dbo:abstract
|
- Kozáci jsou převážně východoslovanské pravoslavné svazy svobodných obyvatel, zemědělců a válečníků pocházející z ukrajinských a jihoruských stepí. Historicky šlo o polokočovné a polovojenské obyvatelstvo, které žilo pod jmenovitou suzerenitou různých východoevropských států té doby. Za vojenskou službu jim byla umožněna velká míra samosprávy. Kozáci byli zvláště známí držením demokratických tradic. Obývali řídce osídlené oblasti v povodí řek Dněpr, Don, Těrek a Ural a sehráli důležitou roli v historickém a kulturním vývoji Ukrajiny i Ruska. Vládci polsko-litevské unie a ruské říše obdařili kozáky jistými zvláštními výsadami výměnou za vojenskou povinnost sloužit v nepravidelných jednotkách (většinou jezdectvu). Různé kozácké skupiny byly organizovány podél vojenských hranic s velkými autonomními skupinami nazývanými kozácké vojsko. Každé vojsko mělo území sestávající z přidružených vesnic zvaných stanice. Existovala řada regionálních kozáckých svazů či vojsk, z nichž nejvýznamnější byli záporožští, donští, kubáňští a těrečtí kozáci. Vůdce kozáckého svazu se nazývá . Kozácký způsob života přetrvával do 20. století, ačkoli rozsáhlé společenské změny ruské revoluce narušily kozáckou společnost stejně jako kteroukoli jinou část Ruska; mnoho kozáků po vzniku Sovětského svazu odešlo do jiných částí Evropy, zatímco jiní zůstali a asimilovali se do komunistického státu. Soudržné jednotky založené na kozácích byly organizovány a během druhé světové války bojovaly na straně Německa i SSSR. Po druhé světové válce Sovětský svaz kozácké jednotky v sovětské armádě rozpustil a mnoho kozáckých tradic bylo během Stalinovy vlády a jeho nástupců potlačeno. Za éry perestrojky na konci 80. let se potomci kozáků přestěhovali, aby oživili své národní tradice. V roce 1988 Sovětský svaz přijal zákon, který umožňuje znovuobnovení bývalých kozáckých vojsk a vytvoření nových. Během 90. let 20. století mnoho regionálních úřadů souhlasilo s předáním některých místních administrativních a policejních povinností svým kozáckým předákům. Při sčítání lidu v Rusku roku 2002 se 140 028 lidí přihlásilo ke kozácké národnosti, zatímco při sčítání v roce 2010 se za kozáky označilo 67 573 lidí. S kozáckou kulturní identitou se po celém světě spojuje 3,5 až 5 milionů lidí, někteří chápou kozáctvo jako nezávislé etnikum (Kozáci s velkým „K“). Kozácké organizace působí v Rusku, Kazachstánu, na Ukrajině, v Bělorusku a ve Spojených státech amerických. (cs)
- القوزاق (بالروسية:Казаки، بالوكرانية:Козаки) هم مجموعة أثنية للسلافيين الشرقيين الذين يقطنون بجملتهم السهوب الجنوبية في شرق أوروبا وروسيا وكازاخستان وسيبيريا. وهناك أكثر من فرضية بشأن أصل القوزاق ومن أين ينحدرون، ثمة فرضية تقول ان القوزاق هم فئة عسكرية من الناس ضمن روسيا. ولا يوافق على ذلك القوزاق انفسهم، إذ يعتبرون ان أصولهم أعرق بكثير. ومن المعتقد ان موطن القوزاق هو خط من القلاع والحصون كان يمر من نهر الفولغا الوسطى باتجاه مدينتي ريازان وتولا ثم ينعطف نحو الجنوب ويصل إلى نهر الدنيبر في منطقة مدينتي بوتيفل وبيرياسلاف. سكنوا مناطق ذات كثافة سكانية منخفضة في أحواض نهر دنيبر ودون وتريك وأورال، ولعبوا دورًا مهمًا في التطور التاريخي والثقافي لكل من أوكرانيا وروسيا. نُظمت مجموعات القوزاق المختلفة على أسس عسكرية مع مجموعات كبيرة مستقلة تسمى الحشود. كان لكل حشد منطقة تتكون من قرى تابعة تسمى ستانيتسا. استمر أسلوب حياة القوزاق في القرن العشرين، على الرغم من التغييرات المجتمعية الكاسحة للثورة الروسية التي عطلت مجتمع القوزاق كأي جزء آخر من روسيا؛ هاجر العديد من القوزاق إلى أجزاء أخرى من أوروبا بعد إنشاء الاتحاد السوفييتي، بينما بقي آخرون وانحلوا في الدولة الشيوعية. نُظمت وحدات متجانسة قوامها من القوزاق وحاربت لصالح كلًا من ألمانيا والاتحاد السوفييتي خلال الحرب العالمية الثانية. بعد الحرب العالمية الثانية، حل الاتحاد السوفييتي وحدات القوزاق ضمن الجيش السوفييتي، وقُمعت العديد من تقاليد القوزاق خلال سنوات الحكم بقيادة جوزيف ستالين وخلفائه. خلال حقبة البيريسترويكا في الاتحاد السوفييتي في أواخر الثمانينيات، تحرك أحفاد القوزاق لإحياء تقاليدهم الوطنية. في عام 1988، أصدر الاتحاد السوفييتي قانونًا يسمح بإعادة إنشاء حشود سابقة من القوزاق وتشكيل حشود جديدة. خلال التسعينيات، وافقت العديد من السلطات الإقليمية على تسليم بعض المهام الإدارية المحلية وحفظ الأمن لحشود القوزاق خاصتها. في تعداد عام 2002 الروسي، أعلن 140,028 شخصًا انتماءهم لإثنية القوزاق، في حين حُدد 67,573 شخصًا على أنهم قوزاق في تعداد عام 2010. يرتبط ما بين 3.5 و 5 ملايين شخص بالهوية الثقافية للقوزاق في جميع أنحاء العالم، ما يجعلهم أكبر مجموعة سلافية تفتقر لدولتها الخاصة. تعمل منظمات القوزاق في روسيا وكازاخستان وأوكرانيا وبيلاروسيا والولايات المتحدة. (ar)
- Els cosacs (ucraïnès: Козаки transcrit Kozaky, rus: Казаки transcrit Kazaki, en polonès Kozacy) són un grup ètnic originàriament nòmada i d'origen tàtar que viuen a parts d'Ucraïna, Rússia i Polònia. La paraula cosac deriva de la paraula kazak que en llengua kirguís significa home lliure o aventurer i va aparèixer per primera vegada a territoris eslaus el 1395. Eren grups formats per desertors fugitius, serfs i descontents amb el govern del país. S'organitzaven en tropes de cavallers, guiats per atamans, vivien de la caça, l'agricultura, la pesca o el saqueig. Gaudien d'una total independència i servien de base per a totes les revoltes contra Polònia, provocades per la política religiosa dels reis polonesos.En acabar el segle xvi ja hi havia grups ben caracteritzats. Els més importants foren els cosacs del Don, que lluitaren fonamentalment contra el Kanat de Crimea, i els del . Durant els segle xvii i segle xviii els cosacs foren reduïts després de moltes revoltes, entre les quals es destaquen les dels camperols guiats per l'heroi Stenka Razin, a les regions del Volga i de la mar Càspia (1669-71). Pere el Gran fou el primer sobirà que aconseguí d'imposar la seva sobirania damunt els cosacs. El govern rus els utilitzà per a defensar les seves fronteres i per a estendre la seva influència a Sibèria. Així, els cosacs es convertiren en una part privilegiada de l'exèrcit rus, i esdevingueren famosos per la seva habilitat militar especialment en la cavalleria i van constituir una unitat militar amb el seu nom. Durant el segle xix i a començament del segle xx intervingueren en la repressió de diverses revoltes, principalment la del 1905. Durant la revolució russa els cosacs rics van formar part de l'exèrcit blanc (contrarevolucionari) i els pobres de l'exèrcit roig (revolucionari). A la Segona Guerra Mundial lluitaren integrats en l'exèrcit soviètic, encara que alguns col·laboraren amb el Tercer Reich. De religió majoritàriament cristiana ortodoxa (amb una minoria musulmana) han estat tradicionalment els guardians de l'església ortodoxa russa. Llur folklore, a través de cançons i danses, s'ha fet famós arreu del món. (ca)
