| dbo:abstract
|
- الدستورية هي «خليط من الأفكار، والمواقف، وأنماط السلوك التي توضح المبدأ القائل بأن سلطة الحكومة تنبع من مجموعة من القوانين الأساسية وتُحدَّد بها». تُعد المنظمات السياسية دستورية بقدر ما «تحتوي على آليات مؤسسية للسيطرة على السلطة لحماية مصالح وحريات المواطنين، بما في ذلك من هم من الأقلية». وصفها عالم السياسة والباحث الدستوري ديفيد فيلمان: تصف الدستورية مفهومًا معقدًا، متجذرًا بعمق في التجربة التاريخية، ويُخضع المسؤولين الذين يترأسون سلطات حكومية لقيود قانون أعلى. تعلن الدستورية عن رغبتها في سيادة القانون بدلًا من سيادة الحكم التعسفي أو أوامر المسؤولين العموميين فقط. يتمثل العنصر الجوهري في مفهوم الدستورية، في جميع الكتابات التي تتناول القانون العام الحديث وأسس فن الحكم، بعدم تمتع المسؤولين الحكوميين في المجتمع السياسي بحرية فعل أي شيء يحلو لهم بأي طريقة يختارونها؛ فهم ملزمون بمراعاة كل من القيود المفروضة على السلطة والإجراءات المنصوص عليها في القانون الدستوري الأعلى للمجتمع. يمكن القول إن معيار الدستورية هو مفهوم الحكومة المحدودة بموجب قانون أعلى. (ar)
- القانون الدستوري هو مجموعة من المبادئ والأحكام والقواعد التي تتعلق بالأسس التي تنبني عليها الدولة وكذلك بتنظيم الحكم وسيره داخلها وتشكل هذه المبادئ والقواعد والاحكام أهم المعطيات القانونية المتصلة بالحكم داخل الدولة. وتوجد هذه المعطيات، غالبا، ضمن وثيقة مكتوبة أي دستور نظرا لما يتميز به من الناحية الشكلية وما يتضمنه.و قد ظهر اصطلاح «قانون دستوري» في أوائل القرن العشرين في البلاد العربية أما في الغرب فقد ظهر في إيطاليا في القرن الثامن عشر وظهر في فرنسا بصفة رسمية سنة 1834 على يد وزير المعارف في عهد حكومة «لويس فيليب جيسو» الذي قرر إنشاء أول كرسي يحمل اسم قانون دستوري بكلية الحقوق بباريس وذلك بهدف تدريس أحكام الدستور الفرنسي لسنة 1930. (ar)
- El Dret Constitucional és una branca del Dret Públic el camp d'estudi de la qual inclou l'anàlisi de les lleis fonamentals que defineixen un estat. Entre els principis doctrinals del dret constitucional hi ha la divisió de poders (poder legislatiu, poder executiu i poder judicial). És matèria d'estudi del Dret Constitucional tot el que té a veure amb la forma d'estat, la forma de govern, els drets fonamentals i la regulació dels poders públics, incloent-hi tant les relacions entre els poders públics com les relacions entre els poders públics i els ciutadans. Com que el nombre d'estats s'ha multiplicat, també ho han fet les constitucions i amb elles el cos del dret constitucional, encara que a vegades aquesta llei emana de fonts fora de l'estat. Especialment des de mitjan segle XX, la protecció dels drets individuals s'ha convertit també en una preocupació de les institucions supranacionals. (ca)
- El constitucionalisme és una doctrina ideològica i política que defensa l'establiment d'un conjunt de normes bàsiques per les quals s'ha de regir una societat. És sempre el pacte de tots els membres representatius de la societat que constitueix el col·lectiu definit per aquest pacte i limita el dret, les accions i les autoritats de tots els agents de poder. El constitucionalisme és una doctrina històrica que ha pervingut durant tota l'Edat moderna i s'ha materialitzat en l'Edat contemporània mitjançant la ideologia del liberalisme i les revolucions liberals de finals del Segle XVIII i la primera meitat del Segle XIX. La lluita contra el poder absolut dels reis, l'oposició a les constants guerres de religió a Europa, i les constants apel·lacions a la tolerància caracteritzen al constitucionalisme. (ca)
- Konstitucionalismus neboli ústavnost označuje bezvýjimečnou vládu ústavy, resp. vládu lidu prostřednictvím demokratické ústavy, která odděluje státní moci a chrání lidská práva. Projevuje se také v tom, že všechny zákony a podzákonné předpisy musí být v souladu s ústavou (ústavním pořádkem), zachovávání ústavnosti kontroluje ústavní soudnictví. V České republice je podle čl. 83 Ústavy orgánem ochrany ústavnosti Ústavní soud. Provádí ji buď jako abstraktní kontrolu ústavnosti (posuzuje abstraktní právní předpisy z hlediska jejich souladu s ústavním pořádkem), nebo jako kontrolu konkrétní (rozhoduje o ústavních stížnostech jednotlivců v konkrétních případech). (cs)
- Ústavní právo je právní odvětví veřejného práva vymezujícího stát a obsah státní moci. Ústavní právo je tvořeno souhrnem právních norem nejvyšší právní síly určujících formu státu a vlády, rozdělení a výkon státní moci a základní práva a svobody. Dříve bylo označováno jako státní právo a zahrnovalo i část dnešního práva správního. Ústavní právo je soubor všech právních norem, které upravují nejdůležitější vztahy ve státě, a to:
* uspořádání státu
* rozdělení a výkon státní moci
* základní práva a svobody občanů (cs)
- Als Verfassungsrecht wird in der allgemeinen Staatslehre, Politikwissenschaft und Verfassungsvergleichung die Lehre von den rechtlichen Grundlagen eines Staates beziehungsweise von Staaten untereinander bezeichnet. Hierzu zählt vor allem die Lehre von der Organisation des Staates. Regelmäßig sind die verfassungsrechtlichen Grundlagen in einer Verfassungsurkunde (Verfassung im formellen Sinne) niedergelegt; als Staat ohne geschriebene Verfassung, d. h. lediglich mit einer Verfassung im materiellen Sinn, ist das Vereinigte Königreich zu nennen. Vornehmlich in den Ländern des deutschen Rechtskreises wird zwischen Staatsrecht im Allgemeinen und Verfassungsrecht im Besonderen unterschieden (siehe die Abgrenzung von Staatsrecht und Verfassungsrecht). (de)
- Konstitutionalismus ist ein Begriff aus der Verfassungsgeschichte und beschreibt eine bestimmte Staatsform, in der eine Verfassung eine bestimmte Rolle spielt. Je nach Land und Sprache kann damit im Einzelnen etwas Unterschiedliches gemeint sein. In der Geschichte Deutschlands versteht man unter Konstitutionalismus vor allem die Phase von 1814 bis 1918, als es zwar bereits Verfassungen gab, aber die parlamentarische Regierungsweise sich noch nicht rechtlich oder faktisch durchgesetzt hatte. Man spricht auch von einer Abfolge absolutistische Monarchie, konstitutionelle Monarchie, parlamentarische Monarchie. In der konstitutionellen Monarchie muss sich ein Monarch, anders als in der absolutistischen Monarchie, an eine Verfassung halten, in der parlamentarischen kommt hinzu, dass die Regierung letztlich vom Vertrauen des Parlaments abhängt. (de)
- α) Μια εννοιολογική διάκριση του Συντάγματος είναι:
* Σύνταγμα με την ενεργητική του όρου (αντιστοιχεί στη συστατική στιγμή του): ordo ordinans = τάξη που συντάσσει μία Πολιτεία που θεμελιώνει μια έννομη τάξη. Λειτουργεί ως ληξιαρχική πράξη γέννησης του νέου Κράτους και διακήρυξη εθνικής υπόστασης και ανεξαρτησίας (π.χ. Αμερικάνικη και Ελληνική Επανάσταση). Συστατική είναι η λειτουργική του Συντάγματος και όταν εγκαθίσταται ένα νέο πολιτικό καθεστώς μετά από επανάσταση ή πραξικόπημα και έρχεται έτσι σε ρήξη με το προηγούμενο.
