iBet uBet web content aggregator. Adding the entire web to your favor.
iBet uBet web content aggregator. Adding the entire web to your favor.



Link to original content: http://dbpedia.org/resource/Attis
About: Attis

About: Attis

An Entity of Type: animal, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Attis (/ˈætɪs/; Greek: Ἄττις, also Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) was the consort of Cybele, in Phrygian and Greek mythology. His priests were eunuchs, the Galli, as explained by origin myths pertaining to Attis castrating himself. Attis was also a Phrygian vegetation deity. His self-mutilation, death, and resurrection represents the fruits of the earth, which die in winter only to rise again in the spring. According to Ovid's Metamorphoses, Attis transformed himself into a pine tree.

Property Value
dbo:abstract
  • Atis (Atys, Attys, Ates, Attis o Attin) fou una deïtat grega paredra de la deessa Cíbele, fill de . Déu de la vegetació perduda i retrobada, personifica la primavera efímera i rediviva. Atis representa la natura, que mor a la tardor i que torna a ressuscitar a la primavera. Aquesta divinitat oriental té els seus orígens a Frígia i se'n coneixen diverses versions de la llegenda mitològica, destacant sempre la seva mort deguda a l'autocastració i la seva posterior resurrecció. (ca)
  • Ο Άττις (αρχ. ελλ. Ἄττις, επίσης Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) ήταν ο σύζυγος της μητέρας του, Κυβέλης, στη φρυγική και ελληνική μυθολογία. Οι ιερείς του ήταν ευνούχοι, οι Γάλλοι, όπως εξηγούν οι μύθοι που αφορούσαν τον Άττη και τον ευνουχισμό. Ο Άττις ήταν επίσης Φρύγιος θεός της βλάστησης. Κατά τον αυτο-ακρωτηριασμό, τον θάνατο και την ανάσταση συμβολίζει τους καρπούς της γης που πεθαίνουν τον χειμώνα για να αναπτυχθούν και πάλι την άνοιξη. Η ταυτοποίηση του 19ου αιώνα του ονόματος του Άττι που συναντάται στον Ηρόδοτο (i. 34-45) ως το ιστορικό όνομα του γιου του Κροίσου («ο Θεός του Ήλιου, που σκοτώθηκε από τον χείμαρο του χειμώνα») είναι λανθασμένη. (el)
  • Attis (altgriechisch Ἄττις Áttis, von phrygisch attis, „schöner Knabe“ und/oder attagus, „Bock“) ist in der griechischen und der Sohn der Flussnymphe Nana, den sie aus dem Samen eines Mandelbaumes empfing. Aufgrund des phrygischen Ursprungs der Erzählungen über Attis und deren Übernahme in das griechische wie auch lydische Erzählungsgut gibt es mehrere Versionen seiner Geschichte – und eine Vorgeschichte: Der Mandelbaum entstand nämlich aus dem Blut, das mit der Entmannung des zweigeschlechtlichen Wesens Agdistis zur Erde fiel bzw. aus dessen männlichem Geschlechtsorgan, das es sich selbst ausgerissen hatte, als dieses von Dionysos mit einem aus Haar geflochtenen Seil an einen Baum gebunden worden war. Nana fiel eine Frucht des rasch aufgewachsenen Baumes in den Schoß, welche sie darin barg, und sie wurde zur Strafe für dieses „ungebührliche Verhalten“ von ihrem Vater, dem Flussgott Sangarios, eingesperrt, um hungers zu sterben. Die Große Mutter Kybele – wie Agdistis nach der Entmannung nun auch bezeichnet wurde – versorgte sie jedoch mit Früchten und Götterspeise, bis sie Attis zur Welt brachte. Dieser wurde allerdings von Sangarios nach seiner Geburt ausgesetzt, von einem Ziegenbock mit aufgezogen und wuchs zu einem wunderschönen Jüngling heran. In diesen verliebte sich nun Agdistis/Kybele mit ganzer Leidenschaft. Als Attis die Tochter des Midas, des Königs von Pessinus, heiraten sollte, erschien Agdistis/Kybele bei der Hochzeit und trieb Attis in den Wahnsinn, so dass er sich selbst entmannte. Aus dem Blut, das dabei zu Boden tropfte, entstanden Veilchen. Attis selbst überlebte im Gegensatz zu Agdistis seine Entmannung nicht oder aber verwandelte sich in die immergrüne Pinie, unter der er diesen Akt mit dem Ruf „Dir, Agdistis!