- Οι Κοζάκοι (ουκρανικά: козаки, ρώσικα: казаки) είναι ομάδα κυρίως ανατολικο σλαβικών λαών, οι οποίοι αρχικά ήταν μέλη δημοκρατικών, ημιστρατιωτικών κοινοτήτων και κατοικούσαν σε αραιοκατοικημένες περιοχές και νησιά στις λεκάνες του κάτω Δνείπερου και του Ντον, στην περιοχή της σημερινής Ουκρανίας και νότιας Ρωσίας. Οι Κοζάκοι διαδραμάτισαν σημαντικό ρόλο στην ιστορική εξέλιξη αυτών των εθνών. Κοινό χαρακτηριστικό τους ανά τους αιώνες ήταν το φιλοπόλεμο και ατίθασο πνεύμα τους. Η προέλευση των πρώτων Κοζάκων είναι αντικείμενο διαμάχης. Η παραδοσιακή ιστοριογραφία χρονολογεί την εμφάνιση των Κοζάκων στον 14ο έως τον 15ο αιώνα. Προς τα τέλη του 15ου αι., οι Κοζάκοι στην Ουκρανία σχημάτισαν τους Ζαποροζιανούς Κοζάκους που εγκαταστάθηκαν γύρω από τα οχυρωμένα νησιά του Δνείπερου. Αρχικά ήταν υποτελείς στην Πολωνο-Λιθουανική Κοινοπολιτεία, αλλά η αυξανόμενη κοινωνική και θρησκευτική καταπίεση τούς ανάγκασε, στα μέσα του 17ου αιώνα, να εξεγερθούν υπό τον Μπογκντάν Χμελνίτσκι, ανακηρύσοντας το ανεξάρτητο Αταμανάτο των Κοζάκων. Στη συνέχεια, η περιοχή των Κοζάκων τέθηκε υπό ρωσικό έλεγχο για τα επόμενα 300 χρόνια. Οι Κοζάκοι του Ντον, οι οποίοι είχαν οργανωθεί από τον 16ο αιώνα, συμμάχησαν με το Βασίλειο της Ρωσίας. Μαζί ξεκίνησαν συστηματική κατάκτηση και εποικισμό εδαφών, προκειμένου να ασφαλίσουν τα σύνορα στον Βόλγα, σε ολόκληρη τη Σιβηρία, και τους ποταμούς Ουράλη και Τερέκ. Μέχρι τον 18ο αιώνα, οι θύλακες των Κοζάκων της Ρωσικής Αυτοκρατορίας λειτουργούσαν ως ζώνες προστασίας στα σύνορά της. Ωστόσο, οι επεκτατικές βλέψεις της αυτοκρατορίας βασίστηκαν στην εξασφάλιση της εμπιστοσύνης των Κοζάκων, η οποία ερχόταν σε αντίθεση με τον παραδοσιακά ανεξάρτητο τρόπο ζωής τους. Το γεγονός αυτό οδήγησε, τον 17ο και 18ο αιώνα, σε εξεγέρσεις των Κοζάκων, με μεγαλύτερη αυτή του Εμελιάν Πουγκατσιόφ. Σε ακραίες περιπτώσεις, διαλύονταν ολόκληροι πληθυσμοί Κοζάκων, όπως ήταν η μοίρα των Ζαποροζιανών Κοζάκων το 1775. Μέχρι το τέλος του 18ου αιώνα, οι Κοζάκοι μετατράπηκαν σε ειδική κοινωνική τάξη. Υπηρετούσαν ως συνοριακοί φύλακες και τακτικά παρείχαν άνδρες σε συγκρούσεις όπως οι διάφοροι Ρωσοτουρκικοί πόλεμοι. Κατά τη διάρκεια του Ρωσικού Εμφύλιου Πολέμου, οι περιοχές των Κοζάκων έγιναν κέντρα του αντι-επαναστατικού Λευκού Στρατού, ένα μέρος του οποίου θα αποτελέσει τη Λευκή Μετανάστευση. Ακόμα και οι Κοζάκοι του Ντον και του σχημάτισαν βραχύβια ανεξάρτητα κράτη στα αντίστοιχα εδάφη τους. Με τη νίκη του Κόκκινου Στρατού, οι Κοζάκοι υπέφεραν από λιμό και εκτεταμένη καταστολή. Μετά τη διάλυση της Σοβιετικής Ένωσης, οι ιδέες και ο τρόπος ζωής των Κοζάκων επανήλθαν στη Ρωσία. Στον Ρωσικό Στρατό υπάρχουν ειδικές μονάδες Κοζάκων, ενώ οι Κοζάκοι έχουν επίσης παράλληλη πολιτική διοίκηση και αστυνομικά καθήκοντα στις περιοχές τους, έχοντας καταστεί αναπόσπαστο κομμάτι της σύγχρονης κοινωνίας. Οργανώσεις Κοζάκων υπάρχουν στο Καζακστάν, την Ουκρανία και άλλες χώρες. (el)
- Kosaken (ukrainisch козаки́, kosaky; russisch казаки́/каза́ки, kasaki; ; polnisch kozacy) waren Gemeinschaften freier Reiterverbände, zu denen sich flüchtige russische, ukrainische und polnische Leibeigene, manchmal auch nur Abenteurer oder anderweitig Abtrünnige in den südlichen Steppengebieten Osteuropas (vgl. Wilde Felder) zusammenschlossen. Der Name Kosak stammt aus den Turksprachen, bedeutet in etwa „freier Krieger“ und ist etymologisch, jedoch nicht inhaltlich mit dem Ethnonym Kasachen verwandt. Nicht mehr zeitgemäß ist die Ansicht, dass es sich bei den Kosaken um die Nachfahren der Kumanen handelt, die in den osteuropäischen Steppengebieten schon vor der mongolischen Invasion lebten. Die slawischen Kosaken gründeten ab dem 16. Jahrhundert eigene Siedlungen und Gemeinschaften und wurden zu Wehrbauern, die sich gegen die häufigen Überfälle asiatischstämmiger Reiternomaden (vor allem Krimtataren) verteidigen mussten. In der Ukraine bildete sich im 17. Jahrhundert das quasistaatliche Kosaken-Hetmanat heraus, das gegen die polnische Herrschaft kämpfte und später als Autonomie ins Russische Zarenreich einging. Bis zum 18. Jahrhundert waren sowohl russische als auch ukrainische Kosaken vom Zarenreich teilweise unabhängig, dann wurden sie nach und nach als freie Kavallerieverbände in die russische Armee integriert. Hauptsiedlungsgebiete der Kosaken waren das Dnepr-, das Don- und das Ural-Gebiet. Traditionell sind die Kosaken hierarchisch unter Atamanen oder Hetmanen organisiert. Die Kosaken spielten eine maßgebliche Rolle bei der russischen Eroberung und Erschließung Sibiriens sowie des Nordkaukasus. (de)
- Kozakoj (foje ankaŭ kazakoj) estas origine militistareroj en ĉestepaj regionoj de Rzeczpospolita. Poste per ĝia vorto eknomigi etnogrupo en konsisto de rusa kaj aliaj popoloj de slava lingva familio, plejmulto loĝas en sudaj partoj de Rusio. Grupoj de kozakoj loĝas ankaŭ en Ukrainio, Kazaĥio kaj aliloke. (eo)
- The Cossacks(Ukrainian: Козаки́, tr. kozaky) are a predominantly East Slavic Orthodox Christian people originating in the the steppes region of Russia and Ukraine. Historically, they were a semi-nomadic and semi-militarized people, who, while under the nominal suzerainty of various Eastern European states at the time, were allowed a great degree of self-governance in exchange for military service. Although numerous linguistic and religious groups came together to form the Cossacks, most of them coalesced and became East Slavic-speaking Orthodox Christians. The Cossacks were particularly noted for holding democratic traditions. The rulers of the Polish-Lithuanian Commonwealth and Russian Empire endowed Cossacks with certain special privileges in return for the military duty to serve in the irregular troops (mostly cavalry). The various Cossack groups were organized along military lines, with large autonomous groups called hosts. Each host had a territory consisting of affiliated villages called stanitsa. They inhabited sparsely populated areas in the Dnieper, Don, Terek, and Ural river basins, and played an important role in the historical and cultural development of both Russia and Ukraine. The Cossack way of life persisted into the twentieth century even after the Marxist-Leninist decossackization of Russia, though the sweeping societal changes of the Russian Revolution greatly disrupted Cossack society as much as any other part of Russia; many Cossacks migrated to other parts of Europe following the establishment of the Soviet Union, while others remained and assimilated into the Communist state. Cohesive Cossack-based units were organized and many fought for both Nazi Germany and the Soviet