* Σύνταγμα με την παθητική σημασία( αντιστοιχεί στην οργανωτική στιγμή του): με τη θέσπιση του από σκέτη δύναμη (forza) μετασχηματίζεται σε εξουσία (potere) από ordo ordinans σε ordo ordinatus = «τάξη συντεταγμένη». Λειτουργεί ως οργανωτικός ιστός ή σκελετός του Κράτους και ως καταστατικό θεμέλιο της κυρίαρχης εξουσίας του. Καθορίζει τη διάρθρωση των εξουσιών και τον τρόπο άσκησής τους, γι’ αυτό, τελικά Σύνταγμα « κυρίως ειπείν σημαίνει πολίτευμα» και μάλιστα δημοκρατικό πολίτευμα με «συγκερασμένη» και περιορισμένη διακυβέρνηση. β) Οι δύο προσλήψεις του Συντάγματος είναι:
* «θεσμική- πολιτειακή»: Το Σύνταγμα εκλαμβάνεται κυρίως ως έννοια περιγραφική μιας πολιτειακής κατάστασης. Αυτή η πρόσληψη περιλαμβάνει τη συστατική και την οργανωτική λειτουργία του. Βέβαια η κανονιστική υφή του Συντάγματος, ενυπάρχει και υπονοείται ακόμη και στην περιγραφική του πρόσληψη. Ποτέ ένα συνταγματικό κείμενο δεν αρκείται στην περιγραφή μιας πραγματικής πολιτικής κατάστασης. Ταυτόχρονα ορίζει επιτακτικά πως θα πρέπει να είναι και να λειτουργεί το πολιτικό καθεστώς σύμφωνα με την προσχεδιασμένη συνταγματική τάξη. Γνωρίσματα συνταγματικού κράτους 1.
* οριοθετημένη κανονιστικά και αντισταθμισμένη θεσμικά εξουσία. 2.
* οργάνωση και λειτουργία με προκαθορισμένους, καταστατικούς και πάγιους κανόνες (Σύνταγμα) 3.
* δημοκρατική εξουσία
* « δεοντική ή κανονιστική»- νομική: Το Σύνταγμα αποτελεί πράξη κανονιστική που περιέχει κανόνες υποχρεωτικούς, οι οποίοι απεικονίζουν ιδεατά και σχεδιάζουν επιτακτικά την οργάνωση της πολιτείας. Οι δύο κυρίως νομικές σημασίες του όρου είναι α) η τυπική και β) η ουσιαστική : α) Τυπικό Σύνταγμα: Γραπτός θεμελιώδης νόμος που έχει αυξημένη τυπική δύναμη σε σχέση με τους άλλους νόμους του κράτους και που δεν μπορεί να τροποποιηθεί παρά με έναν ειδικό, δυσκολότερο απ’ ότι οι κοινοί νόμοι, τρόπο που το ίδιο έχει ορίσει μέσω των διατάξεων της αναθεώρησης του. Το τυπικό Σύνταγμα, είναι γραπτό ( οι κανόνες που περιέχει βρίσκονται αποτυπωμένοι σε ένα ή περισσότερα κείμενα) και κατά κανόνα αυστηρό [: δεν μπορεί να αναθεωρηθεί με τη συνήθη νομοθετική διαδικασία, οι διατάξεις του, δηλ. δεν είναι δυνατόν να τροποποιηθούν παρά μόνο από ειδικό όργανο ή (και) με ειδική διαδικασία].Ανάλογα με το βαθμό αυστηρότητας διακρίνονται σε: • απολύτως αυστηρά [: δεν προβλέπουν η και απαγορεύουν ρητά οποιαδήποτε αναθεώρηση] • σχετικώς αυστηρά [:δεν επιτρέπουν την αναθεώρηση πριν παρέλθει ορισμένος χρόνος από τη θέσπιση τους ή από την προηγούμενη αναθεώρησή τους ή απαγορεύουν την αναθεώρηση ορισμένων διατάξεών τους, που τις καθιστούν έτσι απολύτως άθικτες και απρόσβλητες(άρθρο 110§1 του ισχύοντος Συντάγματος) από νομοθετική εξουσία επειδή τις θεωρούν θεμελιώδεις.] β) Μετά τις διευρύνσεις της ύλης του, ως ουσιαστικό Σύνταγμα θα μπορούσε να οριστεί το σύστημα των θεμελιωδών αρχών και κανόνων που, ανεξάρτητα από την τυπική τους δύναμη και την ενσωμάτωση τους ή μη στο τυπικό Σύνταγμα: είτε καθορίζουν την οργάνωση, τις λειτουργίες ή τις πολιτικές ενός συγκεκριμένου κράτους ( ή μιας Πολιτείας) είτε ορίζουν την καταστατική και αυτόνομη υποκειμενική θέση του προσώπου μέσα στην Πολιτεία κατοχυρώνοντας τα θεμελιώδη δικαιώματά του είτε διέπουν τη ρύθμιση των έννομων σχέσεων που προκύπτουν από την άσκηση των δικαιωμάτων και των ελευθεριών. - Ο Μάνεσης θεωρεί ως την πιο ολοκληρωμένη έννοια του Συντάγματος τη σύνθετη, την τυπική και ουσιαστική μαζί, και το ορίζει ως το κείμενο που έχει, ως θεμελιώδης νόμος, αυξημένη τυπική δύναμη και στο οποίο περιέχονται οι θεμελιώδεις αρχές και κανόνες που διέπουν κατά βάση τη συγκρότηση και την άσκηση της κρατικής εξουσίας και της εν γένει κοινωνικής συμβίωσης διασφαλίζοντας την πολιτική ενότητα μιας δεδομένης κοινωνίας. Πάντως η διάκριση ουσιαστικού και τυπικού Συντάγματος, δεν έχει χάσει ούτε τη σημασία της, ούτε την πρακτικής της αξία. (el)
- La konstitucia juro estas la aro de la reguloj, kiuj organizas la funkciadon de la ŝtato kaj de la publikaj povoj. Ĝia precipa fonto estas konstitucio. (eo)
- Constitutional law is a body of law which defines the role, powers, and structure of different entities within a state, namely, the executive, the parliament or legislature, and the judiciary; as well as the basic rights of citizens and, in federal countries such as the United States and Canada, the relationship between the central government and state, provincial, or territorial governments. Not all nation states have codified constitutions, though all such states have a jus commune, or law of the land, that may consist of a variety of imperative and consensual rules. These may include customary law, conventions, statutory law, judge-made law, or international rules and norms. Constitutional law deals with the fundamental principles by which the government exercises its authority. In some instances, these principles grant specific powers to the government, such as the power to tax and spend for the welfare of the population. Other times, constitutional principles act to place limits on what the government can do, such as prohibiting the arrest of an individual without sufficient cause. In most nations, such as the United States, India, and Singapore, constitutional law is based on the text of a document ratified at the time the nation came into being. Other constitutions, notably that of the United Kingdom, rely heavily on uncodified rules, as several legislative statutes and constitutional conventions, their status within constitutional law varies, and the terms of conventions are in some cases strongly contested. (en)