“ begangen hatte. Als Kybele, von Gram und Reue erfüllt, ihre Trommel schlagend, durch Phrygien zog, folgte eine Hungersnot, woraufhin ein Orakel von den Phrygiern um Rat gefragt wurde. Diese mussten nun Attis bestatten und Kybele als ihre Gottheit annehmen, wobei als Priester Kybeles nur Eunuchen zugelassen waren, um das Gedenken an Attis zu wahren. Kybele soll Attis dann vom Tode wiedererweckt haben und gemeinsam mit ihm in ganz Phrygien verehrt worden sein. Nach anderen Versionen konnte Zeus auf die Bitten Agdistis/Kybeles, den Jüngling wieder zum Leben zu erwecken, nur dafür sorgen, dass sein Körper nicht verweste, seine Haare immer weiter wuchsen und sein kleiner Finger beweglich blieb. Zum Sinn des Mythos s. Kybele. Im römischen Totenkult wurde Attis zur Symbolisierung der Trauer um die Verstorbenen auf Grabsteinen abgebildet. Catull gibt in seinem Gedicht 63 („Super alta vectus Attis celeri rate maria“) seine Version des Mythos. (de)
  • Attis (/ˈætɪs/; Greek: Ἄττις, also Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) was the consort of Cybele, in Phrygian and Greek mythology. His priests were eunuchs, the Galli, as explained by origin myths pertaining to Attis castrating himself. Attis was also a Phrygian vegetation deity. His self-mutilation, death, and resurrection represents the fruits of the earth, which die in winter only to rise again in the spring. According to Ovid's Metamorphoses, Attis transformed himself into a pine tree. (en)
  • Atiso aŭ Koribo estas, en la greka mitologio, dieco de vivo, morto kaj resurekto, li estis la amanto de la diino Cibelo, ŝia eŭnuka servanto kaj la stiristo de la ĉaro tirata de leonoj; li freneziĝis pro ŝi kaj sin kastris. En la komenco Atiso estis loka duondio de Frigio, kun monumento en la granda komercejo de , kie troviĝis unu el la montarbranĉoj de la Monto Agdistis. La montaro estis personigita kiel Dajmono, kiun la fremduloj parencigis kun la Granda Patrino Cibelo. (eo)
  • Atis (en griego clásico Άττις Áttis) o Córibas es, en la mitología griega y frigia,​ el amante de Cibeles,​ su sirviente eunuco y conductor de su carroza tirada por leones. Atis enloqueció por causa de Cibeles y se castró a sí mismo. Inicialmente Atis era un semidiós local de Frigia, con raigambre en el gran centro comercial frigio de Pesinunte, ubicado en las estribaciones del monte Agdistis. La montaña era personificada como un demon, a quien los extranjeros emparentaban con la Gran Madre Cibeles. Sus sacerdotes eran eunucos, tal como se explica en el origen del mito en referencia a Atis y la castración. Tanto la interpretación decimonónica de las menciones del nombre de Atys por parte de Heródoto​ como el nombre histórico del hijo de Creso como la que se encuentra en «Atys el dios sol, herido por el colmillo del jabalí»,​ así como la descripción que de él hizo James Frazer como una deidad de vida, muerte y resurrección, son erróneas, de acuerdo con Bremmer.​ (es)