Union during World War II. They eventually faced genocide in Germany by the Soviets as the Lienz Cossacks at the results of the end of WW2. After World War II, the Soviet Union disbanded the Cossack units in the Soviet Army, and many of the Cossack traditions were suppressed during the years of rule under Joseph Stalin and his successors. During the Perestroika era in the Soviet Union in the late 1980s, descendants of Cossacks moved to revive their national traditions. In 1988, the Soviet Union passed a law allowing the re-establishment of former Cossack hosts and the formation of new ones. During the 1990s, many regional authorities agreed to hand over some local administrative and policing duties to their Cossack hosts. Russian President Vladimir Putin has continued to allow this to greatly expand since then in Russia. Between 3.5 and 5 million people associate themselves with the Cossack cultural identity across the world. Cossack organizations operate in Russia, Ukraine, Belarus, Kazakhstan, Canada, and the United States. (en)
- Cosaco (en ucraniano: козак (plural, козаки); en ruso: казак tr.: kazak (plural, казаки); se refiere a grupos de formaciones sociales y militares, inicialmente de origen eslavo, los cuales se establecieron de forma permanente en las estepas de lo que es actualmente el sur de Rusia y Ucrania, que brindaban servicios militares a los gobernantes vecinos de Rostov del Don, Kubán, el Cáucaso y Ucrania, aproximadamente en el siglo X. Los cosacos fueron conocidos por su destreza militar y la confianza que tenían en sí mismos. El nombre deriva de la lenguas eslavas Kasak «nómada», «hombre libre». Este término se menciona por primera vez en un documento ruteno que data de 1395. En términos sociopolíticos, desde el siglo XV y hasta la actualidad, la comunidad cosaca está organizada en una estructura administrativa que se podría considerar una democracia federal primitiva, algo novedoso pero inaceptable en la totalidad de Europa Oriental y Asia en la época medieval. Cosaco es el nombre común compartido de forma independiente por varios grupos de población y unidades militares en el transcurso de la historia de Europa oriental y de los territorios adyacentes. El grupo principal y más numeroso es el de los cosacos rusos (казаки) de los ríos Don, Kubán, Térek y Ural y el de los cosacos ucranianos (козаки), respectivamente. Algo menos conocidos son los cosacos polacos y los cosacos tártaros. El nombre «cosaco» no se debe confundir con los kazajos (naturales de Kazajistán, país en Asia Central). En lengua nativa de Kazajistán a los originarios de este los llaman Kazáj: Kazajo. En Rusia, los cosacos nativos se preocuparon, durante siglos y hasta ahora, de preservar celosamente la pronunciación y escritura misma del nombre de su nacionalidad y de su origen. De acuerdo con la antigua tradición cosaca, la palabra «Kazak» debe ser escrita y leída de manera igual, tanto de izquierda a derecha en transcripción eslava cirílica, como de derecha a izquierda en transcripción de lenguas túrquicas. Los cosacos rusos participaron de forma importante en la colonización de Siberia. A mediados del siglo XVII, los cosacos rusos alcanzaron la costa del océano Pacífico. Los cosacos ucranianos formaron el Estado de los cosacos de Zaporozhia en 1649. Se los considera los progenitores de la moderna nación ucraniana y el discurso nacionalista ucraniano apela, en gran medida, a los cosacos. En 1670, el cosaco del Don Stenka Razin proclamó la República cosaca en la ciudad de Astracán, a orillas del río Volga, cerca de su desembocadura en el mar Caspio. Al anterior decreto de abolición de la esclavitud agregó el principio de igualdad y el fin de los privilegios en territorios de esta República cosaca. Los cosacos del Don formaron el en Rusia. Durante la época del Imperio ruso se unieron a los cosacos del Don numerosos siervos rusos que huían de sus amos. Además, los cosacos del Don y de Kubán fueron dos de las principales fuerzas de resistencia contra los bolcheviques durante la Guerra Civil Rusa. En la misma época y tras el derrumbe del Imperio ruso (en mayo de 1918), cosacos del Don encabezados por su atamán, Piotr Krasnov, nuevamente intentaron formar una república cosaca independiente en unión con los cosacos de Kubán. La república incluía diez provincias, con la capital en la ciudad de Novocherkassk, con el esquema administrativo-político de un Estado federal independiente. Las tradiciones, cultura y la comunidad misma cosaca en su mayoría fueron expuestos al exterminio en la época de la Unión Soviética, especialmente entre los años 1922 y 1945, y en la actualidad se encuentran en un proceso de resurgimiento. La gran mayoría de la comunidad cosaca está concentrada en las regiones de Volgogrado y de Rostov, 108 140 del total. Otros 21 444 cosacos son residentes del Krai de Krasnodar y de la región de Stávropol. 3 223 cosacos están repartidos entre la República de Karacháevo-Cherkesia y la República de Osetia del Norte. El resto de la comunidad cosaca está esparcida a lo largo y ancho de Federación de Rusia desde el mar Báltico hasta las costas del océano Pacífico. Independientemente de lo anterior y según distintas estadísticas, cerca de 10 millones de personas en Rusia, en Ucrania y en el exterior se consideran a sí mismos como cosacos de origen o descendentes directos de estos. (es)
- Kosakoak (ukraineraz: козаки́, translit.: koza'ki; errusieraz: каза́ки, translit.: ka'zaki; singularrean ukraineraz: козак; errusieraz: казак, translit.: kazak) gehienbat ekialdeko eslaviarrak diren etnia bat dira, komunitate demokratiko eta erdi-militarrak eratzen zituztelako ospetsu egin zirenak, eta gehienbat Errusiaren hegoaldean eta Ukrainan bizi direnak. Herri gerraria eta askatasunzalea izan zen, bere trebezia militarragatik eta bere buruarengan zuen konfiantzagatik ezaguna. Izena, ziur aski, quzzaq hitz turkikotik dator, «abenturazalea» edo «gizaki librea» esan nahi duena. Izen hau 1395eko ruteniar agiri batean dago aipatuta lehen aldiz. Soziopolitikoki, XV. mendetik egundaino kosakoek primitibo demokratiko eta federaltzat har daitekeen barne egitura administratibo bat dute, erabat ez ohikoa, berritzailea eta onartezina Erdi Aroko Europa ekialdeko eta Asiako kasu guztietan. Kosako modu independentean Europa ekialdeko eta inguruko tokietako historian zehar zenbait populazio gune eta unitate militarrek hartzen duten izen komuna da. Talderik garrantzitsu eta ugarienak ukrainar kosakoak (Козаки)dira, Zaporizhia, Itsaso Beltza, Azov eta eta errusiar kosakoak (Казаки) dira, Don, Kuban, Terek eta Ural ibaietakoak hurrenez hurren. Hain ezagunak ez direnak kosako poloniarrak (Kozacy) eta kosako tartariarrak (Nağaybäklär) dira. (eu)