- Constitucionalismo es un concepto político que se ha definido como «un complejo de ideas, actitudes y pautas de comportamiento que establecen el principio de que la autoridad del gobierno deriva y está limitada por la parte principal de una ley suprema».Su objetivo es arbitrar la autoridad y consagrar los derechos de los hombres y mujeres. En un régimen o sistema constitucionalista cualquier ley debe estar fundamentada en la constitución, por lo que todas las leyes quedan reguladas y supeditadas al articulado general de la constitución. Toute Société dans laquelle la garantie des Droits n'est pas assurée, ni la séparation des Pouvoirs déterminée, n'a point de Constitution. "Una Sociedad en la que la garantía de los Derechos no está asegurada, ni la separación de los Poderes determinada, no tiene Constitución." Declaración de los Derechos del Hombre y del Ciudadano, Asamblea Nacional Constituyente (Francia), 26 de agosto de 1789. Las organizaciones políticas son constitucionales en la medida en que "contienen mecanismos instituciónalizados de control del poder para la protección de los intereses y libertades de la ciudadanía, incluidos los que pueden estar en el ". Tal y como lo describe el politólogo y constitucionalista David Fellman: El constitucionalismo es descriptivo de un concepto complicado, profundamente arraigado en la experiencia histórica, que somete a los funcionarios que ejercen los poderes gubernamentales a las limitaciones de una ley superior. El constitucionalismo proclama la conveniencia del estado de derecho en contraposición al gobierno por el juicio arbitrario o el mero decreto de los funcionarios públicos . En toda la literatura que trata del derecho público moderno y de los fundamentos del Estado, el elemento central del concepto de constitucionalismo es que en la sociedad política los funcionarios del gobierno no son libres de hacer lo que quieran y de la manera que quieran; están obligados a observar tanto las limitaciones del poder como los procedimientos que se establecen en la ley suprema y constitucional de la comunidad. Por tanto, puede decirse que la piedra de toque del constitucionalismo es el concepto de gobierno limitado bajo una ley superior. (es)
- El derecho constitucional es la rama del derecho público cuyo principal objeto de estudio son las leyes fundamentales de un Estado y singularmente de su Constitución. Además, esta tiene la posibilidad de verse desde el punto de vista tanto formal, como material. De esta manera, es materia de estudio todo lo relativo a la forma de Estado, forma de gobierno, derechos fundamentales y la regulación de los poderes públicos, incluidas las relaciones entre los poderes públicos y ciudadanos. (es)
- Hukum tata negara adalah bentuk hukum yang mendefinisikan hubungan antara berbagai lembaga di dalam suatu negara, yaitu eksekutif, legislatif, dan yudikatif. Tidak semua negara bangsa memiliki konstitusi, walaupun semua negara semacam itu memiliki , atau hukum tanah air yang berisi sejumlah peraturan imperatif dan konsensus. Peraturan tersebut meliputi hukum adat, konvensi, , , atau peraturan dan norma internasional. Asas hukum adalah dasar-dasar yang menjadi sumber pandangan hidup, kesadaran, cita-cita hukum masyarakat. (in)
- Le droit constitutionnel est une branche du droit public qui rassemble les règles juridiques relatives à la forme de l'État, à la constitution du gouvernement et des pouvoirs publics et à la participation des citoyens à l'exercice de ces pouvoirs. Ce droit de la Constitution est sanctionné par un juge. Le droit constitutionnel rassemble les règles juridiques intéressant les institutions, le système de norme et de rapports entre normes, et les droits fondamentaux. (fr)
- Le constitutionnalisme est une théorie du droit qui insiste sur le rôle et la fonction de la Constitution dans la hiérarchie des normes par rapport à la loi, ainsi que sur le contrôle de constitutionnalité des lois. On l'oppose parfois au légicentrisme, qui défend la suprématie de la loi, émanation de la souveraineté populaire. En droit international, le constitutionnalisme est une conception qui tend à s'opposer au pluralisme juridique. (fr)
- Konstitusionalisme adalah suatu konsep atau gagasan yang berpendapat bahwa kekuasaan pemerintah perlu dibatasi, agar penyelenggaraan negara tidak sewenang-wenang atau otoriter. Ide konstitusionalisme ini kemudian diadopsi oleh para Founding Fathers Amerika Serikat sebagai dasar mereka merumuskan dasar negara yang demokratis. Salah satu peletak ide ini adalah John Locke, dengan konsep Trias politica. (in)
- Il diritto costituzionale (in inglese: constitutional law) è la branca del diritto pubblico che si occupa, inizialmente, dell'evoluzione e dell'organizzazione dello Stato e dei rapporti tra autorità pubblica e individuo. Da un punto di vista formale-positivista, invece, appartiene alla branca del diritto costituzionale tutto ciò che è oggetto di disciplina da parte della Costituzione, delle leggi costituzionali e degli altri atti normativi e giurisprudenziali che vi diano diretta attuazione. (it)
- 憲法（けんぽう、英語: constitutional law）とは、国家の統治権や統治作用に関する根本的な原則を定める基礎法である。国家の自己決定権の根拠となる法体系。 ある国が人民や外国政府等に対して権限を行使する場合の基本原則を示し、この原則が国民の福祉のための課税や歳出の権限などを政府に付与している。また、憲法は十分な理由のない逮捕の禁止や非公開裁判の禁止などの国家権力を制限する機能も持っている。憲法を成文化していない国民国家でも、国民のコンセンサスを得た強制力のある規則で構成される（ius commune）や土地の法律などの慣習法（customary law）、風習（conventions）、成文法、判例、または国際規則や国際規範が存在するといえる。 1215年にイギリスで制定された「マグナ・カルタ」が源流で、1789年のフランスで制定された「人間と市民の権利の宣言」では人権と国民主権が宣言され、アメリカ独立戦争以降、国民が憲法で国家権力を制限するものと捉えられる。国家の政治的統一体の構造や組織そのものを指す場合もあり（事実的意味の憲法）、このほか憲法は多義的な概念として論じられる。 (ja)
- 立憲主義（りっけんしゅぎ、英: constitutionalism）とは、単に憲法に基づいて統治がなされるべきであるというのみならず、政治権力が憲法によって実質的に制限されなければならないという政治理念である。日本語での表現は「憲法に立脚する」という意味合いであるが、そこにいう「憲法」は権力の制約を伴う規範的憲法であり、名目的憲法に基づく統治は本来の意味での立憲主義に結びつかない（外見的立憲主義）。 立憲主義を前提とした民主制を立憲民主主義、やはり立憲主義を前提とした君主制を立憲君主制と呼ぶ。 (ja)
- Il costituzionalismo riguarda la filosofia istituzionale, e rappresenta il principio secondo cui l'esercizio del potere politico va limitato da regole scritte che indirizzano e limitano lo sviluppo giuridico e fissano la forma istituzionale al fine di evitare l'arbitrio. In altre parole, si contrappone all'assolutismo e in generale all'arbitrio politico attraverso lo strumento di una Costituzione scritta. (it)