  • Atis (antzinako grezieraz: Ἄττις edo Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) galdutako eta berreskuratutako landarediaren jainkoa da; udaberriaren irudia da. Frigiako artzain bat zen, Zibeleren kutuna, eta birjina izango zela agindu zion jainkosari. Ez zuen, ordea, hitza bete eta erregearen alabarekin ezkondu zen. Jainkosak mendekuz irenarazi zuen. Ebaketak heriotza ekarri zion eta Zibelek, hunkiturik, berpiztu eta pinu bihurtu zuen. (eu)
  • Attis (bahasa Yunani Kuno: Ἄττις or Ἄττης) adalah pasangan dari Kibele dalam mitologi Yunani dan Frigia. Pendetanya adalah , seperti yang dijelaskan dalam yang terkait dengan Attis dan kastrasi. Attis juga merupakan , dan kisah mutilasi diri, kematian, dan kebangkitannya melambangkan buah di Bumi, yang mati saat musim dingin tetapi akan bangkit lagi pada musim semi. Identifikasi nama Atys dalam karya Herodotus sebagai putra dari , yaitu sebagai "Atys dewa matahari, yang dibunuh oleh taring musim dingin babi hutan," merupakan suatu kesalahan. Kultus Attis dimulai pada tahun 1250 SM di . Awalnya, ia merupakan salah satu dewa di Frigia. Namun, pada akhir abad ke-4, kultus Attis menyebar di Yunani. (in)
  • Attis ou Atys (en grec ancien Ἄττις / Áttis ou Ἄτυς / Átus ou Ἄττης / Áttês) est une divinité d'origine phrygienne, parèdre de la déesse Cybèle, dont il est à la fois le fils et l'amant. Il peut être comparé à Adonis, parèdre d'Aphrodite-Astarté, ou encore Tammuz, parèdre d'Ishtar. Son culte à mystères s'est répandu en Grèce, puis dans tout l'Empire romain. (fr)
  • ( 다른 뜻에 대해서는 아티스 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 아티스(영어: Attis, 고대 그리스어: Ἄττις/Ἄττης)는 아나톨리아의 프리기아를 기원으로 하는 죽음과 부활의 신이며 제우스와 가이아의 손자이자 마네스의 아들이기도 하다. 모신인 키벨레와 함께 고대 그리스와 고대 로마 등에 전파되었다. (ko)
  • Attis è il paredro di Cibele, il servitore autoeviratosi, che guida il carro della dea. Il centro principale del suo culto era Pessinunte, nella Frigia, da cui attraverso la Lidia passò approssimativamente nel VII secolo a.C. nelle colonie greche dell'Asia Minore e successivamente nel continente, da cui fu esportato a Roma nel 204 a.C. (it)
  • アッティス(Attis)は、フリギアを起源とする死と再生の神の一つであり、その信仰は、キュベレー信仰と共に古代ギリシア、古代ローマまで広がった。一部の像などでは有翼の男性として表される。 (ja)
  • Attis (także Attys, Atys, gr. Ἄττις lub Ἄττης bądź Ἄτυς) – starożytne bóstwo wegetacji, mityczny towarzysz i kochanek bogini Kybele przedstawiany w postaci młodego pasterza. (pl)
  • Átis (em grego clássico: Ἄττις ou Ἄττης) era uma deidade nas mitologias frígia e grega. Seus sacerdotes eram eunucos, como explicado por mitos de origem referentes a Átis e sua castração. Era um deus de vegetação e em sua auto-mutilação, morte e ressurreição, ele representa os frutos da terra, que morrem no inverno para subir novamente na primavera. A identificação do século XIX com o nome Atys encontrado em Heródoto (I.34-45) como o nome histórico do filho de Creso, como "Atys o deus do sol, que foi morto por presa de javali do inverno", está enganado . O túmulo de Átis encontrava-se na cidade frígia de Pessinus, na base do monte Agdistis (pt)
  • Attis (Oudgrieks: Ἄτυς / Átys, Ἄτις / Átis, Ἄττις / Áttis, Ἄττης / Áttês of Ἄττιν / Áttin) is een van oorsprong , metgezel van de godin Cybele, van wie hij beurtelings zoon en minnaar is, of geboren uit de moedermaagd . Hij kan vergeleken worden met Adonis, metgezel van Aphrodite-Astarte, of met Tammuz, metgezel van Ishtar. Zijn mysteriecultus heeft zich verspreid over het oude Griekenland, en vervolgens over heel het Imperium Romanum. (nl)