- Tugtar Cosacaigh ar threibheacha áirithe Slavacha a raibh cónaí orthu i nDeisceart na Rúise agus san Úcráin. Is deacair a rá, cé acu grúpa eitneach nó aicme shóisialta atá iontu. Ar dtús, ba scológa bochta iad a bhí míshásta leis an dóigh a rabhthas á ndúshaothrú sa Rúis. Mar sin, d'éalaigh siad ó bhráca na dtiarnaí talún agus chuaigh siad le fánaíocht i machairí móra an deiscirt. Creidtear gur cuireadh síol leis an gcultúr Cosacach sa Mheánaois, ach níor thrácht na foinsí staire orthu roimh an gceathrú haois déag. Tugtar marcshluanna ar na dreamanna éagsúla de Chosacaigh, ar nós Marcshlua Zaporizhia, Marcshlua Don, Marcshlua Terek agus Marcshlua na hÚraile. Chuala muintir Iarthar na hEorpa an chéad iomrá ar na Cosacaigh i lár na seachtú haois déag, nuair a d'éirigh Cosacaigh Zaporizhia faoi cheannas Bogdan Chmielnicki amach in aghaidh chumhacht na Polainne agus na Liotuáine san Úcráin. Chuir na Cosacaigh eagar míleata orthu féin, rud a chiallaigh nach raibh na stáit áitiúla - an Pholainn, an Rúis agus Cánacht na Crimé - ábalta greim a fháil orthu. Bhí siad ag maireachtáil sna machairí móra mar shluaite leath-neamhspleácha armtha. Uaireanta, bhí siad sásta comhoibriú leis na Polannaigh nó leis na Rúisigh, ach uaireanta eile, d'éirigh siad amach in aghaidh na dtiarnaí iasachta seo. I rith na naoú haoise déag, áfach, bhí na hImpirí Rúiseacha in ann a gcumhacht a chur i bhfeidhm ar na Cosacaigh, cé go bhfuair siad a lán pribhléidí ina éiric sin. Bhí siad díolmhaithe ón gcáin go hiomlán. Bhain na hImpirí úsáid astu mar scothaicme saighdiúirí agus le críocha nua a thabhairt chun míntíreachais, go háirithe sa tSibéir. Chuaigh na Cosacaigh i líonmhaireacht go déanach sa Mheánaois, nuair a bhí na seirfigh Úcránacha agus Rúiseacha ag teitheadh óna dtiarnaí talún le triail a bhaint as saol an Chosacaigh. Sa deireadh thiar thall, áfach, d'iompaigh na Cosacaigh ina saighdiúirí in arm Impireacht na Rúise, agus iad ag coimheád teorainneacha na hImpireachta. Is mar ghardaí teorann agus mar shearbhóntaí de chuid an Impire anlathaigh sin is mó a aithníonn muintir an Iarthair na Cosacaigh, agus is le tíorántacht na hImpireachta a shamhlaítear iad – íomhá atá bun os cionn ar fad le clú na gCosacach sa Rúis féin. Ghreamaigh íomhá rómánsúil na saoirse agus na heachtránaíochta de na Cosacaigh go dtí an lá inniu, rud atá le haithint ar litríocht na Rúise agus na hÚcráine. Tá iarsmaí na gCosacach i Rúis an lae inniu eagraithe ina marcshluaite arís, agus iad ag iarraidh páirt a ghlacadh i gcúrsaí polaitíochta, go háirithe ag tacaíocht le páirtithe agus dreamanna náisiúnaíocha. Níl údaráis na Rúise sásta stádas an ghrúpa eitnigh a bhronnadh ar na Cosacaigh go hoifigiúil, áfach. Throid na Cosacaigh Rúiseacha in Arm na Rúise ina lán cogaí i rith na hochtú is na naoú haoise déag. Le linn Chogadh Cathartha na Rúise, bhí Cosacaigh ag troid ar an dá thaobh, san Arm Bán chomh maith leis an Arm Dearg. Bhí na Cosacaigh cois Don ar ceann de na dreamanna ba mhó a chuir in aghaidh na mBoilséavach. Mar sin féin, cuireadh reisimintí Cosacacha ar bun arís roimh an Dara Cogadh Domhanda. Inniu, tá traidisiún na gCosacach á athbheochan i ndeisceart na Rúise. Faoi láthair, tá timpeall is 150,000 duine ar fiannas míleata in aonaid armtha na gCosacach, agus na milliúin duine ag dearcadh orthu féin mar Chosacaigh eitneacha. Is iad na teangacha is mó a shamhlaítear leis na Cosacaigh ná an Rúisis agus an Úcráinis. Bhí canúint, téarmaí agus focail dá gcuid féin ag na Cosacaigh sa dá theanga, áfach. Na scríbhneoirí Rúisise a scríobh scéalta faoi na Cosacaigh, ar nós Mikhail Sholokhov agus , d'fhéach siad le húsáid a bhaint as canúintí agus téarmaí Cosacacha ina gcuid saothar. (ga)
- Cosaques, est le nom donné à un groupe de populations en majorité slaves originaire de régions de la steppe pontique situées sur les actuels territoires de l'Ukraine et de la Russie. Ils ont la particularité d'être à l'origine semi-nomades, de vivre de manière autonome et autogérée et d'assurer leur propre défense grâce à un entraînement militaire systématique. (fr)
- Bangsa Kazaki (Rusia: каза́ки́, kazaki; Ukraina: козаки́, Polandia: kozaky; Inggris: cossack) adalah nama kelompok masyarakat yang mendiami wilayah stepa utara benua Eropa dan Asia. Sebagian besar sejarawan meyakini bahwa masyarakat Kazaki adalah campuran dari berbagai keturunan etnis pejuang dari Rusia, Ukraina, dan Turki Tatar yang mendiami atau melewati stepa luas dari Asia sampai Eropa selatan. (in)
- I cosacchi (in polacco kozacy; in russo: казаки?, traslitterato: kazaki; in ucraino: козаки?, traslitterato: kozaky; forse dalla parola turco-tatara qazaq', nomade o uomo libero) sono un'antica comunità militare che vive nell'Europa orientale, in maggioranza nella steppa ubicata tra l'Ucraina e gli Zarati Russi del nord est. Inizialmente con tale termine furono individuate le popolazioni nomadi tatare delle steppe del sud-est della Russia. Tuttavia, a partire dal XV secolo, il nome fu attribuito a gruppi di Slavi che popolavano i territori che si estendevano tra la Russia Meridionale e l'Ucraina Orientale lungo il basso corso dei fiumi Don e Dnepr (questi ultimi erano noti come cosacchi dello Zaporož'e); in questo senso, i cosacchi non costituiscono un gruppo etnico vero e proprio. Altre zone di colonizzazione successiva furono la pianura ciscaucasica (bacini dei fiumi Kuban' e Terek), il basso Volga, la steppa del bacino dell'Ural e alcune zone della Siberia orientale nel bacino del fiume Amur. Il termine "cosacco" apparirebbe per la prima volta nel 1395, nelle Cronache della Repubblica di Novgorod, oppure secondo altri storici solo nel 1444 in un manoscritto russo, per designare soldati mercenari nomadi e liberi (ovverosia non soggetti agli obblighi feudali) che spesso offrivano i loro servigi ai vari principi. Durante la guerra civile russa (1918-1922) i cosacchi, che inizialmente avevano appoggiato la rivoluzione contro lo Zar, si schierarono in gran parte con le Armate Bianche in opposizione ai bolscevichi, mentre nella seconda guerra mondiale lottarono invece sia per gli Alleati sia per l'Asse. Carta della «Tartaria d'Europa» del 1684, contenente «le due Ukraine, una abitata da Cosacchi Tanaiti soggetti al Moscouita, l'altra da Cosacchi di Zaporowa, ora liberi e già dipendenti dalla Polonia» (it)