- 입헌주의(立憲主義, 영어: Constitutionalism, 문화어: 립헌주의)는 국민의 기본적 인권을 보장하기 위하여 통치 및 공동체의 모든 생활이 헌법에 따라서 영위되어야 한다는 정치원리를 말한다. (ko)
- Constitutionalisme is een politieke stroming en filosofie die stelt dat de heersende macht gebonden is zekere rechten van de onderdanen te respecteren. Volgens het moderne constitutionalisme moet de staatsvorm gebaseerd zijn op een grondwet. De neiging om politieke kwesties te zien in het licht van een constitutie wordt ook wel constitutionalisme genoemd, een term die vaak wordt gebruikt in de politiek van de Verenigde Staten. In de late middeleeuwen gold al dat veel vorsten bepaalde oude rechten en privileges moesten respecteren. Volgens het dominium politicum et regale stelde de vorst de regels vast, maar golden die pas na bevestiging door de onderdanen, soms verenigd in staten. De Magna Carta van 1215 limiteerde de macht van de Engelse koning en zo werden vaker afspraken vastgelegd in een keure zoals de Keure van Kortenberg in 1312. Ter bevestiging werd een pas aangetreden vorst wel geacht om deze rechten te bevestigen tijdens een blijde inkomst, zoals de Blijde Inkomst van 1356 in het hertogdom Brabant. In deze laatste was een recht van opstand opgenomen, waar het Plakkaat van Verlatinghe in 1581 dan ook een beroep op deed. Dit was gebaseerd op het constitutionalisme van de monarchomachen in Frankrijk die het idee van volkssoevereiniteit ontwikkelden. In de Vroegmoderne Tijd werd dit verder uitgewerkt tot een theorie van een sociaal contract door John Locke in Two Treatises of Government uit 1689. Montesquieu zette in De l’esprit des lois uit 1748 zijn ideeën uiteen over de scheiding der machten. Na de Amerikaanse Onafhankelijkheidsoorlog werd in 1787 de Grondwet van de Verenigde Staten van kracht, de oudst gecodificeerde geschreven nationale grondwet die nog van kracht is. De werken van Locke en Montesquieu waren hierop van invloed, net als die van Edward Coke en William Blackstone. De ideeën van Locke en Montesquieu kwamen met die van Jean-Jacques Rousseau over gelijkheid terug in de Verklaring van de rechten van de mens en de burger die werd opgesteld na de Franse Revolutie. Ook de Amerikaanse Onafhankelijkheidsverklaring was hier van invloed. De Verklaring vormde de basis van de Franse grondwet van 1791, de eerste in een lange serie grondwetten. In de rest van Europa werden hierna grondwetten ingevoerd, vaak na de veroveringen van de . Pas vanaf het Revolutiejaar 1848 werden veel van deze grondwetten pas echt representatieve grondwetten. (nl)
- Het staatsrecht, grondwettelijk recht of constitutioneel recht is het recht inzake de staat als organisatorisch verband. Het heeft betrekking op de organen van de staat, op de instelling ervan, hun bevoegdheden, hun verhouding tot elkaar en die tot de burgers. Het staatsrecht is een onderdeel van het publiekrecht. In zekere zin zou men kunnen zeggen dat het bestuursrecht of administratief recht ondergeschikt is aan het staatsrecht, omdat het bestuursrecht beschrijft hoe organen de bevoegdheden die hen krachtens staatsrecht zijn toebedeeld kunnen gebruiken. Meer verdedigbaar is de opvatting dat het bestuursrecht beperkter is in de zin dat het betrekking heeft op het recht betreffende de uitvoerende macht.
* Specifieke bronnen van het Nederlandse staatsrecht:
* Het statuut voor het Koninkrijk der Nederlanden van 1954
* De grondwet van het (Verenigd) Koninkrijk der Nederlanden van 1814/1815
* Specifieke bronnen van het Belgische staatsrecht:
* De Belgische grondwet van 1831
* Algemene bronnen van het staatsrecht:
* Organieke wetten en besluiten
* Gewoonterecht, bijvoorbeeld de vertrouwensregel
* Verdragen
* Rechtsleer
* Algemene rechtsbeginselen (nl)
- Konstytucjonalizm – historycznie: kierunek uznający za najlepszą formę rządów władzę monarchy ograniczoną przez konstytucję, jego początki sięgają XVIII wieku i ówczesnych teorii podziału władzy. Konstytucjonalizm stanowił punkt wyjścia do wprowadzenia ustroju monarchii konstytucyjnej. Władza monarchy została ograniczona przez parlament (ustawodawcza), ministrów odpowiedzialnych przed parlamentem (wykonawcza) oraz niezawisłych sędziów (sądownicza). Po raz pierwszy ustrój taki zaprowadzono w 1689 roku w Anglii. Współcześnie terminem "konstytucjonalizm" określa się ustrój państwowy oparty na pisanej konstytucji. (pl)
- Prawo konstytucyjne (także: „prawo polityczne” z fr. droit politique; „prawo państwowe” z niem. Staatsrecht) – zespół norm prawnych regulujących ustrój polityczny, społeczny i gospodarczy państwa albo zespół norm zawartych w konstytucji („prawo konstytucji”). Nazwa „prawo polityczne” pochodzi z tytułu książki J.J. Rousseau Umowa społeczna. Zasady prawa politycznego. Definicja „prawa politycznego” była identyczna z zaprezentowaną wyżej definicją prawa konstytucyjnego. Obecnie w większości państw stosuje się nazwę „prawo konstytucyjne”. Do ważniejszych wyjątków należą Niemcy i Austria, gdzie stosuje się pojęcie „prawo państwowe”. W ramach prawa konstytucyjnego wyróżnia się , które reguluje kompetencje, organizację i tryb działania parlamentu (szersze ujęcie) albo regulamin parlamentu (węższe ujęcie). (pl)
- Конституционали́зм (от лат. constitutio «закон, регламент, устройство») имеет следующие определения:
* система знаний политико-правового характера, предмет исследования которой составляют фундаментальные ценности демократии, обоснование необходимости установления конституционного строя, анализ истории и практики конституционного развития государства, их групп и мирового сообщества;