  • Attis eller Atys i grekisk mytologi en frygisk hjälte som förknippades med Adonis och den mesopotamiske Tammuz. Grekerna övertog den asiatiske modergudinnan Kybele, och deras mytologi beskriver hennes kärleksförhållande till Attis. I en berättelse beskrivs hur Attis kastrerar sig själv och förblöder under ett pinjeträd för att till slut själv förvandlas till ett träd. Attis firades med en stor vårfest kring temat sorg och pånyttfödelse. (sv)
  • А́ттис (др.-греч. Ἄττις или Ἄττης) — в древнегреческой мифологии юноша необычайной красоты, родом из Фригии, возлюбленный Кибелы. Родился и вырос у реки Галлы. Спустился в пещеру и сблизился с нимфой. Возничий Кибелы, привез Дионису доспехи работы Гефеста. Святилище в честь Матери богов и Аттиса было в Димах (Ахайя). Согласно элегиям Гермесианакта, Аттис — сын фригийца Калая, переселился в Лидию и учредил оргии. Зевс наслал на поля кабана, который умертвил его. По другой версии, Аттис пришёл в безумие и отсёк себе половые органы. Галлы (жрецы Кибелы) отсекали крайнюю плоть «самосским черепком» или острым кремнем. В стихотворении LXIII Катулл говорит об Аттисе до оскопления в мужском роде, после оскопления — в женском: Подстрекаем буйной страстью, накатившей яростью пьян,Оскопил он острым камнем молодое тело своё.И себя почуял лёгким, ощутив безмужнюю плоть,Окропляя теплой кровью кремнистый выжженный луг.. . .О, как был я горд и счастлив, о, как много я пережил!Вот я дева, был мужчиной, был подростком, юношей был,Был палестры лучшим цветом, первым был на поле борьбы.От гостей гудели двери, от шагов был тёплым порог.Благовонными венками был украшен милый мой дом.От постели, вечно весел, подымался я поутру.И теперь мне стать служанкой, стать Кибелы верной рабой!Стать Менадой, стать калекой, стать бесплодным, бедным скопцом! — Катулл, Аттис, перевод А. И. Пиотровского Превратился в сосну. Похоронен в храме Матери богов в Пессинунте. Святилище также в Патрах. Есть рассказ, что Зевс вырвал яички у барана и бросил их на лоно Деметры (то есть Кибелы). Р. Онианс указывает, что в представлении древних «…ампутация яичек препятствовала семяизвержению. … Тем самым первоначальной целью религиозного самооскопления нужно считать не передачу божеству сосудов с семенем, как полагает, например, Фрэзер, и не уничтожение своего пола, но сохранение внутри семени, вещества жизни и души, с которым практически отождествлялась психе. (ru)
  • 阿提斯(古希臘語:Ἄττις或Ἄττης,英語:Attis)。弗里吉亚职司农业神祇之一。为大地之神丘贝雷切断的男根化为杏树之种而与河神的女儿拉娜相结合而出生。约公元前1250年出现于今一带。公元前4世纪后期于古希腊地区闻名。其形象于相关艺术作品中得到广泛反映。 (zh)
  • А́ттіс (грец. Ἄττης, εω і Ἄττις, ιδος ὁ) — кілька можливих значень: 1) син фригійського володаря , культ якого пов’язувався з культом Реї Кібели і особливо процвітав у Пергамі. Німфа Нана зачала Аттіса від плода мигдалевого (варіант: гранатового) дерева (мотив народження божества непорочною дівою). За переказом, Аттіс був першим жерцем Кібели і її коханцем. За велінням Зевса на полюванні його поранив вепр, але на прохання Кібели воскресили боги. За фригійським переказом, Кібела з ревнощів наслала на Аттіс божевілля, він оскопив себе й помер. Після смерті Аттіс відродився у вигляді сосни (варіант: фігового дерева). Культ Аттіса 204 р. до н. е. перенесено до Риму. Святкування на його честь проходило навесні. 