- コサック(ウクライナ語: козак、ロシア語: казак、日本語では哥薩克とも表記は、ウクライナやロシアに存在した軍事的共同体、およびその共同体に属した人々を指す語である。周囲の封建国家や遊牧民に対する防衛のため、一種の軍事共同体を組織した。特定の民族を示す語ではなく、チュルク系民族、タタール、スラブ人など様々な民族的出自の人々がその構成要素となった。 15世紀にはウクライナ中南部の「荒野」と呼ばれる草原地帯に住み着いていた。16世紀半ば以降、ドニエプル川の中流を中心とするザポロージャ地方やドン川の下流に根拠地を築き、それぞれザポロージャ・コサック(ウクライナ・コサック)およびドン・コサックと呼ばれた。 当初のコサックは周辺国家に依存しない独立した集団であったが、16世紀以降ウクライナのザポロージャ・コサックはポーランド・リトアニア共和国、ドン・コサックはロシア・ツァーリ国に属し、軍務を提供する見返りに自治権を与えられた。コサックは自治権を守るためにしばしば保護国に対して叛乱を起こした。1648年のフメリニツキーの乱はウクライナにおけるザポロージャ・コサックの国家を誕生させ、ポーランド・リトアニア共和国の衰退を促した一方、帝政ロシアの庇護を求める結果となった。18世紀、ザポロージャ・コサックはロシアからの離脱を図るもののこれに失敗し、18世紀末にロシア帝国によって廃止された。ドン・コサックによる反乱はいずれもロシアによって鎮圧され、結果ドン・コサックはロシアの体制に取り込まれた。 帝政ロシアはコサックを国境警備や領土拡張の先兵、国内の民衆運動の鎮圧などの任にあてた。19世紀以降、コサックはロシアにおいて貴族・聖職者・農民・商人とならぶ階級の一つとなり、税金免除と引き換えに兵役義務が課され、植民政策における開拓、国境防備、治安維持などに従事した。ロシア内戦中の1919年から1920年にかけては弾圧の対象となり、多数のコサックが離散した。 ソビエト連邦下でもコサック組織は禁止されていたが、ソ連の崩壊後は復興の傾向にあり、ウクライナやロシアで市民団体がコサックの復帰運動を行っている。現在、ウクライナ、ロシア、カザフスタン、アメリカなどにおいて「コサック軍」と名のるいくつかの組織が存在している。組織の活動はコサック文化振興から軍事支援までの広い範囲にわたっている。 (ja)
- ( 비슷한 이름의 카자흐에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 카자크(우크라이나어: козаки́ 코자키[*]; 러시아어: каза́ки 카자키[*]; 폴란드어: Kozacy 코자치[*])는 오늘날의 우크라이나 일대와 러시아 서남부 지역에서 준군사적인 자치 공동체를 이루며 살았던 동슬라브어를 사용하는 민족집단이다. 드니프로 강 하류, 돈 강, 테레크 강, 우랄 강 유역 일대에 드문드문 흩어져 살면서 러시아와 우크라이나의 정치사 및 문화사에 중요한 역할을 했다. 카자크의 기원은 불확실하지만, 14세기에서 15세기 사이 드니프로 강의 자포리자 카자크와 돈 강의 돈 카자크가 발생한 것을 대개 그 시작으로 잡는다. 자포리자 카자크는 폴란드-리투아니아의 봉신이었다. 폴란드-리투아니아로부터의 압력이 증가하면서 17세기 중반 보흐단 흐멜니츠키가 흐멜니츠키 봉기라고 부르는 무장 반란을 일으켜 독립을 선언하고 카자크 수장국을 수립했다. 그 뒤 페레야슬라프 조약(1654년)으로 카자크 수장국은 러시아의 세력권에 편입되었다. 한편 돈 카자크는 16세기에 정립되었으며 러시아 차르국과 동맹을 맺고 러시아의 시베리아 정복에 협조했다. 18세기가 되면 러시아 제국의 카자크들은 국경지대인 우크라이나에서 완충지대의 역할을 했다. 러시아 제정은 카자크의 자유와 자치, 독립에 간섭하면서 그들을 길들이려 했다. 이에 카자크들은 스텐카 라진, , 이반 마제파, 예멜리얀 푸가초프 등을 지도자로 하여 여러 차례 반제정 반란을 일으켰고 일부는 내전 수준으로 비화했다. 러시아 제국은 처형과 고문을 동원하며 이를 모두 무자비하게 진압했다. 1707년-1708년의 불라빈의 난 진압 이후 돈 카자크의 서쪽 자치구가 철폐되었고, 1708년 마제파의 난 진압 이후 바투린의 카자크가 철폐되었다. 1775년 푸가초프의 난이 진압된 뒤에는 드니프로 강 하류 자포리자 카자크가 공식적으로 해산당했다. 18세기 말엽이 되면 카자크 민족은 러시아 제국의 신분제도에서 소슬로비예라는 특수 군사신분을 이루었다. 이는 중세 서유럽의 기사제도와 유사한 것으로서, 카자크들은 군마와 병기 및 보급품을 각자 조달해야 했고 러시아 정부에서는 총기만 보급해 주었다. 민족 자체가 준군사 문화에 의해 규정되었던 만큼 카자크는 18세기-20세기 러시아 제국의 전쟁들(대북방 전쟁, 7년 전쟁, 크림 전쟁, 나폴레옹 전쟁, , 러시아-페르시아 전쟁, 러시아-튀르크 전쟁, 제1차 세계 대전 등)에 동원되었다. 19세기 말에서 20세기 초 차르주의 정권은 카자크를 폴란드인과 유대인에 대한 포그롬을 수행하게 하는 등 공포정치에 이용했다. 또 국경지대 방어와 제국 내부의 소수민족들 간의 경계 방어에도 카자크가 사용되었다. 제정이 러시아 혁명으로 망한 뒤, 돈 카자크와 가 최초로 볼셰비키에 대해 전쟁을 전포함으로써 내전이 시작되었다. 1918년이 되면 카자크들은 완전히 독립적인 상태가 되어 우크라이나국, 돈 공화국, 쿠반 인민공화국 등 자기들의 국민국가를 세웠다. 카자크 병력과 카자크 국가들은 반볼셰비키 백군의 주축을 이루었다. 내전이 볼셰비키의 승리로 끝나면서 과거 카자크들이 살던 지역에서는 카자크 말살정책이 실시되었다. 2010년 러시아 연방의 인구조사에서는 카자크가 별개의 민족으로 취급되고 있다. (ko)
- Os cossacos (russo: казаки́, kazakí; ucraniano: коза́ки, kozáky; polaco: Kozacy) são um povo nativo das estepes das regiões do sudeste europeu (principalmente da Ucrânia e do sul da Rússia) que se estabeleceram mais tarde nas regiões do interior da Rússia asiática. Eles são um povo predominante eslavo oriental e cristãos ortodoxos que se originaram na estepe pôntica como um povo nômade. Os cossacos são muito famosos por sua coragem, bravura, força e capacidades militares (especialmente na cavalaria), mas também pela capacidade de autossuficiência. A sua importância e força militar eram tão grandes que, mais tarde, durante a sua integração ao Império Russo, foram criadas diversas unidades militares de cossacos. Originalmente, este povo ruteno era constituído por camponeses fugitivos, que escapavam do controle dos senhores da guerra dos feudos polaco e moscovita, rumando, assim, às estepes do sudeste europeu, onde se estabeleceram. Eles habitavam áreas escassamente povoadas e ilhas no baixo Dnieper, nas bacias dos rios Don, Terek e Ural, e desempenharam um papel importante no desenvolvimento histórico e cultural da Ucrânia e do sul da Rússia. Grupos diferentes de cossacos são divididos e identificados com diferentes voiskos, ou regiões geográficas. Os mais conhecidos são os da Sibéria, Baikal, Ural, Terek, Don e de Zaporíjia Sich. Os cossacos ficaram imensamente conhecidos na Europa Ocidental nos meados do século XVII, em resultado da grande revolta de Bohdan Chmielnicki e dos zaporijianos contra a República das Duas Nações, no território da atual Ucrânia, revolta essa que veio abalar as fundações da Europa Oriental, fazendo com que os cossacos fossem mesmo considerados como os fundadores da Ucrânia moderna. A população de cossacos cresceu muito durante o fim da Idade Média, dada a grande quantidade de camponeses que fugiam do domínio dos senhores feudais e se juntavam a eles para formar comunidades democráticas, autogovernadas e semi-militares. Com o tempo, os cossacos tornaram-se guardiões das terras que ocuparam e defensores de suas fronteiras, estabelecendo-se, assim, de vez numa região. Os cossacos foram, em especial, destaque como guardiões da fronteira russa contra o Canato de Cazã. Durante o século XIX, na Europa, os cossacos tornaram-se amplamente conhecidos pelas várias guerras travadas ao lado da Rússia, contribuindo, assim, para a imagem estereotipada da Rússia daqueles tempos. Os cossacos integraram o Exército Russo em várias guerras durante os séculos XVIII e XIX. Durante a Guerra Civil Russa, o povo cossaco não se alinhou a nenhuma das facções. Os que desejaram, juntaram-se ao Exército Vermelho ou ao Exército Branco. O território dos cossacos do Don foi um dos mais resistentes aos bolcheviques. Os regimentos militares cossacos foram, no entanto, reorganizados antes da Segunda Guerra Mundial. Na Rússia contemporânea, os cossacos são considerados como um grupo étnico ou como uma parte das forças armadas russas. Nos últimos censos realizados nesse país, a “categoria” cossaca foi separada do resto da população, tendo sido contabilizados mais de 150 000 cossacos a serviço das forças armadas russas, enquanto que o grupo étnico é constituído por vários milhões de descendentes dos antigos guerreiros cossacos. A sua cultura foi proibida nos tempos da União Soviética, e houve até uma tentativa falhada de erradicação de sua cultura. Atualmente, a etnia está vivendo um período de forte revivalismo de sua cultura, sendo esse movimento mais forte no sul da Rússia. Maioria dos cossacos são cristãos ortodoxos. (pt)
- De Kozakken (Oekraïens: enkv. козак; Kozak; meerv. козаки; Kozaky, Russisch: enkv. казак; Kazak; meerv. казаки; Kazaki, Pools: Kozak; meerv. Kozacy) zijn een traditionele gemeenschap van mensen die leven in het zuidelijke steppegebied van Oost-Europa en Aziatisch Rusland. Ze staan bekend om hun onafhankelijke levenswijze en militaire vaardigheden, vooral wat betreft hun rijkunsten. De (symbolische) hoofdstad van de Kozakken is sinds 1993 het historische Don-Kozakkencentrum Novotsjerkassk in het zuidwesten van Rusland. (nl)