* механизм государственной власти, ограниченный конституцией; политическая система, опирающаяся на конституцию и конституционные методы управления. Понятие «конституционализм» имеет объективный (совокупность конституционно-правовых актов, регулирует важные связи) и субъективный (наличие теории конституции, прогрессивных представлений об устройстве общества и государства; восприятия конституции, других нормативных актов населением) аспект. Становление конституционализма в мире связано с оформлением конституционного строя в развитых странах Европы и Америки в период борьбы против феодального абсолютизма (XVII в.) (ru)
- Constitucionalismo é como se denomina o movimento social, político e jurídico e até mesmo ideológico, a partir do qual emergem as constituições nacionais. Em termos genéricos e supranacionais, constitui-se parte de normas fundamentais de um ordenamento jurídico de um Estado, localizadas no topo da pirâmide normativa, ou seja, sua Constituição. Seu estudo implica, deste modo, uma análise concomitante do que seja Constituição com suas formas e objetivos. O constitucionalismo moderno, na magistral síntese de Canotilho "é uma técnica específica de limitação do poder com fins garantir limitação do poder do Estado". (pt)
- Direito constitucional é o ramo do direito público interno dedicado à análise e interpretação das normas constitucionais. Na perspectiva contemporânea, tais normas são compreendidas como o ápice da pirâmide normativa de uma ordem jurídica, consideradas leis supremas de um Estado soberano e têm por função regulamentar e delimitar o poder estatal, além de garantir os direitos considerados fundamentais. O direito constitucional aborda ainda: o conceito de constituição; o poder constituinte; a análise e interpretação das normas constitucionais; os princípios fundamentais; ou direitos humanos; a discussão sobre a nacionalidade; os direitos políticos e os partidos políticos; a organização do Estado; a ; os três poderes; a ; o processo legislativo; a e a mutação constitucional; as ; as finanças públicas e o . (pt)
- Statsrätt är sammanfattningen av de , som har till föremål organisationen av utövandet av statens och statsmaktens förhållande till de densamma underkastade individerna och samhällena. Statsrätten är den gren av den offentliga rätten, som bestämmer de statliga förhållandena inom enhetsstater eller förbundsstater, under det att denna rätts andra gren (folkrätten) bestämmer rättsförhållandena mellan suveräna stater. Under statsrätten faller straffrätt, processrätt, förvaltningsrätt, skatterätt och statsrätt i inskränkt mening eller författningsrätt, vars huvudgrunder bestäms genom grundlag. Kyrkorätt kan ingå i alla dessa arter av statsrätt. Ordet statsrätt begagnas även som namn på läran om statsrätten. Den skiljer sig i denna mening från politik eller statsvetenskap därigenom, att den anger, vilka de statsrättsliga förhållandena är, inte vilka de anses böra vara. Statsrättsläran ingår som hjälpvetenskap i statskunskapen, men är också en självständig juridisk disciplin. Som sådan utreder den, vilka de statsrättsliga förhållandena är enligt positiv lag, oberoende av historiska, sociala och politiska inflytanden. (sv)
- Konstitutionalism som begrepp innefattar flera idéer och innebörder men kan generellt sett beskrivas som ett system för att begränsa statsmaktens makt med en skriven konstitution. Fastän konstitutionellt styre nämns av Aristoteles i Politiken, brukar John Locke framhållas som dess främsta uttolkare. Begreppet konstitutionalism är dubbelsidigt. Konstitutionalism innefattar både bemyndigandet och begränsandet av makten, både beviljar maktbefogenhet och specificerar dess omfattning och syfte. Konstitutionalismen anses främja rättsstatens principer, förutsägbarhetsprincipen, och förhindra godtycklig rättsskipning. Enligt konstitutionalism kan lagar och domar i länder med common law förklaras ogiltiga eftersom de strider emot konstitutionen om det sker i enlighet med , vanligen av en författningsdomstol eller domstol med liknande befogenhet. Såväl förespråkare för naturrätten som Hans Kelsens lärjungar, menar att en konstitution bör innehålla en grundnorm och regeringsmaktens förpliktelser. Som regel är konstitutionen avkodad i ett dokument i moderna stater, som i den amerikanska grundlagen USA:s konstitution. I Aristoteles Politiken avser ett konstitutionellt styre ett statsskick där lagen är överställd regenten; en monarki i vilken regeringsmakten är begränsad i grundlag, kallas med ett senare språkbruk "konstitutionell monarki". Demokratisk konstitutionalism är statsskick vars grundlagar garanterar medborgarna demokrati. (sv)
- Конституцио́нное пра́во — отрасль права, закрепляющая в себе основы взаимоотношения личности и государства, конституционные характеристики государства, регламентирующая организацию государственной власти в стране и иные отношения конституционно-правового характера. (ru)
- Конституці́йне пра́во — галузь права, що становить собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів. (uk)
- 宪政主义（英語：Constitutionalism），又称立宪主义、宪法主义、宪政，是一种主张国家权力来自一部基本法律並受其约束的政治思想、规定公民权利的学说或理念，也是目前部分民主国家的现状。這種理念要求政府所有權力的行使都納入憲法的軌道，並受憲法的制約，使政治運作進入法律化理想狀態。宪政主义强调法治的必要性，认为包括政府在内的一切社会机构和个人都不能凌驾于宪法和法律之上。 憲政是代议制民主的基礎和保障，同時也是對民主政治的制衡，虽然传统上宪政本身并不直接涉及到政府是否通过民主选举产生，但现代宪政理论往往与民主的概念密不可分。在宪政国家里，政府和公民的行为都是有边界的，不能互相僭越，政府所代表的行為世界是公部門，相對來說公民的行為世界稱作公民社會。其中，憲政的根本作用在於防止政府（包括民主政府）權力的濫用（即有限政府），同时維護公民普遍的自由和權利。 世界范围内，宪政体制施行较为成功的例子包括美国的三权分立民主共和制以及英国的君主立宪制。1980年代，蒋经国等人领导的使得中華民國五權分立民主共和制在台湾地区得以成功确立，而同一时期时任中华人民共和国最高领导人的邓小平等人在中国大陆推动的政治体制改革在初期成功确立《八二宪法》后，后期改革最终因为六四事件的爆发而失败。 (zh)
- Конституціоналізм (від лат. constitutio - встановлення, устрій) має визначення:
* Система знань політико-правового характеру, предмет дослідження якої становлять фундаментальні цінності демократії, обґрунтування необхідності встановлення конституційного ладу, аналіз історії і практики конституційного розвитку держави, їх груп і світового співтовариства.