25 березня при церемонії похорону Аттіса запалювали ясне світло, жрець проголошував воскресіння бога і сум змінювався радощами. Потім відбувалось обмивання зображень Аттіса й Кібели в річці. Обряди включали священні трапези з хліба й вина (пор. християнське причастя). Відбувався також обряд тавроболій: учасник обряду спускався в рів під поміст, на якому заколювали бика, між щілинами настилу стікала кров і кропила людину. Особливо популярним культ Аттіса був за владарювання Калігули та Клавдія; 2) син Геракла й Омфали (за Геродотом, син царя меонів Манеса), батько Тірренія й Лідія; 3) син лідійського царя Креза, відомий своєю незвичайною любов’ю до батька й відданістю йому. Був німий від народження; одного разу під час бою побачив воїна з піднесеним над головою батька мечем і закричав: «Воїне, не вбивай Креза!»; 4) молодий троянець, товариш Енея, який прибув з ним до Італії і став родоначальником . (uk)
dbo:personFunction
dbo:thumbnail
dbo:title
  • The ancient Phrygian god of vegetation and consort of the great Mother of the Gods Kybele (Cybele) (en)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 313449 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 17553 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1124848289 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:deathCause
  • Castrated himself and died (en)
dbp:knownFor
  • Phrygian vegetation deity; his self-mutilation, death, and resurrection represents the fruits of the earth, which die in winter only to rise again in the spring (en)
dbp:mother
  • Nana, the daughter of the river Sangarius, and the hermaphroditic Agdistis (en)
dbp:name
  • Attis (en)
dbp:title
  • The ancient Phrygian god of vegetation and consort of the great Mother of the Gods Kybele (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Atis (Atys, Attys, Ates, Attis o Attin) fou una deïtat grega paredra de la deessa Cíbele, fill de . Déu de la vegetació perduda i retrobada, personifica la primavera efímera i rediviva. Atis representa la natura, que mor a la tardor i que torna a ressuscitar a la primavera. Aquesta divinitat oriental té els seus orígens a Frígia i se'n coneixen diverses versions de la llegenda mitològica, destacant sempre la seva mort deguda a l'autocastració i la seva posterior resurrecció. (ca)
  • Attis (/ˈætɪs/; Greek: Ἄττις, also Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) was the consort of Cybele, in Phrygian and Greek mythology. His priests were eunuchs, the Galli, as explained by origin myths pertaining to Attis castrating himself. Attis was also a Phrygian vegetation deity. His self-mutilation, death, and resurrection represents the fruits of the earth, which die in winter only to rise again in the spring. According to Ovid's Metamorphoses, Attis transformed himself into a pine tree. (en)
  • Atiso aŭ Koribo estas, en la greka mitologio, dieco de vivo, morto kaj resurekto, li estis la amanto de la diino Cibelo, ŝia eŭnuka servanto kaj la stiristo de la ĉaro tirata de leonoj; li freneziĝis pro ŝi kaj sin kastris. En la komenco Atiso estis loka duondio de Frigio, kun monumento en la granda komercejo de , kie troviĝis unu el la montarbranĉoj de la Monto Agdistis. La montaro estis personigita kiel Dajmono, kiun la fremduloj parencigis kun la Granda Patrino Cibelo. (eo)
  • Atis (antzinako grezieraz: Ἄττις edo Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) galdutako eta berreskuratutako landarediaren jainkoa da; udaberriaren irudia da. Frigiako artzain bat zen, Zibeleren kutuna, eta birjina izango zela agindu zion jainkosari. Ez zuen, ordea, hitza bete eta erregearen alabarekin ezkondu zen. Jainkosak mendekuz irenarazi zuen. Ebaketak heriotza ekarri zion eta Zibelek, hunkiturik, berpiztu eta pinu bihurtu zuen. (eu)
