изучающей смешного маленького мужчину под лупой или раздавливающей его своей ногой. Рядом с ней мужчины часто изображались как простаки и неумехи, и даже красиво сложенные или очень богатые мужчины сами по себе не могли её удовлетворить. Гибсон изображал, как мужчины пленяются красотой девушки, как они следуют за ней повсюду, исполняют все её самые абсурдные желания. Существует рисунок, на котором поражённый мужчина все же выполняет приказ посадить молодое дерево кроной в землю только потому, что ей того захотелось. Чаще всего девушка Гибсона одинокая и незамужняя, но романы всегда развеивают её скуку. После замужества они показаны глубоко разочарованными в случае, если романтика ушла из их отношений, но компенсирующими это общением с подругами либо уходом за своим ребёнком. Для Гибсона позировали многие дамы, в том числе его жена, Ирэн Лэнгхорн, её сестра Нэнси Астор и Эвелин Несбит. Но самой известной моделью Гибсона была, пожалуй, бельгийско-американская актриса Камилл Клиффорд, чья высокая причёска и длинные элегантные платья, обёртывающие её затянутую в корсет фигуру, служили эталоном стиля в тот период. Другими художниками, изображавшими женщин в стиле Гибсона, были Говард Чендлер Кристи и , прославившийся как автор комиксов о Чудо-женщине. С началом Первой мировой войны девушки Гибсона вышли из моды. Женщины новой эпохи предпочитали более практичные причёски, костюмы и платья, пригодные для работы в госпиталях и на фабриках. (ru)
- "Gibson Girl" (alternativt "The Gibson Girl", 'Gibson-flickan') var ett mode- och kvinnoideal som skapades av tecknaren Charles Dana Gibson (1867-1944). Det betecknade en ungdomlig, ytterst feminin och likväl sportig kvinna. Gibson gjorde flera teckningar i svart och vitt från 1896 och framåt; de blev en enorm succé och resulterade i den tecknade serien , som publicerades första gången i tidskriften Collier's Weekly 1899. "Gibsonflickan" porträtterades i olika omgivningar, till exempel som golfspelare, men hennes speciella personlighet accentuerades alltid med tidens långa svepande kjolar och stora hattar. Hon hade dessutom uppsatt hår och med hög hals. Gibsons förebild var hans egen hustru, Irene, född Langthorne, och hennes systrar. En av företrädarna för denna stil var den svensk-amerikanska filmskådespelaren Anna Q. Nilsson. (sv)
- Gibson Girl (pl. "Dziewczyna Gibsona") – stworzona przez rysownika personifikacja amerykańskiego kobiecego ideału urody z końca XIX i początków XX wieku. Inspiracją dla rysowanej przez Gibsona postaci była żona rysownika, Irene Langhorne i jej siostry. Czarno-białe szkice przedstawiające Gibson Girl ukazywały się m.in. w takich czasopismach jak "Life", "Harper's" i "Collier's Weekly". Typowa Gibson Girl była młodą przedstawicielką zamożnej klasy średniej. Była szczupła, ubierała się zazwyczaj w eleganckie, ale wygodne, nie krępujące ruchów stroje, nie nosiła turniury, uzyskiwała jednak bardzo wąską talię i figurę o kształcie klepsydry dzięki wykorzystaniu gorsetu. Miała kręcone włosy, nosiła je wysoko podpięte z przodu, często z celowo puszczonymi luźno pojedynczymi kosmykami lub rozpuszczoną, opadającą na ramię, lewą częścią fryzury. Portretowane były zazwyczaj na zewnątrz, nierzadko podczas uprawiania sportu (np. jazdy na rowerze, wiosłowania czy gry w tenisa lub golfa) lub oddawania się innym pasjom (np. grze na skrzypcach). Gibson Girl stanowiła ideał dla aspirującej klasy średniej, uosabiając amerykański sen i nadzieję na awans społeczny; postać stała się niezwykle modna, a liczne kobiety starały się naśladować styl, ubiór i gesty z rysunków Gibsona. W celu uzyskania podobnie bujnej fryzury często wykorzystywały sztuczne włosy i peruki lub zbierały w tym celu własne wypadające podczas czesania włosy; kobiety o prostych włosach korzystały z lokówek. Ucieleśnieniem ideału Gibson Girl była piosenkarka i aktorka , która w 1906 roku wykonała w Londynie piosenkę Why Do They Call Me a Gibson Girl?. (pl)