* Механізм державної влади, обмежений конституцією; політична система, що спирається на конституцію і конституційні методи управління. Поняття Конституціоналізм має два аспекти:
* об'єктивний — сукупність конституційно-правових актів, що регулюють важливі соціальні зв'язки;
* суб'єктивний — наявність теорії конституції, прогресивних уявлень про устрій суспільства і держави; сприйняття конституції, інших нормативних актів населенням. Термін Конституціоналізм, на думку Г. Дж. Бермана, був введений у науковий оборот наприкінці XVIII – початку XIX ст. для позначення головним чином американської доктрини верховенства писаної конституції над звичайними законами. Проте реальність цього феномену вперше виявилася ще в міських правових системах Західної Європи в XI – XII ст. Становлення конституціоналізму у світі пов'язане з оформленням конституційного ладу в розвинених країнах Європи й Америки у період боротьби проти феодального абсолютизму (XVII ст.). (uk)
- 憲制性法律（英語：Constitutional law）是國家定義其行政机构、立法机构及司法機構之間關係的法律，其名稱可能是宪法、基本法或是其他的名稱。 不是所有民族國家都有宪法，不過都會有，其中會包括各種命令或是協商後形成的規則。其中可能包括習慣法、風俗、成文法、判例法或是国际法等。憲制性法律處理政府行使其權力的基本原則。有時其中也會列出政府所擁有的特殊權力，例如向人民徵稅以及給予人民相關的福利。憲制性法律有時也會限制政府的權力，例如禁止在無適當理由的情形下拘捕人民。在包括美國在內的許多國家，憲制性法律是基於國家成立時所核可的文件。有些憲制性法律會以非成文的原則（如）為基礎，這些在憲制性法律中有不同的地位，有些憲政慣例的內容也可能有爭議。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- القانون الدستوري هو مجموعة من المبادئ والأحكام والقواعد التي تتعلق بالأسس التي تنبني عليها الدولة وكذلك بتنظيم الحكم وسيره داخلها وتشكل هذه المبادئ والقواعد والاحكام أهم المعطيات القانونية المتصلة بالحكم داخل الدولة. وتوجد هذه المعطيات، غالبا، ضمن وثيقة مكتوبة أي دستور نظرا لما يتميز به من الناحية الشكلية وما يتضمنه.و قد ظهر اصطلاح «قانون دستوري» في أوائل القرن العشرين في البلاد العربية أما في الغرب فقد ظهر في إيطاليا في القرن الثامن عشر وظهر في فرنسا بصفة رسمية سنة 1834 على يد وزير المعارف في عهد حكومة «لويس فيليب جيسو» الذي قرر إنشاء أول كرسي يحمل اسم قانون دستوري بكلية الحقوق بباريس وذلك بهدف تدريس أحكام الدستور الفرنسي لسنة 1930. (ar)
- Ústavní právo je právní odvětví veřejného práva vymezujícího stát a obsah státní moci. Ústavní právo je tvořeno souhrnem právních norem nejvyšší právní síly určujících formu státu a vlády, rozdělení a výkon státní moci a základní práva a svobody. Dříve bylo označováno jako státní právo a zahrnovalo i část dnešního práva správního. Ústavní právo je soubor všech právních norem, které upravují nejdůležitější vztahy ve státě, a to:
* uspořádání státu
* rozdělení a výkon státní moci
* základní práva a svobody občanů (cs)
- Als Verfassungsrecht wird in der allgemeinen Staatslehre, Politikwissenschaft und Verfassungsvergleichung die Lehre von den rechtlichen Grundlagen eines Staates beziehungsweise von Staaten untereinander bezeichnet. Hierzu zählt vor allem die Lehre von der Organisation des Staates. Regelmäßig sind die verfassungsrechtlichen Grundlagen in einer Verfassungsurkunde (Verfassung im formellen Sinne) niedergelegt; als Staat ohne geschriebene Verfassung, d. h. lediglich mit einer Verfassung im materiellen Sinn, ist das Vereinigte Königreich zu nennen. Vornehmlich in den Ländern des deutschen Rechtskreises wird zwischen Staatsrecht im Allgemeinen und Verfassungsrecht im Besonderen unterschieden (siehe die Abgrenzung von Staatsrecht und Verfassungsrecht). (de)
- La konstitucia juro estas la aro de la reguloj, kiuj organizas la funkciadon de la ŝtato kaj de la publikaj povoj. Ĝia precipa fonto estas konstitucio. (eo)
- El derecho constitucional es la rama del derecho público cuyo principal objeto de estudio son las leyes fundamentales de un Estado y singularmente de su Constitución. Además, esta tiene la posibilidad de verse desde el punto de vista tanto formal, como material. De esta manera, es materia de estudio todo lo relativo a la forma de Estado, forma de gobierno, derechos fundamentales y la regulación de los poderes públicos, incluidas las relaciones entre los poderes públicos y ciudadanos. (es)
- Hukum tata negara adalah bentuk hukum yang mendefinisikan hubungan antara berbagai lembaga di dalam suatu negara, yaitu eksekutif, legislatif, dan yudikatif. Tidak semua negara bangsa memiliki konstitusi, walaupun semua negara semacam itu memiliki , atau hukum tanah air yang berisi sejumlah peraturan imperatif dan konsensus. Peraturan tersebut meliputi hukum adat, konvensi, , , atau peraturan dan norma internasional. Asas hukum adalah dasar-dasar yang menjadi sumber pandangan hidup, kesadaran, cita-cita hukum masyarakat. (in)
- Le droit constitutionnel est une branche du droit public qui rassemble les règles juridiques relatives à la forme de l'État, à la constitution du gouvernement et des pouvoirs publics et à la participation des citoyens à l'exercice de ces pouvoirs. Ce droit de la Constitution est sanctionné par un juge. Le droit constitutionnel rassemble les règles juridiques intéressant les institutions, le système de norme et de rapports entre normes, et les droits fondamentaux. (fr)
- Le constitutionnalisme est une théorie du droit qui insiste sur le rôle et la fonction de la Constitution dans la hiérarchie des normes par rapport à la loi, ainsi que sur le contrôle de constitutionnalité des lois. On l'oppose parfois au légicentrisme, qui défend la suprématie de la loi, émanation de la souveraineté populaire. En droit international, le constitutionnalisme est une conception qui tend à s'opposer au pluralisme juridique. (fr)
- Konstitusionalisme adalah suatu konsep atau gagasan yang berpendapat bahwa kekuasaan pemerintah perlu dibatasi, agar penyelenggaraan negara tidak sewenang-wenang atau otoriter. Ide konstitusionalisme ini kemudian diadopsi oleh para Founding Fathers Amerika Serikat sebagai dasar mereka merumuskan dasar negara yang demokratis. Salah satu peletak ide ini adalah John Locke, dengan konsep Trias politica. (in)