  • Attis ou Atys (en grec ancien Ἄττις / Áttis ou Ἄτυς / Átus ou Ἄττης / Áttês) est une divinité d'origine phrygienne, parèdre de la déesse Cybèle, dont il est à la fois le fils et l'amant. Il peut être comparé à Adonis, parèdre d'Aphrodite-Astarté, ou encore Tammuz, parèdre d'Ishtar. Son culte à mystères s'est répandu en Grèce, puis dans tout l'Empire romain. (fr)
  • ( 다른 뜻에 대해서는 아티스 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 아티스(영어: Attis, 고대 그리스어: Ἄττις/Ἄττης)는 아나톨리아의 프리기아를 기원으로 하는 죽음과 부활의 신이며 제우스와 가이아의 손자이자 마네스의 아들이기도 하다. 모신인 키벨레와 함께 고대 그리스와 고대 로마 등에 전파되었다. (ko)
  • Attis è il paredro di Cibele, il servitore autoeviratosi, che guida il carro della dea. Il centro principale del suo culto era Pessinunte, nella Frigia, da cui attraverso la Lidia passò approssimativamente nel VII secolo a.C. nelle colonie greche dell'Asia Minore e successivamente nel continente, da cui fu esportato a Roma nel 204 a.C. (it)
  • アッティス(Attis)は、フリギアを起源とする死と再生の神の一つであり、その信仰は、キュベレー信仰と共に古代ギリシア、古代ローマまで広がった。一部の像などでは有翼の男性として表される。 (ja)
  • Attis (także Attys, Atys, gr. Ἄττις lub Ἄττης bądź Ἄτυς) – starożytne bóstwo wegetacji, mityczny towarzysz i kochanek bogini Kybele przedstawiany w postaci młodego pasterza. (pl)
  • Átis (em grego clássico: Ἄττις ou Ἄττης) era uma deidade nas mitologias frígia e grega. Seus sacerdotes eram eunucos, como explicado por mitos de origem referentes a Átis e sua castração. Era um deus de vegetação e em sua auto-mutilação, morte e ressurreição, ele representa os frutos da terra, que morrem no inverno para subir novamente na primavera. A identificação do século XIX com o nome Atys encontrado em Heródoto (I.34-45) como o nome histórico do filho de Creso, como "Atys o deus do sol, que foi morto por presa de javali do inverno", está enganado . O túmulo de Átis encontrava-se na cidade frígia de Pessinus, na base do monte Agdistis (pt)
  • Attis (Oudgrieks: Ἄτυς / Átys, Ἄτις / Átis, Ἄττις / Áttis, Ἄττης / Áttês of Ἄττιν / Áttin) is een van oorsprong , metgezel van de godin Cybele, van wie hij beurtelings zoon en minnaar is, of geboren uit de moedermaagd . Hij kan vergeleken worden met Adonis, metgezel van Aphrodite-Astarte, of met Tammuz, metgezel van Ishtar. Zijn mysteriecultus heeft zich verspreid over het oude Griekenland, en vervolgens over heel het Imperium Romanum. (nl)
  • Attis eller Atys i grekisk mytologi en frygisk hjälte som förknippades med Adonis och den mesopotamiske Tammuz. Grekerna övertog den asiatiske modergudinnan Kybele, och deras mytologi beskriver hennes kärleksförhållande till Attis. I en berättelse beskrivs hur Attis kastrerar sig själv och förblöder under ett pinjeträd för att till slut själv förvandlas till ett träd. Attis firades med en stor vårfest kring temat sorg och pånyttfödelse. (sv)
  • 阿提斯(古希臘語:Ἄττις或Ἄττης,英語:Attis)。弗里吉亚职司农业神祇之一。为大地之神丘贝雷切断的男根化为杏树之种而与河神的女儿拉娜相结合而出生。约公元前1250年出现于今一带。公元前4世纪后期于古希腊地区闻名。其形象于相关艺术作品中得到广泛反映。 (zh)
  • Ο Άττις (αρχ. ελλ. Ἄττις, επίσης Ἄτυς, Ἄττυς, Ἄττης) ήταν ο σύζυγος της μητέρας του, Κυβέλης, στη φρυγική και ελληνική μυθολογία. Οι ιερείς του ήταν ευνούχοι, οι Γάλλοι, όπως εξηγούν οι μύθοι που αφορούσαν τον Άττη και τον ευνουχισμό. Ο Άττις ήταν επίσης Φρύγιος θεός της βλάστησης. Κατά τον αυτο-ακρωτηριασμό, τον θάνατο και την ανάσταση συμβολίζει τους καρπούς της γης που πεθαίνουν τον χειμώνα για να αναπτυχθούν και πάλι την άνοιξη. (el)