- Kozacy (ukr. козаки́ / kozaky, ros. каза́ки a. казаки́ / kazaki, z tur. quazzāq, awanturnik) – nazwa odnosząca się do grupy ludności o charakterze wieloetnicznym z dominującym substratem ruskim, zamieszkującej stepy położone na południe od księstw ruskich, określająca później także rodzaj osadnictwa wojskowego na zasiedlanych ziemiach pogranicznych Rzeczypospolitej i Rosji. Początki Kozaków zaporoskich, czyli niżowych, sięgają XV w. i związane są z południowo-wschodnimi ruskimi kresami Wielkiego Księstwa Litewskiego (Zaporożem), od unii lubelskiej (1569) w składzie Korony. Kozacy w czasach Imperium Rosyjskiego dzielili się na: zaporoskich (do 1775), dońskich, kubańskich, terskich, astrachańskich, uralskich (jaickich), Siedmiorzecza, orenburskich, syberyjskich, zabajkalskich, amurskich, ussuryjskich, buskich, czarnomorskich i azowskich. Po przewrocie bolszewickim, w trakcie wojny domowej w Rosji (1918–1920) opowiedzieli się w przeważającej mierze po stronie Białych. Prześladowani przez bolszewików w czasie wojny domowej i po ich zwycięstwie, byli mordowani i wysyłani do obozów koncentracyjnych Gułagu. Autonomię ziem kozackich zniesiono w 1918. Współcześnie Kozacy zamieszkują przede wszystkim Rosję, gdzie odnawiane są tradycje wojsk kozackich. Dzisiejsza Ukraina uznaje dzieje Kozaków zaporoskich za integralną część własnej historii i jedno z najważniejszych źródeł tożsamości narodowej. Bezpośrednie odniesienie do tradycji Kozaczyzny znajduje się w hymnie Ukrainy. (pl)
- Ej att förväxla med Kazaker, som i grunden hade samma livsstil, men med en annan etnicitet. Kosacker är ett östslaviskt kristet ortodoxt folk. Kosackerna är kända främst för sin speciella patriotiska militära livsstil, präglad av stort frihetspatos och stark klantillhörighet. Kosackerna har inget eget land utan lever främst i sina traditionella områden i sydöstra Ukraina och södra Ryssland, närmare bestämt i norra Kaukasus kring områdena runt floderna Don, Kuban, Terek, där de "ryska kosackerna" lever. De "ukrainska kosackerna" har sitt starkaste fäste bland annat i området kring floden Dnepr. I övrigt finns kosacker utspridda över hela världen. Det förekommer numera under 2000-talet, diskussioner om möjligheten att Don-kosackerna skall få egen autonomi alternativt få bilda egen delrepublik inom den ryska federationen. Kosackerna betraktas som en enhetlig grupp, trots att de geografiskt befinner sig på olika ställen, men är uppdelade i flera mindre underklaner och grupper utifrån geografiska områden. Grovt sett går det att dela in dem utifrån de två mest kända och betydelsefulla grupperna; donkosackerna från södra Ryssland i norra Kaukasus, samt de ukrainska zaporizjakosackerna från dagens Ukraina. (sv)
- Козаки́, козацтво — «це збірна назва козаків в Україні та в порубіжних державах з кінця XV століття; слово «козак» на письмі вперше вжито в «Початковій історії монголів» (1240 р.) у значеннілюдини самітної, не зв'язаної ні з домівкою, ні з сім'єю»; учасники самоврядних чоловічих військових, згодом і територіальних громад, спільнота людей такої самоназви, що з 15 століття фіксуються джерелами у степах Східної Європи, зокрема Подніпров'я, на теренах Дикого поля (Великого Лугу, Дніпровського пониззя). Хоча вважається, що основним заняттям козаків була військова справа, при більш уважному дослідженні помічаємо, що козаки та їхні нащадки встигли себе проявити практично в усіх сферах суспільного життя, яке відоме за військово-прикладною сферою (охорона й патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав) а також у ремісництві, полюванні, землеробстві, науці тощо. Серед козаків зустрічаємо людей доволі творчо і нестандартно мислячих (господарників, вчителів, художників, музикантів, вчених, філософів, економістів, священнослужителів). На думку Арнольда Дж. Тойнбі У 16 столітті козаки були організовані в дві воєнні державні формації — Військо Запорозьке та Донське військо. Згодом 1764 року імператриця Російської імперії Катерина II заборонила та знищила Військо Запорозьке, а Донське військо на початку 18 століття було інкорпоровано до складу військово-політичної структури Російської імперії. Остання поступово ліквідувала козацькі права і автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану (рос. сословия), нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням. На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані в прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР революційна більшовицька (комуністична) влада взяла курс на ліквідацію існуючих суспільних станів і форм власності, внаслідок чого натрапила на затятий спротив представників козачого стану, і тому фактично його фізично винищила у ході розкозачення, репресій та Голодомору на теренах колишніх козачих земель. Досить велика частина козаків воювала проти революційної радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни. З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстану намагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік», увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків в опосередкованих війнах, що в 2010-х призвело, зокрема, до розриву співпраці козацьких організацій України зі «Всевеликим військом Донським» Козіцина. (uk)
- Каза́ки́ (др.-рус. коза́къ; укр. козаки́; польск. kozacy — предположительно от тюркского слова, значившего «удалец, вольный человек») — этносословная и субэтническая группа русских и украинцев. Также в формировании некоторых войск участвовали украинцы (потомки запорожцев составили основу черноморцев на Кубани, в значительно меньшей степени участвовали в формировании кубанских линейцев, донских, оренбургских и сибирских казаков). Кроме того, в состав казаков в бытность их сословием входили группы белорусов, южных славян, греков, осетин, татар, мордвы-эрзи, башкир, калмыков, бурят и других народов. Отдельные группы казаков сохраняли обособленность, особенности языка и культуры, этническое самосознание. Казаки в сословном отношении делились на сельских обывателей, дворян, купцов (т. н. «торговые казаки» (укр. чумаки)) и казачье духовенство. До конца XVII века в Русском царстве также существовали особые категории служилых людей — беломестные казаки и городовые казаки, до конца XIX века — станичные казаки, до 1920 года — сибирские городовые казаки, а в Речи Посполитой были надворные казаки, реестровые казаки, охочекомонные казаки и лисовчики. Широко распространена точка зрения на казаков как на «особый субэтнос, впоследствии ставший этносом», высказанная Л. Н. Гумилёвым. Такую точку зрения поддерживает ряд российских этнологов и антропологов. Однако вопрос этноидентификации казаков является наиболее дискуссионным и вызывает