- Дівчата Гібсона — ідеал жіночої краси та фізичної привабливості, створений американським ілюстратором Чарльзом Дейна Гібсоном на межі XIX—XX століть в США та Канаді. Існує твердження, що «дівчата Гібсона» були першим американським стандартом жіночої краси. Вони були вкрай популярні протягом двадцяти років, що передували Першій світовій війні. У магазинах продавалися «блюдця, скатертини, наволочки, сувенірні ложки, ширми, віяла і стійки для парасольок», — все з зображеннями красунь в стилі Гібсона. Зображення дівчат, що з'явилося в 1890-х роках, поєднало елементи старих американських образів сучасної жіночої краси, таких як «крихка леді» і «хтива жінка». Її образ повинен був відображати величну, юну красу, що домінувала на Заході. Від «крихкої леді» Гібсон взяв основні стрункі лінії і відчуття респектабельності. Від «хтивої жінки» було взято великий бюст і стегна, але так, щоб це не було непристойно. З цієї комбінації і з'явилася дівчина Гібсона. У неї чітко виражена перебільшена форма тулуба у формі S-кривої, досягнута за допомогою корсета-лебедя. Її шия тонка, очі великі, а волосся нагромаджено на голову в сучасному буйстві, помпадурі і шиньйоні («водоспад кучерів»). Статурна, вузька талія ідеальної жіночої фігури була зображена як невимушена та стильна. Гібсон зображував своїх героїнь як модно одягнених, відкритих та різнобічно розвинених жінок, рівних за статусом чоловікам. Вона є членом суспільства вищого середнього класу, завжди відмінно одягнена в нове модне вбрання, що відповідає місцю і часу доби. Дівчина Гібсона також є однією з тих спортивних жінок, яких можна зустріти на велосипеді в Центральному парку. На додаток до витонченої краси, вона спокійна, незалежна, впевнена і прагне до особистої самореалізації. Також вона домінує над чоловіками, наприклад, така дівчина могла бути зображеною вивчаючою маленького чоловіка під лупою або розчавлюючою його своєю ногою. Поруч з нею чоловіки часто зображувалися як простаки і нездари, і навіть красиво складені або дуже багаті персони не могли її задовольнити. Гібсон часто зображував, як чоловіки закохуються в красу дівчини, виконують всі її найабсурдніші бажання. Найчастіше дівчина Гібсона зображується самотньою та незаміжньою, але короткі романи завжди розвіюють її нудьгу. Багато жінок позували для ілюстрацій Гібсона, включаючи дружину Гібсона, Ірен Лангорн (сестру вісконтеси Ненсі Астор), яка й була музою і натхненням цього проекту. Інші моделями були Евелін Несбіт і Мінні Кларк. Іншими художниками, що зображали жінок в стилі Гібсона, були Говард Чендлер Крісті і Херрі Дж. Пітер, який прославився як автор коміксів про Диво-жінку. З початком Першої світової війни дівчата Гібсона вийшли з моди. Жінки нової епохи віддавали перевагу більш практичним зачіскам, костюмам та сукням, придатним для роботи в госпіталях і на фабриках. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Gibson Girl was the personification of the feminine ideal of physical attractiveness as portrayed by the pen-and-ink illustrations of artist Charles Dana Gibson during a 20-year period that spanned the late 19th and early 20th centuries in the United States. The artist saw his creation as representing the composite of "thousands of American girls". (en)
- La Gibson Girl (« Jeune fille à la Gibson ») fut la personnification de l'idéal féminin américain, inventée par la plume satirique de l'illustrateur Charles Dana Gibson, et qu'il fit vivre pendant une période d'une vingtaine d'années couvrant la fin du XIXe siècle et le début du XXe siècle, aux États-Unis. Elle est considérée, avec la Christy Girl d'Howard Chandler Christy, comme l'un des ancêtres de la pin-up américaine. (fr)
- Con il termine Gibson Girl (ragazza Gibson) si intendeva un'idea di bellezza femminile creata dall'illustratore Charles Dana Gibson in circa venti anni di disegni, alla fine del XIX secolo e all'inizio del XX secolo. (it)