- Il diritto costituzionale (in inglese: constitutional law) è la branca del diritto pubblico che si occupa, inizialmente, dell'evoluzione e dell'organizzazione dello Stato e dei rapporti tra autorità pubblica e individuo. Da un punto di vista formale-positivista, invece, appartiene alla branca del diritto costituzionale tutto ciò che è oggetto di disciplina da parte della Costituzione, delle leggi costituzionali e degli altri atti normativi e giurisprudenziali che vi diano diretta attuazione. (it)
- 憲法（けんぽう、英語: constitutional law）とは、国家の統治権や統治作用に関する根本的な原則を定める基礎法である。国家の自己決定権の根拠となる法体系。 ある国が人民や外国政府等に対して権限を行使する場合の基本原則を示し、この原則が国民の福祉のための課税や歳出の権限などを政府に付与している。また、憲法は十分な理由のない逮捕の禁止や非公開裁判の禁止などの国家権力を制限する機能も持っている。憲法を成文化していない国民国家でも、国民のコンセンサスを得た強制力のある規則で構成される（ius commune）や土地の法律などの慣習法（customary law）、風習（conventions）、成文法、判例、または国際規則や国際規範が存在するといえる。 1215年にイギリスで制定された「マグナ・カルタ」が源流で、1789年のフランスで制定された「人間と市民の権利の宣言」では人権と国民主権が宣言され、アメリカ独立戦争以降、国民が憲法で国家権力を制限するものと捉えられる。国家の政治的統一体の構造や組織そのものを指す場合もあり（事実的意味の憲法）、このほか憲法は多義的な概念として論じられる。 (ja)
- 立憲主義（りっけんしゅぎ、英: constitutionalism）とは、単に憲法に基づいて統治がなされるべきであるというのみならず、政治権力が憲法によって実質的に制限されなければならないという政治理念である。日本語での表現は「憲法に立脚する」という意味合いであるが、そこにいう「憲法」は権力の制約を伴う規範的憲法であり、名目的憲法に基づく統治は本来の意味での立憲主義に結びつかない（外見的立憲主義）。 立憲主義を前提とした民主制を立憲民主主義、やはり立憲主義を前提とした君主制を立憲君主制と呼ぶ。 (ja)
- Il costituzionalismo riguarda la filosofia istituzionale, e rappresenta il principio secondo cui l'esercizio del potere politico va limitato da regole scritte che indirizzano e limitano lo sviluppo giuridico e fissano la forma istituzionale al fine di evitare l'arbitrio. In altre parole, si contrappone all'assolutismo e in generale all'arbitrio politico attraverso lo strumento di una Costituzione scritta. (it)
- 입헌주의(立憲主義, 영어: Constitutionalism, 문화어: 립헌주의)는 국민의 기본적 인권을 보장하기 위하여 통치 및 공동체의 모든 생활이 헌법에 따라서 영위되어야 한다는 정치원리를 말한다. (ko)
- Constitucionalismo é como se denomina o movimento social, político e jurídico e até mesmo ideológico, a partir do qual emergem as constituições nacionais. Em termos genéricos e supranacionais, constitui-se parte de normas fundamentais de um ordenamento jurídico de um Estado, localizadas no topo da pirâmide normativa, ou seja, sua Constituição. Seu estudo implica, deste modo, uma análise concomitante do que seja Constituição com suas formas e objetivos. O constitucionalismo moderno, na magistral síntese de Canotilho "é uma técnica específica de limitação do poder com fins garantir limitação do poder do Estado". (pt)
- Конституцио́нное пра́во — отрасль права, закрепляющая в себе основы взаимоотношения личности и государства, конституционные характеристики государства, регламентирующая организацию государственной власти в стране и иные отношения конституционно-правового характера. (ru)
- Конституці́йне пра́во — галузь права, що становить собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів. (uk)
- 宪政主义（英語：Constitutionalism），又称立宪主义、宪法主义、宪政，是一种主张国家权力来自一部基本法律並受其约束的政治思想、规定公民权利的学说或理念，也是目前部分民主国家的现状。這種理念要求政府所有權力的行使都納入憲法的軌道，並受憲法的制約，使政治運作進入法律化理想狀態。宪政主义强调法治的必要性，认为包括政府在内的一切社会机构和个人都不能凌驾于宪法和法律之上。 憲政是代议制民主的基礎和保障，同時也是對民主政治的制衡，虽然传统上宪政本身并不直接涉及到政府是否通过民主选举产生，但现代宪政理论往往与民主的概念密不可分。在宪政国家里，政府和公民的行为都是有边界的，不能互相僭越，政府所代表的行為世界是公部門，相對來說公民的行為世界稱作公民社會。其中，憲政的根本作用在於防止政府（包括民主政府）權力的濫用（即有限政府），同时維護公民普遍的自由和權利。 世界范围内，宪政体制施行较为成功的例子包括美国的三权分立民主共和制以及英国的君主立宪制。1980年代，蒋经国等人领导的使得中華民國五權分立民主共和制在台湾地区得以成功确立，而同一时期时任中华人民共和国最高领导人的邓小平等人在中国大陆推动的政治体制改革在初期成功确立《八二宪法》后，后期改革最终因为六四事件的爆发而失败。 (zh)
- 憲制性法律（英語：Constitutional law）是國家定義其行政机构、立法机构及司法機構之間關係的法律，其名稱可能是宪法、基本法或是其他的名稱。 不是所有民族國家都有宪法，不過都會有，其中會包括各種命令或是協商後形成的規則。其中可能包括習慣法、風俗、成文法、判例法或是国际法等。憲制性法律處理政府行使其權力的基本原則。有時其中也會列出政府所擁有的特殊權力，例如向人民徵稅以及給予人民相關的福利。憲制性法律有時也會限制政府的權力，例如禁止在無適當理由的情形下拘捕人民。在包括美國在內的許多國家，憲制性法律是基於國家成立時所核可的文件。有些憲制性法律會以非成文的原則（如）為基礎，這些在憲制性法律中有不同的地位，有些憲政慣例的內容也可能有爭議。 (zh)
- الدستورية هي «خليط من الأفكار، والمواقف، وأنماط السلوك التي توضح المبدأ القائل بأن سلطة الحكومة تنبع من مجموعة من القوانين الأساسية وتُحدَّد بها». تُعد المنظمات السياسية دستورية بقدر ما «تحتوي على آليات مؤسسية للسيطرة على السلطة لحماية مصالح وحريات المواطنين، بما في ذلك من هم من الأقلية». وصفها عالم السياسة والباحث الدستوري ديفيد فيلمان: (ar)
- El constitucionalisme és una doctrina ideològica i política que defensa l'establiment d'un conjunt de normes bàsiques per les quals s'ha de regir una societat. És sempre el pacte de tots els membres representatius de la societat que constitueix el col·lectiu definit per aquest pacte i limita el dret, les accions i les autoritats de tots els agents de poder. (ca)
- El Dret Constitucional és una branca del Dret Públic el camp d'estudi de la qual inclou l'anàlisi de les lleis fonamentals que defineixen un estat. Entre els principis doctrinals del dret constitucional hi ha la divisió de poders (poder legislatiu, poder executiu i poder judicial). És matèria d'estudi del Dret Constitucional tot el que té a veure amb la forma d'estat, la forma de govern, els drets fonamentals i la regulació dels poders públics, incloent-hi tant les relacions entre els poders públics com les relacions entre els poders públics i els ciutadans. (ca)
- Konstitucionalismus neboli ústavnost označuje bezvýjimečnou vládu ústavy, resp. vládu lidu prostřednictvím demokratické ústavy, která odděluje státní moci a chrání lidská práva. Projevuje se také v tom, že všechny zákony a podzákonné předpisy musí být v souladu s ústavou (ústavním pořádkem), zachovávání ústavnosti kontroluje ústavní soudnictví. (cs)
- Konstitutionalismus ist ein Begriff aus der Verfassungsgeschichte und beschreibt eine bestimmte Staatsform, in der eine Verfassung eine bestimmte Rolle spielt. Je nach Land und Sprache kann damit im Einzelnen etwas Unterschiedliches gemeint sein. (de)
- α) Μια εννοιολογική διάκριση του Συντάγματος είναι:
* Σύνταγμα με την ενεργητική του όρου (αντιστοιχεί στη συστατική στιγμή του): ordo ordinans = τάξη που συντάσσει μία Πολιτεία που θεμελιώνει μια έννομη τάξη. Λειτουργεί ως ληξιαρχική πράξη γέννησης του νέου Κράτους και διακήρυξη εθνικής υπόστασης και ανεξαρτησίας (π.χ. Αμερικάνικη και Ελληνική Επανάσταση). Συστατική είναι η λειτουργική του Συντάγματος και όταν εγκαθίσταται ένα νέο πολιτικό καθεστώς μετά από επανάσταση ή πραξικόπημα και έρχεται έτσι σε ρήξη με το προηγούμενο.