самые противоречивые оценки историков и этнографов, которые указывают на различное этническое происхождение казаков, несмотря на распространённое мнение об их этнической общности. Антропологический анализ казаков не позволяет вести речь об их едином этнографическом происхождении, поскольку в казачьей среде не всегда прослеживается некая особая антропологическая общность — ни смешанная, ни переходная. За всю свою историю казачьи воинские формирования входили в армию Русского государства, Русскую императорскую армию (в том числе и в Русскую гвардию), в вооружённые силы России (Советского Союза). Помимо этого, казачьи воинские формирования входили в вооружённые силы Великого княжества Литовского, Польши, «вольного города» Гамбурга, короля Швеции Карла XII (Мазепа и Гордиенко), Османской империи (Правобережная Гетманщина под Османским протекторатом /1669−1685/, «некрасовцы» и Задунайская Сечь), Персии (Персидская казачья дивизия), Украинской Народной Республики, Парагвая, Германии (Kosakenlager), Маньчжоу-го и Японии (Квантунская армия). (ru)
|
rdfs:comment
|
- Kozakoj (foje ankaŭ kazakoj) estas origine militistareroj en ĉestepaj regionoj de Rzeczpospolita. Poste per ĝia vorto eknomigi etnogrupo en konsisto de rusa kaj aliaj popoloj de slava lingva familio, plejmulto loĝas en sudaj partoj de Rusio. Grupoj de kozakoj loĝas ankaŭ en Ukrainio, Kazaĥio kaj aliloke. (eo)
- Cosaques, est le nom donné à un groupe de populations en majorité slaves originaire de régions de la steppe pontique situées sur les actuels territoires de l'Ukraine et de la Russie. Ils ont la particularité d'être à l'origine semi-nomades, de vivre de manière autonome et autogérée et d'assurer leur propre défense grâce à un entraînement militaire systématique. (fr)
- Bangsa Kazaki (Rusia: каза́ки́, kazaki; Ukraina: козаки́, Polandia: kozaky; Inggris: cossack) adalah nama kelompok masyarakat yang mendiami wilayah stepa utara benua Eropa dan Asia. Sebagian besar sejarawan meyakini bahwa masyarakat Kazaki adalah campuran dari berbagai keturunan etnis pejuang dari Rusia, Ukraina, dan Turki Tatar yang mendiami atau melewati stepa luas dari Asia sampai Eropa selatan. (in)
- De Kozakken (Oekraïens: enkv. козак; Kozak; meerv. козаки; Kozaky, Russisch: enkv. казак; Kazak; meerv. казаки; Kazaki, Pools: Kozak; meerv. Kozacy) zijn een traditionele gemeenschap van mensen die leven in het zuidelijke steppegebied van Oost-Europa en Aziatisch Rusland. Ze staan bekend om hun onafhankelijke levenswijze en militaire vaardigheden, vooral wat betreft hun rijkunsten. De (symbolische) hoofdstad van de Kozakken is sinds 1993 het historische Don-Kozakkencentrum Novotsjerkassk in het zuidwesten van Rusland. (nl)
- القوزاق (بالروسية:Казаки، بالوكرانية:Козаки) هم مجموعة أثنية للسلافيين الشرقيين الذين يقطنون بجملتهم السهوب الجنوبية في شرق أوروبا وروسيا وكازاخستان وسيبيريا. وهناك أكثر من فرضية بشأن أصل القوزاق ومن أين ينحدرون، ثمة فرضية تقول ان القوزاق هم فئة عسكرية من الناس ضمن روسيا. ولا يوافق على ذلك القوزاق انفسهم، إذ يعتبرون ان أصولهم أعرق بكثير. ومن المعتقد ان موطن القوزاق هو خط من القلاع والحصون كان يمر من نهر الفولغا الوسطى باتجاه مدينتي ريازان وتولا ثم ينعطف نحو الجنوب ويصل إلى نهر الدنيبر في منطقة مدينتي بوتيفل وبيرياسلاف. (ar)
- Els cosacs (ucraïnès: Козаки transcrit Kozaky, rus: Казаки transcrit Kazaki, en polonès Kozacy) són un grup ètnic originàriament nòmada i d'origen tàtar que viuen a parts d'Ucraïna, Rússia i Polònia. La paraula cosac deriva de la paraula kazak que en llengua kirguís significa home lliure o aventurer i va aparèixer per primera vegada a territoris eslaus el 1395. Eren grups formats per desertors fugitius, serfs i descontents amb el govern del país. S'organitzaven en tropes de cavallers, guiats per atamans, vivien de la caça, l'agricultura, la pesca o el saqueig. Gaudien d'una total independència i servien de base per a totes les revoltes contra Polònia, provocades per la política religiosa dels reis polonesos.En acabar el segle xvi ja hi havia grups ben caracteritzats. Els més importants for (ca)
- Kozáci jsou převážně východoslovanské pravoslavné svazy svobodných obyvatel, zemědělců a válečníků pocházející z ukrajinských a jihoruských stepí. Historicky šlo o polokočovné a polovojenské obyvatelstvo, které žilo pod jmenovitou suzerenitou různých východoevropských států té doby. Za vojenskou službu jim byla umožněna velká míra samosprávy. Kozáci byli zvláště známí držením demokratických tradic. Obývali řídce osídlené oblasti v povodí řek Dněpr, Don, Těrek a Ural a sehráli důležitou roli v historickém a kulturním vývoji Ukrajiny i Ruska. (cs)
- Kosaken (ukrainisch козаки́, kosaky; russisch казаки́/каза́ки, kasaki; ; polnisch kozacy) waren Gemeinschaften freier Reiterverbände, zu denen sich flüchtige russische, ukrainische und polnische Leibeigene, manchmal auch nur Abenteurer oder anderweitig Abtrünnige in den südlichen Steppengebieten Osteuropas (vgl. Wilde Felder) zusammenschlossen. Traditionell sind die Kosaken hierarchisch unter Atamanen oder Hetmanen organisiert. Die Kosaken spielten eine maßgebliche Rolle bei der russischen Eroberung und Erschließung Sibiriens sowie des Nordkaukasus. (de)
- Οι Κοζάκοι (ουκρανικά: козаки, ρώσικα: казаки) είναι ομάδα κυρίως ανατολικο σλαβικών λαών, οι οποίοι αρχικά ήταν μέλη δημοκρατικών, ημιστρατιωτικών κοινοτήτων και κατοικούσαν σε αραιοκατοικημένες περιοχές και νησιά στις λεκάνες του κάτω Δνείπερου και του Ντον, στην περιοχή της σημερινής Ουκρανίας και νότιας Ρωσίας. Οι Κοζάκοι διαδραμάτισαν σημαντικό ρόλο στην ιστορική εξέλιξη αυτών των εθνών. Κοινό χαρακτηριστικό τους ανά τους αιώνες ήταν το φιλοπόλεμο και ατίθασο πνεύμα τους. (el)
- The Cossacks(Ukrainian: Козаки́, tr. kozaky) are a predominantly East Slavic Orthodox Christian people originating in the the steppes region of Russia and Ukraine. Historically, they were a semi-nomadic and semi-militarized people, who, while under the nominal suzerainty of various Eastern European states at the time, were allowed a great degree of self-governance in exchange for military service. Although numerous linguistic and religious groups came together to form the Cossacks, most of them coalesced and became East Slavic-speaking Orthodox Christians. The Cossacks were particularly noted for holding democratic traditions. The rulers of the Polish-Lithuanian Commonwealth and Russian Empire endowed Cossacks with certain special privileges in return for the military duty to serve in the (en)