  • Attis (altgriechisch Ἄττις Áttis, von phrygisch attis, „schöner Knabe“ und/oder attagus, „Bock“) ist in der griechischen und der Sohn der Flussnymphe Nana, den sie aus dem Samen eines Mandelbaumes empfing. Aufgrund des phrygischen Ursprungs der Erzählungen über Attis und deren Übernahme in das griechische wie auch lydische Erzählungsgut gibt es mehrere Versionen seiner Geschichte – und eine Vorgeschichte: Im römischen Totenkult wurde Attis zur Symbolisierung der Trauer um die Verstorbenen auf Grabsteinen abgebildet. (de)
  • Atis (en griego clásico Άττις Áttis) o Córibas es, en la mitología griega y frigia,​ el amante de Cibeles,​ su sirviente eunuco y conductor de su carroza tirada por leones. Atis enloqueció por causa de Cibeles y se castró a sí mismo. Inicialmente Atis era un semidiós local de Frigia, con raigambre en el gran centro comercial frigio de Pesinunte, ubicado en las estribaciones del monte Agdistis. La montaña era personificada como un demon, a quien los extranjeros emparentaban con la Gran Madre Cibeles. (es)
  • Attis (bahasa Yunani Kuno: Ἄττις or Ἄττης) adalah pasangan dari Kibele dalam mitologi Yunani dan Frigia. Pendetanya adalah , seperti yang dijelaskan dalam yang terkait dengan Attis dan kastrasi. Attis juga merupakan , dan kisah mutilasi diri, kematian, dan kebangkitannya melambangkan buah di Bumi, yang mati saat musim dingin tetapi akan bangkit lagi pada musim semi. Identifikasi nama Atys dalam karya Herodotus sebagai putra dari , yaitu sebagai "Atys dewa matahari, yang dibunuh oleh taring musim dingin babi hutan," merupakan suatu kesalahan. (in)
  • А́ттис (др.-греч. Ἄττις или Ἄττης) — в древнегреческой мифологии юноша необычайной красоты, родом из Фригии, возлюбленный Кибелы. Родился и вырос у реки Галлы. Спустился в пещеру и сблизился с нимфой. Возничий Кибелы, привез Дионису доспехи работы Гефеста. Святилище в честь Матери богов и Аттиса было в Димах (Ахайя). — Катулл, Аттис, перевод А. И. Пиотровского Превратился в сосну. Похоронен в храме Матери богов в Пессинунте. Святилище также в Патрах. (ru)
  • А́ттіс (грец. Ἄττης, εω і Ἄττις, ιδος ὁ) — кілька можливих значень: 1) син фригійського володаря , культ якого пов’язувався з культом Реї Кібели і особливо процвітав у Пергамі. Німфа Нана зачала Аттіса від плода мигдалевого (варіант: гранатового) дерева (мотив народження божества непорочною дівою). За переказом, Аттіс був першим жерцем Кібели і її коханцем. За велінням Зевса на полюванні його поранив вепр, але на прохання Кібели воскресили боги. За фригійським переказом, Кібела з ревнощів наслала на Аттіс божевілля, він оскопив себе й помер. Після смерті Аттіс відродився у вигляді сосни (варіант: фігового дерева). Культ Аттіса 204 р. до н. е. перенесено до Риму. Святкування на його честь проходило навесні. 25 березня при церемонії похорону Аттіса запалювали ясне світло, жрець проголошував (uk)
rdfs:label
  • Attis (en)
  • Atis (déu) (ca)
  • Attis (de)
  • Άττις (el)
  • Atiso (eo)
  • Atis (es)
  • Atis (eu)
  • Attis (in)
  • Attis (fr)
  • Attis (it)
  • 아티스 (ko)
  • Attis (nl)
  • アッティス (ja)
  • Attis (pl)
  • Átis (pt)
  • Аттис (ru)
  • Attis (sv)
  • 阿提斯 (zh)
  • Аттіс (uk)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:homepage
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • Attis (en)
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License