- ギブソン・ガール（英語：Gibson girl）は、イラストレータである (en:Charles Dana Gibson)がペンとインクを使って制作した絵入り物語に描かれているアメリカ合衆国の理想の女性の具現像である。ハイネックのたっぷりした袖のシャツブラウスにロングスカートを着た、肩幅が広くウェストの細いシルエットが特徴である。ギブソンはこのような絵を、19世紀末から20世紀初頭にかけ、15年余に渡って描き続けた。 (ja)
- La Gibson Girl es considerada como el primer ideal de belleza femenina estadounidense. Creada por el dibujante Charles Dana Gibson (1867-1944) en los años 1890, este tipo de chica apareció en innumerables revistas e ilustraciones de la Belle Epoque, convirtiéndose en uno de los iconos de las dos primeras décadas del siglo XX. Hasta la Primera Guerra Mundial, el cuerpo y los rasgos aristocráticos de la chica se consideraban como un modelo que muchas jóvenes estadounidenses querían imitar, y un retrato romántico de los rasgos femeninos. También fue una de las primeras pin-ups. (es)
- De Gibson Girl was het vrouwelijke ideaalbeeld in de Verenigde Staten, tijdens het laatste decennium van de 19e eeuw en het eerste decennium van de 20e eeuw. Ze werd genoemd naar de Amerikaanse tekenaar , die het ideaalbeeld mee vorm gaf. De Gibson Girl geraakte uit de mode aan het begin van de Eerste Wereldoorlog. In de jaren 1920 kwam de kort gekapte en kortgerokte Flapper in haar plaats. (nl)
- A Gibson Girl é considerada o primeiro padrão estético feminino nos Estados Unidos, um modelo de beleza, um dos ícones do século XX, criado pelo artista (1867–1944), representando na época a imagem completa da moda, da beleza e do êxito social. a Primeira Guerra Mundial, o corpo e as características aristocráticas da garota, eram consideradas como um modelo que muitas jovens norte-americanas queriam copiar, e um retrato romântico dos traços femininos. Também foi uma das primeiras pin-ups. (pt)
- «Гибсоновская девушка» (англ. Gibson Girl) — идеал женской красоты, созданный американским иллюстратором Чарльзом Дана Гибсоном на рубеже XIX и XX столетий. Существует утверждение, что «девушки Гибсона» были первым американским стандартом женской красоты. Они были крайне популярны в течение двадцати лет, предшествовавших Первой мировой войне. В магазинах продавались «блюдца, пепельницы, скатерти, наволочки, накидушки, сувенирные ложки, ширмы, веера и стойки для зонтиков», — все с изображениями красавиц в стиле Гибсона. (ru)
- Gibson Girl (pl. "Dziewczyna Gibsona") – stworzona przez rysownika personifikacja amerykańskiego kobiecego ideału urody z końca XIX i początków XX wieku. Inspiracją dla rysowanej przez Gibsona postaci była żona rysownika, Irene Langhorne i jej siostry. Czarno-białe szkice przedstawiające Gibson Girl ukazywały się m.in. w takich czasopismach jak "Life", "Harper's" i "Collier's Weekly". Ucieleśnieniem ideału Gibson Girl była piosenkarka i aktorka , która w 1906 roku wykonała w Londynie piosenkę Why Do They Call Me a Gibson Girl?. (pl)
- "Gibson Girl" (alternativt "The Gibson Girl", 'Gibson-flickan') var ett mode- och kvinnoideal som skapades av tecknaren Charles Dana Gibson (1867-1944). Det betecknade en ungdomlig, ytterst feminin och likväl sportig kvinna. Gibson gjorde flera teckningar i svart och vitt från 1896 och framåt; de blev en enorm succé och resulterade i den tecknade serien , som publicerades första gången i tidskriften Collier's Weekly 1899. En av företrädarna för denna stil var den svensk-amerikanska filmskådespelaren Anna Q. Nilsson. (sv)
- Дівчата Гібсона — ідеал жіночої краси та фізичної привабливості, створений американським ілюстратором Чарльзом Дейна Гібсоном на межі XIX—XX століть в США та Канаді. Існує твердження, що «дівчата Гібсона» були першим американським стандартом жіночої краси. Вони були вкрай популярні протягом двадцяти років, що передували Першій світовій війні. У магазинах продавалися «блюдця, скатертини, наволочки, сувенірні ложки, ширми, віяла і стійки для парасольок», — все з зображеннями красунь в стилі Гібсона. (uk)
|