* Σύνταγμα με την παθητική σημασία( αντιστοιχεί στην οργανωτική στιγμή του): με τη θέσπιση του από σκέτη δύναμη (forza) μετασχηματίζεται σε εξουσία (potere) από ordo ordinans σε ordo ordinatus = «τάξη συντεταγμένη». Λειτουργεί ως οργανωτικός ιστός ή σκελετός του Κρά (el)
- Constitutional law is a body of law which defines the role, powers, and structure of different entities within a state, namely, the executive, the parliament or legislature, and the judiciary; as well as the basic rights of citizens and, in federal countries such as the United States and Canada, the relationship between the central government and state, provincial, or territorial governments. (en)
- Constitucionalismo es un concepto político que se ha definido como «un complejo de ideas, actitudes y pautas de comportamiento que establecen el principio de que la autoridad del gobierno deriva y está limitada por la parte principal de una ley suprema».Su objetivo es arbitrar la autoridad y consagrar los derechos de los hombres y mujeres. En un régimen o sistema constitucionalista cualquier ley debe estar fundamentada en la constitución, por lo que todas las leyes quedan reguladas y supeditadas al articulado general de la constitución. (es)
- Constitutionalisme is een politieke stroming en filosofie die stelt dat de heersende macht gebonden is zekere rechten van de onderdanen te respecteren. Volgens het moderne constitutionalisme moet de staatsvorm gebaseerd zijn op een grondwet. De neiging om politieke kwesties te zien in het licht van een constitutie wordt ook wel constitutionalisme genoemd, een term die vaak wordt gebruikt in de politiek van de Verenigde Staten. (nl)
- Prawo konstytucyjne (także: „prawo polityczne” z fr. droit politique; „prawo państwowe” z niem. Staatsrecht) – zespół norm prawnych regulujących ustrój polityczny, społeczny i gospodarczy państwa albo zespół norm zawartych w konstytucji („prawo konstytucji”). (pl)
- Het staatsrecht, grondwettelijk recht of constitutioneel recht is het recht inzake de staat als organisatorisch verband. Het heeft betrekking op de organen van de staat, op de instelling ervan, hun bevoegdheden, hun verhouding tot elkaar en die tot de burgers. Het staatsrecht is een onderdeel van het publiekrecht. (nl)
- Konstytucjonalizm – historycznie: kierunek uznający za najlepszą formę rządów władzę monarchy ograniczoną przez konstytucję, jego początki sięgają XVIII wieku i ówczesnych teorii podziału władzy. Konstytucjonalizm stanowił punkt wyjścia do wprowadzenia ustroju monarchii konstytucyjnej. Władza monarchy została ograniczona przez parlament (ustawodawcza), ministrów odpowiedzialnych przed parlamentem (wykonawcza) oraz niezawisłych sędziów (sądownicza). Po raz pierwszy ustrój taki zaprowadzono w 1689 roku w Anglii. (pl)
- Direito constitucional é o ramo do direito público interno dedicado à análise e interpretação das normas constitucionais. Na perspectiva contemporânea, tais normas são compreendidas como o ápice da pirâmide normativa de uma ordem jurídica, consideradas leis supremas de um Estado soberano e têm por função regulamentar e delimitar o poder estatal, além de garantir os direitos considerados fundamentais. O direito constitucional aborda ainda: o conceito de constituição; o poder constituinte; a análise e interpretação das normas constitucionais; os princípios fundamentais; ou direitos humanos; a discussão sobre a nacionalidade; os direitos políticos e os partidos políticos; a organização do Estado; a ; os três poderes; a ; o processo legislativo; a e a mutação constitucional; as ; as finanças (pt)
- Конституционали́зм (от лат. constitutio «закон, регламент, устройство») имеет следующие определения:
* система знаний политико-правового характера, предмет исследования которой составляют фундаментальные ценности демократии, обоснование необходимости установления конституционного строя, анализ истории и практики конституционного развития государства, их групп и мирового сообщества;
* механизм государственной власти, ограниченный конституцией; политическая система, опирающаяся на конституцию и конституционные методы управления. (ru)
- Konstitutionalism som begrepp innefattar flera idéer och innebörder men kan generellt sett beskrivas som ett system för att begränsa statsmaktens makt med en skriven konstitution. Fastän konstitutionellt styre nämns av Aristoteles i Politiken, brukar John Locke framhållas som dess främsta uttolkare. Begreppet konstitutionalism är dubbelsidigt. Konstitutionalism innefattar både bemyndigandet och begränsandet av makten, både beviljar maktbefogenhet och specificerar dess omfattning och syfte. Konstitutionalismen anses främja rättsstatens principer, förutsägbarhetsprincipen, och förhindra godtycklig rättsskipning. Enligt konstitutionalism kan lagar och domar i länder med common law förklaras ogiltiga eftersom de strider emot konstitutionen om det sker i enlighet med , vanligen av en författnin (sv)
- Statsrätt är sammanfattningen av de , som har till föremål organisationen av utövandet av statens och statsmaktens förhållande till de densamma underkastade individerna och samhällena. Statsrätten är den gren av den offentliga rätten, som bestämmer de statliga förhållandena inom enhetsstater eller förbundsstater, under det att denna rätts andra gren (folkrätten) bestämmer rättsförhållandena mellan suveräna stater. Under statsrätten faller straffrätt, processrätt, förvaltningsrätt, skatterätt och statsrätt i inskränkt mening eller författningsrätt, vars huvudgrunder bestäms genom grundlag. Kyrkorätt kan ingå i alla dessa arter av statsrätt. (sv)
- Конституціоналізм (від лат. constitutio - встановлення, устрій) має визначення:
* Система знань політико-правового характеру, предмет дослідження якої становлять фундаментальні цінності демократії, обґрунтування необхідності встановлення конституційного ладу, аналіз історії і практики конституційного розвитку держави, їх груп і світового співтовариства.
* Механізм державної влади, обмежений конституцією; політична система, що спирається на конституцію і конституційні методи управління. Поняття Конституціоналізм має два аспекти: (uk)
|