- Cosaco (en ucraniano: козак (plural, козаки); en ruso: казак tr.: kazak (plural, казаки); se refiere a grupos de formaciones sociales y militares, inicialmente de origen eslavo, los cuales se establecieron de forma permanente en las estepas de lo que es actualmente el sur de Rusia y Ucrania, que brindaban servicios militares a los gobernantes vecinos de Rostov del Don, Kubán, el Cáucaso y Ucrania, aproximadamente en el siglo X. Los cosacos fueron conocidos por su destreza militar y la confianza que tenían en sí mismos. El nombre deriva de la lenguas eslavas Kasak «nómada», «hombre libre». Este término se menciona por primera vez en un documento ruteno que data de 1395. (es)
- Kosakoak (ukraineraz: козаки́, translit.: koza'ki; errusieraz: каза́ки, translit.: ka'zaki; singularrean ukraineraz: козак; errusieraz: казак, translit.: kazak) gehienbat ekialdeko eslaviarrak diren etnia bat dira, komunitate demokratiko eta erdi-militarrak eratzen zituztelako ospetsu egin zirenak, eta gehienbat Errusiaren hegoaldean eta Ukrainan bizi direnak. Herri gerraria eta askatasunzalea izan zen, bere trebezia militarragatik eta bere buruarengan zuen konfiantzagatik ezaguna. Izena, ziur aski, quzzaq hitz turkikotik dator, «abenturazalea» edo «gizaki librea» esan nahi duena. Izen hau 1395eko ruteniar agiri batean dago aipatuta lehen aldiz. (eu)
- Tugtar Cosacaigh ar threibheacha áirithe Slavacha a raibh cónaí orthu i nDeisceart na Rúise agus san Úcráin. Is deacair a rá, cé acu grúpa eitneach nó aicme shóisialta atá iontu. Ar dtús, ba scológa bochta iad a bhí míshásta leis an dóigh a rabhthas á ndúshaothrú sa Rúis. Mar sin, d'éalaigh siad ó bhráca na dtiarnaí talún agus chuaigh siad le fánaíocht i machairí móra an deiscirt. Creidtear gur cuireadh síol leis an gcultúr Cosacach sa Mheánaois, ach níor thrácht na foinsí staire orthu roimh an gceathrú haois déag. (ga)
- ( 비슷한 이름의 카자흐에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 카자크(우크라이나어: козаки́ 코자키[*]; 러시아어: каза́ки 카자키[*]; 폴란드어: Kozacy 코자치[*])는 오늘날의 우크라이나 일대와 러시아 서남부 지역에서 준군사적인 자치 공동체를 이루며 살았던 동슬라브어를 사용하는 민족집단이다. 드니프로 강 하류, 돈 강, 테레크 강, 우랄 강 유역 일대에 드문드문 흩어져 살면서 러시아와 우크라이나의 정치사 및 문화사에 중요한 역할을 했다. 카자크의 기원은 불확실하지만, 14세기에서 15세기 사이 드니프로 강의 자포리자 카자크와 돈 강의 돈 카자크가 발생한 것을 대개 그 시작으로 잡는다. 자포리자 카자크는 폴란드-리투아니아의 봉신이었다. 폴란드-리투아니아로부터의 압력이 증가하면서 17세기 중반 보흐단 흐멜니츠키가 흐멜니츠키 봉기라고 부르는 무장 반란을 일으켜 독립을 선언하고 카자크 수장국을 수립했다. 그 뒤 페레야슬라프 조약(1654년)으로 카자크 수장국은 러시아의 세력권에 편입되었다. 한편 돈 카자크는 16세기에 정립되었으며 러시아 차르국과 동맹을 맺고 러시아의 시베리아 정복에 협조했다. (ko)
- I cosacchi (in polacco kozacy; in russo: казаки?, traslitterato: kazaki; in ucraino: козаки?, traslitterato: kozaky; forse dalla parola turco-tatara qazaq', nomade o uomo libero) sono un'antica comunità militare che vive nell'Europa orientale, in maggioranza nella steppa ubicata tra l'Ucraina e gli Zarati Russi del nord est. Carta della «Tartaria d'Europa» del 1684, contenente «le due Ukraine, una abitata da Cosacchi Tanaiti soggetti al Moscouita, l'altra da Cosacchi di Zaporowa, ora liberi e già dipendenti dalla Polonia» (it)
- コサック(ウクライナ語: козак、ロシア語: казак、日本語では哥薩克とも表記は、ウクライナやロシアに存在した軍事的共同体、およびその共同体に属した人々を指す語である。周囲の封建国家や遊牧民に対する防衛のため、一種の軍事共同体を組織した。特定の民族を示す語ではなく、チュルク系民族、タタール、スラブ人など様々な民族的出自の人々がその構成要素となった。 15世紀にはウクライナ中南部の「荒野」と呼ばれる草原地帯に住み着いていた。16世紀半ば以降、ドニエプル川の中流を中心とするザポロージャ地方やドン川の下流に根拠地を築き、それぞれザポロージャ・コサック(ウクライナ・コサック)およびドン・コサックと呼ばれた。 帝政ロシアはコサックを国境警備や領土拡張の先兵、国内の民衆運動の鎮圧などの任にあてた。19世紀以降、コサックはロシアにおいて貴族・聖職者・農民・商人とならぶ階級の一つとなり、税金免除と引き換えに兵役義務が課され、植民政策における開拓、国境防備、治安維持などに従事した。ロシア内戦中の1919年から1920年にかけては弾圧の対象となり、多数のコサックが離散した。 (ja)
- Kozacy (ukr. козаки́ / kozaky, ros. каза́ки a. казаки́ / kazaki, z tur. quazzāq, awanturnik) – nazwa odnosząca się do grupy ludności o charakterze wieloetnicznym z dominującym substratem ruskim, zamieszkującej stepy położone na południe od księstw ruskich, określająca później także rodzaj osadnictwa wojskowego na zasiedlanych ziemiach pogranicznych Rzeczypospolitej i Rosji. Początki Kozaków zaporoskich, czyli niżowych, sięgają XV w. i związane są z południowo-wschodnimi ruskimi kresami Wielkiego Księstwa Litewskiego (Zaporożem), od unii lubelskiej (1569) w składzie Korony. (pl)
- Ej att förväxla med Kazaker, som i grunden hade samma livsstil, men med en annan etnicitet. Kosacker är ett östslaviskt kristet ortodoxt folk. Kosackerna är kända främst för sin speciella patriotiska militära livsstil, präglad av stort frihetspatos och stark klantillhörighet. Kosackerna har inget eget land utan lever främst i sina traditionella områden i sydöstra Ukraina och södra Ryssland, närmare bestämt i norra Kaukasus kring områdena runt floderna Don, Kuban, Terek, där de "ryska kosackerna" lever. De "ukrainska kosackerna" har sitt starkaste fäste bland annat i området kring floden Dnepr. I övrigt finns kosacker utspridda över hela världen. Det förekommer numera under 2000-talet, diskussioner om möjligheten att Don-kosackerna skall få egen autonomi alternativt få bilda egen delrepubli (sv)
- Os cossacos (russo: казаки́, kazakí; ucraniano: коза́ки, kozáky; polaco: Kozacy) são um povo nativo das estepes das regiões do sudeste europeu (principalmente da Ucrânia e do sul da Rússia) que se estabeleceram mais tarde nas regiões do interior da Rússia asiática. Eles são um povo predominante eslavo oriental e cristãos ortodoxos que se originaram na estepe pôntica como um povo nômade. Os cossacos são muito famosos por sua coragem, bravura, força e capacidades militares (especialmente na cavalaria), mas também pela capacidade de autossuficiência. Maioria dos cossacos são cristãos ortodoxos. (pt)
- Каза́ки́ (др.-рус. коза́къ; укр. козаки́; польск. kozacy — предположительно от тюркского слова, значившего «удалец, вольный человек») — этносословная и субэтническая группа русских и украинцев. Также в формировании некоторых войск участвовали украинцы (потомки запорожцев составили основу черноморцев на Кубани, в значительно меньшей степени участвовали в формировании кубанских линейцев, донских, оренбургских и сибирских казаков). Кроме того, в состав казаков в бытность их сословием входили группы белорусов, южных славян, греков, осетин, татар, мордвы-эрзи, башкир, калмыков, бурят и других народов. Отдельные группы казаков сохраняли обособленность, особенности языка и культуры, этническое самосознание. (ru)
- Козаки́, козацтво — «це збірна назва козаків в Україні та в порубіжних державах з кінця XV століття; слово «козак» на письмі вперше вжито в «Початковій історії монголів» (1240 р.) у значеннілюдини самітної, не зв'язаної ні з домівкою, ні з сім'єю»; учасники самоврядних чоловічих військових, згодом і територіальних громад, спільнота людей такої самоназви, що з 15 століття фіксуються джерелами у степах Східної Європи, зокрема Подніпров'я, на теренах Дикого поля (Великого Лугу, Дніпровського пониззя). На думку Арнольда Дж. Тойнбі (uk)
|